Аналіз фінансового стану підприємства

3. Матеріали та енергія  позитивно впливають на рівень ефек­тивності діяльності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбере­ження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції (послуг), раціоналізується управління запасами матеріальних ре­сурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти  праці, їхня якість і зовнішній  вигляд (дизайн) також є важливими  чинниками ефективності діяльності  суб'єктів господарювання. Рівень останньої має корелювати з ко­рисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за виріб відповідної якості. Проте для досягнення високої ефектив­ності господарювання самої тільки корисності товару недостатньо. Пропоновані підприємством (організацією) для реалізації продук­ти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяль­ності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організацій­них та економічних перешкод між виробництвом продукції (на­данням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом  і визначальним чинником зростання  ефективності діяльності є працівники  — керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлю­ються дійовим мотиваційним механізмом на підприємстві (в орга­нізації), підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи.  Єдність трудового колективу,  раціо­нальне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують  добру організацію діяльності  підприємства (уста­нови), що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію уп­равлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продук­тивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримування високої ефективності господа­рювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформу­ватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. За переважання  трудомістких процесів дос­коналіші  методи роботи стають достатньо  перспективними для забезпечення  зростання ефективності діяльності  підприємства (організації). Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підви­щення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагро­мадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що  поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику  взаємовідносин між людьми, практично  впливає на всі напрямки діяльності  підприємства (організації). Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві (в організації). Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяль­ності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

9. Державна економічна  й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елемен­тами є: а) практична діяльність владних структур; б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність); в) фінансові інстру­менти (заходи, стимули); г) економічні правила та нормативи (ре­гулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензу­вання окремих видів діяльності); д) ринкова, виробнича й соціаль­на інфраструктури; е) макроекономічні структурні зміни; є) прог­рами приватизації державних підприємств (організацій); ж) комер­ціалізація організаційних структур невиробничої сфери.

10. Інституціональні механізми.  Для безперервного підвищен­ня ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держа­ва має створити відповідні організаційні передумови, що забезпе­чуватимуть постійне функціонування на національному, регіональ­ному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних ме­ханізмів — організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій), їхню діяльність треба зосередити на: 1) розв'язанні ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому; 2) практичній реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на. всіх рівнях управління. Нині у світі функціонує понад 150 міжна­родних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.

11. Інфраструктура. Важливою  передумовою зростання ефек­тивності  діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інфор­маційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значен­ня для ефективного розвитку всіх структурних елементів економі­ки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструк­тури.

12. Структурні зміни в  суспільстві також впливають  на показ­ники ефективності на  різних рівнях господарювання. Найважли­вішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах: а) технології, наукові дослідження та розробки, супроводжувані революційними прори­вами в багатьох галузях знань (пропорція імпортних та вітчизня­них технологій); б) склад та технічний рівень основних фондів (основного капіталу); в) масштаби виробництва та діяльності (пере­важно за деконцентрації з допомогою створення малих і середніх підприємств та організацій); г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузях; д) склад персоналу за ознака­ми статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи  зростання ефективності вироб­ництва (діяльності).

При цьому обов'язковість  урахування зовнішніх чинників не є  такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ ЧАСТИНА. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА (ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА).

1. Організаційно-економічна характеристика ПАТ "КИЇВЕНЕРГО".

Історія ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» розпочинається у далекому 1930 р. – саме тоді розпочало роботу Акціонерне товариство «Київструм», яке й стало першоосновою Компанії. Створення «Київструму» стало можливим завдяки передачі товариству електростанцій та електричних мереж Києва. На той час у Києві функціонувала Центральна електрична станція на Андріївській вулиці (згодом – Державна електростанція – ДЕС-1, яка тепер не працює), а також кілька дизельних електростанцій.

1 травня 1930 р. відбувся  урочистий запуск першого агрегата  Київської районної електростанції (КРЕС) на Рибальському півострові. Пізніше КРЕС трансформувалася в ДЕС-2. Коли станція почала виробляти тепло, вона отримала назву ТЕЦ-2. А коли підприємство перестало виробляти електричну енергію, воно було перейменовано на Станцію теплопостачання №2 (СТ-2).

У 1971 р. було введено в  експлуатацію ТЕЦ-5 – найпотужнішу теплоелектроцентраль в Україні. Саме тоді на підприємстві було запущено перший енергоблок.

У 1982 р. було введено в  експлуатацію перший енергоблок ТЕЦ-6. На цій станції для поліпшення димовідведення було споруджено найвищу  в Європі 270-метрову димову трубу.

У 1995 р. Виробниче енергетичне  об’єднання «Київенерго» було реорганізовано.

З об’єднання виділилися електромережі, теплові електричні станції Київської, Житомирської, Черкаської та Чернігівської областей, з оперативного управління було виведено

гідроенергетичні об’єкти та Чорнобильська АЕС. Водночас електромережі та ТЕЦ Києва було передано в управління Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго».

У 1998 р. на базі ДАЕК «Київенерго» було створено Акціонерну енергопостачальну  компанію «Київенерго».

Впродовж 1998-2001 рр. до управління АК «Київенерго» було передано об’єкти  комунальної теплоенергетики, зокрема  котельні, теплові пункти, теплові  мережі (після реорганізації комунального підприємства «Київжитлотеплокомуненерго»), а також сміттєспалювальний завод «Енергія».

У квітні 2011 р. АК «Київенерго» змінила назву на Публічне акціонерне товариство «КИЇВЕНЕРГО».

Основними видами дiяльностi Київенерго є виробництво, транспортування та розподiл електричної та теплової енергiї, якими забезпечуються потреби споживачiв м. Києва. Виробництво енергiї здiйснюється теплоелектроцентралями у комбiнованому режимi i носить сезонний характер. Київенерго забезпечує потреби споживачiв м. Києва в електричнiй енергiї на 100%, в тепловiй - 85%.

Компанія постачає електричну енергію кінцевим споживачам – як юридичним особам, так і населенню. Теплова енергія, яку виробляє КИЇВЕНЕРГО, постачається юридичним особам (у тому числі жекам, ОСББ, ЖБК тощо, які надають мешканцям столиці послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання).

Генерацію електричної енергії  КИЇВЕНЕРГО здійснює на двох теплоелектроцентралях  – ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6. На ТЕЦ-5 (встановлена  електрична потужність – 700 МВт, теплова  – 1874 Гкал/год) працюють 4 енергетичних блоки, а також 5 водогрійних котлів. На ТЕЦ-6 (встановлена електрична потужність – 500 МВт, теплова – 1740 Гкал/год.) працюють 2 енергетичних блоки, а також 6 пікових водогрійних котлів. Транспортування електроенергії забезпечується мережею повітряних та кабельних ліній загальною протяжністю 11,741 тис. км.

Частка ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» у загальному обсязі виробництва  електроенергії в Україні у 2011 р. становила 2,5%, частка дистрибуції в  загальному обсязі купівлі електроенергії в Оптовому ринку електроенергії – 5,4%. КИЇВЕНЕРГО виробляє теплову енергію на ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, а також на станціях теплопостачання та в котельнях. Загальна встановлена потужність теплових джерел – 8725,169 Гкал/год. Транспортування теплової енергії забезпечується тепломережами загальною протяжністю 2287,9 км (у двотрубному вимірі). З основних засобів, що експлуатуються КИЇВЕНЕРГО, станом на 31.12.2011 56,3% належить територіальній громаді м. Києва. З 2001 р. Компанія здійснює експлуатацію зазначеного комунального майна відповідно до умов Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001.

У приватній власності  акціонерів Компанії перебуває 43,7% основних засобів. У грудні 2011 р. компанія ДТЕК перемогла в конкурсі Фонду державного майна України з продажу 25% акцій ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». Конкурс проводився за принципом аукціону з використанням відкритої пропозиції ціни. Оплата за придбаний пакет акцій КИЇВЕНЕРГО в розмірі 450,5 млн. грн. відбулася одразу та в повному обсязі. Відтак на сьогодні компанія ДТЕК – головний приватний акціонер КИЇВЕНЕРГО і володіє 71,82% акцій столичної енергокомпанії. Наразі до структури КИЇВЕНЕРГО належать: Апарат управління, 11 філіалів та 2 структурних відокремлених підрозділи. Загальна чисельність працівників на 01.01.2012 – 13 436 осіб.

До складу Товариства входять  Апарат управлiння та фiлiали ( Рис.2.1 ). Основнi фiлiали Товариства:

- Фiлiал "Теплоелектроцентраль  № 5 Київенерго" Публiчного акцiонерного  товариства "КИЇВЕНЕРГО" - виробництво  теплової та електричної енергiї.  Мiсцезнаходження: м.Київ, Голосiївський р-н, вул. Промислова, 4;

- Фiлiал "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго" Публiчного акцiонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" - виробництво теплової та електричної енергiї. Мiсцезнаходження: м. Київ, Деснянський р-н, вул. Пухiвська, 1А;

- Фiлiал "Тепловi мережi Київенерго" Публiчного акцiонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО"- виробництво, транспортування та розподiл теплової енергiї кiнцевому споживачу. Мiсцезнаходження: м. Київ, Голосiївський р-н, вул. Горького, 29;

- Фiлiал "Житлотеплоенерго Київенерго" Публiчного акцiонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО"- виробництво, транспортування та розподiл теплової енергiї кiнцевому споживачу. Мiсцезнаходження: м. Київ, Шевченкiвський р-н, вул. Довженка, 2;

- Фiлiал "Тепловi розподiльчi мережi Київенерго" Публiчного акцiонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" - виробництво, транспортування та розподiл теплової енергiї кiнцевому споживачу. Мiсцезнаходження: м. Київ Голосiївський р-н, вул. Володимирська, 82Г;

- Фiлiал "Кабельнi мережi Київенерго" Публiчного акцiонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" - транспортування та розподiл електричної енергiї кiнцевому споживачу. Мiсцезнаходження: м. Київ, Оболонський р-н, вул. Новоконстянтинiвська, 20;

- Фiлiал "Завод "Енергiя" Київенерго" Публiчного акцiонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" - перероблення побутових та промислових вiдходiв; виробництво, транспортування i розподiл теплової енергiї. Мiсцезнаходження: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Колекторна, 44;

Фiлiали та структурнi вiдокремленi пiдроздiли сервiсного обслуговування:

- Фiлiал "Енергоналадка Київенерго" Публiчного акцiонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" - налагодження i дiагностика основного та монтаж, ремонт, налагодження i дiагностика допомiжного обладнання енергооб'єктiв Компанiї. Мiсцезнаходження: м. Київ, Днiпровський р-н, вул. Червоногвардiйська, 20А;

- Фiлiал "Учбовий центр Київенерго" Публiчного акцiонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" - пiдготовка, перепiдготовка, навчання новим та сумiжним професiям працiвникiв фiлiалiв Компанiї та iнших пiдприємств галузi. Мiсцезнаходження: м. Київ, Голосiївський р-н, вул. Жилянська, 83/53;

- Фiлiал "Воєнiзована охорона Київенерго" Публiчного акцiонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО"- забезпечення охорони об'єктiв Компанiї. Мiсцезнаходження: м. Київ, Голосiївський р-н, вул. Промислова, 4;