Процес проведення санації на підприємстві

Ідентифікація фази фінансової кризи  є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї [19, с. 14].

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Економічна сутність  та механізм санації підприємства

Термін «санація» походить від латинського «sanare» — оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості у довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства [9, с. 167].

Наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів  не є достатньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з  фінансової кризи. Наведений перелік  заходів є неповним і не розкриває  принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.

Деякі з вітчизняних авторів (наприклад  І. А. Бланк) із санацією ототожнюють  лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з  допомогою сторонніх юридичних  та фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Із цим не можна погодитися, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід’ємною складовою  процесу оздоровлення будь-якого  підприємства [10, с. 62].

Згідно із закон «Про відновлення  платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом», прийнятий  30 червня 1999 р., розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація — це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство [1].

 Із наведеного широкого спектра думок щодо сутності поняття санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного наведених варіантів.  Таким можна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б Бекенферде, М. Гелінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація — це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація — це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення [13, с.43].

Подане визначення втілює комплексний  підхід до розглядуваного поняття, є  універсальним і всебічно висвітлює  економічну сутність санації підприємств. Пропоноване визначення унаочнює рисунок 1.2.1.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Рис. 1.2.1  Економічний зміст поняття «санація»

Для повного розкриття змісту санації  слід конкретизувати види заходів, які  проводяться в межах фінансового  оздоровлення суб’єктів господарювання.

Особливе місце у процесі  санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові  відносини, що виникають у процесі  мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.

Санаційні заходи організаційно-правового  характеру спрямовані на вдосконалення  організаційної структури підприємства, організаційно-правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків  між членами трудового колективу  тощо. У цьому контексті розрізняють  два види санації:

1. санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника;
2. санація зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу санованого підприємства (реорганізація).

Виробничо-технічні санаційні заходи пов’язані насамперед з модернізацією  та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається.

Оскільки санація підприємства пов’язана, як правило, зі скороченням  зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального  характеру. Особливо це стосується фінансового  оздоровлення підприємств-гігантів або  підприємств-міст. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв’язку із реалізацією  соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук  і пропозиція альтернативних робочих  місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам  позик тощо [8, с. 149].

На практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття «реструктуризація». Реструктуризація суб’єкта господарювання — це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

Можна стверджувати, що «санація»  є ширшим поняттям, ніж «реструктуризація». Реструктуризацію доцільно починати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А  санація включає в себе як реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості  та конкурентоспроможності), так і  заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності) [16, с.496].

Рішення про проведення санації може прийматися в таких  основних випадках:

1. З ініціативи суб’єкта  господарювання, який перебуває  в кризі — якщо існує загроза  неплатоспроможності та оголошення  його банкрутом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів в арбітражний суд із заявою про оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).

2. Після того, як боржник  з власної ініціативи звернувся  до арбітражного суду із заявою  про порушення справи про своє  банкрутство (якщо підприємство  стало фінансово неспроможним  або існує реальна загроза  такої неспроможності). Одночасно  з поданням заяви боржник має  подати до арбітражного суду  план санації та (або) проект  мирової угоди. Зрозуміло, що  рішення про санацію приймається  лише у разі, якщо підприємство  доведе кредиторам, що воно є  санаційно спроможним.

3. По закінченні місячного  терміну з моменту опублікування  в офіційному друкованому органі  Верховної Ради чи Кабміну  України оголошення про порушення  справи про банкрутство даного  підприємства — якщо надійшли  пропозиції від фізичних чи  юридичних осіб, які бажають задовольнити  вимоги кредиторів до боржника  та подали акцептовані комітетом  кредиторів та арбітражним судом  пропозиції щодо санації (реорганізації)  неспроможного підприємства. У разі  згоди кредиторів з умовами  та механізмом задоволення їхніх  претензій арбітражний суд приймає  рішення про припинення провадження  у справі про банкрутство та  про здійснення фінансової санації  юридичної особи.

4. З ініціативи фінансово-кредитної  установи. Згідно із законом України  «Про банки та банківську діяльність»  установа банку має право відносно  клієнта, оголошеного неплатоспроможним,  застосувати комплекс заходів  щодо його санації, у тому  числі: передати оперативне управління  даним підприємством адміністрації,  сформований за участю банку;  реорганізувати боржника; змінити  порядок платежів; спрямувати на  погашення кредиторської заборгованості  виручку від реалізації продукції.

5. З ініціативи заставодержателя  цілісного майнового комплексу  підприємства. У разі невиконання  зобов’язань, забезпечених іпотекою  цілісного майнового комплексу  підприємства, заставодержатель має  право здійснити передбачені договором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження у праві розпоряджатися випущеною продукцією та іншим майном відповідного суб’єкта господарювання. Якщо санаційні заходи не привели до поновлення платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.

6. З ініціативи Державного  органу з питань банкрутства,  якщо йдеться про державні  підприємства.

7. З ініціативи НБУ  — якщо йдеться про фінансове  оздоровлення комерційного банку.  Режим санації є превентивним  заходом впливу НБУ на комерційний  банк перед застосуванням санації,  передбачених законом України  «Про банки та банківську діяльність»  [9, с. 186].

Процес організації  фінансової санації підприємств  можна подати трьома основними функціональними  блоками:

1. Розробка санаційної концепції та плану санації.
2. Проведення санаційного аудиту.
3. Менеджмент санації.

План фінансового оздоровлення розробляють, як правило, фінансові  та контролінгові служби підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представники потенційного санатора, незалежні аудиторські та консалтингові фірми.

План санації  складається зі вступу та чотирьох розділів.

Вступ містить загальну характеристику об’єкта планування. Тут подаються  відомості про правову форму  організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сферу  діяльності, а також коротка історична  довідка про розвиток підприємства. Окрім цього визнаються мета складання  плану, його замовник та методи розробки.

Перший розділ відбиває вихідну  ситуацію на підприємстві.

Аналіз вихідних даних включає  такі підрозділи:

1. Оцінка зовнішніх умов.
2. Аналіз фінансово-господарського стану.
3. Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць.
4. Наявний потенціал.

Оцінка зовнішніх умов, у яких функціонує підприємство, є основою  стратегічного планування і включає  в себе вивчення загальних політико-економічних  тенденцій, аналіз галузі та ринкового  сегмента.

Аналіз фінансово-господарського стану охоплює два аспекти: виробничо-господарську діяльність та фінансовий стан. Наводяться дані про фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний  обсяг реалізації, величин прибутків/збитків, рівень заборгованості, коефіцієнти  платоспроможності, ліквідності тощо).

Аналіз причин фінансової кризи  та слабких місць полягає в  систематизації та оцінюванні відповідних  чинників і їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Такий аналіз має на меті локалізувати та усунути  зазначені чинники.

В наявному потенціалі характеризуються сильні сторони підприємства, його можливі шанси та наявний потенціал  у кадровій, виробничий, технологічній, маркетинговій та інших сферах.

Ефективну санацію можна забезпечити  завдяки планомірному розвитку і  використанню наявного у підприємства потенціалу, а також послаблення  чинників, що обмежують можливості санації.

На підставі аналізу вихідної ситуації доходять висновку про доцільність  і можливість санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

Другий розділ має характеризувати  стратегічні цілі санації підприємства, цільові орієнтири та розробку стратегії. Тут подається також оперативна (Crach)-програма, що відбиває заходи, спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Лише за умови вдалого виконання цієї програми підприємство буде здатним реалізувати план санації, тобто вжити заходів щодо відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг.

Третій розділ є основною частиною плану санації і включає в  себе конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому  періоді і складається з таких  частин:

• План маркетингу та оцінювання ринків збуту продукції. У ньому визначаються ринкові чинники, які впливають на:
• збут продукції та місткість ринку;
• мотивацію споживачів;
• ступінь еластичності попиту та рівень платоспроможності попиту на продукцію підприємства;
• умови збуту;
• галузеві ризики;
• ситуацію на суміжних товарних ринках.