Характеристика міжнародних відносин країни Китаю

Ринкові трансформації неминуче прискорюватимуть процес входження національних економік Китаю та України у світову  співдружність, а також підштовхуватимуть до подальшого розвитку двостороннього співробітництва. Економічному розвиткові Китаю дедалі більше потрібні технології та сучасний досвід управління. У цьому плані у українських підприємств є широкі можливості для розширення спільного виробництва, а також продажу своїх машин і устаткування на китайському ринку. Наприклад, у даний час у Китаї динамічно розвивається будівництво в енергетичній та машинобудівній галузях, а Україна володіє великим потенціалом у цих галузях, має передове проектування і досвід будівництва.

У Китаї  також йде спорудження метрополітенів, а Україна у цьому напрямі  може встановити технічне співробітництво  з Китаєм. Великі перспективи для  обох країн існують у мирному  освоєнні космічного простору, проведенні конверсії, реконструкції металургії, енергетики та інших сфер важкої індустрії, особливо у китайському виробництві. Китаю сьогодні потрібні турбіни, генератори, насоси, компресори та інше устаткування, яке виготовляється в Україні. Твердження французького економіста Мішеля Пебро про те, що "відкритість, свобода торгівлі - це найбільш сприятливе правило гри для лідируючої економіки"6, повністю відповідає вимогам формування стратегії лідируючої економіки Китаю та лібералізації курсу його майбутньої торгової політики. Стратегічно воно відповідає й основним напрямам розвитку України, яка намагається найближчим часом стати членом COT.

Торговельно-економічне співробітництво між Китаєм та Україною повинне розвиватися до такого рівня, який би збігався з економічними потенціалами обох країн. І тому треба реально об'єднувати їх зусилля, а не лише бажання удосконалювати співробітництво. Уже тепер потрібна реальна стратегічна програма довгострокового розвитку торговельно-економічного співробітництва, яка б сприяла структурним зрушенням і формуванню експортних потенціалів. При цьому варто не тільки спільно завойовувати сьогоднішній ринок, а й передбачати майбутній. Нині експортно-імпортна торгівля двох сторін помітно розвивається, але її питома вага у загальній сумі торгівлі України та Китаю ще невелика. А вона може бути значно більшою, оскільки економічні структури обох країн мають багато передумов для взаємодоповнення, особливо в індустріальних і переробних галузях. Експерти вважають, що найближчим часом взаємна торгівля може зрости до 3—4 млрд. дол. [5, c. 9]

На  основі аналізу стану економічної  структури та рівня науково-технічного потенціалу обох країн, тенденцій їх подальшого розвитку, на нашу думку, варто  формувати та закріплювати співробітництво  у таких галузях. Насамперед, необхідно встановити співробітництво у сфері новітніх технологій. В Україні є порівняно потужна науково-технічна основа і різноманітні види сучасних виробництв у хімічній, електротехнічній та інших галузях промисловості. Особливо помітні провідна роль науково-технічної сфери, її переваги і вплив на випуск продукції у ряді галузей виробничої сфери. Йдеться про такі відомі всьому світові галузі, як машинобудування та суднобудування, авіаційна техніка і порошкова металургія. Китай заінтересований у переданні Україною окремих видів авіакосмічної, металургійної, машинобудівної, хімічної та інших технологій, композиційних матеріалів і т. п.: продукти високих технологій України йому використовувати простіше, доступніше і економніше, ніж аналогічні продукти західних країн, оскільки устаткування і його структура в Україні більше відповідають рівню розвитку техніки та управління в Китаї.

Сьогодні  економічна реформа в Китаї вступила у розгорнутий етап розвитку. Країна перебуває у фазі різнобічної  індустріалізації та стрімкого розвитку промисловості, а тому, природно, потребує машин і технічного устаткування для відновлення виробництва та сфери сільського господарства. Це потенціально посилює попит на такі основні експортні товари України, як механічні машини, а також електротехнічне і хімічне обладнання, які є певною мірою дефіцитними у Китаї.

Великі  можливості та перспективи пов'язані  з розширенням співробітництва  наших країн у напрямі спільного  використання ресурсів. При багатих  сировинних і сільськогосподарських  ресурсах, сприятливих географічних і кліматичних умовах в Україні можна створювати підприємства, засновані на національному та спільному капіталі, з метою ефективного використання ресурсів і випуску на цій основі товарів особистого споживання, особливо - масового попиту. Все це не тільки сприятиме задоволенню національного ринкового попиту в Україні, а й дозволить освоювати ринки "третіх" країн. Крім того, прискорений розвиток економіки Китаю посилює попит на природні ресурси. Ця тенденція спостерігатиметься і в Україні, коли трансформаційні процеси наберуть більш динамічного характеру. Тому і для Китаю, і для України взаємовигідно буде спільно освоювати ресурси в Україні за допомогою прямих китайських інвестицій. [7, c. 4-5]

Істотну роль у механізмі співробітництва підприємств і русі капіталів можуть відіграти спільні підприємства. Хоча співробітництво у цій сфері почалося, все ж розвиток СП відбувається повільно порівняно з економічними можливостями і темпами розвитку зовнішньої торгівлі у двох країнах. Поки що існують лише 29 СП з китайським капіталом у 5,4 млн. дол., працюють вони в обмеженій сфері (в основному це малі об'єкти і сервіс, а не важливі виробничі об'єкти). Крім того, варто збільшити інвестування капіталу в об'єкти з великою взаємодоповнюваністю. Нині обидві країни мають можливості запозичати одна у одної необхідні ресурси для поповнення своїх, і у першу чергу - взаємно надавати комплектне обладнання та технологію. Зрозуміло, що умови як для даних процесів, так і для інвестицій в Україну поки що ще не дозріли, що ускладнює економічне і технічне співробітництво між двома державами. Тому китайська сторона правильно розуміє існування цієї проблеми в Україні.

Серйозного  розвитку потребують правова сфера  та впорядкування договірних відносин між суб'єктами торговельно-економічного співробітництва. У даному плані Уряд України має удосконалювати роботу щодо створення інституціональних структур, доцільних для ринкової економіки і розширення сфер зовнішньоекономічної діяльності. Експерти МВФ в Україні з цього приводу зазначають: щоб дати українським та іноземним підприємствам упевненість у створенні та розширенні бізнесу і запобігти їх втягуванню до тіньової економіки, необхідна проста і "прозора" регулятивна система.

Особливо  необхідно удосконалювати механізм управління зовнішньоекономічною діяльністю і підвищення рівня ділового співробітництва, одночасно посилюючи роботу законодавчих органів для запобігання шахрайству та збуту підроблених і низькосортних товарів, сприяти формуванню високої репутації підприємств і товарів.

Протягом  минулого року товарообіг України з  Китаєм сягнув $2,2 млрд., що на 40 % перевищує  позаторішній показник. Аналізуючи тенденції  двостороннього товарообігу між  Україною і Китаєм, наші фахівці  висловлюють припущення, що у нинішньому році він сягне $3 млрд. [9, c. 10]

Незважаючи  на те, що між Китаєм та Україною існують  деякі проблеми та перешкоди у  торговельно-економічному співробітництві, у спільній виробничій діяльності та інших сферах, воно має стратегічний характер і, як вказувалося, повинне розвиватися до такого рівня, який би відповідав рівню економічного потенціалу обох країн та їх бажанню йти назустріч одна одній. У XXI ст. Китай та Україна йтимуть поруч як партнери у досягненні нової якості економічного розвитку і зростання добробуту своїх народів.

 

Висновки

Виконавши дану роботу, я дослідила стан зовнішньої торгівлі Китаю, проаналізувала основні  показники і їх значення для країни, розглянула тенденції їх зміни на протязі 2002-2004 років, що за цей період роль Китаю в міжнародних торгових відносинах значно зросла, загальний рівень економіки зріс, експортно-імпортні відносини досягли значного рівня.

Між Китаєм та Україною встановилося рівноправне  довірче партнерство, спрямоване на стратегічну взаємодію у XXI ст. Нині політичні відносини між двома країнами розвиваються за висхідною, що, безумовно, стимулюватиме і розвиток економічного співробітництва.

Отже, зовнішньоекономічна модель Китаю  з переходом від протекціонізму до політики «відкритих дверей» набуває  нових рис, а політика протекціонізму втілюється у більш витончених та завуальованих формах. Разом з цим еволюціонує й ідеологія соціалізму, яка значною мірою підтримує сучасні перетворення, зберігаючи, однак, утилітарний підхід йо зовнішньоекономічних зв'язків, тобто налаштованість на зростання внутрішніх показників розвитку економіки Китаю, та мобілізує громадян на досягнення високих результатів.

Виконуючи дану роботу, я дійшла висновку, що Китай  веде активний курс на інтеграцію в  міжнародні відносини.

 
Список використаної літератури

1. Бергер Я. Возвышение Китая // Международная жизнь. - 2005. - № 9. - C. 46-59

2. Величко  В. В. КНР как внешнеторговый  партнер Украины // "Украина  -Китай: информационно-аналитическое  обозрение" № 1, 1999, с. 47

3. Восточный  вектор для Украины // Компаньон. - 2002. - № 38. - C. 34-39

4. Гайдуков  Л. Основна на сьогодні тенденція  : Українсько-китайські відносини:  історія, сьогодення, перспективи  // Політика і час. - 2001. - № 7. - C. 57-61

5. Гончарук  А. 3. Украина и Китай: время  не ждет // «Украина – Китай»  Информационно-аналитическое обозрение.- 2000. - № 3.- с. 9.

6. Корольова  К. Ідеологічні чинники розвитку  механізму державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності  у Китайській Народній Республіці // Людина і політика. - 2003. - № 3. - C. 30-34

7. Литвин В. Україна і Китай в історичних зв'язках // Голос України. - 2004. - 20 березня. - C. 4-5

8. Михеев  В. Глобализирующийся Китай : (Что  нового во внешней политике  азиатской держави) // Азия и Африка  сегодня. - 2003. - № 8. - C. 2-9

9. Осташ  І. Київ - Пекін: кроки разом // Голос України. - 2001. - 3 квітня. - C. 10

10. Остроухов  О. Внешняя политика Китая в  годы реформ и перспективы  ее развития // Мировая экономика  и международные отношения. - 1999. - № 3. - C. 5-15

11. Позаду  Швидкого валового внутрішнього продукту. Зростання Китаю // China Affairs.- 21 грудня, 2002.

12. Украина  - Китай : Анализ развития двусторонней  торговли товарами // Діловий вісник. - 2001. - № 11. - C. 6

13. Фей  Ж. Китайсько - українські торговельно  - економічні відносини на порозі XXI ст. // Економіка України. - 2001. - № 12. - C. 71-75

14. Хе  Цинлянь. Правда, прихована за  процвітанням Китаю// China Affairs.- 23 лютого, 2005.

15. Чжихуа  Л. Структура і напрям розвитку  третього сектора економіки Китаю  // Економіка України. - 2001. - № 8. - C. 79-81

16. Шуцинь, Гао Внешняя политика КНР в  условиях глобализации // Азия и  Африка сегодня. - 2005. - № 3. - C. 25-28

17. Юе  Цзяньюн і Чень Мань "Чому  Китай прагне привернути іноземний  капітал?"// Сучасна китайська  пастка модернізації Китаю, розділ 5.- Саннівейл, Каліфорнія.- Видавництво Broad Press Inc.- 2003