Формування асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі

     Формування  асортименту товарів у роздрібній торговельній мережі потребує не тільки встановлення магазинам групового  і видового асортименту, раціонального  розміщення його в окремих магазинах, але і постійного регулювання і систематичного контролю за дотриманням його повноти і стабільності. Це досягається шляхом розробки і впровадження в практику роботи магазинів обов'язкових асортиментних переліків товарів, які слугують інструментом регулювання асортименту товарів в магазинах. Його рекомендується встановлювати для кожного конкретного магазину враховуючи його тип, розмір торгової площі, місце розташування та інші фактори.

     Повнота асортименту – це відповідність  фактичної наявності товарів  на торговому підприємстві затвердженому асортиментному переліку.

     Під стабільністю асортименту слід розуміти безперебійну наявність в продажу товарів, передбачених асортиментним переліком магазину.

      Маючи асортиментний перелік товарів, можна розраховувати коефіцієнти стійкості видового та внутрівидового асортименту товарів, які характеризують роботу комерційного апарату магазину з дотримання встановленого асортименту товарів і можуть використовуватися для контролю за станом асортименту товарів у магазині.

     Коефіцієнт  повноти видового і внутрівидового асортименту визначається як відношення кількості видів, різновидів найменувань товарів, які фактично є в продажу , до тієї їх кількості, яка встановлена для магазину асортиментними переліками товарів:

                                                            (1.1)

 де  К_П – коефіцієнт повноти видового і внутрівидового асортименту магазину                     на конкретну дату;

     Р_Ф - кількості видів, різновидів найменувань товарів, які фактично є в продажу;

     Р_н – кількість товарів, яка встановлена для магазину асортиментними переліками.

     На  стійкість асортименту впливають різні фактори господарської діяльності магазину, в тому числі і випадкові (затримка відправки товарів постачальниками, порушення графіків завезення). Для усунення впливу випадкових факторів і більш об'єктивної оцінки товарного асортименту його стійкість доцільно визначати за окремі періоди за даними декількох перевірок. У цьому випадку коефіцієнти стійкості асортименту визначаються за формулою:

       ,                                            (1.2)

де  К_ст – коефіцієнт стійкості асортименту товарів в магазині за період (місяць, квартал, рік);

     Р_ф1, Р_ф2, …, Р_Фn – фактична кількість різновидів товарів в момент окремих перевірок;

     Р_н – кількість різновидів товарів, передбачених асортиментним переліком;

     n – кількість перевірок.

          Числове значення коефіцієнтів  повноти і стійкості асортименту знаходиться в межах від 0 до 1. При цьому чим ближче ці показники до одиниці, тим повніший і стійкіший ассортимент в магазині, тим якісніше він сформований [3,С.149-153].

     Отже, процес формування асортименту на підприємствах роздрібної торгівлі вважається одним з головних чинників, які в подальшому значно впливають на результати показників фінансової діяльності підприємства. Успішний керівник, який керується у своїй діяльності не тільки сьогоднішнім днем, завжди приділяє формуванню асортименту важливе значення не лише на початковому етапі діяльності магазину, а й на протязі всього часу роботи. 

1.2.  Планування асортименту  товарів в магазинах.  Асортиментна політика                    підприємства

     Оскільки  від раціонально сформованого асортименту  багато в чому залежить економічна та фінансова стабільність підприємства, дуже важливе значення відіграє процес його планування. Навіть дуже добре продуманий план збуту продукції та реклами не зможуть нейтралізувати помилок, яких припустилися раніше на етапі планування асортименту.

     Кожне роздрібне торгове підприємство, проводить в процесі своєї діяльності асортиментну політику – визначення товарних груп, що найбільш вигідніші для успішної роботи на ринку і забезпечення економічної ефективності діяльності підприємства в цілому.

     Основні задачі, які ставить перед собою  асортиментна політика:

• задоволення потреб споживачів;
• оптимальне використання технологічних знань та досвіду підприємства;
• оптимізація фінансових результатів підприємства (формування асортименту базується на очікуваній рентабельності та величині прибутку);
• завоювання нових покупців шляхом розширення сфери застосування;
• дотримання принципів гнучкості за рахунок диверсифікації сфер діяльності підприємства;
• дотримання принципу синергізму, який полягає в розширенні цільового ринку, розширенні асортименту товарів та послуг.

     При формуванні асортименту головним принципом  відбору товарів для реалізації повинно бути обов’язкове випробування перших партій нових товарів. Реалізація традиційних товарів повинна  виступати як допоміжна функція  продажу (хоча це не виключає значної  долі таких товарів в структурі продажу). Таким чином, в цілому асортимент товарів в магазині, повинен складатися з наступних груп товарного надходження:

• пробні партії нового товару;
• традиційні товари;
• супутні товари.

     Асортимент  за перерахованими групами повинен формуватися на основі даних одержаних при вивченні попиту. Дані отримані після вивчення попиту цільового ринку дають можливість більш правильно і точно спланувати асортимент для магазину. Процес планування асортименту продукції має певні фази, які наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні фази планування ассортименту продукції

     Планування  асортименту товарів – це безперервний процес, що продовжується на протязі  всього життєвого циклу товару, починаючи  з зародження ідеї і закінчуючи зняттям  його з продажу.

     Отже, асортиментна політика - один із самих головних напрямків діяльності торгового підприємства. Особливо цей напрямок здобуває значимість у нинішніх умовах кризи та жорсткої конкуренції, коли до товару з боку споживача пред'являються підвищені вимоги щодо якості й асортименту, і від ефективності роботи підприємства з товаром залежать всі економічні показники діяльності підприємства. Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентній боротьбі одержує той, хто найбільш компетентний в асортиментній політиці, володіє методами її реалізації й може максимально ефективно нею управляти. 

    

 

1.3.  Методи аналізу формування асортименту на підприємствах роздрібної торгівлі

     І прибуток, і обіг – найважливіші характеристики ефективної роботи магазину. Вони тісно пов’язані між собою: зростання обороту, як правило, призводить до зростання прибутку при правильному управлінні асортиментом і ціноутворенням.

     Незважаючи  на тісний взаємозв’язок цих характеристик, кожну з них слід розглядати окремо.

     Прибуток  – це показник фінансових результатів  діяльності підприємства (різниця між  обігом і сумою затрат).

     Обіг  – сума продажу споживчих товарів  населенню.

     Існує декілька підходів до аналізу асортименту  з точки зору обігу та прибутку. Всі товарні групи (а також  товарні позиції всередині групи) можуть бути розділені на чотири великі групи за двома ознаками: прибуток та обіг. Кожна ознака має два  варіанта відображення: високий і  низький. Графічний вираз такого підходу отримало назву Бостонської консалтингової групи, що відображено на рис. 1.2.

        

      

 
 
 

  

Рис. 1.2 Поділ товарних груп, залежно від їх впливу на обіг та прибуток

     У відповідності з цим підходом приймається рішення по асортименту:

• найбільша увага і заходи по просуванню, кращі місця в торговому залі – Зіркам;
• Генератори прибутку і Генератори потоку повинні якісно виконувати свої задачі – приносити прибуток і забезпечувати обіг; їм слід приділяти багато уваги, підбирати найбільш вигідніші місця в торговому залі;
• Марнотратці місця вимагають особливої уваги: необхідно проводити додатковий аналіз, щоб виявити причини невдачі цих товарів (погана викладка, перебої з поставками, неконкурентоспроможні ціни)[7].

     Існує два методи аналізу асортименту  – це АВС-аналіз та XYZ-аналіз. Основна ідея методу АВС-аналізу полягає у відомому принципі Паретто: "за більшість можливих результатів відповідає відносно невелика кількість причин", в даний час більш відоме як "правило 20:80". Яскравий приклад цього правила: 20% товарів приносять 80% прибутку; 20% покупців приносять 80% обігу.

     Даний метод отримав широке розповсюдження завдяки своїй універсальній  ефективності. По суті АВС-аналіз –  це складання рейтингових списків  за різними параметрами. В рамках загального рейтингового списку ми отримуємо три групи об’єктів – А, В і С, які відрізняються по своїй значущості та долі в загальному асортименті:

     Група А – найбільш ходові 10-15% всієї номенклатури товарів з загальною питомою вагою в товарообігу 75-80%. Ці об’єкти вимагають досконалого планування, постійного обліку і контролю.

     Група В – середньоходові товари з часткою в номенклатурі 20-25% і в товарообігу – 15-10%. Ці об’єкти в меншій мірі важливі для компанії і вимагають звичайного контролю і обліку.

     Група С – товари обмеженого попиту, які складають 60-70% всієї номенклатури і 5-10% загального товарообігу. Це малоцінні об’єкти, що характеризуються спрощеними методами планування, обліку і контролю.

     Отже, метод АВС-аналізу є доволі простий  і доступний у використанні, проте  має і певні недоліки:

• не дозволяє оцінювати сезонні коливання продаж;
• не спрацьовує там, де відбувається щомісячне оновлення асортименту (наприклад магазини модного одягу);
• може дати невірний результат, якщо даних для аналізу мало;
• АВС-аналіз буде непотрібним, якщо товарна номенклатура складається з дуже малої кількості позицій (менше 10-ти [7].