Аналіз системи страхування ЗЕД в Україні

Класифікучий   признак	Вид страхування
За характером вантажів, що перевозяться	Страхування генеральних вантажів (генвантажів). Генвантажі - термін зовнішньоторговельних операцій - включають вантажі, які упаковані в стандартну, загальновстановлену упаковку і не потребують спеціальних умов перевезення. Страхування сільськогосподарських та інших тварин страхування дорогоцінних металів, банківських банкнот, монет
За способом    транспортування	наземне страхування (перевезення залізничним і автомобільним транспортом страхування вантажів під час перевезення водними шляхами комбіноване страхування
За економічним  інтересом	Страхування експортних вантажів Страхування імпортних вантажів

 

Табл.1.2. Класифікація вантажоперевезень у зовнішньоекономічній діяльності  

 

 

 

Ризик неплатежу є  одним з основних у зовнішньоекономічній діяльності, причини його виникнення можуть бути як стан імпортера, так  і економічні та політичні причини  в країні імпортера. Одним з найбільш поширених інструментів страхування ризиків неплатежу є страхування експортних кредитів. У більшості випадків страхування експортних кредитів відшкодовує 95% вартості збитків у разі неплатежу за поставлені товари або послуги та їх умови відповідають потребам страхувальників. При цьому експортні кредити на постачання товарів широкого споживання або сировини, якщо поставляються на умовах готівкового або кредитного розрахунку, строком не більше, ніж 2 роки, страхуються приватними страховими компаніями, а поставки капітальних товарів і послуг, умови оплати за якими передбачають надання кредиту на термін не менше 2-х років, будуть страхуватися за участю державних органів.

Створення завдяки страхуванню  можливостей нагромадити кошти  для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат навчання у вузі чи коледжі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

 У страхуванні створюються  значні резерви грошових pecypсів,  які стають джерелом зростання  інвестицій в економіку. Грошові  резерви тим відрізняються від  натуральних, що вони навіть  і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають "працювати" на економіку країни.

 Ресурси, які тимчасово  вивільняються на одних підприємствах,  через кредитну систему, ринок  цінних паперів, інвестиційні  товариства переходять у користування інших суб'єктів господарювання. Останні, у свою чергу, сплачують власникам залучених ресурсів відсотки.

 Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної  діяльності, дістають змогу знижувати  тарифи на страхові послуги,  збільшувати резерви, здійснювати відрахування до бюджету, стимулювати персонал, збільшувати девіденди своїх акціонерів або інших засновників.

 Акумульовані у  страхових компаніях ресурси  через систему інвестування сприяють  розширенню виробництва або прискоренню  виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому. Уряди країн з розвиненою ринковою економікою з огляду на можливості страхування нагромаджувати кошти надають страховій індустрії всебічну підтримку, сприяють її подальшому розвитку.

 Отже, страхування  має величезні можливості сприяти  економічному та соціальному  розвитку країни, вирішувати проблеми  кожного асоційованого чи індивідуального  власника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             2. Організація страхування ЗЕД в Україні

  2.1.Страхування вантажів при міжнародних перевезеннях та відповідальність перевізника

 

Географічне положення  України, рівень її економічного розвитку та всеохоплююче включення у світову  економіку забезпечують безперервні вантажопотоки з внутрішніх та міжнародних перевезень всіма видами транспорту. До процесу перевезень вантажів залучені автотранспортні підприємства, авіакомпанії, судновласники, експедитори з фрахту, експедиторські агентства, залізниця. Вони є формальними або фактичними перевізниками. Так, при зверненні до експедиторського агентства вантажовідправник укладає з ним договір перевезення. При цьому агентство стає формальним перевізником, що несе відповідальність за зазначений у договорі вантаж. Експедитор вишукує придатний транспортний засіб та домовляється з фактичним перевізником, що безпосередньо здійснює перевезення. Якщо перевезення здійснюються з перевантаженнями або різними видами транспорту (комбіновані перевезення), то вантажовідправникові немає потреби укладати договір перевезення з кожним перевізником окремо. Досить укласти його з одним перевізником на весь маршрут, а фактичний перевізник буде змінюватися у процесі транспортування.

 Згідно з договором  перевезення перевізник зобов'язується перевезти товари з одного місця до іншого за відповідну винагороду. Відповідальність перевізника за товар, що підлягає перевезенню або тимчасовому зберіганню, визначається рядом факторів, зокрема:

• торговельною практикою;
• законодавчими актами, що регламентують перевезення;
• міжнародними конвенціями.

 Щодо перевезень, які  не підпадають під дію міжнародних  угод України, перевізник несе  відповідальність згідно зі статтею  14 "Закону про транспорт"  за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого для перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталося не з його вини. До уваги беруться також кодекси (статути) окремих видів транспорту та інші законодавчі акти України.

 Існуюча практика  визначення відповідальності перевізника  вантажів тісно пов'язана зі  страхуванням відповідальності  перевізника за товари, що приймаються  до перевезення. Зауважимо, що  страхування няття перевізником  вантажу для транспортування  та закінчується одночасно з відповідальністю перевізника після видачі вантажу отримувачеві. Ліміт відповідальності (страхова сума) установлюється за угодою сторін. Він може визначатися за обсягами перевезень та цінністю вантажів, а також залежно від максимально можливих сум претензій, що їх перевізник повинен буде виплатити за нормами права та чинною судовою практикою у країнах, де здійснюється бізнес перевізника. Як правило, для перевізника, що транспортує вантажі в межах країни, необхідні нижчі ліміти відповідальності, ніж у разі міжнародних вантажоперевезень.

 Страхові премії. Здебільшого  договір страхування укладається  на рік щодо всіх перевезень  транспортом страхувальника або  його субпід-рядчиків, якщо це  обумовлено, та може бути подовжений  на будь-який подальший період зі сплатою щорічної премії. На момент укладання договору страхувальник заявляє суму доходу, яку він розраховував одержати від перевезень. Виходячи з обсягу перевезень, страховик визначає розмір страхової премії, яка може бути внесена частинами (депозитна премія). Також обумовлюється розмір мінімальної страхової премії, який за будь-яких обставин належить страховикові. Якщо по закінченні страхового року заявлений обсяг відрізнятиметься від реально отриманого прибутку, різниця буде компенсована або доплатою додаткової премії страховикові, або поверненням відповідної суми страхувальникові. Проте повернення не може перевищувати обумовленого відсотка (як правило, воно не більш як 20%) страхової премії.

 Договором можуть  бути передбачені:

• види вантажів, відповідальність за які не покриватиметься таким договором;
• географічні ліміти дії страхового захисту, наприклад тільки на території області, України, СНД і т. ін.;
• ліміти відповідальності страхової компанії за одним перевезенням або одним транспортним засобом;
• вимоги із забезпечення безпеки, а також щодо сигнальних та охоронних пристроїв, використовуваних на момент навантаження, розвантаження, транспортування та тимчасового зберігання;
• умови з прийняття претензій перевізником, строки та процедура повідомлення страхової компанії.

 В цьому виді страхування, як і в інших видах страхування відповідальності, груба недбалість або навмисні дії страхувальника не покриваються договором. Страховий захист надається щодо співробітників страхувальника та субпідрядників, схвалених страховою компанією, якщо у результаті їх недбалості або помилки вантаж був пошкоджений і ця шкода не покривається ніякими іншими полісами страхування.

 Ризики та винятки  в договорі страхування визначаються  згідно з нормами права та  традиціями, що склалися стосовно відповідальності перевізника вантажів, котрий здійснює транспортування даним видом транспорту. Тому перейдемо до розгляду особливостей страхування відповідальності вантажоперевізників для різних видів перевезень.

 Страхування відповідальності автоперевізника за вантаж. Згідно зі статтею 362 Цивільного кодексу України і статтею 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР (далі - Статут) автотранспортне підприємство несе відповідальність за прийнятий до перевезення вантаж - його втрату, нестачу, псування або пошкодження.

 При розробці умов  страхування необхідно враховувати :

1. Обсяг відповідальності перевізника вантажів визначається в розмірі реальної шкоди, а в разі втрати або загибелі - у розмірі справжньої вартості;
2. При міжміських перевезеннях вантаж вважається загубленим, якщо він не доставлений протягом ЗО днів після строку доставки. У випадках прибуття його в несправному кузові або з пошкодженими пломбами, а також з пломбами попутної вантажної автостанції перевізник зобов'язаний видати вантаж із перевіркою;
3. Вантаж видається з перевіркою і тоді, коли навантаження здійснено автоперевізником зі складу вантажної станції або в разі видачі зі складу автостанції (стаття 66 Статуту). В усіх випадках тарні та штучні вантажі видаються з перевіркою ваги і стану вантажу тільки в пошкоджених місцях;
4. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажоперевізника при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами у товарно-транспортних документах.

 Істотне значення для страховика мають і строки позовної давності. Протягом шести місяців отримувач вантажу має право подати претензію перевізникові, який видав вантаж, а в разі втрати вантажу, нарівні з вантажовідправником - автотранспортному підприємству, що прийняло до перевезення вантаж. Претензія має супроводжуватись документами, що підтверджують наявність шкоди та розрахунок збитків. Якщо претензія відхиляється перевізником, то протягом двох місяців на нього може бути поданий позов. Перевізник може бути звільнений від відповідальності, якщо доведе відсутність своєї провини.

 При міжнародних  перевезеннях страховий захист  автоперевізника будується згідно  з Конвенцією CMR (Конвенція про  договір міжнародного дорожнього  перевезення вантажів), що уніфікує  умови таких перевезень та відповідальності автоперевізника. Якщо в накладній зазначається, що перевезення здійснюється на умовах CMR, то жодні інші положення до такого перевезення не застосовуються.

IV розділ Конвенції  визначає всі випадки, коли  перевізник несе відповідальність та уникає її, у тому числі пов'язані з недостатнім упакуванням, маркіруванням вантажу, використанням відкритих транспортних засобів тощо. Відповідальність визначається за реальною ' Шкодою, але не може перевищувати 25 золотих франків за 1 кг загиб-*лого або пошкодженого вантажу. За протоком CMR максимальна відповідальність автоперевізника встановлює 8,33 спеціальних прав запозичення (СПЗ - умовна розрахункова одиниця МВФ) за 1 кг втраченого або пошкодженого вантажу. Якщо ж при укладанні договору перевезення цінність вантажу була заявлена, то обсяг відповідальності стає вищип. У разі грубої недбалості або злого наміру перевізник не може скористатися захистом, передбаченим Конвенцією, і несе необмежену відповідальність за вантаж.

 При здійсненні  транспортування кількома перевізниками в разі шкоди позов може бути пред'явлений першому, останньому або тому вантажоперевізникові, на чиєму етапі було завдано шкоди, або одночасно кільком. Усі перевізники, які беруть участь в одному транспортуванні, несуть солідарну відповідальність, що також слід ураховувати страховій компанії при складанні договору та розрахунку премій.

 Страхування відповідальності  залізниць. Правова база, що регулює  стосунки залізничного перевізника  з іншими сторонами, котрі беруть  участь у перевезенні, така:

• Закон України "Про транспорт";
• Закон України "Про залізницю";
• Статут залізниць України, який затверджується Кабінетом міністрів України, інші акти законодавства України. Укрзалізниця здійснює функції господарюючого суб'єкта, а також керує процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях.