Митно-тарифне регулювання як складова частина зовнішньоторговельної політики держави

НА  ТЕМУ: ____ Митно-тарифне регулювання як складова частина зовнішньоторговельної політики держави____  

       ЗМІСТ 
 

       ВСТУП  4

       РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ  8

       1.1 Міжнародний режим митної території і митних кордонів  12

       1.2 Поняття і види мита  17

       1.3 Митно-тарифні системи в сучасному світовому господарстві  23

       РОЗДІЛ 2. ПРАВО МИТНИХ ПІЛЬГ  27

       2.1 Регулювання митного економічного режиму  28

       2.2 Контрольно-операційні митні функції держав (міжнародний митний процес)  30

       2.3 Сутність і завдання статистики зовнішньоекономічних зв'язків  31

       РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЕДЕННЯ МИТНОЇ СТАТИСТИКИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ  38

       3.1 Зміст і цілі митної статистики зовнішньої торгівлі  40

       3.2 Основні методологічні положення митної статистики зовнішньої торгівлі  42

       3.3 Митно-тарифне регулювання  50

       ВИСНОВОК   54

       ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  55

 

        ВСТУП 
 

       Міжнародна  торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками  різних країн, що виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає  їхню взаємну економічну залежність. У літературі часто дається наступне визначення: “міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах”.[1]міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу.

       У загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого  країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.

       Структурні  зрушення, що відбуваються в економіці  країн під впливом НТР, спеціалізація  і кооперування промислового виробництва  підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля опосередуючі рух усіх міжкраїнових товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% роста світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва.

       Під терміном “зовнішня торгівля” розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

       Різноманітна  зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється  по товарній спеціалізації на торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною і торгівлю послугами.

       Міжнародною торгівлею називається оплачуваний  сукупний товарообіг між усіма країнами світу. Однак поняття “міжнародна  торгівля” вживається й у більш  вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвитих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн східної Європи і т.п.

       Світові ціни розрізняються в залежності від часу року, місця, умов реалізації товару, особливостей контракту. На практиці як світові ціни приймаються ціни великих, систематичних і стійких експортних або імпортних угод, що укладаються у визначених центрах світової торгівлі відомими фірмами - експортерами або імпортерами відповідних видів товарів. На багато сировинних товарів (зернові, каучук, бавовна й ін.) Світові ціни встановлюються в процесі операцій на найбільших світових товарних біржах.

       В інтересах кожної країни спеціалізуватися на виробництві, у якому вона має  найбільшу перевагу і для якого відносна вигода є найбільшою.

       Національні виробничі розходження визначаються різними факторами виробництва  – працею, землею, капіталом, а також  різною внутрішньою потребою в тих  або інших товарах. Ефект, що робиться зовнішньою торгівлею (зокрема, експортом) на динаміку росту національного доходу, на розмір зайнятості, споживання й інвестиційну активність, характеризується для кожної країни цілком визначеними кількісними залежностями і може бути обчислений і виражений у виді визначеного коефіцієнта – мультиплікатора (множника). Спочатку експортні замовлення безпосередньо збільшать випуск продукції, отже, і заробітну плату в галузях, що виконують це замовлення. А потім прийдуть у рух вторинні споживчі витрати.

       Термін  “міжнародна торгівля” має на увазі складний механізм взаємин, що виникають у процесі купівлі-продажу товарів на світовому ринку.

       Фірми прагнуть до міжнародної діяльності по різних причинах. Так, зокрема, може знадобитися закупівля сировини або яких-небудь товарів за кордоном з тієї причини, що немає можливості придбати дану продукцію у вітчизняних виробників. Така ситуація приводить до необхідності імпорту. Можлива і зворотна ситуація - коли фірма має товари, продаж яких за кордоном може виявитися більш вигідної, чим у своїй країні. Так виявляється потреба в експорті. Нерідко трапляється, що фірми виступають на зовнішньому ринку і як торговельні посередники між продавцями і покупцями в різних країнах.[2]

       У міжнародній торгівлі експортер  звичайно виставляє рахунок покупцеві  в іноземній валюті, або покупець оплачує товар у валюті своєї країни, що є іноземною для експортера. Часто валютою платежу стає валюта третьої країни, наприклад, долари США, євро. У зв'язку з цим, однієї з проблем імпортера є необхідність одержання іноземної валюти для здійснення платежу, а в експортера може виникнути необхідність продажу отриманої іноземної валюти за валюту своєї країни. Послуги з продажу і купівлі іноземної валюти за валюту країни експортера або імпортера роблять банки. В україні це банки з валютною ліцензією.

       Однак, покупка або продаж іноземної  валюти не настільки безпечні для  фірми, як може показатися на перший погляд. Причина цьому - нестабільність показників валютних курсів. Можливість несприятливої  зміни обмінних курсів іноземної  валюти на валютному ринку і є потенційним валютним ризиком для кожного з контрагентів.

       Звичайно, у випадку зміни курсів на користь  однієї зі сторін це шанс одержати прибуток, однак, небезпека понести збитки, зокрема, для українських організацій  у зв'язку з падінням курсу гривні, більш реальна.[3]

       Відгородити себе від валютних ризиків є можливість у фірм, зовнішньоторговельні платежі  і надходження яких здійснюються в одній і тій же іноземній  валюті. Однак, обмінний курс іноземної  і вітчизняної валюти не буде таїти істотної небезпеки для фірми лише в тому випадку, якщо надходження на валютний рахунок і платежі з його відбуваються узгоджено. Така ситуація можлива за умови, що фірма значною мірою займається й імпортом, і експортом. Більшість же зовнішньоторговельних організацій працює лише по одному з напрямків, тому можливість використання такої схеми обмежена.

 

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ  І СТРУКТУРА МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 
 

       У глосарії ради митного співробітництва, в уніфікованому переліку митних термінів країн східної Європи митниця визначається як державний орган, через який повинні ввозитися в країну і вивозитися з її території всі імпортовані й експортовані товари, а також поштові відправлення й інші вантажі.

       Поняття суверенітету держави передбачає повноту  її законодавчої, виконавчої і судової влади на власній території, що виключає будь-яку іноземну владу, а також непідкорення владі іноземних держав у сфері міжнародного спілкування.

       Суверенітет держави підтримується в двох аспектах: по-перше, як державний і, по-друге, як економічний. Під економічним суверенітетом розуміють свободу у виборі форм і шляхів розвитку і захисту своєї національної економіки від будь-якого втручання іноземних держав та у виборі форм економічної діяльності, у тому числі й у сфері міжнародного поділу праці [3, 235].

       Відповідно  до конституційних основ кожна держава  суверенна в здійсненні нею своїх  функцій щодо захисту економічного суверенітету в різноманітних сферах, у тому числі таких, як:

• захист національної економіки держави від впливу іноземного капіталу і товарів;
• організація економічної охорони державного кордону з метою втілення в життя зовнішньоекономічної політики держави;
• контроль за експортними й імпортними операціями торговельних підприємств своєї країни й іноземної держави;
• контроль за вантажами, транспортними засобами зовнішньоторговельних об'єднань, пасажирськими і вантажними засобами міжнародного зв'язку та приватних осіб;
• контроль за міжнародними поштовими відправленнями відповідно до міжнародних конвенцій всесвітнього поштового союзу;
• організація контролю за речами осіб, що переміщуються через державний кордон;
• організація контролю за валютою, валютними цінностями, платіжними документами, грошовими знаками, що переміщуються через державний кордон;
• визначення розмірів стягнення мита і зборів, установлення структури митного тарифу та ухвалення митних правил;
• визначення меж відповідальності за порушення національного законодавства у сфері митних операцій і митних правил;
• організація санітарного контролю відповідно до положень міжнародних санітарних правил всесвітньої організації охорони здоров'я;
• організація фітосільськогосподарського контролю відповідно до рекомендацій міжнародної продовольчої і сільськогосподарської комісії організації об'єднаних націй;
• організація фінансового і податкового режиму, включаючи ціни, тарифи і такси;
• організація системи митної інформації й обмін даними національного митного законодавства;
• організація контролю над ліцензійним ввозом і вивозом товарних і матеріальних цінностей;
• здійснення митного контролю за ввозом і вивозом через державний кордон культурних цінностей;
• митний статистичний облік експортно-імпортних операцій [5, 326].

       Для виконання цих функцій державою засновується митниця. Вона є державним  органом, що відповідає за забезпечення економічного суверенітету держави і дотримання норм як національного, так і міжнародного права, стягування імпортного й експортного мита, податків і різних зборів, а також здійснення контролю за застосуванням інших законів і правил, що регулюють, серед іншого, питання ввозу, транзиту і вивозу вантажів.

       Митні установи здійснюють митний контроль, під яким розуміють заходи, що застосовуються для забезпечення виконання вимог  законів і правил, за дотримання яких відповідають митниці.

       Служба  контролю митних установ – це будь-яка служба, на яку покладено обов'язок здійснювати різні види контролю, яким регулярно піддаються імпортні, експортні і транзитні вантажі або пасажири, їх багаж, ручна поклажа, валюта і валютні цінності, поштові відправлення при міжнародних перевезеннях тощо .

       Види  контролю можуть бути різноманітними.

       Медико-санітарний контроль здійснюється з метою охорони  життя і здоров'я людей.

       Ветеринарний  контроль являє собою санітарний контроль, здійснюваний стосовно тварин і продуктів тваринного походження з метою захисту життя і здоров'я людей і тварин, а також контроль за предметами або вантажами, що можуть переносити хвороби тварин.

       Фітосанітарний  контроль спрямований на попередження поширення і переміщення через  державний кордон шкідників, а також  продуктів рослинного походження [1, 194].

       Контроль  за відповідністю технічним стандартам, спрямований на забезпечення відповідності  вантажів елементарним вимогам міжнародних  або національних стандартів, які  встановлені певними законами і  правилами.

       Контроль  за якістю вантажу здійснюється з метою забезпечення їх відповідності мінімальним міжнародним або національним показникам якості, установленим відповідними законами і правилами.

       У системі міжнародних відносин держави  виступають із позицій національної зовнішньої митної політики, тобто їх конкретні цілеспрямовані дії з охорони свого економічного суверенітету в міжнародній системі набувають першочергового значення, оскільки від них залежить узгодження норм і принципів міжнародного митного права і функціонування міжнародної системи економічних відносин узагалі.