Економічна основа здійснення лізингових операцій

     Трохи іншу представляє класифікацію фінансових ризиків Сідух В. [140], характеризуючи їх по типу втрат і розділяючи на прямі майнові ризики й ризики, пов'язані із зобов'язаннями.

     Однак у сучасних дослідженнях не приділяється достатньої уваги проблемі класифікації ризиків, що приводять до банкрутства  підприємства. Фінансові ризики найбільш рухливі й різноманітні. Серед них виділяють ризики: процентної, кредитної, валютний, неплатоспроможності, ліквідності, ринкових, інфляційний, фінансових зловживань.

     Виходячи  з вище викладеного, під фінансовим ризиком варто розуміти ризик фінансової стратегії, що приводить до одержання збитків, тобто погрозі банкрутства підприємства внаслідок впливу переважно зовнішніх факторів, або одержанню позитивного результату діяльності підприємства.

     Таким чином, можна зробити висновок, що існує велика розмаїтість видів ризиків і їхніх класифікацій. Однак у сучасних дослідженнях не приділяється достатньої уваги проблемі класифікації ризиків, що приводять до банкрутства підприємства.

     Передумовою для вибору видів фінансових ризиків, що приводять до банкрутства підприємств, послужив кризовий стан багатьох

     Ризиком можна управляти, використовуючи різноманітні методи, що дозволяють аналізувати  настання ризикового випадку й вчасно робити заходи щодо його зниження.

     Для рішення проблеми мінімізації несистематичних ризиків перед нами коштує завдання вдосконалювання методичного підходу до аналізу фінансового стану підприємства, що дозволить оцінити ймовірність виникнення кризової ситуації й ступінь залежності виникнення банкрутства підприємства від ризику неплатоспроможності, ризику зниження фінансової стійкості й інших видів ризиків. Необхідно враховувати виникнення, ступінь впливу на діяльність підприємства систематичних ризиків. З їхньої оцінки лежить аналіз зовнішнього середовища діяльності підприємства, що дозволяє оцінити взаємини з банками, іншими кредиторами, контрагентами й з напрямку вдосконалювання діагностики банкрутства підприємства.

     Трактування поняття й запропонована класифікація фінансових ризиків дає можливість більше обґрунтована розробити механізм керування їм, що є однієї із завдань дисертаційної роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Під фінансовим ризиком, який є предметом  досліджень дійсного дипломного дослідження  розуміється ризик, що виникає при  здійсненні фінансового підприємництва чи фінансових угод, виходячи з того, що у фінансовому підприємництві в ролі товару виступають або валюта, або цінні папери, або кошти.  

       До фінансового ризику відносяться:  

       валютний ризик;  

       кредитний ризик;  

       інвестиційний ризик. 

       Валютний ризик — це імовірність фінансових втрат у результаті зміни курсу валют, що може відбутися в період між заключенням контракту і фактичним виконанням розрахунків по ньому. Валютний курс, установлюваний з урахуванням купівельної здатності валют, дуже рухливий.  

       Серед основних факторів, що впливають на курс валют, потрібно виділити стан платіжного балансу, рівень інфляції, міжгалузеву міграцію короткострокових капіталів. У цілому на рух валютних курсів робить вплив співвідношення попиту та пропозиції кожної валюти. Крім економічних, на валютний курс впливають політичні фактори.  

       У свою чергу валютний курс  впливає на зовнішньоекономічну  діяльність країни, будучи однієї  з передумов еквівалентності  міжнародного обміну. Той чи інший  його рівень значною мірою  впливає на експортну конкурентоздатність країни на світових ринках. Занижений валютний курс дозволяє одержати додаткові вигоди при експорті і сприяє припливу іноземного капіталу, одночасно дестимулюючі імпорт. Протилежна економічна ситуація виникає при завищеному курсі валюти (знижується ефективність експорту і росте ефективність імпорту).  

       Значні непередбачені коливання,  відрив валютного курсу від  співвідношень купівельної спроможності  підсилюють напруженість у валютно-фінансовій  сфері, порушують нормальний міжнародний  обмін.  

       Валютний ризик містить у собі  три різновиди:  

       економічний ризик;  

       ризик переводу;  

       ризик угод.  

       Економічний ризик для підприємницької  фірми полягає в тому, що вартість  її активів і пасивів може  мінятися у більшу чи меншу  сторону (у національній валюті) через майбутні зміни валютного курсу. Це також відноситься до інвесторів, закордонні інвестиції яких — акції чи боргові зобов'язання — приносять доход в іноземній валюті.  

       Ризик переводу має бухгалтерську  природу і зв'язаний з розходженнями  в обліку активів і пасивів фірми в іноземній валюті. У тому випадку, якщо відбувається падіння курсу іноземної валюти, у якій виражені активи фірми, вартість цих активів зменшується.  

       Варто мати на увазі, що ризик  переводу являє собою бухгалтерський  ефект, але мало чи зовсім не відбиває економічний ризик угоди. Більш важливим з економічної точки зору є ризик угоди, що розглядає вплив зміни валютного курсу на майбутній потік платежів, а, отже, на майбутню прибутковість підприємницької фірми в цілому.  

       Ризик угод — це імовірність наявних валютних збитків по конкретних операціях в іноземній валюті. Ризик угод виникає через невизначеність вартості в національній валюті інвалютної угоди в майбутньому. Даний вид ризику існує як при заключенні торгових контрактів, так і при одержанні чи наданні кредитів і складається в можливості зміни величини чи надходженні платежів при перерахуванні в національній валюті.  

       Крім цього, варто розрізняти  валютний ризик для імпортера  і ризик для експортера. Ризик  для експортера — це падіння курсу іноземної валюти з моменту одержання чи підтвердження замовлення до одержання платежу і під час переговорів. Ризик для імпортера — це підвищення курсу валюти у відрізок часу між датою підтвердження замовлення і в день платежу. Таким чином, при заключенні контрактів необхідно враховувати можливі зміни валютних курсів.  

       Одним з найважливіших видів  ризиків діяльності підприємницької  фірми в умовах ринкової економіки  є кредитний ризик. Кредитний  ризик зв'язаний з можливістю  невиконання підприємницькою фірмою своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у результаті використання для фінансування діяльності фірми зовнішньої позики. Отже, кредитний ризик виникає в процесі ділового спілкування підприємства з його кредиторами: банком і іншими фінансовими установами; контрагентами: постачальниками і посередниками; а також з акціонерами.  

       Розмаїтість видів кредитних  операцій визначає особливості  і причини виникнення кредитного  ризику: несумлінність позичальника, що одержав кредит; погіршення  конкурентного положення конкретної підприємницької фірми, що одержала комерційний чи банківський кредит; несприятлива економічна кон'юнктура; некомпетентність керівництва фірми і т.д.  

       Закордонні економісти виділяють  майновий, моральний і діловий  кредитні ризики. Діловий ризик, як правило, зв'язується зі здібностями підприємця отримувати прибуток за визначений період часу. Під моральним ризиком мається на увазі та частина ризику, що має відношення до позики грошей і залежить від моральних якостей позичальника. Майновий ризик визначається тим, чи досить власних активів позичальника для покриття обсягу кредиту. 

       Наступний вид фінансового ризику  — інвестиційний ризик. Даний  вид ризику зв'язаний зі специфікою  вкладення підприємницькою фірмою  коштів у різні проекти. У вітчизняній економічній літературі часто під інвестиційними маються на увазі ризики, зв'язані з вкладенням засобів у цінні папери. Фактично це поняття багато ширше і містить у собі всі можливі ризики, що виникають при інвестуванні коштів. Основні ризики, що відносяться до групи інвестиційних, перераховані в табл. 1.1. З даних, приведених у табл.1.1, видно, що рівень інвестиційного ризику в Україні досить високий і складає в середньому 7—10 балів; для порівняння: у США даний рівень складає в середньому 1 — 3,7 бали. 
 

       Таблиця 1.1 

       ОСНОВНІ ВИДИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО  РИЗИКУ [35]Вид ризику Визначення Рівень ризику в Україні*

     Капітальний Загальний ризик на всі інвестиційні вкладення, ризик того, що інвестор не зможе визволити інвестовані засоби без втрат 7—10

     Селективний Ризик неправильного вибору об'єкта для інвестування в порівнянні з іншими варіантами 5 —6

     Процентний Ризик втрат, що можуть понести інвестори в зв'язку зі змінами процентних ставок на ринку 9—10

     Крайній Ризик втрат у зв'язку з вкладенням коштів у підприємства, що знаходяться під юрисдикцією країни з хитливим соціальним і економічним становищем 9— 10

     Операційний Ризик втрат, що виникають у зв'язку з неполадками в роботі комп'ютерних систем по обробці інформації, зв'язаної з інвестуванням коштів 5—10

     Тимчасовий Ризик інвестування коштів у невідповідний час, що неминуче спричиняє втрати 6—8

     Ризик законодавчих змін Утрати від непередбаченого законодавчого регулювання 6—10

     Ризик ліквідності Ризик, зв'язаний з можливістю втрат при реалізації цінного папера через зміну оцінки його якості 8—10

     Інфляційний Ризик того, що при високому рівні інфляції доходи, одержувані від інвестованих коштів, знецінюються (з погляду реальної купівельної спроможності) швидше, ніж ростуть 7—10 
 

      * Експертна оцінка по 10бальній  шкалі, підвищення ризику від 1 до 10. 
 

       Створення резерву коштів на  покриття непередбачених витрат  являє собою спосіб боротьби  з ризиком, що передбачає встановлення  співвідношення між потенційними  ризиками, що впливають на вартість  фінансового результату, і розміром витрат, необхідних для подолання збоїв у отриманні прибутку. 

       Основною проблемою при створенні  резерву на покриття непередбачених  витрат є оцінка потенційних  наслідків ризиків. Точність оцінки  вартості ризику впливає на  розмір резерву на покриття  непередбачених витрат. Ретельно розроблена оцінка непередбачених витрат зводить до мінімуму перевитрати коштів [15]. 

       Безсумнівно, що ризик є ймовірна  категорія, і в цьому змісті  найбільше обґрунтовано з наукових  позицій характеризувати і виміряти  його як імовірність виникнення визначеного рівня втрат [59].  

       Строго говорячи, при всебічній  оцінці ризику варто було б  установлювати для кожного абсолютного  чи відносного значення величини  можливих втрат відповідну імовірність  виникнення такої величини.  

       Побудова кривої ймовірностей (чи таблиці) покликано бути вихідною стадією оцінки ризику. Але стосовно до підприємництва це найчастіше надзвичайно складна задача. Тому практично приходиться обмежуватися спрощеними підходами, оцінюючи ризик по одному чи декільком показникам, що представляють узагальнені характеристики, найбільш важливі для судження про прийнятність ризику.  

       Розглянемо деякі з головних  показників ризику. З цією метою  спочатку виділимо визначені  області чи зони ризику в  залежності від величини втрат  

      (рис. 1.2). 
 
 
 

       Рис.1.2. Схема зон ризику  
 

       Область, у якій втрати не  очікуються, назвемо безризиковою  зоною, їй відповідають нульові  втрати (перевищення прибутку).