Заповідники, заказники, парки, резервати Івано-Франківської області

Резерват цікавий  і в зоологічному відношенні. Тут  токують глухарі, перебувають кедрівки, ялинові шишкарі, снігурі, омелюхи  та ряд інших представників бореальноїавіфауни. Зрідка заходить бурий ведмідь, рись, вовк та інші хижі звірі.  

Резерват Тавпішірка розташований в одноіменному урочищі  Бистрицького лісництва Надвірнянського  лісокомбінату (424 га).Його призначення  — зберегти рештки буково-ялицево-смерекових та смерекових пралісів, вище яких поширене криволісся сосни гірської та вільхи зеленої. В урочищі Салатрук на площі 1 га виявлено ділянку сосни кедрової, що зростає у вологій смереково-кедровій суборі чорницевій.  

Резерват Вишній Кедринець у Зеленському лісництві  Надвірнянського лісокомбінату (7,6 га). Сосна кедрова зрідка трапляється  у буково-ялицево-смерековому пралісі.  

Крім уже згаданих найбільших осередків, сосна кедрова, за даними А. Сьродоня (1936), зустрічається  біогрупами в поясі смерекових лісів  на вершинах Тарниця, Менчул, Великий  Лисак, Яйце Ілемське, Сивань. У верхів'ях Лімниці ця порода поширена на схилах Грофи, Коня, Овула, Ялової, Клеви, Сивулі, Горгана, Лопушної і Високої; у верхів'ях Бистриці Солотвинської відмічена  на вершинах Ігровища, Боярина, Пасічної, Станимира; у верхів'ях Бистриці Надвірнянської виявлена на Максимці, Довбушанці, Яворнику, Синяку. В Чорногірському масиві поширена на висоті 1335—1627 м в урочищах Гаджина  і Кедроватий, де в окремих випадках утворює верхню кліматичну межу лісу. Сосна кедрова підлягає абсолютній охороні.  

Згадані осередки як сосни кедрової, так і сосни  звичайної мають виняткове наукове  значення для розв'язання ряду питань, що стосуються історичної географії  лісів Карпат у польодовиковий період. Зростаючи на кам'янистих крутих схилах, заповідні ліси виконують  важливу захисну функцію. Практика лісового господарства показала, що відмічені  породи найбільш придатні для залісення  кам'янистих розсипищ, площа яких лише в Горганах становить 14 тис. га. Сосна кедрова виявилась також  стійкою проти снігових лавин. Описані  заповідні ділянки мають практичне  значення для заготівлі насіння.  

Болотно-торф'яні  резервати Горган. Внаслідок специфічних  умов у Привододільних і Зовнішніх  Горганах збереглись найбільші і  ботанічне найцікавіші в Карпатах торф'яно-болотні екосистеми. Вони становлять чималий інтерес і включені в  мережу державного природно-заповідного  фонду.  

Болотно-торф'яний резерват Ширковець (6 га) знаходиться на території  Мізунського лісництва Вигодського  лісокомбінату. Його призначення —  охорона болотного екотипу сосни  звичайної та рідкісної болотної флори, як плавун заплавний, журавлина  дрібноплода, росичка круглолиста  та інші.  

Болотно-торф'яний резерват Лисак (7,9 га) на території Свічівського лісництва Вигодського лісокомбінату.  

Болотно-торф'яні  резервати Мшана (5,7 га) та Росоха (5 га) розташовані на території Міланського  лісництва лісокомбінату “Осмолода”. Охороні підлягають соснові бори сфагнові та чорницево-сфагнові. В периферійній частині торфовища сприятливі умови  знаходить для себе смерека, поширена в чорницево-зеленомохових сураменях. В урочищі Мшана ценозоутворюючою породою виступає також сосна  гірська.  

Болотно-торф'яний резерват Лютошара (5 га) Осмолодського лісництва. Тут збереглись угруповання сосни  звичайної та смереки.  

Резерват Турова (259,8 га) розташований на території Краснянського  лісництва лісокомбінату “Осмолода”. Це найбільше на Прикарпатті оліготрофне  торф'яне болото. Характерними для  нього є соснові бори сфагнові, багново-чорницево-сфагнові. Сосну  супроводить реліктова береза пухнаста. Серед болотних рослин переважають  бореальні види — водянка чорна, пухівка піхвова, журавлина чотирипелюсткова та інші.  

Ботанічні резервати  і пам'ятки природи Чивчинських  гір. Після Горган і Чорногори  найбільш цікавим гірським масивом  на Івано-Франківщині є Чивчини. Своєрідність їх геологічної будови (виходи юрських вапняків і кристалічних порід) обумовила оригінальність флори  й рослинного покриву високогір'я. До цікавих резерватів і пам'яток природи скельної флори належать Мокринів Камінь (1,1 за), де зростають  ендеми — деревій східнокарпатський  і елізантаЗавадського; урочище  на східному схилі гори Прелука(1576 м), на вапнякових породах якого знайдено злинку альпійську (різновидність струнка), нігрителу чорну (різновидність  карпатська) ; урочище над Лоздуньським Котлом, де на висоті 1500—1590 м збереглась рідкісна кальцефільна флора (костриця аметистова та інші); урочище між  Лустоном і Попадею з такими кальцефільними рослинами, як ломикамінь жовто-зелений, ендем — мінуарція гостропелюсткова; північний схил гори Силигул(1620 м), на якому зберігся ендем талабан  Кована; резервати скельної флори  на північно-східному схилі гори Чивчин (1350—1740 м), на південному схилі гори Будієвська (1550 м) та в урочищі Каменець під Прелучним. Тут достають такі рідкісні рослини, як очиток однорічний, деревій східнокарпатський, дзвоники карпатські та ряд інших (Б. Павловський,1937).  

До цікавих резерватів і пам'яток природи належать торф'яні  болота на перевалі між Глистуватим  і Прелуками (1370—1410 м), на південному схилі урочища Глистуватий (1400—1500 м), в урочищі Василькуватий біля перевалу Лустонь-Попадя (1440 м), на горі Мокриня між Лоздуном і Лустоном та під Чивчином (1520—1540 м). Поширені тут угруповання осоки волотистої, костриці Порціуса,сосюреї Порціуса з участю рідкісних болотних рослин — бобівника трилистого, осоки  крупноплодової, пухівки вузьколистої та піхвової.  

Важливе наукове  й народногосподарське значення природної рослинності Чівчинських  гір свідчить про доцільність  організувати територіально більший  резерват, до складу якого повинні  увійти згадані цінні ботанічні  об'єкти, запропоновані до охорони  Б. Павловським у 1937 році.  

ЗООЛОГІЧНІ ЗАКАЗНИКИ  

Для охорони представників  тваринного світу створено кілька невеликих  заказників. У Коломийському лісокомбінаті  в урочищі Товмачик(50 га) охороняється масив дубового лісу, в якому перебувають  сірі чаплі, з Пожеретулі (93,6 га) Ділятинського  лісокомбінату серед смерекових і кедрово-смерекових лісів гніздують  глухарі, в урочищі Ведмежак Ворохтянського лісокомбінату водяться бурі ведмеді, у Татарівському та Ворохтянському лісництвах створено два заказники  глухарів. Необхідно взяти під  охорону урочище СиглаСолотвинського  лісокомбінату, де є колонія сірих  чапель.  

Для збільшення корисної фауни — оленів, ведмедів, диких  кабанів, козуль, глухарів — організовано в області заказно-мисливське господарство “Осмолода” (78,9 тис. га) та ряд приписних  мисливських господарств.  

ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ  

На Гуцульщині в  межах Івано-Франківщини улюбленими місцями відпочинку і краєзнавчих  подорожей є басейн Пруту та околиці  Косова й Космача. Вони цікаві також  в етнографічному відношенні, багаті на пам'ятки дерев'яної архітектури, пов'язані  з життям і творчістю українських  письменників — Івана Франка, Василя Стефаника, Ольги Кобилянської, Юрія Федьковича, Гната Хоткевича, етнографа-фольклориста Володимира Гнатюка, художників Івана  Труша, Олекси Новаківського, У Велику Вітчизняну війну тут діяли партизанські загони Ковпака. В цьому районі можна  організувати два ландшафтні парки  — Яремчанський і Косівський.  

Яремчанський ландшафтний  парк розташований у мальовничій  долині гірської річки Пруту, що перетинає  район Скибових Горган, з характерними для них кам'янистими розсипищами. Схили гір вкриті природними буковими, буково-ялицевими та буково-ялицево-смерековими  лісами. На твердих ямненських пісковиках збереглись реліктові угруповання  сосни звичайної та берези бородавчастої. На території проектованого парку  чимало цікавих об'єктів живої  й неживої природи, а також  архітектурних пам'яток. Для послуг відвідувачів багато спортивно-туристичних  та рекреаційних баз*.  

Косівський ландшафтний  парк доцільно організувати у передгір'ї  Покутсько-Буковинських Карпат в околицях Косова. Влітку сюди надходять теплі  повітряні течії з Західного  Лісостепу, завдяки чому клімат тут  помірно теплий. На значній площі  збереглись дубові, букові та буково-ялицево-смерекові  ліси, які надають особливої краси  покутським ландшафтам.  

Місцевість цікава в етнографічному відношенні і здавна славиться гуцульським художнім промислом. Багато тут історичних пам'яток дерев'яної архітектури*.  

ЛАНДШАФТНО-ЕСТЕТИЧНІ  ТРАСИ  

Ландшафтно-естетична  траса Яблунецький перевал повинна  включати ландшафтну смугу шосейної та залізничної дороги від Надвірної  Івано-Франківської області до Великого Бичкова Закарпатської області. На цій трасі з висотою над  рівнем моря поступово можна спостерігати зміну висотних рослинних смуг дубових, букових, ялицево-букових та буково-ялицевих лісів, вище яких поширені смереково-ялицево-букові та буково-ялицево-смерекові ліси. Починаючи  з висоти 1100—1200 м, уже формуються чисті смеречини. В районі Яремчі та Кременців на виходах твердих  ямненських пісковиків збереглись на значній площі з раннього голоцену осередки реліктових сосняків. Мальовничі долини гірських річок Пруту і  Тиси, їх численні водоспади поруч  з гірськими лісами надають особливої  привабливості цій трасі.  

Найвища точка траси  — Яблунецький або Татарський перевал (931 м), з якого відкривається  панорама на Горгани (Хом'як, 1540 м. Синяк, 1606 м, Добошанка, 1771 м), Чорногору (Говерла, 2061, Петрос, 2020 м) та гірський хребет Свидовець (Близниця, 1881 м). Перевал називається  також Татарським тому, що через  нього у першій половині XIII ст. татарські  орди Батия увірвалися до Центральної  Європи.  

Уздовж траси чимало геологічних пам'яток неживої природи  — геологічні відслонення в Яремчі і Ямні (ямненські пісковики), вапнякові  скелі—останці в селах Костелівці та Діловому, з рідкісною кальцефільною  флорою, мінеральні джерела в Квасах. Вище селища Ділового охороняється меморіальний кам'яний знак, що символізує географічний центр Європейського континенту. В околицях Солотвини на поверхню виходять соляні штоки*.  

Ландшафтно-естетична  траса Торуньський перевал охоплює  ландшафтну смугу вздовж шосейної дороги від Долини до Хуста. Тут можна  спостерігати послідовність формування рослинних смуг букових, ялицево-букових  та буково-ялицевих, смереково-ялицево-букових,буково-ялицево-смерекових та смерекових лісів. На трасі є два  мальовничі перевали — Вишківський  і Торуньський (941 м). Останній розташований на межі між Горганами й Бескидами, яка проходить по річці Мізунці. Тому звідси можна спостерігати чудові краєвиди зліва на Горганський хребет (Яйце Ілемське, 1680 м. Молода, 1724 м) і  справа на Бескиди (Чорна Ріпа, 1288 м). Уздовж траси охороняється ряд пам'яток живої й неживої природи. Цікаві геологічні відслонення є на горі Осій біля Вигоди. Поруч — резерват букових лісів. Біля села Липчі Хустського району збереглось озеро в вулканічному кратері. Особливої краси надають трасі мальовничі долини гірських рік Свічі та Ріки. В урочищі Кіреш поблизу Хуста знаходиться ботанічний резерват Долина нарцисів*.  

ГЕОЛОГІЧНІ ТА ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ  РЕЗЕРВАТИ Й ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ  

Івано-Франківщина  багата заповідними об'єктами неживої  природи. На жаль, їх вивченню приділялось  мало уваги. Виявлено чимало нових резерватів і пам'яток природи, які слід узяти  під охорону.  

В околицях села Старуні  Богородчанського району заслуговують на увагу старі шахти — колодязі, де колись добували озокерит. В одній  з таких шахт в урочищі Ропище у 1907 та 1929 роках знайдено рештки унікальних плейстоцен-голоценових тварин —  волохатих носорогів, мамонтів. Викопні  тварини зберігаються у Львівському  державному природознавчому музеї  АН УРСР та в Краківському природознавчому  музеї. Встановлено, що носороги знаходились  у багні 23255 ±775 років. Така ж цікава й викопна флора з цього  урочища. Унікальне місцезнаходження викопної флори і фауни остаточно  не вивчене і тому вимагає охорони*.  

У Бескидах біля села Бубнищого охороняється ботаніко-геологічний  резерват Скелі Довбуша. Це мальовнича група скель-останців висотою до 40 м, збудованих з сірих ямненських пісковиків, з кількома штучними печерами невідомого призначення. На скелях зберігся осередок реліктової сосни звичайної, що росте тут в супроводі берези бородавчастої та горобини звичайної. Навколо поширені природні букові та хвойно-букові мішані ліси. Вперше скелі  Довбуша були описані І. Вагилевичем  у 1863 році. Резерват має як наукове, так і рекреаційне та туристичне значення.  

Навколо Косова охороняються ерозійні неогенові останці. Це відклади верхньотортонського моря, що належать до галицької або косівської світи. Останці мають наукове та ландшафтно-естетичне  значення.  

У селі Пістинь Косівського  району на правому березі Пістиньки  знаходяться під охороною ізольовані скелі-останці з вапняків юрського віку. На фоні природних хвойних  лісів вони утворюють своєрідний ландшафтно-естетичний комплекс. На охорону  заслуговує також виявлена дельта давньої  карпатської річки. Тут зустрічаються  різні метаморфічні та вулканічні породи, цікаві для відтворення палеогеографічної  ситуації Берегових Карпат в кінці  тортону та на початку сармату (І. Гофштейн, В. Костюк,1960).  

До цікавих геологічних  пам'яток на Покутті належить розріз на проломі ріки Рибниці в околицях Косова. Тут залягає добротівська світа з виявленими на відкладах  слідами птахів (О. Ткаченко та інші, 1967).  

Важливим відслоненням для вивчення палеогену є урвистий схил гори Сокіл, або Соколів Камінь, на лівому березі Черемошу за селом  Тюдовим Косівського району. Відслонення  еталонне. Тут виявлені ямненська, манявська  і вигодська світи*.