Жіноча злочинність

 Для профілактики злочинів, скоєних під впливом провокуючої ситуації, необхідно сприяти створенню антикризових, реабілітаційних, інших спеціалізованих центрів, де жінки, соціальне неадаптовані, можуть одержати притулок, психотерапевтичну та медичну допомогу, сприяння у працевлаштуванні тощо.

 Дослідження доводять, що тривале перебування жінки за ґратами не сприяє її перевихованню. У суспільство повертається, як правило, нездорова, морально знівечена жінка. Тому, можливо, є сенс запропонувати перегляд системи покарань щодо жінок у таких напрямах. 1. Зниження максимального строку покарання у вигляді позбавлення волі до 7—8 років. 2. Введення системи короткострокових термінів покарання -- від ЗО діб до 2 місяців позбавлення волі у приміщеннях з індивідуальною ізоляцією. Відбуваючи коротке, але суворе покарання, вона зможе замислитися над своєю долею. На користь цього можна навести такі аргументи. Перебуваючи у індивідуальній ізоляції, жінка не буде втягнута у кримінальне середовище, менше сприйматиме маргінальні закони та цінності, у неї не з'явиться феномен звикання до неволі, що збереже її особистість і зменшить витрати на ресоціалізацію. 3. Призначення жінкам покарання за ненасильницькі злочини, що не є тяжкими, не у вигляді позбавлення волі, а у межах виправних робіт. До того ж, останні можуть проводитися як за місцем постійної роботи, так і у системі соціального захисту (в будинках пере-старілих, інвалідів, інтернатах тощо).

 Тепер щодо  патронату. Практичний його досвід  у Російській імперії сприяв формуванню загальних засад здійснення останнього: тимчасовий характер допомоги (мета — максимально полегшити перехід до свободи, а не розвивати у особи споживацькі наміри); переважно натуральний характер допомоги (продуктами, одягом, медикаментами); гроші видавалися у виняткових випадках на оплату житла, на розвиток власної справи; використання для ре-соціалізації підопічних зароблених ними коштів; заступництво поширювалось на осіб, які подають надію на виправлення, щиро цього бажають.

 Патронатні заклади  були поширені на території  Російської імперії і поділялися  на три типи: благодійні, що обмежувалися  лише наданням звільненим з  місць позбавлення волі особам  добровільної допомоги; благодійно-профілактичні  заклади, де, крім тимчасової матеріальної допомоги, проводилися профілактичні заходи з метою подальшого запобігання скоєнню протиправних дій підопічними; запобіжні, метою яких було утримати особу від вчинення нового злочину.

 Ідея патронату  в Україні могла б допомогти  жінкам, які скоїли злочини, повернутися до нормального життя.

 Означені питання,  хоча і є традиційними, з точки  зору кримінологічного аналізу,  але потребують систематичного  вивчення та своєчасного розроблення  для створення програм профілактики цього специфічного виду злочинності. 

 Використана література:

1. Алексеев А.И., Герасимов  С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая  профилактика: теория, опыт, проблемы. — М., 2001. — 496 с.

2. Антонян Ю.М.  Преступность среди женщин. —  М., 1992. — 256 с.

3. Блага А.Б. Жіноча  злочинність в Україні сьогодні: кримінологічний аспект // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. — 1998. — Вип. 2. — С. 210-217.

4. Б л а г а А. Про жіночу злочинність// Право України. — 1999. — № 9. — С. 88—89.

5. Криминология: Словарь-справочник / Сост. Х.-Ю. Кернер; Пер. с нем. — М., 1998. - 400 с.

6. Кримінологія: Підруч. / Відп. ред. Я.Ю. Кондратьев; За заг. ред. О.М. Джужи. — К., 2002. - 414 с.

7. Л у н я  к М. Насильство як правова  та філософська проблема // Право  України. -2002. -С. 99-101.

8. Меркулова В.О.  Особливості вчинення жінками  злочинів насильницького спрямування  // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 2001. — № 4. — С. 106—112. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Введение к работе: 
 
 

Актуальність теми дослідження. Серед проблем, що стоять перед українською державою нау-кою на сучасному етапі складних економічних та політичних перетворень, одне з провідних місць посідає проблема боротьби зі злочинністю та її окремими видами. Забезпечення законності і право-порядку у суспільстві, своєчасне запобігання злочинам та їх припинення, оперативне і повне їх роз-криття є найважливішими завданнями побудови правової держави в Україні. 

Кризові явища в  економіці, протиріччя і труднощі у  соціальній, духовній, моральній та інших сферах громадського життя сприяють зростанню злочинності. Сучасна злочинність - це реальна загроза, що здатна заблокувати економічні та демократичні перетворення в Україні, призвести до нестабільності в державі. Ефективне запобігання злочинності передбачає всебічний аналіз її видів, усунення причин та умов, що їх породжують. 

Одним з видів  злочинності є жіноча злочинність. Цій проблемі приділялась недостатня увага в українській кримінології, між тим злочинна поведінка жінок найнегативнішим чином впливає на сім ю і на суспільство в цілому. Можна стверджувати, що жіноча злочинність, як і злочинність непов-нолітніх є показником морального здоров я суспільства, його духовності, ставлення до базових за-гальнолюдських цінностей /1, С. 48/. 

Не викликає сумніву, що вплив жінки, матері, подруги може бути як позитивним, так і негати-вним. Який приклад показуватиме мати-злочинниця своїм дітям і що станеться  з ними у подаль-шому. За даними проведеного  нами дослідження, з 700 засуджених за злочини жінок 381 мають ді-тей (54,4%). З них 259 жінок мають одну дитину і 122 - двох дітей і більше. Не виключено, що діти, позбавлені материнської ласки, тепла, уваги, поповнять ряди злочинців. Тому більш цілеспрямова-на боротьба з жіночою злочинністю, має позитивно відбитися на злочинності неповнолітніх та й на злочинності чоловіків. Зазначене свідчить про необхідність глибокого вивчення стану і причин жі-ночої злочинності. 

Актуальність дисертаційного дослідження обумовлюється також: 1) збільшенням питомої ваги жіночої злочинності у загальній злочинності до рівня типового для економічно розвинутих країн; 2) зростанням жіночої злочинності більшими темпами, ніж зростання населення жіночої статі; 3) фемі-нізацією традиційно чоловічих видів тяжких насильницьких злочинів; 4) вчиненням жінками най-жорстокіших «немотивованих і витончених» злочинів; 5) поширенням змішаних злочинних груп, де провідну роль виконує жінка, а також груп, до складу яких входять тільки жінки. 

Незважаючи на те, що рівень жіночої злочинності завжди залишається нижчим від чоловічої, чисельність жінок, які вчинили злочини, кожного року зростає. Так, якщо в 1990 р. частка жінок у загальній злочинності складала 13,8% /1, С. 24/, то вже у 1991р. вона збільшилась до 14,5% /2, С. 166-167/, у 1998 р. досягла 17,4%, у 1999 р. - 16,7% і в 2000 р. - 14,9% /216, С. 15/. 

Поряд зі зростанням жіночої злочинності, змінилася  і її структурна характеристика. У спектрі жіночої злочинності переважають корисливі злочини, а в групі корисливих - злочини у сфері еко-номіки. За даними МВС України, питома вага жінок, які вчинили злочини у сфері економіки скла-дала у 1997 р. - 43,7% /3, С. 33/. Більшість зазначених злочинів має безпосереднє відношення до тієї роботи, яку виконують жінки. 

В останні роки жінки  вчиняють і не типові для них злочини. Це зокрема злочини, пов язані  з незаконним обігом наркотиків, розкраданням у кредитно-банківській сфері, шахрайські дії шляхом створення фінансових «пірамід» і деякі інші. В 1996 р. частка жінок, що вчиняли шахрайські дії, скла-ла 40% /4, С. 46/. 

Звертає на себе увагу  негативна тенденція різкого зростання чисельності жінок, притягнутих до кримінальної відповідальності за тяжкі посягання насильницького характеру. В 1996 р. чисель-ність жінок, що вчинили умисні вбивства, складала 13,6% /5, С. 11/. 

Мотивами вбивств  і тяжких тілесних ушкоджень стають бажання вирішити проблемні ситуа-ції, старі конфлікти; помста, ревнощі, корисливість тощо /6, С. 169/. 

Деякі жінки є  замовниками вбивств /7, С. 43/. Слід також  зазначити, що значна частина наси-льницьких  злочинів, вчинених жінками, має виключно жорстокий і спотворений характер. Наведе-ні і інші аргументи свідчать, про підвищену суспільну небезпеку жіночої злочинності. 

Вказана проблема привернула увагу багатьох дослідників. Починаючи з кінця XIX століття, цю тематику розробляли вчені колишнього Радянського Союзу. Так, деяких питань жіночої злочин-ності у контексті розгляду загальних проблем кримінології торкалися такі російські вчені як С.В. Бо-родін, М. І. Ковальов, А.С. Міхлін, Е.Ф. Побігайло, А.Б. Сахаров, А.М. Яковлєв. 

Спроби виявити  статистичні і кримінологічні закономірності жіночої злочинності були зроб-лені Л.Ш. Берекашвілі. І.А. Кириловою, В.А. Серебряковою. В деяких роботах кримінологів і пені-тенціаристів розглядалися окремі аспекти цієї проблеми. Так, Т.М. Явчуновська досліджувала пи-тання про вплив алкоголізму як виду психічної аномалії на злочинність жінок. Дослідженню поведі-нки жінок, що вчинили насильницькі злочини, присвячена робота Н.В. Дибовської. Такий специфі-чний злочин як дітовбивство розглядали А.К. Звірбуль, Т.Г. Шавгулідзе. 

Питанням боротьби з жіночою злочинністю, виправленню  засуджених жінок присвячені ро-боти М.І. Арсенєвої, М.Н. Голоднюк, І.А. Кирилової, В.А. Серебрякової, Т.А. Шмаєвої. Ці проблеми висвітлювались також в роботах А.А. Габіані, І.Н. Голобородька, В.А. Казакової, В.Е. Квашиса, Н.Ф. Кузнецової та інших. 

Були здійсненні спроби вивчення психологічних, психолого-педагогічних особливостей засу-джених жінок, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі. Цим проблемам присвячені ро-боти Ю.А. Алферова, Ю.М. Антоняна, Л.О. Висотіної, В.П. Голубєва, Г.Ф. Хохрякова та інші. 

Приділялась увага  і рецидивній злочинності жінок. Цією проблемою займалися М.П. Журав-льов, В.М. Зирянов, П.О. Іваженко, В.Е. Квашис, С.І. Комарицький, Ю.В. Солопанов, Г.Ф. Хохря-ков, А.І. Яковлєв. 

Слід відмітити, що названі і інші автори базувалися на дослідженнях злочинності жінок  в Росії та інших країн СНД. В Україні до останнього часу проблемі жіночої злочинності приділяли увагу не-багато вчених. Так, деяких аспектів злочинності жінок в Україні торкались у своїх роботах Ю.В. Александров, В.В. Голіна, О.М. Джужа, В.О. Іващенко, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, І.М. Дань-шин, В.М. Трубніков, Л.О. Шевченко, Т.А. Шулежко та деякі інші. 

У липні 2000 року захищена кандидатська дисертація Благою А.Б. на тему: «Кримінологічні особливості жіночої злочинності в Україні». Ця робота є першою спробою на монографічному рівні дослідити проблему жіночої злочинності в Україні. Між тим вона, звичайно, не може повністю ви-черпати складну проблему жіночої злочинності, містить в собі окремі спірні положення. 

Більш глибокого  дослідження потребує аналіз жіночої злочинності з метою виявлення власти-вих їй закономірностей на різних етапах розвитку України. Важливо також дослідити вплив конкре-тних соціально-економічних процесів на жіночу злочинність, які відбуваються в сучасній Україні. Саме жінка в першу чергу потерпає від безробіття, гостріше відчуває на собі матеріальну незабезпе-ченість тощо. 

Подальшого вивчення потребують і суб єктивні причини  злочинної поведінки жінок. Недо-статньо  ще вивчені психологічні особливості  жінок-злочинниць, не вивчені емоційні стосунки між батьками і дітьми, що впливають на формування особистості жінок, які з часом стають на шлях вчи-нення злочинів, особливості суб єктивного сприйняття жінкою ситуацій і реакцій на них та інші пи-тання. 

Таким чином, необхідно  подальше наукове дослідження обсягу, рівня, структури і динаміки жіночої злочинності в Україні, особливостей особистості жінок-злочинниць, причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, а також факторів, які впливають на їх попередження. 

Зв язок роботи з  науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження базуєть-ся на основних положеннях Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996 - 2000 рр., затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 року, Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 - 2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 груд-ня 2000 року та планах наукових досліджень юридичного факультету Київського національного уні-верситету імені Тараса Шевченка. 

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є оцінка стану жіночої злочинності в Україні, ха-рактеристика особистості жінок-злочинниць, причин та умов, що обумовили вчинення злочинів, а також питання підвищення ефективності існуючих форм і методів запобігання цим злочинам та роз-робки нових відповідних рекомендацій по запобіганню жіночої злочинності в сучасних умовах. 

Відповідно до зазначеної мети основними задачами є: 

· дослідити розвиток жіночої злочинності в історичному аспекті за даними окремих дослі-джень, що необхідно для оцінки в порівняльному плані сучасної жіночої злочинності в Україні;