Процес проведення санації на підприємстві

Обчислимо нарахування на зарплату.

Фонд соціального страхування  – 1,5 %;

Пенсійний фонд – 33,2 %; 

Фонд страхування на випадок  безробіття – 1,3 %;

Фонд страхування від  нещасних випадків (для галузей легкої промисловості) – 0,96 %.

Обчислюємо загальну суму всіх нарахувань:

1,5 %+33,2 %+1,3 %+0,96 % = 36,96 %.

Відрахування на соціальні  заходи обчислюється від суми основної та додаткової зарплати:

= 38,22 (грн.).

Амортизація.

Вартість одиниці устаткування без ПДВ становить:

 

19200 грн. – 120 %;

Х грн. – 100 %;

Х =

;

Х = 16000 (грн.).

Кількість устаткування – 79 штуки.

Вартість устаткування без  ПДВ становить:

16000*79 = 1264000 (грн.).

Обладнання відноситься  до третьої групи основних засобів. Отже, квартальна норма амортизації  становить 6 %. Обчислюємо амортизаційне  відрахування поквартально:

АІ кв. = 1264000* 0,06 = 75840 (грн.);

АІІ кв. = (1264000–75840)*0,06 = 71289,6 (грн.);

АІІІ кв. (1188160–71289,6)*0,06 = 67012,22 (грн.);

АІV кв. = (1116870,4–67012,22)*0,06 = 62991,49 (грн.);

Аза рік = 75840+71289,6+67012,22+61991,49 = 277133,31 (грн.).

Амортизація на один виріб  становить:

А на 1 виріб = = 9,22(грн.).

Загальновиробничі витрати  становлять:

94*1,1 = 103,4 (грн.).

Адміністративні витрати  становлять:

94*0,8 = 75,2 (грн.).

Витрати на збут на один виріб  становлять 67 грн.

Повна собівартість одного виробу «А»:

240,83+65,83–9,63+94+9,4+38,22+9,22+103,4+75,2+67 = 693,47 (грн.).

Гуртова ціна = Повна собівартість + Прибуток;

Гуртова ціна = 693,47+(693,47*0,18) = 818,29 (грн.).

Відпускна ціна =Ціна гуртова +ПДВ;

Відпускна ціна = 693,47+(693,47*0,2) = 832,16 (грн.).

Вартість товарної продукції = Гуртова ціна*Кількість виробів;

Вартість товарної продукції = 693,47*30049 = 20838080,03 (грн.).

Ф відд. = ;

Ф відд. = = 1,16(грн.).

Ф міст. = ;

Ф міст. = = 0,86 (грн.).

Ф озбр. = ;

Ф озбр. = = 60200,67(грн.).

Показниками ефективного  використання оборотних засобів  є коефіцієнт оборотності і тривалість одного обороту.

К об. = ;

К об.  = = 8,17 (оборотів).

V =  ;

V = = 44,68(днів).

Продуктивність праці:

в натуральних показниках = ;

в натуральних показниках = = 100,5 (шт./чол.);

в вартісних показниках = ;

в вартісних показниках = = 69692,58 (грн./чол.).

Собівартість реалізованої продукції.

За новими стандартами  бухгалтерського обліку до собівартості реалізованої продукції не включаються  адміністративні витрати та витрати  на збут.

Собівартість РП = 240,83+65,83–9,63+94+9,4+38,22+9,22+103,4;

Собівартість РП = 551,27 (грн.).

Валовий дохід = Відпускна  ціна* Кількість продукції;

ВД = 832,16*30049 = 25005575,84 (грн.).

Чистий дохід = ВД – ПДВ;

ЧД = 25005575,84–(25005575,84*0,2) = 20004460,67 (грн.).

Валовий прибуток = ЧД – Собівартість РП*Кількість продукції;

ВП = 25005575,84–(551,27*30049) = 8440463,61 (грн.).

Операційний прибуток = ВП + Дохід від оренди майна + Інші операційні доходи – Адміністративні витрати*Кількість  продукції –  Витрати на збут*Кількість  продукції – Витрати від знецінення запасів;

ОП = 8440463,61+116049+36049–75,2*30049–67*30049–7951 = 4311642,81 (грн.).

Прибуток від звичайної  діяльності = ОП + Дохід від інвестицій + Дивіденди – Проценти за кредит;

Прибуток від звичайної  діяльності = 4311642,81+13351+114951–18249 = 4421695,81 (грн.).

Чистий прибуток = Прибуток від звичайної діяльності – Податок  на прибуток;

ЧП = 4421695,81–(4421695,81 * 0,25) = 3316271,86 (грн.).

Розрахункова рентабельність = * 100 %;

Розрахункова рентабельність = *100 % = 16,14%.

Загальна рентабельність = *100 %;

Загальна рентабельність = *100 % = 41,1 %.

 

Перш за все, у зв’язку  із використанням пільг в оподаткуванні  прибутку в розмірі 10%, визначимо  як ця зміна вплине на господарську діяльність підприємства «Еліта». (Додаток В)

ЧП = 4421695,81 – (4421695,81*0,225) = 3426814,25 (грн.).

Розрахункова рентабельність = *100 % = 16,68 %.

Висновок: Таким чином під впливом використання пільг в оподаткуванні прибутку в розмірі 10%  збільшився  чистий прибуток  на 110542,39 грн. і розрахункова рентабельність на 8,98%.

 

             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД  ПРОВЕДЕННЯ САНАЦІЇ ГОСПОДАРЮЮЧИХ  СУБ’ЄКТІВ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО  ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

З метою створення теоретико-методологічної бази санації господарюючих суб’єктів  України велике значення має вивчення та узагальнення позитивного досвіду  інших країн у даній справі. З цією метою розглядають дві  різні за своїм характером, принципами та результатами санаційні концепції.

1. Концепція санації цукрової промисловості колишньої НДР.

Дана концепція є переконливим підтвердженням тези про можливість проведення радикальних санаційних заходів не лише щодо окремих підприємств, об’єднань, а й стосовно цілих галузей виробництва.

Як відомо, німецький валютний союз істотно вплинув на хід економічних перетворень у східних землях. Миттєво опинилась на межі банкрутства майже вся промисловість НДР, оскільки довелося вимірювати все західними грошима, західними товарами, західними економічними показниками. Неконкурентоспроможність продукції та високий рівень витрат призвели до загрози втрати ліквідності більшість східнонімецьких підприємств. У стадії глибокого занепаду опинилась і цукрова промисловість.

У 1990 році на генеральних  зборах акціонерів найпотужнішого західнонімецького  і європейського цукрового гіганта  «Зюдцукер АГ» було наведено такі переконливі дані: 43 цукрові фабрики НДР з кількістю працюючих близько 15000 осіб у 1989 році виробили такий самий обсяг цукрової продукції, як 6 фабрик з 1500 зайнятих бельгійського відділення «Зюдцукер-Тірлемонт», або Баварське відділення «Зюдцукер» (5 підприємств — 1300 працюючих). На основі розрахунків ефективності було зроблено невтішний для східнонімецьких цукровиків висновок: загальне співвідношення між якісними параметрами, що характеризують фінансово-господарський рівень організації цукровиробництва в країнах ЄС та в нових федеральних землях, склало 8 до 1 не на користь колишніх державних підприємств.

 Щоб запобігти тотальному  банкрутству східнонімецьких цукрових  фабрик, Опікунське відомство, під  юрисдикцію якого була передана  вся власність НДР, вирішило  забезпечити короткострокову ліквідність  всіх підприємств. Цього було  досягнуто видачею гарантій на  суму, що становила 41% фінансових  потреб кожної господарської  одиниці. Мету цієї акції зумовила  необхідність у виграші часу, достатнього для приватизації  або реконструкції підприємств.  Другим важливим заходом щодо  забезпечення платоспроможності  стало запровадження мораторію  на погашення «старих позик»  і виплату процентів по них.  Компенсація спричинених цим  «положенням» збитків банківським  установам відбувалася за рахунок  державних коштів.

Одночасно зі здійсненням  загальнодержавних санаційних заходів  відповідними міністерствами, відомствами, всіма причетними до функціонування цукрової промисловості в Німеччині  вівся активний пошук шляхів реструктуризації та виходу галузі з кризи. У середині 1990 року розпочались тривалі переговори між Опікунським відомством та Народним цукровим комбінатом (НЦК) з одного боку, та представниками найбільших західнонімецьких цукрових корпорацій — з іншого, стосовно розробки санаційної концепції.

Стратегічна лінія інвесторів (до яких належали: Цукрове об’єднання Норд AT, Цукрове AT Уельцен-Брауншвайг, Пфайфер енд Ланген, Зюдцукер AT) спочатку зводилася до заснування спільного західнонімецького інвестиційного товариства, метою створення якого мало бути фінансування будівництва нових та модернізації кількох старих цукрових підприємств.

Таким чином з  урахуванням  вимог законодавства та реального  стану цукрової промисловості НДР  та інтересів сторін було вироблено  такі принципи санації:

• єдиним можливим шляхом санації підприємств галузі є їх приватизація (приватизація перед санацією);
• приватизації мають підлягати всі без винятку цілісні майнові комплекси, а не окремі об’єкти цукрової промисловості;
• врахування регіональних інтересів при проведенні санаційних заходів та збереження цукрового виробництва у всіх існуючих бурякоцукрових зонах;
• врахування соціальних аспектів при проведенні санаційних заходів;
• участь у санації та приватизації третіх осіб.

Враховуючи інтереси сільськогосподарських  товаровиробників — постачальників сировини, було прийняте принципове рішення  про виділення їм приватизаційної  квоти (з правом її викупу протягом 5 років).

З метою підготовки підприємств  до приватизації на базі НЦК було засновано  акціонерне товариство — «Східнонімецький цукор AT» (DOZAG). Усі цукрові підприємства за організаційно-правовою формою було реорганізовано в товариства з обмеженою  відповідальністю. Стовідсотковим власником DOZAG та підпорядкованих йому товариств  з обмеженою відповідальністю залишилась Опікунська Рада. Після комерціалізації  цукрових заводів увесь бурякоцукровий простір нових федеральних земель був розділений між п’ятьма компаніями-санаторами (до чотирьох німецьких цукрових об’єднань приєднався данський цукровий консорціум «DANISKO»). Було прийнято рішення про термінове передання оперативного управління господарською діяльністю цукрових заводів у компетенцію майбутніх власників. Новий менеджмент допоміг організувати переробку всього врожаю і забезпечив умови для виробництва в 1990 році рекордного для НДР обсягу цукру — 900 тис. т. (1989 р. — 624 тис. т.). Цукрові об’єднання Норд AT, Уельцен-Брауншвайг AT, Пфайфер енд Ланген AT, Зюдцукер AT та ДАНІСКО, які виступали як санатори, зобов’язались здійснити комплекс санаційних заходів, який забезпечив би вихід цукрової промисловості східних земель з кризи та приведення її у відповідність до ринково економічних стандартів та вимог ЄС. З цією метою, для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру, за період 1991—1994 pp. потрібно було мобілізувати фінансових ресурсів загалом більш як 2 млрд дойчмарків. Паралельно у всіх колишніх бурякоцукрових регіонах передбачалось приведення до найвищих вимог Європейського цукрового устрою восьми цукрових заводів (будівництво трьох нових та реконструкція п’яти старих підприємств). Ціну продажу кожної із п’яти груп підприємств визначили в розмірі однієї німецької марки, однак під інвестиційні зобов’язання, в разі невиконання яких на покупців накладались величезні фінансові санкції.

У результаті реорганізаційних заходів на початок 1995 року в східних  землях із 42 цукрових фабрик (15000 працюючих) залишилось 8 (1500 працюючих). 34 підприємства було законсервовано, а виробничий персонал звільнено. Цей процес відбувався досить помірковано і у взаємозв’язку  із санаційними заходами соціального  характеру.

Радикальний ріст продуктивності праці в міру проведення санації  цукрової промисловості східних  земель ФРН свідчив про правильність вибраної стратегії та про беззаперечні якісні зрушення в організації виробничого  процесу. Виробництво цукру-піску  на одного працюючого в цукровій промисловості  колишньої НДР зросло із 43 т (у  кампанії 1989—1990 pp.) до 700 т (у кампанії 1994—1995 pp.).

Складовою санаційної концепції  бурякоцукрової галузі НДР була розробка механізму приєднання до організації цукрового устрою країн ЄС. Це питання включало в себе узгодження розмірів виробничих квот на цукрову продукцію, регулювання ціноутворення, запровадження особливих умов експорту та імпорту, додержання європейських стандартів якості.

У результаті тривалих неоднозначних  дискусій керівні органи ЄС прийняли рішення про виділення квот на цукрове виробництво в нових  землях ФРН. Загальний розмір наданих  квот склав 870 000 т. цукру (665 290— квота  А, 204 710 — квота Б). Це означало гарантований збут вказаного обсягу цукру на внутрішньоєвропейському ринку за встановленими Комісією ЄС інтервенційними цінами (у 2—3 рази вищими за світові). На загальний успіх санаційного процесу вплинуло також розширення зовнішніх економічних кордонів ЄС до східних кордонів Німеччини, що означало автоматичний перехід всіх експортно-імпортних обмежень на нові федеральні землі. Реалізація вдало розробленої санаційної програми дозволила вже в 1994 році здійснити повну інтеграцію галузі в бурякоцукровий устрій ЄС, оскільки було досягнуто кількісних та якісних показників ефективності, що відповідали вимогам ЄС. Ця надзвичайно успішна санаційна концепція позитивно вплинула не лише на розвиток цукрової промисловості та всього сільського господарства колишньої НДР, а й дала інвестиційний поштовх стратегічного характеру, наслідком якого стало прискорення капітальних вкладень у переробну промисловість, що забезпечило створення додаткових потужностей, а отже, і нових робочих місць.

2. Концепція санації автопідприємства BMW.

Інші принципи проведення санації продемонстрував автомобільний  концерн BMW.

У результаті стратегічних прорахунків у виробничій та збутовій політиці протягом 1952—1957 pp. замість запланованого обсягу реалізації 25 тис. шт. автомобілів щорічно, за п’ять років BMW фактично було продано всього 19,2 тис. шт. легкових автомобілів. Загальна сума збитків від основної діяльності за цей період досягла 70 млн. німецьких марок.