Судова система України

      Третім  підходом (що є найбільш поширеним у науковій юридичній літературі) до окреслення судової влади є її визначення через категорію «гілки державної влади». Тобто, насамперед зазначається місце судової влади в конституційно-правовій системі розподілу влад, поряд із чим вказуються ті специфічні риси, що спонукають її виділяти з-поміж інших видів державної влади. Так, І. Петрухін визначає судову владу як самостійну і незалежну гілку державної влади, створену для вирішення на підставі закону соціальних конфліктів між державою і громадянами, самими громадянами, юридичними особами; контролю за конституційністю законів, захисту прав громадян при розслідуванні злочинів і проведенні оперативно-розшукової діяльності; встановлення найбільш значущих юридичних фактів і станів [9, с. 81].

      І в якості класичного прикладу даного підходу можна навести визначення Ю. Грошевого та І. Марочкіна, які  тлумачать судову владу як специфічну гілку державної влади, що здійснюється уповноваженими на те державними органами – судами – і призначенням якої є розв’язання правових конфліктів та здійснення судового контролю [10, с. 6].

      Ґрунтуючись на даному підході, можливо визначити наступні ознаки судової влади.

      На  думку С.В. Нечипорук, необхідно виділяти наступні специфічні конституційно-правові  риси судової влади в Україні:

• судова влада, поряд з законодавчою та виконавчою, є однією з трьох самостійних гілок державної влади;
• первинним суб’єктом судової влади як виду державної є Український народ;
• опосередковано (шляхом делегування владних повноважень, що належать Українському народу) судова влада здійснюється спеціально створеними та уповноваженими особами й органами – суддями (одноособово) та судами (колегіально);
• судова влада може поширювати свій владний вплив на будь-які правові відносини в державі; перелік об’єктів владного впливу судової влади не є вичерпним;
• владний вплив судової влади здійснюється лише щодо правовідносин (права матеріального) та лише у наперед визначених правових формах (процесуальне право);
• судова влада виражається у формі судочинства, змістом якого є здійснення правосуддя;
• функції судової влади є виключними, тобто не можуть делегуватися жодному іншому органу чи особі;
• принцип первинного народовладдя та ознака державності проявляються в реалізації судової влади тим, що рішення судів проголошуються ім’ям України та є обов’язковими до виконання на всій території України;
• судовій владі належать функції контролю за рішеннями та діями органів законодавчої і виконавчої влади [11, с. 75].

      За  визначенням В.В. Кравченко, до специфічних рис судової влади відносять:

1. самостійність судової влади та незалежність суддів, котра проявляється в наступному:

• суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді у здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та підкоряються лише закону;

• органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, громадяни та їхні об’єднання, а також юридичні особи зобов’язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї;
• звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом;
• втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їхньому авторитетові чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність;
• суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їхнього внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону;
• гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їхньою недоторканністю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, встановленим законом; належним матеріальним і соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їхніх сімей, майна, а також іншими засобами їхнього правового захисту.

2. винятковість судової влади полягає в тім, що функції судової влади можуть здійснюватися лише судами. Ст. 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

      Отже, тільки суди мають право легітимно  здійснювати повноваження державної  влади щодо застосування в процесуальному порядку засобів державного примусу, лише суд може у визначеному законом порядку визнавати особу винною у скоєнні злочину, призначати кримінальне покарання, визнавати акти такими, що суперечать Конституції України тощо.

3. підзаконність судової влади знаходить свій вияв, по-перше, в тому що суди та судді діють на основі закону, підпорядковуються Конституції України та законам України; по-друге, в особливій процесуальній формі здійснення повноважень органів судової влади, яка є найскладнішою формою юрисдикційної діяльності, а тому детально регламентується законом.
4. повнота судової влади визначається її обсягом, остаточним характером рішень, що приймаються судами, їхнім адміністративним значенням [12, с. 373-374].

      Таким чином, виходячи з наведених вище ознак, можемо сформулювати наступне визначення судової влади: судова влада – це особлива гілка державної влади, первинним джерелом якої є народ, що опосередковується у судочинстві, здійснюваному спеціально створеними та уповноваженими особами й органами – суддями та судами виключно щодо правовідносин та у правових формах, і реалізується за допомогою здійснення правосуддя та судового контролю шляхом ухвалення рішень, що є обов’язковими до виконання на всій території України.

2. Основні форми  та функції судової влади

     Поняття судової влади не є вичерпним, сутність феномена судової влади  можна повністю зрозуміти лише при  дослідженні форм її реалізації та функцій.

     Реалізація  судової влади завжди здійснюється у певній формі – передбаченій законом процедурі судочинства.

     Судова влада в Україні здійснюється у формі конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства.

     Конституційне судочинство є формою реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються правові конфлікти, що мають конституційне значення. Саме шляхом конституційного судочинства визнається неконституційність нормативних актів, прийнятих у державі. Тим самим забезпечується юридичний захист Конституції України.

     Конституційне судочинство – це діяльність судових органів, що полягає в розгляді справ, предметом яких є конституційно-правові питання, пов’язані з забезпеченням дотримання Конституції України державними органами, й у прийнятті по них рішень, що тягнуть правові наслідки [13, с. 198].

     Конституційне судочинство в Україні відправляється єдиним органом – Конституційним Судом України. Це судова установа, діяльність якої регламентована процесуальною формою, що зближує її із судами загальної юрисдикції. Закон підкреслює зв’язок конституційного судочинства з іншими формами судочинства і визнає Конституційний Суд одним із судів, але з особливою юрисдикцією – конституційною.

     Цивільне  судочинство є формою реалізації судової влади, в процесі якої вирішуються правові конфлікти, що виникають із цивільних, сімейних і деяких інших правовідносин. Закон зобов’язує забезпечити правильний та своєчасний розгляд цивільних справ, сприяти поновленню порушених майнових, особистих та інших прав громадян, визначаючи для цього суди загальної юрисдикції та наділяючи їх відповідною компетенцією. Цивільне судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції. Процедура здійснення цивільного судочинства регламентована Цивільним процесуальним кодексом України [14]

      Господарське  судочинство є формою реалізації судової влади, в процесі якої вирішуються правові конфлікти, що виникають у сфері господарських правовідносин. Зміст господарського судочинства полягає в розгляді та вирішенні правового конфлікту, що виник між суб’єктами, які здійснюють господарську або іншу економічну діяльність. Господарське судочинство здійснюється спеціалізованими господарськими судами, що входять до системи судів загальної юрисдикції. Процедура господарського судочинства регламентована Господарським процесуальним кодексом України [15].

      Адміністративне судочинство є формою реалізації судової влади, в процесі якої вирішуються правові конфлікти, що виникають у сфері управлінських правовідносин за наявності публічного інтересу. Предметом судового розгляду є скарга на дії (бездіяльність) посадових та службових осіб, державних органів. Публічний інтерес є об’єктом конфліктів, що виникають у сфері управлінсько-адміністративних правовідносин.

      Адміністративне судочинство здійснюють спеціалізовані адміністративні суди, що входять  до системи судів загальної юрисдикції, відповідно до процедури, визначеної Кодексом адміністративного судочинства України [16].

      Кримінальне судочинство є формою реалізації судової влади, в процесі якої розглядаються та вирішуються справи про злочини. Зміст кримінального  судочинства полягає у розгляді в судових засіданнях кримінальних справ та застосуванні встановлених законом мір покарання до осіб, що винні у вчиненні злочину, або у виправданні невинних. Кримінальне судочинство здійснюється загальними судами в межах процедури, визначеної Кримінально-процесуальним кодексом України [17].

      Аналіз законодавства дозволяє визначити наступні функції судової влади:

1. відправлення правосуддя, під яким розуміють вид державної діяльності, що полягає в розгляді та вирішенні різних соціальних конфліктів, пов’язаних з дійсним або удаваним порушенням норм права та здійснюється, по-перше, спеціальними державними органами – судами від імені держави; по-друге методом розгляду в судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ; по-третє, в установленій законом процесуальній формі; по-четверте, винесенням загальнообов’язкових рішень [18, с. 598].
2. судовий контроль (нагляд) за законністю та обґрунтованістю застосування засобів процесуального примусу. Конституція України передбачила судове рішення як єдину підставу застосування органами, що здійснюють слідство, дізнання, оперативно-розшукову діяльність таких засобів процесуального примусу: арешт; утримання під вартою; огляд чи обшук житла, іншого володіння; обмеження таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 29-31).
3. тлумачення правових норм, яке пов’язане з реалізацією повноваження Конституційного Суду України надавати офіційне тлумачення Конституції та законів України (п. 2 ч. 1 ст. 150 Конституції України).
4. офіційне посвідчення фактів, що мають юридичне значення, зокрема визнання людини померлою чи безвісти відсутньою, встановлення родинних зв’язків тощо.
5. обмеження конституційної та іншої галузевої правосуб’єктності громадян України – постановлення судом рішення щодо визнання громадянина недієздатним, що призводить до обмеження конституційного права обирати і бути обраним тощо [12, с. 375].

     Таким чином, реалізація судової влади завжди здійснюється у певній формі – передбаченій законом процедурі судочинства.  Процедура чітко встановлює, що повинно здійснюватися в суді під час підготовки до розгляду та в судовому розгляді справ. Головне завдання передбачених процедур – забезпечити законне, обґрунтоване та справедливе рішення. Вони ґрунтуються на гласності, колегіальності, забезпеченні права на захист та оскарження судового рішення, можливості участі представників народу в прийнятті рішення по суті та інших принципах.

     Судова  влада в Україні здійснюється у формі конституційного, цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства.