Заповідники, заказники, парки, резервати Івано-Франківської області

У високогір'ї добре  збереглась верхня межа смерекових лісів  у середньому на висоті 1500—1550 м. Вище смуги смеречин поширене криволісся з гірської сосни та субальпійські  пустища з фрагментами альпійських  фітоценозів. Зелена вільха трапляється  тут зрідка.  
 

Організація заказно-мисливського господарства “Осмолода” сприяла  розмноженню в цій частині  Горган мисливської фауни, поголів'я  якої за останнє десятиріччя значно зросло*.  

БОТАНІЧНІ РЕЗЕРВАТИ  ТА ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ  

Тисовий резерват Княждвір поблизу села Верхнього на території  Печеніжинського лісництва Коломийського  лісокомбінату. Створений на невеликій  площі ще в 1914 році. Тепер розширено  його до 208 га. Тис зростає на площі  близько 70 га у свіжих і вологих  ялицевих бучинах в таких асоціаціях, як ялицева бучина тисово-маренкова, тисово-зеленчукова, тисово-плющева, тисово-волосистоосокова. Окремі дерева досягають висоти 10—12 м. У високоповнотних ялицевих бучинах  тис досить пригнічений. Для його нормального росту та відновлення  потрібне обережне зрідження верхнього  намету. Крім тису, на індивідуальну  охорону заслуговують такі рідкісні рослини, як білоцвіт весняний, шафран Гейфелів, листовик сколопендровий, лілія  лісова, лунарія оживаюча та ряд  інших.  

Княждвірський резерват є найбільшим осередком тису на Україні  і після Хостинського тисово-самшитового  заповідного урочища є найбільшою заповідною ділянкою тиса ягідного в  Радянському Союзі. Він має республіканське  значення і становить чималу наукову  цінність для вивчення поширення  рідкісного третинного релікту, його біології та екології.  

Лісогосподарське  значення резервату полягає в  тому, що він може служити насіннєвою ділянкою для заготівлінасіння тису з метою його вирощування для  декоративних цілей, а також для  ширшого культивування в поясі  бучин, зокрема на вапнякових грунтах.  

Дубовий резерват Кобаки в Кутівському лісництві Гринявського лісокомбінату (150 га). Запроектований ще в 1936 році для охорони природних  покутських дібров. Найбільший масив  стиглих дібров віком 100—120 років  зберігся в околицях села Кобак. У  трав'яному покриві характерні типові гірські рослини — тирлич ваточниковидний,сугайник австрійський та інші. З гірської дендрофлори  тут поширені бук, ялиця, місцями  смерека. Хвойні породи добре відновлюються  природним шляхом і часто домінують  у підрості. Панівними в резерваті  є грабові діброви та буково-грабові  діброви, рідше — ялицеві. На глеїстих грунтах у мікропониженнях поширені чисті осокові діброви з осокою трясунковидною. Заповідний масив має  значення і як лісонасіннєва ділянка*.  

Дубово-смереково-буковий  резерват у Кутах (5 га) розташований на лівобережжі Білого Черемошу на висоті 700 м в Кутському лісництві. Тут зберігся фрагмент природного лісу, що свідчить про цікавий контакт  висотного поширення скельного  дуба, бука та смереки. Панівною у заповідному  масиві є дубово-смерекова бучина ожиново-чорницева. Характерною її ознакою є суміш бореальних (чорниця, брусниця, грушанка середня) та неморальних  видів (кадило мелісолисте, підмаренник Шультеса, зеленчук жовтий). В резерваті дуб скельний досягає на північно-східному мегасхилі Карпат найбільшої висоти над рівнем моря*.  

Резервати Рахиня (12 га) і Надіїв (12,5 га) створені в Рахинському  лісництві Болехівського лісокомбінату  для охорони решток ялицево-дубових  і дубово-ялицевих лісів, що мали колись зональне поширення на Передкарпатті  та Буковині. Тут збереглось ялицево-дубове насадження віком 130—160 років. Панівною асоціацією є ялицева діброва  волосистоосоково-квасеницева, рідше  трапляються дубова яличина безщитникова та зеленчукова. В пониженнях переважає  дубова яличина квасеницева. Обидва резервати мають значення для  дослідження структури ялицево-дубових  пралісів Передкарпаття, процесу їх формування і природного відновлення.  

Резерват Камінь Болехівського лісництва (40 га). Тут  збереглися рідкісні для Передкарпаття  дубові бучини і субучини з дуба скельного та фрагменти реліктового  буково-дубово-соснового субору. Вони цікаві для вивчення польодовикової історії розвитку дубово-букових  лісів у Карпатах. Резерват має  значення і як лісонасіннєва ділянка. В цьому ж лісництві на охорону  заслуговують рештки дубового пралісу (4 га)*.  

Резервати Циментна (170 га), Годи (20га) та пам'ятка природи  Раківчик (2 га). Ці заповідні об'єкти розташовані в Шепаровецькому лісництві  Коломийського лісокомбінату. В  урочищі Циментна збереглись на висоті 320 м високопродуктивні липові, буково-грабові  та ялицеві діброви віком 80—100 (120) років. У трав'яному покриві частими  є гірські види — крем'яник гарний, сугайник австрійський, вероніка гірська. Для ялицевих дібров характерною  є домішка смереки. В околицях села Годи на охорону заслуговують рідкісні для карпатського регіону  липові діброви, цікаві для вивчення дібровного ценотичного комплексу. В Раківчику збереглась грабова  діброва віком 200—300 років. Окремі дуби досягають висоти 35 м і мають  у діаметрі 160 см*  

Резервати Орюк (22 га), Чимшори (13 га) та Кермаи (7,5 га) . в Печеніжинському  лісництві Коломийського лісокомбінату. Під охорону взяті рештки природних  букових та ялицевих пралісів, що становлять інтерес для працівників лісового господарства при реконструкції  похідних фітоценозів.  

Резервати Потоки (5 га). Городище (18 га) та Буковинка (15 га) у Надвірнянському лісництві. В  урочищі Потоки поблизу Надвірної  на висоті 550 м на південному схилі  збереглась ділянка дубово-букового лісу з дуба скельного та домішкою береки. В Карпатах ця теплолюбива  деревна порода зростає лише на південних  мегасхилах вулканічного хребта та зрідка в передгір'ї Буковини. У згаданому  урочищі берека регулярно плодоносить  і відновлюється природним шляхом. Її супроводять такі теплолюбиві  види, як омани мечолистий і шершавий, кадило мелісолисте, плющ. Заповідний масив цінний як лісонасіннєва ділянка, на крутосхилах ліси виконують захисну  функцію.  

В аналогічних лісорослинних  умовах на крутому південному схилі  на висоті 540—660 м зберігся острівний  осередок дуба скельного в урочищі  Городище, у підніжжя якого протікає Бистриця Надвірнянська. Панівними  типами тут є дубова бучина маренкова, дубова субучина ожикова і волосистоосокова, дубовий субір з домінуванням тонконогадібровного та чорниці. Ця ділянка цікава для вивчення розвитку і поширення дубових лісів  у середньому голоцені.  

У рівнинних умовах лісництва в урочищі Буковинка  серед грабово-дубових лісів з  дуба звичайного охорона має дендрологічне  та селекційне значення.  

Резерват Ягороватий у Зеленському лісництві Надвірнянського  лісокомбінату (22 га ). Охороняються цікаві для Горган рештки буково-ялицево-смерекових природних лісів, що мають еталонне значення.  

Резерват природної  смерекової бучини Бистрицького лісництва  цього ж лісокомбінату (41 га) розташований на висоті 900—1000 м. Охороняється цікавий 130-річний праліс.  

Резерват Прелуки  в Зеленському лісництві Надвірнянського  лісокомбінату (5 га). Охороняється корінний буково-ялицевий праліс, що має еталонне значення.  

Довбушанський праліс на території Довбушанського лісництва  Надвірнянського лісокомбінату (5 га). На висоті 1100—1200 м збереглись рештки буково-ялицево-смерекових лісів еталонного значення.  

Резерват Верхнє Озерище на схилах гори Гропа в  Бистрицькому лісництві Надвірнянського  лісокомбінату (48 га). Охороняються рештки пралісу та субальпійські луки у  гірській котловині з природним  ландшафтом.  

Ялицевий резерват Клива (103,8 га) створений у Любіжнянському лісництві Ділятинського лісокомбінату  для охорони решток природних  ялицевих лісів, які разом з ялицево-буковими та буково-ялицевими фітоценозами мали тут раніше зональне поширення. Внаслідок  монокультурного господарства участь бука в цій формації зменшилась за рахунок смереки. Панівними в  заповідному масиві є яличини  смерекові зеленомохові та чорницеві. Вони відзначаються високою продуктивністю.  

Резерват Глибокий Брусник на території Підліснівського  лісництва Ділятинського лісокомбінату (2,6 га). Охороняється осередок рідкісної  для Горган вільхи клейкої.  

Резерват Синяки в Дорівському лісництві Ділятинського  лісокомбінату (43 га). На скелях зберігся осередок природного смерекового фітоценозу.  

Резерват Катеринка  в Яремчанському лісництві Ділятинського  лісокомбінату (5 га). Охороняються зарості  гірської сосни на верхній межі лісу.  

Резерват Підділ у Яремчанському лісництві Ділятинського  лісокомбінату (20 га). Під охорону  взято природну бучину, що сформувалась на вапнистих відкладах стрийської світи.  

Смереково-буковий  резерват Ладескул (3,2 га) розташований у Явірницькому лісництві Верховинського лісокомбінату на верхній межі лісу серед зональних смеречин. Охороні  підлягає осередок смерекової субучини, він цікавий для вивчення висотного  поширення бука у верхів'ї Чорного  Черемошу.  

Ботаніко-історична  пам'ятка Манява-Скит у Манявському  лісництві Солотвинського лісокомбінату (2 га). На висоті 650 м охороняється невеликий  масив модрини польської, культурного  походження. Модринове насадження цінне  як лісонасіннєва ділянка. Пам'ятка цікава в архітектурно-історичному  та ландшафтно-естетичному відношенні. Тут збереглись руїни стародавнього  монастиря, заснованого у 1612 році. На річці Манявці — мальовничий  водоспад Манява.  

Геолого-ботанічний резерват Осій (12 га) був створений  поблизу селища Вигода на схилах одноіменної  гори (764 м) ще в 1933 році для охорони  природних букових та частково ялицево-букових  лісів. У їх складі на південних схилах зростають липа серцелиста, граб, клен гостролистий, ліщина, свидина кров'яна, бруслина європейська. Панівними в  резерваті є бучини маренкові, зубницеві  та ожинові. На кам'янистих грунтах  поширені субучини переліскові, а на південних схилах зрідка зустрічаються  бучини волосистоосокові. Індивідуальної охорони в резерваті вимагає  цінна лікарська рослина скополія карніолійська, а також рідкісні види — листовик сколопендровий, ведмежа  цибуля та інші. У зв'язку з важливим лісогосподарським значенням букових  лісів на горі Осій резерват доцільно розширити до площі 250 га. Заповідний масив цікавий і в зоологічному відношенні. Тут відмічено наявність  ряду рідкісних теплолюбивих плазунів з генетичними південно-єзропейськими  зв'язками. На схилі гори Осій над  річкою Свічею є еталонне відслонення  вигодської світи. Його геологічний  вік — середній еоцен.  

Резервати Аршиця (220.7 га), Магура (13 га) та Нягра (4,7 га) розташовані  на території Ілемськоголісництва  Брошнівського лісокомбінату. Тут  охороняються рештки буково-ялицево-смерекових та букових пралісів, що мають еталонне значення при реконструкції змінених гірських лісів, які виникли внаслідок монокультурного напряму в лісовому господарстві. На вершині Аршиці охороні підлягають зарості гірської сосни. Заповідні ліси виконують на крутосхилах важливу грунтозахисну та водорегулюючу функцію.  

Резервати й пам'ятки природи сосни звичайної в  Горганах 1. Як уже відзначалось, суворі кліматичні та порівняно бідні лісорослинні умови деяких урочищ Зовнішніх і  Привододільних Горган сприяли збереженню реліктової дендрофлори раннього голоцену. Найбільшу площу займає сосна  звичайна. Для її охорони в області  затверджено заповідні об'єкти: в  урочищах Бредулець (116 га) Зеленського  лісництва та Скалка (5 га) Довжинецького  лісництва Надвірнянського лісокомбінату; Горган (25,5 га), Бредулець (5 га) і Пічний (23,3 га) Микуличинського лісництва  та Тарниці (61,20 за) Поляницького лісництва  Ділятинського лісокомбінату; Сокіл (28,8 га) Ангелівського лісництва  лісокомбінату “Осмолода”; Пиги (51 га) Татарівського лісництва Ворохтянського лісокомбінату. Крім того, сосна зростає  на торф'яних болотах. Згадані острівні осередки сосни збереглися на кам'янистих  розсипищах твердих ямненських пісковиків, на яких конкурентна здатність інших  деревних порід — смереки, ялиці, бука — понижена. У типологічному  відношенні ці ділянки досить однорідні. Панівними типами є соснові бори й субори, представлені такими асоціаціями, як сосняк чорницевий, орляковий, вересово-чорницево-зеленомоховий. На менш скелястих грунтах сформовані смереково-соснові субори, представлені смерековими сосняками чорницевими, чорницево-зеленомоховими та зеленомоховими.  

1 Деякі резервати  Горган запроектовано до охорони  на підставі досліджень кандидата  біологічних наук Л. І. Мілкіної.  

Резервати й пам'ятки природи сосни кедрової. В Горганському масиві в суворіших кліматичних  умовах збереглись з раннього голоцену реліктові осередки сосни кедрової, яка охороняється в таких заповідних об'єктах:  

Резерват Яйце на території Мшанського лісництва  лісокомбінату “Осмолода” (263 га). Тут  у басейні річки Молода відомий  найбільший у Радянському Союзі  масив сосни кедрової, що зростає  на кам'яних розсипищах на висоті 1400—1500 м. Панівні угруповання — кедрово-смерекові  та смереково-кедрові суборі чорницеві  і чорницево-сфагнові. В місцях, де відсутній грунтовий покрив, поширені зарості гірської сосни. На більш  потужних грунтах у кращих едафічних  умовах сформовані смерекові сурамені чорницеві, лісово-ожикові,квасеницеві. Сосна кедрова представлена в  резерваті стовбурами переважно  старшого віку. Окремі екземпляри мають 300 і більше років. Як світлолюбива деревна  порода, вона незадовільно відновлюється  у мішаних з смерекою фітоценозах, підріст з'являється переважно  на освітлених ділянках і на одному гектарі становить до 1100 особин віком 4—15 років.