Сучасні проблеми регіонального розвитку транспортного комплексу України

     3. Автомобільний транспорт

            До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

     Реальний  розвиток дістав лише в післявоєнний період і характеризується перевезеннями  на незначні відстані. Нині середня  відстань перевезень 1 т вантажу  автомобільним транспортом не перевищує 14 км, а середня відстань перевезень одного пасажира автобусами становить 11 км, таксі – 12 км. Ці показники уже багато років стабільні. В перевезеннях на невелику відстань автомобільний транспорт- поза конкуренцією з іншими видами транспорту. Особливо ефективний він на відстанях до 50 км. Для автомобільного транспорту характерна висока маневреність, що робить вигідним його використання на коротких відстаннях. Ним здійснюються зв’язки між містами і селами, перевозиться продукція сільського господарства до магазинів і сховищ, до залізничних станцій і пристаней. Досить значні перевезення цим видом транспорту будівельних матеріалів і продукції легкої промисловості.

            Довжина автомобільних шляхів загального користування становить 169,6 тис кілометрів, з них з твердим покриттям – 164,1 тис кілометрів. Густота автомобільних шляхів загального користування з твердим покриттямнині становить 269 км на 1 тис кв кілометрів. Шляхи з твердим покриттям розподіляються по території країни досить нерівномірно. Найбільша їх частка, що перевищує 90%, знаходиться в західних областях(Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька), в Криму. Близькі до них за цим показником також Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська, Київська області.На Поліссі рівень забезпечення шляхами з твердим покриттям значно нижчий.

     Крім  перевезень вантажів і пасажирів автомобільний транспорт виконує багато інших функцій: забезпечує роботу швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, органів громадського правопорядку тощо. В системі автомобільного транспорту України працює 1,8 млн чоловік, що в 1,7 раза більше, ніж у цілому в інших видах транспорту. Більші тут і витрати пального.

       Основними автомагістралями є  : Київ – Львів, Київ – Харків, Київ – Брест, Київ – Дніпропетровськ  – Донецьк, Харків – Сімну,  Київ – Одеса, Одеса – Миколаїв  – Херсон, Біла Церква – Вінниця – Хмельницький, Дніпропетровьк – Запоріжжя, Луганськ – Стаханов – Первомайськ, Слов’янськ – Костянтинівка – Донецьк та ін.

       Важливими автомагістралями, що  сполучають Україну з сусідніми  державами, є Київ – Москва, Одеса – Київ – Санкт-Петербург, Харків – Москва, Донецьк – Ростов-на-Дону, Київ – Брест, Одеса – Кишинів та ін. Україна досить добре інтегрована в європейську мережу автомобільних доріг з виходами в Ужгороді в Словаччину і Чехію, в Чопі – в Угорщину і Австрію, в Порубному – в Румунію, в Мостиській і Любомлі – в Польщу.

     Автотранспорт має розвинену інфраструктуру та непогану базу технічного забезпечення. Але автомобільні дороги України  не відповідають європейським стандартам щодо багатьох показників, зокрема  таких, як: швидкість пересування, навантаження на вісь, забезпеченість сучасними дорожними знаками і розміткою, необхідною кількістю пунктів технічної та медичної допомоги, харчування і відпочинку, заправки паливом і мастилом, телефонного зв'язку тощо. Практично відсутні дороги 1 категорії з багаторядним рухом на високих швидкостях. Значного поліпшення потребує матеріально-технічна база організацій, які здійснюють розвиток і обслуговування автомобільної транспортної мережі.

     Якщо  брати до уваги лише географічне  положення України, то обсяги транзитних перевезень мали б постійно зростати, але цього не відбувається. Можна виділити декілька проблем, які перешкоджають розширенню розмірів транзиту:

     - поганий стан доріг України;

     - митна інфраструктура;

     - тарифна політика;

     - транспортні термінали, точніше їх відсутність. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4. Морський транспорт 

           До складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

     На  морський транспорт припадає понад  ¼ вантажообороту країни. Він здійснює перевезення вантажів і пасажирів  у Чорноморсько-Азовському басейні. Тут знаходяться порти Чорного і Азовського морів і нижньої течії річки Дунай. Дунай доступний для морських суден на 170 км від гирла.

     Чорноморсько-Азовський  басейн має надзвичайно сприятливе географічне положення  для розвитку морського транспорту. Його порти незамерзаючі, мають порівняно неглибокі підходи. Розвиткові пасажирських перевезень морським транспортом України сприяє велика кількість курортів і турисичних баз на узбережжі Чорного, Азовського та Середземного морів.

     За  середніми відстанями вантажних перевезень(близько 6000 км) морський транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту. Але за відстанню перевезення пасажирів значно поступається залізничному і особливо повітряному транспорту.

     У структурі перевезень вантажів морськими  суднами переважають руди металів, кам’яне вугілля, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали.

     Морський  транспорт займає незначне місце  в структурі внутрішніх перевезень але має великий транзитний потенціал. У 1999 році 95% товаропотоку через порти  України становили транзитні перевезення.

     Серед експортних вантажів переважають залізна  і марганцева руди, вугілля, машини і устаткування, продукції хімічної промисловості, а також сільського господарства. За допомогою морського  транспорту в Україну надходять  нафта, різноманітне обладнання і машини, джут, чай, кава, цитрусові, банани тощо. Досить значні обсяги вантажів належать каботажним перевезенням, тобто між портами України. Вони здійснюються в середньому на відстань, що не перевищує 150 км, тому їх частка у вантажообороті морського транспорту України незначна.

     Морський  транспорт таж характеризується малою собівартістю транспортування. Негативним для його використання є  порівняно невелика швидкість переміщення  та залежність від умовних умов. Розрізняють перевезення каботажні  і закордонні. Каботаж – це плавання між портами однієї країни. Річковий транспорт вимагає незначних затрат на впорядкування природних шляхів, проте працює сезонно, а напрямки шляхів не завжди співпадають з потребами.

     Комплекс  морського транспорту складається  з кораблів та морських портів.  Зараз морський флот України нараховує близько 240 суден, але всі вони є морально та фізично застарілими, потребують значних капіталовкладень.

     Морських  портів в Україні налічується 18, але прибутково з них діють  не більше п’яти. Інші змушені майже  щорічно скорочувати обсяги основних засобів виробництва. Найбільшим морським портом України є Одеса. Він обладнаний під контейнерні перевезення. Тут на залізничній станції Одеса-Порт відбувається перевантаження із залізничного на морський транспорт і навпаки. Одеса має регулярне сполучення більш як із 100 країнами світу. В Одесі обробляють понад 20 млн тонн вантажів, що становить 20% морського вантажообороту країни. Це такі вантажі, як нафта, зерно, залізна руда, буд матеріали, цукор тощо. Одеса як морський порт не має собі рівних в Україні за перевезенням пасажирів. У майбутньому Одеський порт перетвориться в значний центр перевезення зарубіжних туристів.

     На  південний захід від Одеси  на березі Сухого лиману знаходиться  порт Іллічівськ. Сюди надходять марганець, вугілля, залізна руда, будівельні матеріали, хімічні добрива, каучук, зерно, олія тощо. З 1978 року в Іллічівську працює міжнародна поромна переправа Іллічівськ-Варна (Болгарія).

     Своєрідну спеціалізацію має порт Южний  на Аджалицькому лимані. Він призначений  для переробки аміаку, який надходить трубопроводом Тольятті(Росія) – Горлівка – Одеса.

     У гирлі Дніпра розташований Херсон. Основні його вантажі: вугілля, ліс, зерно, метал, залізна і марганцева руди, нафта. Це одночасно морський і річковий порт. Тут здійснюється перевалка вантажів з річкових на морські судна і навпаки.

     Значними  портами Азовського моря є Керч, Маріуполь і Бердянськ. Переважними  видами вантажів, що переробляють ці порти, є залізна руда, вугілля, а також  рибні продукти.

     Морські порти знаходяться і в гирлі Дунаю. Це Вилкове, Кілія, Ізмаїл та Рені. Останній за вантажооборотом поступається в Україні тільки Одесі і Іллічівську. Він відіграє велику роль у зв’язках держави з країнами Південно-Східної і Центральної Європи.

     Пасажирські перевезення здійснюють в Україні 17 морських портів. Найбільший обсяг пасажиропотоків припадає на порти Чорного моря: Севастополь, Ялту, Євпаторію й Одесу, значно менший – на Феодосію, Ізмаїл, Іллічівськ, Керч і Бердянськ. Серед пасажирських перевезень переважають каботажні. Найбільший пасажиропотік у міжнародних перевезеннях здійснюється поромною переправою через Керченську протоку. Досить інтенсивні зв’язки між Україною та Росією відбуваються за маршрутами Маріуполь – Єйськ, Бердянськ – Азов, Бердянськ – Єйськ.

     Проблеми  цієї галузі:

     - відсутність в Україні портів третього покоління;

     - не використання або погане використання в роботі останніх досягнень логістики;

     - порти є державними підприємствами, тому до них до сих пір застосовується практика “навішування” соціальних об’єктів (дитсадок, лікарні), що звичайно збільшує видатки підприємств та зменшує їх рентабельність;

     - скорочення обсягів контейнерних перевезень;

     - відсутність молодого менеджментського складу. 
 
 
 
 
 
 

      5. Річковий транспорт 

            До складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

             Загальна довжина судноплавних шляхів, що експлуатуються в Україні, менш як 4 тис. км. Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту у загальному перевезенні вантажів не перевищує 1,1%, а пасажирів – 0,1%. У структурі вантажних перевезень цього виду транспорту провідне місце належить буд матеріалам, вугіллю, коксу, залізній і марганцевій рудам.

           Основну роль у перевезеннях  вантажів і пасажирів відіграє  Дніпровський басейн. По Дніпру  та його найбільших притоках  Прип’яті та Десні здійснюється  понад 90% всіх перевезень річкового  транспорту в країні. На дніпровські  порти Київ, Дніпропетровськ, Херсон та Запоріжжя припадає понад 85% всього обсягу роботи щодо перевезення вантажів і пасажирів в Дніпровському басейні.

           Основним портом у верхній течії Дніпра є Київ. Звідси транспортують різноманітні вироби машинобудування, металобрухт, ліс, продукцію харчової і легкої промисловості. З Дніпропетровська і Запоріжжя до портів Чорного моря перевозять вугілля, метал, залізну і марганцеву руди. Зерно транспортується переважно на невеликі відстані до елеваторів Херсона, Запоріжжя, Дніпропетровська і Києва. У цьому ж напрямі влітку перевозять знамениті херсонські кавуни. Основними портами, де відбувається перевантаження з річкового на залізничний транспорт, є Дніпропетровськ, Запоріжжя, Черкаси і Кременчук. По Дніпру і його притоках перевозяться вантажі в Білорусь, Польщу і Росію. Дністер судноплавний на значному протязі(323 км в межах України), але тільки 125 км мають гарантійні глибини. По цій річці Україна має зв’язок з Молдовою.  На Південному Бузі судноплавство дістало розвиток на 3 ділянках, які не мають між собою сполучення водним транспортом.Одна з них Гнівань – Лаврівка має довжину 52 км, друга – Ладижинське водосховище – Зятківці – 31,5 км, найдовша – Миколаїв – Олександрівка – 128 км.