Аналіз фінансової стійкості

Фінансовий стан підприємства пов’язаний із ефективністю його виробничо-господарської  діяльності. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності йог діяльності. У хиткому  стані може опинитись і ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня менеджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих факторів, внаслідок яких кошти не надійдуть на розрахунковий рахунок підприємства.[27, 56-58]

Таким чином, можна запропонувати  наступні шляхи удосконалення фінансової стійкості ТОВ “Фірма “Мега Стайл”.

З огляду на те, що фінансово-економічний  стан господарства безпосередньо визначається розміром власного капіталу, стає зрозумілим, що міцний і фінансово стійкий  розвиток господарства зумовлює його економічне зростання і, тим самим, визначає тенденції та можливості господарства. Для збереження фінансової стійкості  ТОВ “Фірма “Мега Стайл” необхідно знайти “золоту середину”, тобто вибрати таку модель зростання, яка б забезпечувала можливість розвитку й одночасно давала змогу уникнути банкрутства. Темпи зростання орієнтовані на “золоту середину”, вважаються стійкими. При цьому економічне зростання можна розглядати як збалансовану в часі фінансову стійкість.

Однією з умов розвитку ТОВ “Фірма “Мега Стайл” виступає збільшення власного капіталу. Саме зміна цього показника відбиває взаємозв’язок і вплив таких факторів зростання господарства, як динаміка прибутку, напрямки використання, прибутку, фінансова структура капіталу. Зростання власного капіталу за умов нестачі позикових коштів буде обмежуватися рентабельністю власних засобів.

Темпи зростання господарства лімітуються  насамперед темпами збільшення його власних засобів і залежить від  таких чинників:

1). співвідношення прибутку та  коштів від реалізації. Чим більше  зростає прибуток, тим більше  можливості для зростання розміру  власних оборотних коштів;

2). швидкості обороту власних  засобів. Чим більше оборотів  роблять оборотні кошти, тим  менше їх потрібно для забезпечення  процесу виробництва і реалізації;

3). оптимального співвідношення  власних і позикових коштів. Чим  більше зростання розміру позикових  коштів, тим більша втрата фінансової  стійкості;

4). частки прибутку, що йде на  розвиток виробництва. Чим більша  ця частка, тим вищі темпи стійкості  зростання господарства.

Для зростання реалізації господарству потрібно збільшення активів. Необхідності у зростанні рівня основних засобів  частіше всього немає. Але завжди потрібен приріст оборотних коштів.

Забезпечення господарством достатнього  рівня фінансової стійкості дає  йому змогу активізувати діяльність, спрямовану на завоювання ним конкурентних переваг, розвиток свого потенціалу і забезпечення економічного зростання, яке можна розглядати як збалансовану в часі фінансову стійкість.

 

Висновки

 

З розвитком ринкових відносин відбувається становлення і формування конкурентного  середовища в національній економіці. Сама поява конкуренції, форми і  методи її прояву вимагають радикальної  перебудови організаційно-функціональної структури і методів управління сучасним підприємством, принципово нових підходів до планування і реалізації стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності.

Функціонування підприємства характеризується впливом на нього факторів зовнішнього  середовища. Послабити їхній негативний вплив можна, якщо розглядати підприємства як відкриту і самостійну економічну систему. Успіх діяльності підприємства залежить від стійкості його фінансової системи.

Процес підвищення рівня фінансової стійкості можна поділити на 3 етапи. На 1-му етапі необхідне доведення  значень фінансових коефіцієнтів, таких  як коефіцієнти забезпеченості власними оборотними коштами, до нормативного рівня. Для цього доцільне використання методів фінансового оздоровлення як вдосконалювання платіжного календаря, регулювання рівня незавершеного  виробництва, переоформлення короткострокової заборгованості в довгострокову.

На 2-му етапі ставиться мета забезпечення стійкого фінансового стану підприємства в середньостроковій перспективі, що виявляється в стабільному  рівні ліквідності активів, підвищенні рентабельності продукції. При цьому оцінюється можливість залучення додаткових внутрішніх джерел фінансування, припинення штрафних санкцій за прострочену кредиторську заборгованість, забезпечення достатності фінансових ресурсів для покриття поточних зобов’язань, що виникають знову.

На 3-му етапі досягається стійкий  фінансовий стан підприємства в довгостроковій перспективі. Для цього необхідне  створення оптимальної структури  балансу і фінансових результатів, забезпечення стійкості фінансової системи підприємства до несприятливих зовнішніх впливів. Результатом реалізації стратегії виживання має стати фінансова стабілізація підприємства.

Діяльність стійких підприємств  має бути спрямована на підтримку  і розвиток досягнутого рівня  стійкості за рахунок реалізації такого комплексу організаційно-технічних  заходів, які забезпечили б можливість удосконалювати більшості основних показників роботи підприємства, зокрема  й підтримку фінансової стійкості.

У ході роботи було проведено аналіз фінансової стійкості ТОВ “Фірма “Мега Стайл”. Розрахунок показників фінансової стійкості показали, що:

• проаналізувавши показники фінансової стійкості підприємства видно, що господарство має нормальний стан фінансової діяльності;
• з аналізу відносних показників фінансової стійкості господарства можна зазначити, що господарство має нормальну фінансову стійкість, оскільки в результаті вищої фінансової незалежності у 2010 році зменшилась залежність господарства від залучених коштів;

Таким чином, у хиткому і слабопрогнозованому зовнішньому середовищі підприємства поставлені перед проблемою виживання, адаптації до ринкових умов господарювання. Практично єдиним виходом із цієї ситуації є пошук шляхів організаційного розвитку, підвищення ефективності – діяльності і структур. Звідси випливає, що необхідність збалансованого зростання підприємства може виникнути як наслідок прагнення до збереження, підтримки фінансової стійкості, а також економічного зростання підприємства. При цьому саме зростання може виступати як засіб, що гарантує підприємству підтримку стійкості.

 

 

 

 

 

1.3 Звіт про виконання програми практики

1.3.1 Структура та функції бухгалтерії

 

 Організаційна  побудова апарату бухгалтерської  служби — це форма поділу та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу облікових, контрольних та аналітичних робіт між виконавцями. Є дві форми організаційної побудови апарату облікової служби: централізована і децентралізована.

На  даному підприємстві децентралізована форма організаційної побудови бухгалтерської служби, частина апарату з методичних питань підпорядкована одній особі — головному бухгалтеру, а з адміністративних — виконавчому директору. На форму організаційної побудови та структуру апарату облікової служби вплинули  такі фактори:

• загальна чисельність працюючих;

• кількість структурних підрозділів;

• види діяльності;

• характер функціональних обов’язків;

Структура апарату облікової служби відображає специфічні умови технології й організації  управління виробництвом і відповідає таким вимогам:

• виключає елементи дублювання та паралелізму;

• є максимально простою;

• регламентує чисельність на основі норм керованості;

• відповідати досягненням наукової організації праці;

• забезпечувати самостійність та повноцінність кожного підрозділу.

Основні функції бухгалтерської служби на підприємстві полягають в:

- організації бухгалтерського обліку  господарсько-фінансової діяльності  та контроль за ощадливим використанням  матеріальних, трудових і фінансових  ресурсів.

- формуванні відповідно до законодавства  про бухгалтерський облік облікову  політику виходячи зі структури  й особливостей діяльності підприємства, необхідності забезпечення його  фінансової стійкості.

- забезпечення порядку проведення  інвентаризацій, контролю за проведенням  господарських операцій, дотримання  технології обробки бухгалтерської  інформації і порядку документообігу.

- організує облік майна, зобов'язань  і господарських операцій, придбаних  основних засобів, товарно-матеріальних  цінностей і коштів, своєчасне  відображення на рахунках бухгалтерського  обліку операцій, пов'язаних з  їх рухом, облік витрат виробництва,  виконання кошторисів витрат, реалізації  продукції, виконання робіт (послуг), результатів господарсько-фінансової  діяльності підприємства.

- Забезпечує законність, своєчасність  і правильність оформлення документів, складання економічно обґрунтованих  звітних калькуляцій собівартості  продукції, виконаних робіт (послуг), розрахунків з заробітної плати,  правильне нарахування і переказ  податків і зборів у державний,  регіональний та місцевий бюджети,  страхових внесків у державні  позабюджетні соціальні фонди,  платежів у банківські установи.

- бере участь у проведенні економічного  аналізу господарсько-фінансової  діяльності підприємства за даними  бухгалтерського обліку і звітності  з метою виявлення внутрішньогосподарських  резервів, усунення втрат і непродуктивних  витрат.

- вживає заходів з попередження  нестач, незаконної витрати коштів  і товарно-матеріальних цінностей,  порушень фінансового і господарського  законодавства. Бере участь в  оформленні матеріалів про нестачі  і розкрадання коштів та товарно-матеріальних  цінностей, контролює передачу  в необхідних випадках цих  матеріалів у слідчі і судові  органи.

- вживає заходів з нагромадження  фінансових коштів для забезпечення  фінансової стійкості підприємства.

-  веде роботу з забезпечення  суворого дотримання штатної,  фінансової і касової дисципліни, кошторисів адміністративно-господарських  та інших витрат, законності списання  з рахунків бухгалтерського обліку  нестач, дебіторської заборгованості  та інших втрат, збереження  бухгалтерських документів, оформлення  і здачі їх у встановленому  порядку в архів.

- забезпечує складання балансу  й оперативних зведених звітів  про доходи і витрати коштів, про використання бюджету, іншої  бухгалтерської і статистичної  звітності, подання їх у встановленому  порядку у відповідні органи.

Аудит та контроль безготівкових операцій

 

Безготівкові  розрахунки передбачають рух коштів по рахунках в банках юридичних чи фізичних осіб. Тому доцільно розглянути питання щодо видів рахунків та порядку  їх відкриття.

Більшість розрахунків грошовими коштами  здійснюються в безготівковій формі  за допомогою платіжних доручень, чеків, акредитивів, векселів тощо. При  цій формі розрахунків кошти  підприємства зберігаються на розрахунковому і поточному рахунках в банку, який здійснює касове обслуговування підприємства і стежить за рухом  коштів і та дотриманням законодавства.

Так підприємство ПП «Вед-центр» відкрив  в установі банку свій розрахунковий  рахунок. Клієнти банків самостійно обирають платіжні інструменти і  вказують їх під час укладання  договорів. На відкриття і обслуговування банківського рахунків укладається  договір.

Поточний  рахунок – це рахунок, який відкривається  в уповноважених установах банків підприємствами усіх видів і форм власності для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного  законодавства України в національній і іноземних валютах. Підприємство має поточні рахунки в ТАКИХ установах банків, де одержують готівку з цих рахунків у межах наявних коштів і витрачають її ви ключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Кошти з рахунків підприємства списуються за розпорядженням власника рахунків .

Для своєчасного одержання в установі банку потрібної суми готівки  підприємство ,у встановлені банком строки, попереджає (письмово або усно) установу банку про необхідну  суму коштів у банкнотах та розмінній  монеті.

Об'єктом  обліку операцій по рахунках в банках є вільні грошові кошти підприємства в національній. Безготівкові розрахунки  здійснюються у формах платіжних  доручень, чеків.