Сучасні тенденції соціально – економічного розвитку Ірану

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Волинський  Національний університет ім. Лесі Українки

Географічний  факультет 
 
 

Кафедра економічної і соціальної географії 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

На тему:

«Сучасні  тенденції соціально – економічного

розвитку  Ірану» 
 
 
 
 

Виконав:

Студент   групи

Пулатов В.І. 

Перевірила:

к.г.н. Краснопольська Н.В. 
 

Луцьк 2011р.

ЗМІСТ 

     ВСТУП………………………………………………………………………….3

1. Загальні відомості про Іран …………………………………………….…5
1. Історичний нарис………………………………………………...….6
2. Природні умови та ресурси……………………………………..…26
3. Населення ………………………………………………...………..34
2. Державний устрій…………………………………………………….…...37
1. Права людини…………………………………………………..…..38
2. Зовнішня політика………………………………………………….40
3. Територіальні суперечки…………………………………………..41
4. Виконавча влада………………………………………………...….42
5. Політичні партії………………………………………………….…42
3. Економічна ситуація Ірану…………………………………………...….44
1. Грошова і банківська системи…………………………………….46
2. Організація виробництва………………………………………..…47
3. Зовнішньо - економічні зв’язки………………………………...…70
4. Інвестиції………………………………………………………..….77

    ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...81

    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...…83 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Іран  — одне з найбільших країн Південно-Західної Азії — площею (1648 тис. кв. км) значно перевищує які межують з ним  Туреччину (на северо- заході), Афганістан і Пакистан (Сході), Ірак (ніяких звань). Якщо ж порівнювати Іран із Європи, виходить, що його територія дорівнює Англії, Іспанії, Франції, Італії та Швейцарії, разом узятим. У Зарубіжною Азії він істотно поступається площею лише Китаю й Індії. На півночі Іран омивають води Каспійського морів, на Півдні — Перської і Оманської заток. Із загальної протяжності державних кордонів близько 8000 км 1/3, посідають морські кордони.

     Іран  — цю назву країни, що від древнішого найменування Аріана — «країна аріїв». Цей термін вживався для найменування більшості держави Сасанидов (III—VII ст. зв. э.).

      У цій роботі  я хотів дослідити сучасні тенденції соціально – економічного розвитку Ірану. Отже, темою моєї курсової роботи: «Сучасні тенденції соціально – економічного розвитку Ірану».

      Мета моєї роботи – це дослідити соціальний та економічний розвиток Ірану, враховуючи як природні умови та ресурси так і організацію виробництва, зовнішньо – економічні зв’язки тощо.

      Об’єктом  дослідження є країна – Іран.

      Предметом дослідження даної курсової роботи є загальні відомості про Іран (історія, рельєф, клімат тощо), державний  устрій країни, економічна ситуація тощо.

      Завданнями  моєї курсової роботи є:

• Розкрити загальні відомості про Іран, зокрема: історію країни, природні умови та ресурси, а також населення;
• Розкрити державний устрій країни;
• Охарактеризувати зовнішню політику Ірану;
• Описати економічну ситуацію країни;
• Охарактеризувати грошову та банківську системи;
• Описати організацію виробництва, зокрема: нафтову та газодобувну промисловість, автомобілебудування, обробну промисловість, рибальство, лісове господарство, транспорт, а також енергетику країни;
• Розкрити зовнішньо – економічні зв’язки Ірану;
• Розкрити інвестиції даної країни

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. ЗАГАЛЬНІ  ВІДОМОСТІ

 

     Іран  розташований в Південно-Західній Азії і омивається Оманською затокою, Перською затокою і Каспійським морем. Іран, загалом, вважається гірською країною, й такий її рельєф суттєво посприяв у визначенні, як політичної так і економічної складової історії країни, протягом кількох століть. Своїми розмірами Іран займає шістнадцятий рядок серед країн світу (за площею країни). (Рис. 1) 

     

     Рис. 1. Іран на карті світу  

     

• Площа країни: всього - 1 648 000 км², суша - 1 636 000 км², вода - 12 000 км².
• Сухопутні кордони: всього - 5440 км.
• Прикордонні країни (їх межі): Афганістан - 936 км, Вірменія - 35 км, Азербайджан 432км + Нахічевань (анклав) - 179 кілометрів, Ірак - 1458 км, Пакистан - 909 км, Туреччина - 499 км, Туркменістан - 992 км.
• Берегова лінія - 2440 км (крім того, Іран межує по Каспійському морю, на 740 км).
• Висота крайнощів: найнижча точка - Каспійське море - 28 метрів, найвища точка - гора Дамаванд - 5610 метрів.
• Землекористування: орна земля - 10%, постійні зернові культури - 1%, пасовища - 27%, ліси і лісові масиви - 13%, інші землі - 49% (станом на 1998 рік).
• Зрошувані землі - 94000 км².

 

1. Історичний  нарис Ірану

     Історія Ірану багатоступінчаста і складна, її формування визначалося злетами  і падіннями плеяди династій, що супроводжувалися хаосом і безладдям.

       До другої половини XX століття  в Ірані не існувало глибоко  наукового підходу до осмислення  історії країни. Уявлення багатьох  іранців про своє минуле було  відображенням міфів у поєднанні  з фактичною історією. Це походило  від величезного впливу великих літературних творів, таких, наприклад, як "Шахнаме", на свідомість людей. Згідно з народними легендами, в яких тимчасові категорії невідповідно перебільшені, в Ірані з початку створення світу, за їхніми уявленнями, змінилося понад десять шахських династій, кожна з яких правила більш ніж 2000 років! Детальний опис цих династій представлений в Авесті, священному писанні зороастрійського віросповідання, яке згідно з ісламськими джерелами, було написано на 12 000 шматочках волової шкіри. Крім Авести і Шахнаме, імена легендарних династій і правителів досить повно представлені у Ведасі і Махабхараті.

     Древні  перси. Спробуємо зробити невелику зарисовку з історії древньої перської імперії, в яку своїм корінням йде сьогоднішній Іран. Народи, які говорили мовою жителів Ірану, мігрували в цю частину південно-західної Азії ще за 1500 років до нашої ери.

       Вони, мабуть, управляли підкореними  народами, які вже жили тут,  і змішалися з ними, але їхня  перевага в певних областях  відмічена в назвах місцевостей Парсуа і Парсумаш. Ассірійські правителі в Х столітті до нашої ери здійснювали неодноразові набіги на ці землі, і сліди цієї експансії виявляються в легендах древніх персів. Є свідчення, що в VI ст. до нашої ери перси влаштувалися на території, відповідній сьогоднішньому Фарсу. Фарс (або Персія для греків) у ті часи був частиною Ассирійської імперії, такою ж як сусідня велика Мідія. Перські правителі, які стверджували, що вони є нащадками одного з Ахеменідів (або Хахаманешів), об'єдналися з мідійцями, які мали реальні можливості побудувати сильну державу в VII ст. до нашої ери. Мідійські племена об'єднав, створивши сильну державу і побудувавши місто Екбатані вождь на ім'я Дейока. Наступний мідійський цар, Фраорт, зі слів Геродота, підкорив чимало народів Азії і навіть ходив війною на Ассирію. Його наступник Хвахшатра (Кіаксар) остаточно розгромив могутню Ассирійську державу. Помер Кіаксар у 584 р. до н.е. Його син Астіаг змушений був обороняти своє царство від персів. Після тривалого царювання (близько 30 років) Астіаг потерпів поразки у боротьбі з Киром - фундатором перської держави.

     Ахеменіди. Після того, як перси допомогли мідійцям у встановленні влади, Куруш, перський правитель, який пізніше став відомий як Великий Кир, взяв на себе правління над мідійцями в середині VI століття до нашої ери. У дивно короткий термін Кир розширив свої володіння від Елама до Мідії на захід і північ. Він вторгся в Малу Азію і, завоювавши лідійців, утворив велику Перську імперію, яка ще довгий час знаходилася під владою його нащадків - Ахеменідів.

       Кир захопив Екбатані, ставку  мідійських правителів. У той  же час зберіг свою перську  столицю в Сузі, облаштовуючи  і прикрашаючи свою нову резиденцію  в Пасаргаді. Сьогодні Екбатані  лежить похована під сучасним  містом Хамадан, у той час як Пасаргаді, що знаходиться за 130 км на північний схід від Ширазу, залишається найбільш відвідуваним містом в країні.

       Після смерті Кира на престол  вступив його син Камбіз. Однак  при його вступі на престол  в країні зайнялася смута. Окремі  країни, підкорені Киром, але не міцно пов'язані з Персією, скористалися смертю завойовника і відпали. Камбізу довелося витратити багато зусиль, щоб їх утихомирити. Кінець царювання Камбіза був ознаменований великими повстаннями, що приголомшили Перську державу. Скориставшись тривалим перебуванням Камбіза в Єгипті і, можливо, його невдалим походом в Ефіопію, один з мідійських жерців на ім'я Гаумата, який видавав себе за брата перського царя, підняв повстання проти Камбіза. Швидко створене велике Перське царство стало швидко розпадатися, оскільки було дуже неміцним державним утворенням, позбавленим внутрішньої економічної єдності.

       Почалася громадянська війна.  Після смерті Камбіза новий  претендент, Дарій І, який походив  з іншої лінії Ахеменідів, висунув  свої права на трон. Після того, як вляглося безладдя і опір був пригнічений, він перетворив управління імперією на централізовану систему, яка відрізнялася своєю організованістю і дієвістю. Дарій був видатною особистістю, він розширив імперію до неосяжних меж, і першим кинув виклик грекам, заповідавши нащадкам продовжувати свою справу.

       Палацова площа Персеполісу, який  Дарій спорудив на монументальній  терасі, вирубаній в природній  скельній основі гори Рахмат  в Фарсі біля Ширазу, справляє  яскраве враження своєю імперською грандіозністю, особливо, барельєфами, що зображають підданих, які несуть дорогоцінні посудини як дари до підніжжя царського трону. Персеполіс став загальнодержавним культовим центром для урочистого святкування весною іранського Нового року Новруза і коронації монархів. Дарій заснував централізоване управління, що підтримувалася складною і налагодженою системою сполучення і зв'язку.

       Таким чином, перси були першими  з древніх народів, які використали  коня раціонально і ефективно  з метою транспортування і зв'язку. Дарій також розширив і продовжив політику Кира, направлену на заохочення і розвиток культури численних народів всередині імперії, що дозволяє людям поклонятися настільки, наскільки б вони не суперечили потребам і вимогам правлячої влади. Незважаючи на цю терпимість, єгиптяни, лідійці і вавілоняни постійно підіймали повстання і всі вони безжалісно придушувалися Дарієм. У ті часи в Персії сповідали зороастризм і єдність цієї країни може бути пояснена об'єднуючим впливом цієї релігії, що широко сповідається. Дарій був заступником мистецтва, про що свідчать величні палаци, що звичайно будувалися на високих терасах і столиці, що прикрашали в Сузі і Персеполісі. Але Дарій був також і завойовником. Перські володіння просунулися далеко на схід, аж до річки Аріус (Геріруд), яка знаходиться на території сучасного Афганістану і Пакистану. Єгипет був змушений постійно відбиватися від Дарія і, незважаючи на те, що це вело до невдоволення і повстань, подальші перські царі утримували тут пануюче положення. Дарій також просунувся в своєму завоюванні далеко на північ до Дануба.

       На початку V століття до нашої  ери окремі міста почали розбрати  з великим царем. Дарій подавив  повстання і потім організував  військову експедицію в Грецію  для того, щоб покарати деякі  міста-держави, які допомагали повсталим народам. Ця експедиція поклала початок перській війні. У 486 р. до н.е. трон успадкував наступник Дарія Ксеркс I. В тому ж році відбулася битва при Марафоні, яка закінчилася перемогою греків.