Комплекс машин та обладнання для механізації виробничих процесів на молочно-товарній фермі з розробкою лінії водопостачання

1.6 Стан механізації  на фермі.

 

Подальший розвиток тваринництва, збільшення виробництва і підвищення якості продукції безпосередньо  пов’язані з комплексною механізацією та автоматизацією виробничих процесів у цій галузі сільського господарства. З подальшим збільшенням виробництва  м’яса, молока, яєць, вовни та інших видів продукції для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування та промисловості в сировинні.

Із-за низької якості технічних засобів, перебоїв в постачанні електроенергії, недостачею ПММ найважливіші трудомісткі процеси мало механізовані і не відповідають зооінжинерним вимогам – наслідок чого галузь тваринництва нерентабельна в СТОВ ім.. Гришка. Так, наприклад, для приготування кормо сумішей використовують кормоцех КОРК-15 продуктивністю 12…15 т/год. (встановлена потужність 124 кВт), а використовується він лише для змішування соломи, силосу та коренебульбоплодів. Оскільки ферма має невелику кількість тварин, то кормоцех недовантажений, тобто його експлуатація нераціональна. Отже, його необхідно удосконалити, або ж замінити більш практичним і менш енергоємним.

Роздавання кормів в  корівниках і телятниках виконують  мобільними кормороздавачами КТУ-10А, які  агрегатують з тракторами класу 1,4 кН. Крім роздавання кормів його можна  використовувати, як причіп, для перевезення і вивантаження через задній борт кормів.

Напування тварин на фермі  повністю автоматизовано. Воду для  напування худоби подають насосом  у водонапірну башту БР-15А безпосереднім  закачуванням, звідки вона по трубопроводу надходить до автонапувалок ПА-1Б, які закріплені на стінках годівниць в корівниках і телятниках.

Прибирання гною з  тваринницьких приміщень і вивантаження його в тракторні причепи виконують  з допомогою гноєвих конвеєрів  типу ТСН-160. Вони мають високу продуктивність, надійність, але не відповідають зооінжинерним вимогам, оскільки гній транспортується по канавці і погіршується мікроклімат в приміщенні, екологічний стан довкілля не відповідає нормальному. Ширина канавки не відповідає нормальному. Ширина канавки (360 мм) не дозволяє повністю механізувати процес прибирання гною. Гній частково накопичується за межами канавки і виникає необхідність в ручному очищені стійл скребками. Вентиляція тваринницьких приміщень здійснюється природнім способом, тобто повітря поступає всередину через вікна і двері, а видаляється через вантажні шахти. Для літнього періоду цей метод придатний, а для зимово-стійлового, він не відповідає зооінжинерним вимогам, оскільки не забезпечує необхідний повітряний обмін. Необхідно передбачити примусове нагнітання свіжого повітря в приміщення, а також застосовувати тепло утилізатори теплоти, тому що вони дають можливість підігрівати повітря, яке надходить в приміщення з теплого повітря, що видаляється з нього. Доїння корів на фермі здійснюється у молочні відра установкою ДАС-2Б, на перспективу пропоную замінити її АДМ-8А, яка має кращі економічні показники.

 

2 МЕХАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

 

2.1 Генеральний  план ферми

 

2.1.1 Загальні  відомості

 

Розробку генерального плану починають із визначення ділянки  для ферми відповідно до перспектив розвитку господарства.

До виробничих вимог  належать: зручність розміщення (на ній приміщень та споруд) ферми  відносно сільськогосподарських угідь (польової і кормової сівозміни), наявність  або можливість спорудження шляхів сполучення з населеним пунктом господарства, можливість надійного забезпечення ферми якісною водою, електроенергією, достатня міцність ґрунтів для зведення на них необхідних будівель. Ґрунтові води на глибині 2-3 м. Санітарно-зоотехнічні вимоги зводяться до того, щоб ділянка була рівною або мала невеликий уклон для відведення дощових і талих вод із території ферми, розміщувалися нижче рівня населеного пункту. З метою санітарного захисту тваринницька ферма повинна знаходитись не ближче 150-200 м від магістральних транспортних доріг.

 

 

2.1.2 Визначення кількості  виробничих приміщень

 

Тип приміщень  для тварин та потреба  в них залежать від виду й кількості  поголів’я тварин або птиці, структури й поголів’я стада, прийнятої системи утримання. Тип та кількість інших споруд зумовлюються їх призначенням.

До виробничих приміщень  належать: будівлі для утримання  тварин і птиці, кормоцех, молочно-доїльний блок та ніші. Забудова ферми здійснюється за плановим або спеціально замовленим проектом.

Потреба в приміщеннях  для утримання тварин визначається нормами площі і фронту годівлі з розрахунку на одну голову. Так при утриманні великої рогатої худоби на прив’язі норма площі приміщення на одну тварину становить 8-10 м² і фронт годівлі залежно від віку тварин – у межах 0,5-1,2 м на голову.

Визначаємо кількість  однотипних приміщень для утримання  тварин:

 

         (2.1)

 

де m   – загальна кількість тварин;

     m_n – проектна місткість одного приміщення.

 

 приміщення

 

 

 

Розраховуємо кількість тварин родильного відділення:

 

корів

 

Розраховуємо кількість тварин сухостійних:

 

корів

 

Розраховуємо кількість тварин на карантині:

 

корів

 

Розраховуємо кількість телят:

 

корів

 

Визначаємо кількість приміщень  для утримання сухостійних корів, корів родильного відділення та телят  віком до 20 днів:

 

 приймаємо 1 приміщення  (2.2)

 

Визначаємо кількість приміщень  для телят:

 

 приймаємо 1 приміщення   (2.3)

 

Визначаємо загальну площу тваринницької ферми:

 

         (2.4)

 

де f₁ – норма площі приміщення на одну голову.

 

м²

 

Згідно розрахунків  проводимо розробку генерального плану на форматі А1 графічної частини.

 

 

Рисунок  2.1 Орієнтовне розпланування тваринницьких

приміщень на генеральному плані ферми:

1 – приміщення для молодняка;  2 – корівник на 200 корів;

3 – телятник і родове відділення;  4 – автовага;  5 – кормоцех;

6 – склади кормів;  7 – ветпункт;  8 – водокачка;  9 – гноєсховище;

10 – збірник для рідкої фракції гною;  11 – молочний блок

 

 

2.1.3 Розрахунок  потреб у складських об’єктах

 

Для нагромадження та зберігання в  умовах ферми корів, підстилкових та гною передбачаються відповідні складські споруди. Концентровані корми зберігають у закритих складських приміщеннях, які доцільно розміщувати поряд із кормоцехом або блокування з ним. Коренеплоди зберігають у буртах, траншеях або спеціальних сховищах, які також можуть бути зблокованими з кормоцехом. Силос та сінаж закладають у бетонні наземні чи заглиблені траншеї або башти. Грубі корми в розсипному чи пресованому стані зберігають у скиртах або спеціальних критих сховищах (сараї, навіси). Місткість та кількість кормосховищ, розміщених безпосередньо на території ферми, визначають залежно від поточних потреб, а також величини резервного запасу того чи іншого корму.

Розраховуємо за формулою:

 

.        (2.5)

 

Для розрахунку складських приміщень складається приблизний кормовий раціон на стійловий період.

 

Таблиця 2.1               Приблизний кормовий раціон на стійловий  період

 

Корми	400-500, кг
	Середньорічний надій 400 кг
Сіно, кг	6
Солома, кг	1
Силос, кг	26
Коренеплоди, кг	8
Концентровані корми, кг	3
Карбамід, г	80
Сіль кухонна, г	80
Мінеральні корми, г	180

 

 

Таблиця 2.2                      Велика рогата худоба на відгодівлі

 

Корми	Вид годівлі
	багатокомпонентний	сінажно-концентратний
Сіно	2	–
Солома	2	–
Силос	8	–
Сінаж	6	13
Коренеплоди	5	–
Концентровані корми	2,5	3,5
Сіль кухонна, г	40	40

 

Визначаємо річну потребу  кормів залежно від кількості  умовних голів m_ум на фермі:

 

        (2.6)

 

де К_у – коефіцієнт переведення поголів’я ферми в умовні голови, К_у = 1,0.

 

голів

 

Визначаємо запаси грубих кормів:

 

 кг

кг

 

Визначаємо запаси соковитих кормів:

 

кг

 

кг

 

кг

 

Визначаємо необхідну  кількість складських приміщень. Для  цього визначаємо загальну місткість  сховищ для тимчасового зберігання корму:

 

         (2.7)

 

де G_j – річний запас корму;

     – густина корму.

 

м³ 

 

м³ 

 

м³ 

 

м³ 

 

м³ 

 

Визначаємо кількість відповідних  сховищ:

 

         (2.8)

 

де V₁ – місткість та об’єм одного сховища;

       – коефіцієнт використання об’єму споруд.

 

   приймаємо 4

 

 

   приймаємо 1

 

   приймаємо 3

 

  приймаємо 1

 

 

2.2 Механізація кормоприготування

 

2.2.1 Класифікація  способів підготовки кормів

         до згодовування та їх значення

 

Основними способами підготовки кормів до згодовування є механічні, теплові, хімічні та біологічні.

Технологією оброблення кормів та приготування грубих і зелених  кормів, коренеплодів та концентрованих кормів можна представити у вигляді  схем.

1. Технологічні схеми  обробки та приготування грубих  кормів:

 

різка → дозування  → запарювання → змішування

різка → дозування  → обробка хімічними складовими → змішування

різка → дозування  → дріжжування → змішування

різка → дозування  → змішування

 

2. Технологічні схеми  обробки та приготування коренеплодів:

 

миття → різка

миття → різка →  дозування → змішування

миття → дозування  → запарювання → змішування

 

3. Технологічні схеми  обробки та приготування концентрованих  кормів:

 

подрібнення → дозування

очищення → подрібнення  → дозування → змішування

 

 

 

2.2.2 Розподіл кормів по  годівлях

 

Визначаємо разові витрати корму:

 

         (2.9)

 

де G_доб – добова потреба в кормах;

     К     – кратність годівлі.

 

Проводимо розрахунок і дані заносимо в таблицю 2.3.

 

кг

 

кг

 

кг

 

кг

 

кг

 

Таблиці 2.3   Добова потреба та розподіл кормів по видачах

 

Вид корму	Добова потреба, кг	Перша годівля		Друга годівля		Третя годівля
		β	Gраз	β	Gраз	β	Gраз
Сіно	2400	50	1200	–	–	50	1200
Солома	400	50	200	–	–	50	200
Силос	10400	30	3120	40	4160	30	3120
Коренеплоди	3200	30	960	40	1280	30	960
Концентровані	1200	35	420	35	420	30	360