Процес проведення санації на підприємстві

На генеральних зборах акціонерів у 1958 році була обґрунтована необхідність проведення широкомасштабної санації підприємства. До основних слабких місць на підприємстві належали: недосконала виробнича та збутова  програма; дефіцит оборотних засобів.

До 1958 року збитки від основної діяльності частково перекривалися  за рахунок доходів від іншої  реалізації та шляхом ліквідації резервних  фондів. Однак указані джерела  були повністю вичерпані і в річному  звіті за 1958 рік були засвідчені збитки в розмірі 15 млн. марок. До цього  часу ліквідність підприємства підтримувалася значною мірою за допомогою платіжних  поступок кредиторів (банків та постачальників комплектуючих), однак після 1958 року можливість свого фінансового сприяння кредитори поставили в безпосередню залежність від ефективності проведення внутрішніх санаційних заходів.

У 1959 році концерн Daimler-Benz запропонував програму санації BMW, однак вона була відхилена на чергових зборах акціонерів, оскільки не враховувала інтересів  більшості власників та порушувала антимонопольне законодавство.

Групою фахівців був розроблений  альтернативний план санації. Основні  його положення зводилися ось  до чого:

1. Санація балансу. Покриття збитків здійснювалося за рахунок санаційного прибутку та прибутку від іншої реалізації (продаж мопедів). Санаційний прибуток був одержаний у результаті зменшення статутного капіталу з 30 млн. до 22,5 млн. марок (об’єднання акцій у відношенні 4 : 3). Зменшення основного капіталу здійснювалося за рахунок зменшення номінальної участі в статутному фонді найбільших акціонерів.
2. Поточна ліквідність та платоспроможність була забезпечена за допомогою платіжних поступок кредиторів, зацікавлених у збереженні підприємства.
3. Оновлення виробничої та збутової програми здійснювалося на основі проведення масштабної реструктуризації підприємства.
4. Основним фінансовим джерелом проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру став капітал, мобілізований додатковою емісією акцій, з відповідним збільшенням статутного фонду до 37,5 млн. німецьких марок.
5. Зміна вищої ланки менеджменту.

У відповідності з даною  програмою санація фінансової сфери  повинна здійснюватися одночасно  з подоланням причин кризи та слабких  місць в організаційній, виробничій та збутовій сферах (ліквідація непродуктивних робочих місць, підвищення конкурентоспроможності продукції, реорганізація маркетингових  служб). У результаті цих заходів  суттєво зросла продуктивність праці: оборот на одного працюючого зріс із 34,3 тис. марок у 1960 році до 53,4 тис. марок  в 1965-му. Поряд з розробкою нових  моделей автомобілів це стало  вирішальним фактором майбутнього  оздоровлення підприємства.

Завдяки успішному втіленню даної програми, радикальним змінам у виробничій та збутовій сферах уже  в 1963 році, тобто через чотири роки після прийняття рішення про  санацію, компанія отримала прибуток, а акціонерам були виплачені дивіденди (6% річних). У 1964 році вони склали 10%, а  в 1965-му — 12% річних. На генеральних  зборах акціонерів в 1964 році був зроблений  висновок про успішне завершення санації підприємства.

В економічній літературі, присвяченій фінансовому оздоровленню підприємств, санація BMW вважається класичним  прикладом економічного виживання  та виходу із фінансової кризи в  умов конкуренції. Невтручання держави, дотримання антимонопольного законодавства  та інших законів ринку сприяли  підвищенню мотиваційних стимулів працюючих, відповідальності управлінського персоналу, що, зрештою, й привело до загального успіху санації [19, с. 389].

Вивчення, критичний аналіз та узагальнення результатів розглянутих  санаційних концепцій дадуть змогу  вітчизняним фахівцям, державним  та іншим структурам, відповідальним за проведення санації, уникнути типових  помилок у ході фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання.

ВИСНОВОК

Благополучний фінансовий стан підприємства — це важлива умова його безперервного й ефективного функціонування. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб’єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання.

Для цього необхідно вивчати  численні показники, які характеризують  всі сторони діяльності підприємства (виробництво , його потенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух  грошових потоків) для виявлення  глибинних причин зміни фінансового  становища. Застосування багатобічного  комплексного аналізу фінансового  стану підприємства створює реальні  передумови для керування окремими показниками, і відповідно для посилення  їхнього впливу на поліпшення фінансового  клімату.

Фінансовий стан підприємства необхідно аналізувати з позицій  і короткострокової , і довгострокової перспектив, тому що критерії його оцінки можуть бути різні. Стан фінансів підприємства характеризується розміщенням його засобів і джерел їхнього формування, аналіз фінансового стану проводиться  з метою установити, наскільки  ефективно використовуються фінансові  ресурси, що знаходяться в розпорядженні  підприємства. Фінансову ефективність роботи підприємства відбивають: забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність; стан нормованих запасів  товарно-матеріальних цінностей; стан і динаміка дебіторської і кредиторської  заборгованості; оборотність оборотних  коштів, матеріальне забезпечення банківських  кредитів; платоспроможність.

Стійке фінансове становище  підприємства залежить насамперед від  поліпшення таких якісних показників, як  продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача, а також  виконання плану. Раціональному  розміщенню засобів підприємства сприяє гарна організація матеріально-технічного забезпечення виробництва , оперативна діяльність по прискоренню грошового  обігу. У той же час фінансові  утруднення підприємства, відсутність  засобів для своєчасних розрахунків  можуть уплинути на стабільність постачань, порушити ритм матеріально-технічного постачання. У зв’язку з цим аналіз фінансового стану підприємства й аналіз виробничого боку його діяльності повинні взаємно доповнювати  один одного.

Задачами санації і  санаційного аудиту насамперед є  оцінка фінансового аналізу, перевірка  витрати засобів по цільовому  призначенню , виявлення причин фінансових утруднень, можливостей поліпшення використання фінансових ресурсів, прискорення  обороту засобів і зміцнення  фінансового становища.

Керівництво підприємства увесь  час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати  вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в галузі кредитної  й інвестиційної політики та інше, намагаючись домогтися такого положення , щоб уся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельна  і забезпечувала б необхідні  грошові поповнення.

Прийняття рішень у таких  областях , як наприклад придбання  елементів основного капіталу, кадрова  політика, визначення асортименту продукції, що випускається, відноситься до довгострокового планування. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відбиті в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізації є досить невисока. Довгострокові плани являють собою свого роду рамкову конструкцію, складеними елементами якої є короткострокові плани. План санації це і є довгостроковий план діяльності підприємства направлений на вихід підприємства з кризи.

Кредитори уважно стежать  за цими показниками, щоб бути впевненими, що підприємство може оплатити свої короткострокові  боргові зобов’язання  і покрити  зафіксовані платежі доходами .

Таким чином, проведений санаційний аудит підприємства дає змогу  оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, збільшується або зменшується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан активів і пасивів  підприємства цілям його господарської  діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 р. №784-ХІV.
2. Ахтирська В., Бондаль В. Декілька простих і ефективних схем санації підприємства.//Галицькі контакти . – (Дебет –Кредит). – 2000. –№45. –58с.
3. Благодєтєлєва-Вовк С. Л. Управління фінансовою санацією підприємства: Навч. посібник. – К.: Ніка–Центр, 2006. – 248с.
4. Бойчик М.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2002р. – 480 с.
5. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ, Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.
6. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В.Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. К.: Знання-прес, 2001. – 335 с.
7. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 4-те вид., випр. та доп. – К.: Т-во «Знання», КОО; Л.: Вид-во Львів. банк. ін-ту НБУ, 2004. – 566 с.
8. Коваленко М.А., Лобанова Л.В. Оцінка ефективності санації підприємств.//Фінанси України.-2005. – №3. – 215с.
9. Кондрашихін А. Б., Пепа Т. В., Федорова В. О. Фінансова санація і банкрутство підприємства: Центр учбової літератури. – К.  2007 – с. 208
10. Копилюк О. І., Штангрет А. М. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 168с.
11. Манів З. О., Луцький І. М. Економіка підприємств: Навч. посіб. – К.:Знання, 2004. – 589 с.
12. Мозенкова О. В. Банкрутство санація підприємства: теорія і практика кризового управління. – Харків: ВД «Інжек», 2003 – 272 с.
13. Мойсеєнко Т. А. Санація як основний інструмент оздоровлення економіки //Актуальні проблеми економіки. – 2004.  № 12 – с. 136
14. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М та ін. Економіка підприємства: Підручник. – Львів: «Новий Світ–2000», 2004. – 695с.
15. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ,1998 – 454с.
16. Покропивний С.Ф. Економіка Підприємства: Підручник. – Вид.2-ге, перероб. та доп. – К.:КНЕУ, 2001. –590с.
17. Слав`юк Р.Р. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – Київ: ЦУЛ,2002. – 395 с.
18. Статистичний щорічник України за 2007 р. / Держкомстат України. – К.: Консультант, 2008. – 571 с.
19. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2004 — 412 c.
20. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів – К.: Каравела, 2004. – 568 с.
21. http://www.acrada.gov.ua/achamber/control/uk/searcher?dateFrom=&dateTo=&searchDoccatalog=1&searchForum=1&searchPublishing=1&search_cat_id=1&search_param=%E7%E1%E8%F2%EA%EE%E2%E8%F5&withoutWords=