Шпаргалка по " Гроші і кредит"

Ва­лютний курс порівнює нац. вартості не прямо, а опосе­редковано – через їх відносну купівельну спроможність.

Валютний курс необхідний для:

– обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

– порівняння цін світових та нац. ринків, а також вартісних показників різних країн;

– періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків.

Розрізняють кон’юнктурні та структурні чин­ники.

Кон’юнктурні чинники пов’язані з коливаннями ділової ак­тивності, політичної та військово-політичної обстановки, з чут­ками, здогадками та прогнозами.

Довгостр. тенденції визна­чають стан тієї чи іншої нац. грошової одиниці у валют­ній ієрархії:

1. Зростання нац. доходу. Цей чинник зумовлює підвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти.

2. Темпи інфляції. Співвідношення валют за їх купівельною спроможністю  є своєрідною віссю валютного курсу, тому на валютний курс впливають темпи інфляції.

3. Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу нац. валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовн. боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу нац. валюти, тому що боржники продають її на іноземну ва­люту для погашення своїх зовн. зобов’язань.

4. Різниця процентних ставок у різних країнах.

5. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденції до зни­ження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти.

6. Ступінь викор-ня певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках.

7. Ступінь довіри до валюти на нац. та світово­му ринках.

8. Валютна політика.

9. Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютному ринку.

55. Ек. основи, режими  та методи регулювання валютних  курсів. Режим валютного курсу  в Україні.

Ек. основи валютних курсів. Базою валютного курсу до середини 70-х років був офіційний золотий паритет валют. Нині основою визначення вал. курсів є співвідношення купів. спроможностей нац. валют. Купів. спроможність валюти – це сума товарів та послуг за їх цінами, які можна придбати за нац. грош. одиницю. Режими валютних курсів. Сучасні типи режимів валютних курсів включають фіксований та пла­ваючий режими. При фікс. режимі валютний курс фіксується до однієї валюти або «кошика» валют. Плаваючі курси змінюються залежно від попиту та пропозиції на валютному ринку.

Регулювання валютних курсів.

Головними методами рег-ня вал. курсу є вал. інтервенція та дисконтна політика. Валютна інтервенція – це пряме втручання центр. банку або казначейства у валютний ринок. Суть дисконтної політики зводиться до підвищення або зниження дисконтної ставки центр. емісійного банку з ме­тою вплинути на рух зарубіжних короткостр. капіталів.

Методами валютного регулювання, є девальвація та ревальвація – зниження і підвищення вал. курсу. Причинами їх є інфляція та неврівнова­женість плат. балансу, розрив між ку-пів. спроможністю грош. одиниць.

Режим вал. курсу в У. У. викор-вала кілька режимів вал. курсу – від плаваючого до фікс. з подальшим переходом до керованого плав. курсу.

У 1993 р. уряд наполіг на прийнятті НБУ адмін. фіксованого курсу карбованця, який призвів до зниження ефективності експорту, збільшення частки бартерних операцій, зменшен­ня надходжень іноземної валюти на внутр. ринок, зростання зовн. боргу, «втечі» капіталів за кордон.

З 1999р. в У. було здійснено лібералізацію вал. ринку, а саме: відновлено операції на міжбанківському ринку, скасовано обмеження на граничні відхи­лення від офіційного курсу, введено нові правила встановлення офіційного вал. курсу та ін.

56. Поняття та призначення  вал. систем. Елементи нац. вал.  системи. Розвиток вал. системи  в У.

Валютна система – це організаційно-правова форма реалі­зації вал. відносин у межах певного ек. простору.

Нац. валютна сис­тема складається з елементів: 1. Назва, купюрність та характер емісії нац. валюти. 2. Ступінь конвертованості нац. валюти. 3. Режим курсу нац. валюти.4. Режим викор-ня іноземної валюти на нац. території в заг. ек. обороті. 5. Режим формування і викор-ня держ. золотова­лютних резервів. 6. Режим вал. обмежень, які вводяться чи скасовуються зак. органом залежно від ек. ситуації в країні. 7. Регламентація внутр. валютного ринку і ринку до­рогоцінних металів. 8. Регламентація міжнародних розрахунків та міжнародних кредитних відносин. 9. Визначення нац. органів, на які покладається про­ведення валютної політики, їхніх прав та обов’язків у цій сфері.

Призначення валютної системи:

1) Розроблення і реалізація  держ. валютної політики як  сукупності організаційно-правових  та ек. заходів у сфері міжнар.  валютних відносин, спрямованих  на досягнення визначених державою  цілей.

2) Валютне рег-ня –  це діяльність держави та уповн.  нею органів щодо регламентації  вал. відносин ек. суб’єктів  та їх діяльності на вал.  ринку.

3) Валютний контроль  – контроль за виконанням,  установлених вимог, норм і  правил.

Розвиток валютної системи У. складаєть з 3 етапів:

1 етап Для нього характерне обвальне па­діння курсу укр. валюти. Це свідчить, що в умовах глибокої ек. і фін. кризи, макроек. розбалансованості, затримки з проведенням ек. реформ не було передумов для нормального розвит­ку валютного ринку та адекватної йому валютної системи.

2 етап. Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації вал. відносин: прискорення лібералізації вал. ринку, визначення офіційного вал. курсу карбованця, ліквідація множинності валютних курсів, розширення переліку по­треб резидентів у валюті.

Після випуску в обіг постійної нац. валюти гривні, розпочався 3 етап формування вал. системи У. Основними заходами і результатами цього етапу були:

– остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні;

– введення вільного розпорядження резидентами всією су­мою валютних надходжень;

– певна децентралізація валютного ринку, припинення опе­рацій на УМВБ та інших валютних біржах;

– подальша лібералізація доступу до валютного ринку юр. і фіз. осіб-резидентів;

57. Валютна політика  та валютне регулювання, їх  особливості в У.

Валютна політики – це сукупність організаційно-правових та ек. заходів у сфері міжнар. валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей. Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі – зростання зайнятості та вир-ва ВВП, стабілізація цін. Досягнення цілей вал. політики забезпечується через вал. регулювання і валютний контроль.

Валютне регулювання – це діяльність держави та уповно­важених нею органів щодо регламентації валютних відносин ек. суб’єктів та їх діяльності на вал. ринку.

Ефективність регламентації вал. відносин значною мірою залежить від кількості і ступеня пев­них обмежень. За суч. си­туації в У. це один із ключових валютних інструментів, проте в перспективі його роль знизиться.

Найбільш жорсткими обмеженнями, що застосовувалися НБУ в його вал. політиці перех. періоду, були:

– введення обов’язкового продажу підпр-вами експорт­ної виручки в інвалюті

– заборона  надання підпр-вами-рези­дентами комерційного кредиту контрагентам-нерезидентам;

– заборона спекулятивних валютних операцій на ринку;

– заборона резидентам надавати гро­шові позички нерезидентам за рахунок ресурсів, мобілізованих усередині країни;

– заборона вивозу валютних коштів;

– контроль за прямими інвестиціями;

– лімітування валютної позиції комерційних банків-рези­дентів;

– жорстка фіксація валютного курсу нац. валюти.

Крім валютних обмежень, практика вал. регулювання виробила ще ряд методів, які забезпечують пере­важно ек. вплив на валютні відносини: курсова політика; облікова політика та інші інструменти монета­рної політики; валютна інтервенція; регулювання сальдо платіжного балансу; формування та викор-ня золотовалютних резервів.

58. Платіжний баланс:  сутність, структура та роль  в механізмі валютного регулювання.

Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами ек. суб’єктів даної країни  за її ек. межами та вал. надходженнями їм з-за ек. меж країни  за певний період часу Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реа­лізації валютної політики. Як модель зовнішньоек. зв’язків країни він дає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин.

У розділі І «Рахунок поточних операцій» по статті «Баланс товарів» відображаються всі переміщення товарів через ек. межі країни з переходом права власності. Співвідношення обсягів надходження і платежів по цій статті наз. торговим балансом.

По статті «Баланс послуг» враховується рух коштів у зв’язку з обміном між резидентами і нерезидентами різноманітними послугами.

По статті «Доходи» враховується рух коштів, пов’язаний з доходами фіз. осіб-резидентів, одержаними в оплату праці за кордоном, доходами від прямих інвестицій за кордоном, доходами від портфельних інвестицій, доходами від інших інвестицій.

По статті «Поточні трансферти» враховується рух коштів на безеквівалентних засадах – гуманітарна та технічна допомога, внески до фондів міжнар. організацій, безоплатні перекази грошей з-за кордону фіз. особам.

У розділі II «Рахунок операцій з капіталом та фін. операцій» по статті «Капітальні трансферти» враховуються всі операції, пов’язані з передачею права власності на основний капітал або анулюванням боргів кредиторами, коли рух вартості здійснюється на еквівалентній основі держ. фін-ня великих проектів за кордоном, інвестиційні субсидії корпорацій своїм іноземним філіям, придбання не фінансових активів.

У розділі «Фінансовий рахунок» показуються операції з купівлі-продажу та погашення фін. вимог однієї країни до інших. Усі фін. операції класифікуються в 3 групи. «Прямі інв.», «Портфельні інв.», «Інші інв.».

Статті розділу III «Резер­вні активи», на яких відображається централізований золото­валютний запас країни.

Розділ IV «Помилки та упущення» призначена для зрівняння загальних обсягів надходжень і платежів, По цій статті проставляється необхідна для збалансування сума.

59. Золотовалютні резерви:  сутність, призначення та роль  в механізмі валютного регулювання.

Золотовалютні резерви – це запаси іноземних фін. активів та золота, які належать державі і перебувають у роз­порядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноек. значення. Ці потреби визначають цілі накопичення золотовалютних резервів:

– забезпечення країни достатнім запасом міжнар. платіжних засобів, з тим щоб держава, її окремі структури та недержавні ек. агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовн. зобов’язаннями. Це трансакційне призначення золотовал. резервів, спрямоване на обслуговування зв’язків нац. економіки зі світовою;

– забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку та ринку грошей. Це інтервенційне призначення резервів, спрямоване на підтримку зовн. та внутр. вартості нац. грошей.

Оптимізація розміру золотовалютних резервів має важливе ек. значення тому, що занижений їх обсяг погіршує пла­тоспроможність країни на світовому ринку та обмежує регуляти­вні можливості держави у монетарній сфері, а завищений – при­зводить до заморожування значної частини національного багатс­тва країни на тривалий період.

Потреби в резервах, у їх трансакційному призначенні визначаються обсягами платежів за зовнішніми зобов’язаннями, пов’язаними з імпортом товарів та послуг, обслуговуванням зовн. боргу держави, експортом капіталу тощо. Потреби в резервах, у їх інтервенційному призначенні за­лежать насамперед від обсягів грошової маси, яка функціонує у внутр. обороті країни.

Інтервенційне викор-ня золотовалютних резервів пов’я­зане з проведенням політики валютної інтервенції. Якщо в країні відбувається ек. зростання та досягнута макроек. стабілізація, політика валютної інтервенції стає вирішальним інст­рументом вал. регулювання.

Розміщення золотовалютних резервів має важливе значення для страхування їх від знецінення та для одержання додаткових доходів і збільшення обсягів. Тому золотовалютні резерви звичай­но тримають у кількох найбільш сталих валютах, і періодично конвертують за­паси однієї валюти в іншу, якщо очікується падіння курсу 1 чи підвищення курсу іншої.

60. Поняття, розвиток  та основні елементи світової  та міжнародної валютних систем.

Світова валютна система – це спільно розроблена держа­вами та закріплена міжнародними угодами форма реалізації ва­лютних відносин.