Вплив інформатизації на інформаційні ресурси

    Практичне значення отриманих  результатів полягає в тому, що сформульовані висновки та рекомендації можна використати під час подальшого вивчення студентами дисципліни «Інформаційний ринок України», «Інформаційні ресурси» а також при подальшому дослідженні теми. Матеріали й результати дослідження можна застосовувати підготовці до практичних і лекційних занять.

    Апробація отриманих результатів. Основні положення й висновки магістерської дипломної роботи оприлюднювалися на IV Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми документознавства та інформаційної діяльності», що проходила 7 квітня в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв в м. Київ.

    Структура роботи. Магістерська дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку умовних скорочень та додатків. Основний текст викладено на …… сторінках. Повний обсяг роботи – ………. сторінки. 

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ТА СУЧАСНИЙ СТАН ІНФОРМАТИЗАЦІЇ 

1.1. Концепція інформаційного  суспільства 

На кожному етапі  розвитку людства ступінь розвитку суспільства визначається ступенем розвитку домінуючих технологій. Саме такі технології й визначають тип  епохи (етап) розвитку людства.

Наукові технології є інструментом цивілізації, розвиток яких забезпечуватиме добробут суспільства. Виходячи з цього, «інструментом» розвитку інформаційного суспільства або інформаційного етапу цивілізації є інформаційні технології.

Поняття «інформаційні  технології» є багатоаспектним. Тому у визначенні його наголошується  той аспект, про який йде мова (операції, організація, складові тощо).

У даному випадку  під інформаційними технологіями (ІТ) розуміють обчислювальну техніку, системи зв’язку, які використовують для створення, збирання, передавання, зберігання та оброблення інформації в усіх сферах суспільного життя.

Для порівняння розглянемо ще декілька поширених визначень.

Інформаційна технологія – це система методів і способів збирання, накопичення, зберігання, пошуку та оброблення інформації на основі використання засобів обчислювальної техніки.

Інформаційна технологія – процес, що використовує сукупність засобів і методів збирання, оброблення та передавання даних (первинної інформації) для отримання якісно нової інформації про стан об’єкта, процесу або явища.

Згідно з визначенням, прийнятим ЮНЕСКО, інформаційна технологія – це комплекс взаємопов’язаних наукових, технологічних, інженерних дисциплін, які вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих обробленням і збереженням інформації, обчислювальну техніку і методи організації її взаємодії з людьми і виробничим обладнанням, їх практичні додатки, а також пов’язані з усім цим соціальні, економічні та культурні проблеми.

Нині саме інформаційні технології, ступінь їх розвитку та поширення визначають рівень розвитку тієї чи іншої держави. Всі провідні країни світу інтенсивно опрацьовують концептуальні засади формування інформаційного суспільства: розробляють багатомільярдні проекти, спрямовані на вдосконалення інформаційної інфраструктури, проекти інформаційно-правової підтримки праці, навчання та життя людини в такому суспільстві. Так, у США результатом розроблення національних програм «Стратегічна комп’ютерна ініціатива», «Удосконалена програмна технологія», «Мікроелектронно-комп’ютерна технологія», «Нова комп’ютерна ініціатива», «Національна інформаційна інфраструктура: план дії» стали: розроблення комп’ютерів нового покоління, які мають спеціальні знання, вміють бачити, чути й говорити; створення інформаційної інфраструктури, яка забезпечує доступ до загальнонаціональних інформаційних ресурсів з будь-якої точки країни, на основі якої практично комп’ютеризовано всі сфери діяльності людини. Досягнення повної інформатизації в США прогнозується на друге десятиріччя ХХІ ст. Упровадження таких високоінтелектуальних технологій, якими є інформаційні, породжує низку проблем, пов’язаних з підвищенням комп’ютерної грамотності населення. Одна з останніх програм – «Виклик технологічній грамотності» спрямована на поліпшення інформатизації навчальних закладів.

Канада також має  значні здобутки у формуванні засад  інформаційного суспільства через реалізацію проектів формування Канадської інформаційної магістралі.

Європейський союз (ЄС) інтенсивно працює над розробленням концепції інформаційного суспільства та програм, що її реалізують. Основні принципи і напрями, за якими розвиватимуться країни ЄС, викладено в Зеленій книзі «Життя та робота в інформаційному суспільстві: спочатку люди».

Завдання України  полягає у тому, щоб не втратити шанс, який сьогодні вона має, щодо участі в міжнародних проектах і впровадження в життя цих концепцій. Проблем  на цьому шляху надзвичайно багато. Тому важливим є правильно вибрати пріоритети та розробити ефективну стратегію дій щодо входження в інформаційне суспільство. Як показує світовий досвід, крім суто технологічних проблем, які, безумовно, є ядром, виникає ціла низка економіко-організаційних та управлінських питань, без вирішення яких сформувати це ядро неможливо.

Інформаційно-комунікаційні  технології (ІКТ) впливають на всі  сфери людської діяльності і на людину особисто. Науковці відмічають соціально-психологічний  вплив на людину ІКТ, який проявляється у зміні ставлення людини до роботи та її змістовного наповнення. В основі змін, що відбуваються, лежить принципово інше ставлення до інформації та її ролі у суспільстві. Все більшого поширення набуває ставлення до неї як до товару. Отже, стає можливим говорити про становлення інформаційного ринку.

Останнім часом  історія інформаційно-технологічних  революцій та їх вплив на суспільні відносини висвітлювалися у численних джерелах, отже, немає потреби робити повний їх виклад. Тим паче, зважаючи на прискорення темпів життя і змін, що відбуваються, такий опис миттєво застаріває. Однак варто нагадати головні ознаки технологічної трансформації у сфері оброблення та передавання інформації. Наслідком цих перетворень було набуття людським суспільством нової якості, формування нової соціально-технічної парадигми – інформаційного суспільства.

Перша революція  пов’язана із винаходом писемності, що привело до гігантського якісного і кількісного стрибка. З’явилася можливість передавання знань від покоління до покоління.

Друга революція (середина XVI ст.) спричинена винаходом книгодрукування, який радикально змінив індустріальне суспільство, культуру, організацію діяльності.

Третя революція (кінець XIX ст.) зумовлена винаходом електрики, завдяки якій з’явилися телеграф, телефон, радіо, які дають змогу оперативно передавати і нагромаджувати інформацію в будь-якому обсязі.

Четверта революція (70-і рр. XX ст.) пов’язана з винаходом  мікропроцесорної технології і появою персонального комп’ютера. На мікропроцесорах та інтегральних схемах створюються комп’ютери, комп’ютерні мережі, системи передавання даних (інформаційні комунікації). Цей період характеризують три фундаментальні інновації:

– перехід від механічних та електричних засобів перетворення інформації до електронних;

– мініатюризація всіх вузлів, пристроїв, приладів, машин;

– створення програмно-керованих пристроїв і процесів.

Розглянемо основні  риси інформаційно-технологічної парадигми, які взяті разом складають фундамент інформаційного суспільства [6, с. 107].

Перша характеристика нової парадигми полягає у  тому, що інформація є «сировиною». Тобто стався перехід від інформації для впливу на технології, як це було в період попередніх технологічних революцій, до технологій для впливу на інформацію.

Друга риса полягає у всеосяжності ефектів нових технологій. Оскільки інформація є інтегральною складовою будь-якої людської діяльності, всі процеси нашого індивідуального і колективного буття безпосередньо формуються (хоча, зрозуміло, не визначаються) в новий технологічний спосіб.

Третя характеристика полягає у мережевій логіці будь-якої системи або сукупності відносин, що використовують ці нові інформаційні технології (НІТ). Морфологія мережі добре пристосована до зростаючої складності взаємодій об’єктів і до непередбачуваних моделей розвитку складних процесів, що виникають під впливом таких взаємодій. Мережа здатна до зростання або самонавчання. Об’єкти мережевої топології ніби знаходяться на зовнішньому прошарку системи, тому є доступними для зовнішніх входжень. Усі інші топології обмежують те, що входить до неї. Мережа – це найменш структурована організація, про яку можна сказати, що вона має структуру взагалі. Без нових інформаційних технологій мережева логіка є дуже громіздкою для матеріального втілення. Завдяки НІТ мережа, як топологічна конфігурація, може бути матеріалізована в усіх видах процесів та організацій. Однак мережеву логіку доцільно застосовувати для структурування з одночасним збереженням гнучкості, бо неструктуроване є рушійною силою новаторства в людській діяльності.

Четверта особливість, яка пов’язана з мережевим  принципом, але належить не тільки йому, полягає в тому, що інформаційно-технологічна парадигма базується на гнучкості. Процеси не тільки зворотні, об’єкти можна модифікувати і навіть фундаментально змінювати шляхом перегрупування їх компонентів. Для сучасного суспільства характерними є постійні зміни та організаційна нестійкість, тому нову технологічну парадигму вирізняє здатність до реконфігурації. Кардинальна зміна правил гри без руйнування організації, стала можливою завдяки можливості перепрограмування та переозброєння її матеріальної бази.

Нарешті, п’ята характеристика цієї технологічної революції – це зростаюча конвергенція конкретних технологій у високоінтегрованій системі, в якій окремі ізольовані технології стають невирізненими. Так, мікроелектроніка, телекомунікації, оптична електроніка і комп’ютери тепер інтегровані в інформаційних системах. У бізнесі, наприклад, існує і ще деякий час існуватиме відмінність між виробниками чипів і програмістами. Але навіть така диференціація розмивається зростаючою інтеграцією фірм у стратегічних союзах і спільних проектах, так само як і вбудуванням програмного забезпечення в мікропроцесори. Більше того, в термінах технологічної системи один елемент неможливо подати без іншого: мікрокомп’ютери визначаються в основному потужністю чипів, а проектування і паралельна обробка мікропроцесорів залежать від архітектури комп’ютерів. Телекомунікації нині є тільки однією з форм оброблення інформації; технології передавання і зв’язку одночасно все ширше диверсифікуються та інтегруються в одній і тій самій комп’ютерній мережі.

Отже, ми живемо в  період технологічних змін, розвитком  і широким застосуванням інформаційних  і комунікаційних технологій (ІКТ). Цей процес значно відрізняється  від минулих технологічних змін та є ширшим за них. Фахівці з інформаційних систем та інформаційних технологій до цього мають бути готові.

Ускладнення індустріального  виробництва, соціального, економічного та політичного життя, зміна динаміки процесів у всіх сферах діяльності людини привели, з одного боку, до зростання потреб в інформації та знаннях, а з іншого – до створення нових засобів і способів задоволення цих потреб. ІКТ стають невід’ємною частиною нашого повсякденного життя, забезпечуючи нас корисними навичками та послугами будь-де – вдома, на роботі, на відпочинку.

Найважливіший урок усіх попередніх інформаційних революцій  полягає у долі їх технологів. Так, революція у друкуванні швидко сформувала новий клас фахівців з інформаційної  технології – друкарів, сьогоднішня інформаційна революція створила велику кількість інформаційних підприємств, фахівців з ІС та ІТ, розробників програмного забезпечення і керівників інформаційних служб.

Остання інформаційна революція ставить на перший план нову галузь – інформаційну індустрію, пов’язану з виробництвом технічних засобів, методів, технологій для виробництва нових знань. Найважливішими складовими інформаційної індустрії стають всі види інформаційних технологій, особливо телекомунікації.

Як розуміють інформаційне суспільство вчені?

Японські вчені  вважають, що в інформаційному суспільстві процес комп’ютеризації надасть людям доступ до надійних джерел інформації, позбавить їх від рутинної роботи, забезпечить високий рівень автоматизації оброблення інформації у виробничій і соціальній сферах [13, с. 2]. Рушійною силою розвитку суспільства має стати виробництво інформаційного, а не матеріального продукту, а сам матеріальний продукт стане більш інформаційно містким, що означає збільшення частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості.

В інформаційному суспільстві зміняться не тільки виробництво, а й весь уклад життя, система цінностей, зросте значущість культурного дозвілля по відношенню до матеріальних цінностей. Порівняно з індустріальним суспільством, де все спрямоване на виробництво і споживання товарів, в інформаційному суспільстві виробляються і споживаються інтелект, знання, що веде до збільшення частки розумової праці. Від людини буде потрібна здатність до творчості, зросте попит на знання.