Порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю

 

  ЗМІСТ 

  ВСТУП……………………………………………………………………………

  РОЗДІЛ  1. Кримінально-правова характеристика порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю:………………………….

  Розділ  1.1. Об’єктивні ознаки даного складу злочину……………………..

  А. Об’єкт………………………………………………………………………..

  Б. Об’єктивна сторона…………………………………………………………

  Розділ  1.2. Суб’єктивні ознаки………………………………………………….

  А.Суб’єкт………………………………………………………………………..

  Б.Суб’єктивна  сторона…………………………………………………………

  ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..

  СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………… 
 
 
 
 
 
 
 

  ВСТУП

  Здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, — карається штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

  Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, — карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

  Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

  Можливість  настання кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської  діяльності, у тому числі за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, є додатковою гарантією діяльності держави у сфері правового регулювання економічних відносин і захисту конституційних прав осіб, які займаються господарською діяльністю, та засобом сприяння стабілізації національної економіки.

  Кримінально-правова  охорона господарської діяльності повинна здійснюватися із суворим  додержанням вимог Конституції  України, принципів і норм міжнародного права та вітчизняного законодавства, що передбачає відповідальність за вчинення злочинів у цій сфері, забезпеченням точної кваліфікації і призначення справедливого покарання відповідно до положень Загальної та Особливої частин Кримінального кодексу України і з урахуванням постанов Пленуму Верховного Суду України.

  Для кваліфікації діяння як такого, що порушує  встановлений законодавством порядок  зайняття господарською та банківською  діяльністю необхідно ретельно з’ясовувати, в якому значенні у відповідних  статтях Кримінального Кодексу  вжиті терміни “господарська  діяльність” і “підприємницька діяльність”, “підприємництво”, “банківська діяльність”, “державна реєстрація як суб’єкта підприємницької діяльності” , “діяльність, що підлягає ліцензуванню”, “суб’єкт господарської діяльності”, “суб’єкт підприємницької діяльності”, “громадянин-підприємець”, ”суб’єкта господарської” або “підприємницької діяльності” тощо, оскільки від правильного розуміння значення цих термінів у конкретних статтях КК залежить вирішення питання щодо наявності чи відсутності ознак складу злочину.  
 
 
 
 
 
 
 

  РОЗДІЛ 1. Кримінально-правова характеристика порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю

  Розділ  1.1.Об’єктивні ознаки даного складу злочину

  А.Об’єкт.

  Порушення порядку зайняття господарською  та банківською діяльністю посягає  на суспільні  відносини у сфері  підприємницької діяльності.

  Об’єктом  злочину є порядок державної  реєстрації і ліцензування підприємницької та іншої господарської діяльності, у т.ч. банківської і професійної діяльності на ринку цінних паперів. Вказаний порядок покликаний забезпечувати нормальний розвиток економіки і захищати права та інтереси фізичних та юридичних осіб, фінансові інтереси держави (зокрема, в плані створення передумов для нарахування і стягнення податків та інших обов’язкових платежів).

  Порядок державної реєстрації і ліцензування підприємницької та іншої господарської діяльності визначається рядом нормативно-правових актів, у тому числі підзаконними актами у даній сфері, основними серед них визнаються Закони України “Про банки і банківську діяльність”, “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, та інші.

  Порушення порядку зайняття господарською  та банківською діяльністю може посягати і на інші суспільні відносини, що становлять додатковий об’єкт, яким виступають система оподаткування, засади добросовісної  конкуренції, законні інтереси споживачів.

  Б. Об’єктивна сторона.

  З об’єктивної сторони злочин може набувати однієї з трьох форм:

  1) здійснення без державної реєстрації  як суб’єкта підприємництва діяльності, що містить ознаки підприємницької, у т.ч. банківської діяльності, банківських операцій, професійної діяльності на ринку цінних паперів та операцій небанківських фінансових установ;

  2) здійснення без одержання спеціального  дозволу (ліцензії) видів господарської  діяльності, які відповідно до  законодавства підлягають ліцензуванню; у т.ч. банківської діяльності, банківських операцій, професійної діяльності на ринку цінних паперів та операцій небанківських фінансових установ;

  3) здійснення зазначеної діяльності  з порушенням умов ліцензування.

  Державна  реєстрація суб’єктів підприємницької  діяльності проводиться за наявності  всіх необхідних документів за заявочним  принципом протягом не більше п’яти  робочих днів в установленому законом порядку.

  Державна  реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру [6,ст.237].

  Підприємництвом, (підприємницькою діяльністю) визнається безпосередня самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку [2, ст.6].

  Створення (заснування) суб’єкта підприємницької діяльності, а також володіння корпоративними правами, крім випадків, передбачених законодавством, підприємницькою діяльністю не визнається. Чинне законодавство не встановлює випадки, коли створення юридичної особи — суб’єкта підприємництва чи володіння корпоративними правами розцінюється як підприємницька діяльність.

  Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб’єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов’язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

  Питання про те, чи є діяльність особи, яка  притягується до відповідальності за ст. 202, підприємницькою чи відповідає вона взятим у єдності ознакам вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням тривалості та інтенсивності протиправних діяльності, розміру отриманого та очікуваного доходу, інших факторів (зокрема, чи є така діяльність для винної особи основним або додатковим, але істотним джерелом її доходу, чи здійснюється вона більш-менш регулярно, постійно, на професійній основі). Підприємницька діяльність — це повторюваний у часі процес, спрямований на отримання прибутку. Така діяльність може полягати як у здійсненні численних угод або дій, так і у реалізації однієї, але великої угоди, виконанні значної роботи (наприклад, будівництво або ремонт певного об’єкта, виготовлення великої партії продукції), що поєднується із системою дій, спрямованих на отримання прибутку.

  Не  визнається підприємництвом укладання разових цивільно-правових угод, виконання робіт чи послуг, що не має на меті отримання прибутку (для власних потреб, на прохання знайомих чи родичів тощо), виготовлення продукції, що обертається в межах суб’єкта господарювання – виробника, виконання обов’язків найманого працівника на підставі трудового договору.

  Оскільки  отримання прибутку проголошується метою підприємницької діяльності, а не є її фактичним результатом, відсутність прибутку не завжди свідчить про те, що та чи інша діяльність позбавлена характеру підприємництва (наприклад, особа для заволодіння ринком реалізує товари за цінам, нижчими за їх собівартість).

  Фактично  характеру підприємницької діяльності, здійснюваної з метою ухилення від оподаткування та уникнення контрольних процедур з боку держави, може набувати, наприклад, надання транспортних, туристичних і консультаційних послуг, послуг із ремонту квартир, побутової техніки, автомобілів, зайняття торгівлею, здавання майна в оренду або його зберігання, виконання будівельних робіт, виконання інших робіт на підставі цивільно-правових договорів тощо. При цьому, кваліфікуючи дії особи за ч. 1 ст. 202, потрібно враховувати те, що даною нормою кримінальна відповідальність передбачена за здійснення особою, котра не зареєстрована як суб’єкт підприємництва, не будь-яких видів підприємницької діяльності, а лише тих із них, які підлягають ліцензуванню.

  Вирішуючи питання про те, чи не набула діяльність конкретної особи з купівлі та продажу товарів ознак підприємництва, потрібно керуватись системним аналізом положень законодавчих та інших нормативних актів, які регулюють торговельну діяльність, враховувати їх юридичну силу [12, ст.477]. Не вимагає державної реєстрації осіб як суб’єктів підприємницької діяльності здійснення несистематичного (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продажу громадянами вироблених, перероблених та куплених продукції, речей, товарів на підставі придбаного одноразового патенту на торгівлю. При цьому кожен раз тривалість торгівлі становить від трьох до семи днів, тобто загальна тривалість легальної торгівлі без державної реєстрації як суб’єкта підприємництва може становити 28 днів протягом року [6, ст.267]. Кількість і вартість укладених угод купівлі-продажу упродовж цього терміну законодавством не регламентується. Якщо фізична особа здійснює продаж товарів частіше ніж чотири рази на рік (або понад 28 днів), тобто систематично, її діяльність набуває ознак підприємництва, і вона має зареєструватися у встановленому порядку як підприємець [12, ст.477].

  На  сьогодні дія ч. 1 ст. 202 поширюється  на ті різновиди торговельної діяльності, які підлягають ліцензуванню (зокрема, торгівля лікарськими засобами, ветеринарними медикаментами і препаратами, пестицидами і агрохімікатами, виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, алкогольними напоями і тютюновими виробами) [9, ст. 60].

  За  ч. 1 ст. 202 за наявності інших необхідних ознак слід кваліфікувати фактичне здійснення особою діяльності, що містить  ознаки підприємницької:

  1) взагалі без проходження передбаченої  законодавством процедури реєстрації;

  2) до отримання свідоцтва про державну реєстрацію;

  3) після скасування на підставі рішення суду державної реєстрації;

  4) з фактичним створенням комерційної  структури без звернення за  її державною реєстрацією;

  5) без створення юридичної особи.

  Порушення порядку зайняття професійною діяльністю, яка поєднується з одержанням доходів, однак згідно з чинним законодавством не може розцінюватись як підприємницька (наприклад, діяльність приватних нотаріусів та адвокатів), складу цього злочину не містить.

  Господарська  діяльність, зайняття якою за умов, зазначених у ч. 1 ст. 202, визнається злочином, —  це будь-яка діяльність, у т.ч. підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт. Поняття “господарська діяльність” у плані відповідальності за ст. 202 має розглядатись як більш широке, ніж поняття підприємництво, оскільки охоплює діяльність юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (не обов’язково суб’єктів підприємництва, крім органів державної влади та місцевого самоврядування). Мета отримання прибутку і систематичність при цьому не є обов’язковими [12, ст.477].