Особливості захисту авторських прав на фотографічні твори

При чому цей перелік не є вичерпним.

Виняток становлять випадки вільного використання фотографічного твору [4], передбачені статтями 21-25 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. Водночас фотограф має право заборонити використання своїх творів, якщо воно наносить шкоду честі та репутації автора. Так, відомий кубинський фотограф Альберто Корда, автор легендарного знімку Че Гевари сорок років дозволяв використовувати цей фотопортрет безкоштовно. Однак це не завадило йому через суд заборонити використання фотографії для реклами горілки Smirnoff.

Окремо  необхідно наголосити на творах, що створюються фотографом на замовлення певного видання. Фахівці наголошують  на важливості укладання між фотокореспондентом та виданням саме авторського договору, оскільки розповсюджений метод підписання договору найму або договору цивільно-правового  підряду позбавляє фотографа  майнових авторських прав на використання твору.

Фотографу також належать особисті немайнові  права: право на ім’я, право авторства, право на збереження цілісності твору  та право протидіяти будь-якому спотворенню  або зміні твору. Останнє право  дає можливість захищати твір від  змін, які можуть мати місце під  час додрукарської підготовки фотознімку. Кадрування, растрування, колоризація чорно-білого зображення – всі ці дії можуть здійснюватися лише із дозволу автора.

Істотно порушити права фотографа можуть і популярні серед газетярів фотомонтаж або колаж [6]. Вони передбачають поєднання декількох зображень або внесення змін у вже існуючий знімок. І хоча автори цих ілюстрацій самі володіють авторськими правами, їхні твори є похідними, а тому не можуть бути виконані без дозволу авторів оригіналів.

Особливий правовий статус мають зображення, отримані за допомогою спеціальних  технічних пристроїв без участі людини. Такі фотографії позбавлені авторського  задуму та творчого характеру лише фіксують дійсність без спроби її інтерпретації. Тому різноманітні метеорологічні знімки, зображення, передані з супутника, не можуть вважатися об’єктами авторського права, що водночас не заважає їм бути власністю організації, що здійснювала зйомку.

Водночас  порушують права інших і самі фотографи. Так до категорії суспільного  надбання помилково відносять музейні  експонати, що на думку фотографів можна  вільно фотографувати. Але закінчення строку авторського права на картину  або скульптуру ніяк не пов’язано  із правами на матеріальний об’єкт у якому втілено твір. Музеї, що володіють правами на картини  та інші твори мистецтва, мають право  дозволяти або забороняти фотографування таких об’єктів для подальшого продажу  або опублікування у засобах масової інформації одержаних фотознімків та репродукцій [26].

Незважаючи  на достатню регламентацію цієї сфери  творчої діяльності, фотографи регулярно  стикаються з відвертим ігноруванням закону та неправомірним використанням їхніх творів редакціями засобів масової інформації. Співробітники засобів масової інформації часто на свій розсуд використовують потрібні їм фотографічні твори, не беручи до уваги той факт, що у знімків також є автори, інтереси яких необхідно врахувати. Серед найтиповіших порушень можемо виділити:

• невиконання домовленостей про виплату гонорару,
• опублікування фотографій без згоди автора,
• заміна імені автора або відсутність посилання на нього.

Не  зважаючи на наявність певних тенденцій  у судочинстві, питання авторських прав на фотографічний твір у кожному  окремому випадку вирішується індивідуально. А порушниками давно розроблені цілі схеми, за якими фотограф практично  втрачає можливість довести своє авторство.

Окремою важливою проблемою є неправомірне використання у періодичній пресі фотографій з мережі Інтернет. Фотограф, який випадково побачив свій знімок у газеті та звернувся до її редакції за поясненнями, у кращому випадку отримує мізерний гонорар, а у гіршому – йому відмовляють навіть у цьому [19]. Боротися із цим масштабним явищем деякі фахівці пропонують за допомогою сучасних технологій. Так звані „цифрові знаки”, що приєднуються до фотографічного твору у цифровому форматі, містять інформацію про його автора або власника та зберігаються навіть після друку та сканування знімку. Але застосування цього нововведення для кожної фотографії вимагає не лише часу а й певних фінансових витрат.

На  сьогоднішній день, ще чітко не врегульоване питання договірних відносин у сфері  авторського права. І авторам  залишається лише сподіватися, що в  їхніх роботодавців ще збереглися такі людські якості як совість, чесність, гуманність

 

 

1.3. Висновки

 

На  сьогодні обсяг прав на фотографічні твори чітко визначений українським  законодавством. Автор фотографічного твору володіє виключними майновими  правами на використання свого твору  та правом забороняти або дозволяти  іншим особам:

• відтворення фотографічних творів (у періодичній пресі, книгах та іншій поліграфічній продукції) та включення їх до збірників, енциклопедій тощо;
• розповсюдження своїх творів як на території України так і за її межами;
• публічний показ та демонстрацію фотографічних творів (на телебаченні, спеціалізованих виставках, в галереях тощо);
• переробку та інші подібні зміни творів (фотомонтаж, колаж та ін.).

Виняток становлять випадки вільного використання фотографічного твору, передбачені  статтями 21-25 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. Водночас фотограф має право заборонити використання своїх творів, якщо воно наносить шкоду честі та репутації автора.

Окремо  необхідно наголосити на творах, що створюються фотографом на замовлення певного видання. Фахівці наголошують  на важливості укладання між фотокореспондентом та виданням саме авторського договору, оскільки розповсюджений метод підписання договору найму або договору цивільно-правового  підряду позбавляє фотографа  майнових авторських прав на використання твору.

Фотографу також належать особисті немайнові  права: право на ім’я, право авторства, право на збереження цілісності твору  та право протидіяти будь-якому спотворенню  або зміні твору. Останнє право  дає можливість захищати твір від  змін, які можуть мати місце під  час додрукарської підготовки фотознімку. Кадрування, растрування, колоризація чорно-білого зображення – всі ці дії можуть здійснюватися лише із дозволу автора.

Істотно порушити права фотографа можуть і популярні серед газетярів фотомонтаж або колаж. Вони передбачають поєднання декількох зображень або внесення змін у вже існуючий знімок. І хоча автори цих ілюстрацій самі володіють авторськими правами, їхні твори є похідними, а тому не можуть бути виконані без дозволу авторів оригіналів.

Особливий правовий статус мають зображення, отримані за допомогою спеціальних  технічних пристроїв без участі людини. Такі фотографії позбавлені авторського  задуму та творчого характеру лише фіксують дійсність без спроби її інтерпретації. Тому різноманітні метеорологічні знімки, зображення, передані з супутника, не можуть вважатися об’єктами авторського права, що водночас не заважає їм бути власністю організації, що здійснювала зйомку.

Водночас  порушують права інших і самі фотографи. Так до категорії суспільного  надбання помилково відносять музейні  експонати, що на думку фотографів можна  вільно фотографувати. Але закінчення строку авторського права на картину  або скульптуру ніяк не пов’язано  із правами на матеріальний об’єкт у якому втілено твір. Музеї, що володіють правами на картини  та інші твори мистецтва, мають право  дозволяти або забороняти фотографування таких об’єктів для подальшого продажу  або опублікування у засобах масової інформації одержаних фотознімків та репродукцій.

Незважаючи  на достатню регламентацію цієї сфери  творчої діяльності, фотографи регулярно  стикаються з відвертим ігноруванням закону та неправомірним використанням їхніх творів редакціями засобів масової інформації. Співробітники засобів масової інформації часто на свій розсуд використовують потрібні їм фотографічні твори, не беручи до уваги той факт, що у знімків також є автори, інтереси яких необхідно врахувати. Серед найтиповіших порушень можемо виділити:

• невиконання домовленостей про виплату гонорару;
• опублікування фотографій без згоди автора;
• заміна імені автора або відсутність посилання на нього.

Не  зважаючи на наявність певних тенденцій  у судочинстві, питання авторських прав на фотографічний твір у кожному  окремому випадку вирішується індивідуально. А порушниками давно розроблені цілі схеми, за якими фотограф практично  втрачає можливість довести своє авторство.

Окремою важливою проблемою є неправомірне використання у періодичній пресі фотографій з мережі Інтернет. Фотограф, який випадково побачив свій знімок у газеті та звернувся до її редакції за поясненнями, у кращому випадку отримує мізерний гонорар, а у гіршому – йому відмовляють навіть у цьому [7]. Боротися із цим масштабним явищем деякі фахівці пропонують за допомогою сучасних технологій. Так звані „цифрові знаки”, що приєднуються до фотографічного твору у цифровому форматі, містять інформацію про його автора або власника та зберігаються навіть після друку та сканування знімку. Але застосування цього нововведення для кожної фотографії вимагає не лише часу а й певних фінансових витрат.

Розділ II

Дослідження проблеми захисту авторських прав на фотографічні твори

 

2.1. Загальна методика й основні методи дослідження

 

При виявленні  порушення прав третіх осіб при створенні  фотографічних творів важливу роль відіграє облік творцем комплексу об'єктивних і суб'єктивних факторів, що впливають не тільки на процедуру реєстрації авторського права, а й на ефективність отриманої правової охорони. Тому при розробці методики виявлення порушення прав третіх осіб при створенні фотографічних творів необхідно дослідити механізм впливу різних чинників на результат експертизи та забезпечити практичну можливість врахування цих факторів творцем фотографічних творів при виявленні порушення прав третіх осіб.

При цьому  використовується метод ситуаційного аналізу. Подібна оцінка дає адекватне уявлення про кожного з аналізованих об'єктів і відповідно дозволяє виявити порушення прав третіх осіб. Вибір загальних методів дослідження підпорядкований поставленим завданням відповідно до мети даної роботи.

Основні способи виявленні порушення  прав третіх осіб при створенні фотографічних творів виявлені за допомогою методів ситуаційного аналізу та узагальнення, на основі вивчення норм чинного законодавства України у сфері авторського права, зокрема Постанови про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються прав автора на твір, рекомендації щодо вибору способів правової охорони та захисту прав на об’єкти авторського права і відповідні об’єкти права промислової власності, рекомендації щодо охорони та захисту авторського права у сфері діяльності засобів масової інформації, рекомендації щодо правового режиму службових творів, посібник для суддів і слідчих: Судова експертиза прав інтелектуальної власності та науково-технічної літератури.

 

 

2.2. Розробка методики захисту авторських  прав на фотографічні твори

 

У разі порушення авторських прав автор  може і повинен звернутися до суду. Таке ж право мають його спадкоємці й інші правонаступники. На практиці автори часто не спроможні самотужки  захистити свої права на належному  рівні. Якщо ж автором укладений  договір з авторською організацією, вона представлятиме його інтересі в  суді. На прохання автора позов може бути поданий і прокурором.

Після смерті автора в разі порушення його прав захист мають право здійснювати  його спадкоємці, чи особа, на яку покладено  такий обов’язок згідно з заповітом [4]. У разі, якщо сталося порушення майнових прав спадкоємців, це дає їм право захищати свої майнові інтереси. Якщо автор або його спадкоємці за авторським договором про передання виключних прав передали свої права на використання твору третій особі (видавництву, студії), захист порушених прав покладається на цю особу. Однак, якщо така особа ухиляється від їх захисту, автор або його спадкоємці можуть захищати порушені права самостійно.

Коли  сталося укладання авторського  договору про передання не виключних  прав, право на захист зберігається за автором або його спадкоємцями. Майнові права авторів, які надали повноваження на колективне керування  цими правами спеціально створеним  для цього організаціям, підлягають захисту з боку цих організацій.

Захист  службових творів і захист порушених  прав здійснює роботодавець.

Власник виключних прав на твір може вимагати від суду для захисту своїх  прав вчинення таких дій:

• визнання прав;
• поновлення своїх прав;
• припинення дій, що порушують право власника;
• примусового виконання обов’язків у натурі;
• відшкодування збитків, виплати компенсації, стягнення доходу, отриманого внаслідок порушення;
• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

В Україні існують дві форми  захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційна та неюрисдикційна. Юрисдикційна форма передбачає:

• загальний (судовий ) порядок захисту прав:

• захист у господарських судах;
• захист у загальних судах.

• спеціальний (адміністративний) порядок захисту прав:

• захист в органах державного управління;
• захист в органах Антимонопольного комітету України;
• захист в органах Державної митної служби України.