Аналіз системи страхування ЗЕД в Україні

-     дія деяких  договорів страхування поширюється  на території інших держав, тому  вітчизняні страховики вважають  за доцільне їх перестрахування в таких країнах, з додатковим зобов’язанням перестраховика виступити в ролі аварійного комісара або сюрвейєра, у разі якщо страхові випадки трапилися на території цієї держави;

-     згідно  з вимогами норм міжнародного  права передбачена обов’язковість укладання договорів перестрахування суб’єктами підприємницької діяльності цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів (“Зелена картка”), авіаційних, морських та інших ризиків;

-     невизнання  українських полісів іноземними суб’єктами підприємницької діяльності та їх вимоги щодо перестрахування у визнаних перестраховиків .

 Отже, перестрахування  ризиків у іноземних перестраховиків  це необхідна умова забезпечення  фінансової стійкості та нормалізації  діяльності вітчизняного страховика, яка сприяє розширенню його страхової діяльності.

 При передачі частини  ризику в перестрахування між  страховиком та перестраховиком  підписується документ “ковернот”, в якому зазначаються, крім усіх  умов перестрахування, такі важливі  реквізити, як сума відповідальності (страхова сума) і сума перестрахувального платежу.

 Отже, перестрахування,  як і страхування, має багатовікову  історію розвитку. Однак, в Україні  перестрахування перебуває ще  на початкових стадіях становлення  і тому його очікують великі перспективи розвитку

                            2.5. Проблеми страхового ринку України

 

В даний час у ряді поважних міжнародних організацій  розробляються масштабні проекти  інституційного розвитку страхового ринку  України.

Не можна не подякувати Захід за прагнення допомогти нашій економіці. Однак, характер проблем українського страхового ринку ставить під сумнів доцільність інституційного підходу, а, отже, і ефективність заснованої на ньому допомоги.

Системні аргументи.

На думку фахівців Центру Разумкова, опублікованому в журналі "Національна безпека і оборона" №4 за 2000 р. і №6 за 2003р.проблеми українського страхового ринку багато в чому є наслідком безсистемного розвитку вітчизняної економіки і, як результат, - нерозвиненість окремих її секторів (думку розділяють багато аналітиків страхового ринку).

Знання "історії хвороби" дозволяє стверджувати, що на її тлі  проекти індивідуального розвитку окремих секторів економіки, у тому числі проекти інституційного розвитку страхового ринку України, не мають серйозних перспектив - сектори економіки будуть розвиватися за правилами, які задані діючою системою, а не у відповідності з рекомендаціями зарубіжних експертів (у свій час подібну ситуацію, пов'язану з проблемою автоматизації радянських підприємств, академік Глушков В.М. охарактеризував, як "неможливість автоматизувати безлад").

Цей песимістичний висновок підтверджується відсутністю помітних для населення поліпшень в  економіці України і багатьох її секторах після багаторічних спроб  реформування, зроблених за порадами та за активної допомоги зарубіжних експертів.

Подібна ситуація і в  страхуванні. Наприклад, якщо в якості критерію розвитку страхового ринку  прийняти не суму зібраних премій (чим  так пишаються страховики), а якість страхових послуг (чого потребує українське суспільство), то виявиться, що параметри страхового ринку України постійно погіршуються.

У 2003 році споживчі якості вітчизняного страхового ринку знизилися  до небезпечно низького рівня - середня  збитковість страхових операцій виплат (відношення до премій) у 8...9 разів гірше, ніж у розвинених країнах. Причому, тенденція до погіршення зберігається протягом останніх кількох років.

Перелік проблем.

Фахівці Центру Разумкова (див. попередню посилання) виділили наступний перелік проблем страхового ринку України:

Проблеми економічного характеру:

* низький платоспроможний  попит фізичних і юридичних  осіб на страхові послуги;

* невеликі обсяги і недосконала структура капіталу страхових організацій;

* відсутність надійних  інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів;

Організаційно-правові  проблеми:

* відсутність цілеспрямованої  державної політики у сфері  страхування, що призводить до  безсистемного розвитку вітчизняного  страхового ринку;

* недосконалість існуючої  нормативно-правової бази, що регламентує розвиток страхової галузі;

* надмірна кількість  видів обов'язкового страхування  та неадекватність їх фінансового  забезпечення;

* недостатній рівень  державного регулювання та контролю  за страховим ринком, непослідовність дій щодо організації державного нагляду за страховою діяльністю;

* протекціонізм, галузевої  монополізм;

 

    Функціональні проблеми:

* низька прибутковість окремих видів страхування;

* більш низька конкурентоспроможність  страхових компаній порівняно  з комерційними банками в боротьбі за залучення вільних коштів юридичних і фізичних осіб;

* відсутність середньо- і довгострокового планування  страховими компаніями своєї  діяльності;

* низький рівень кваліфікації  кадрів;

* порушення чинного  законодавства;

* зростання випадків страхового шахрайства;

Інформаційно-аналітичні проблеми:

* значна інформаційну  закритість страхового ринку,  низький рівень впровадження  в страхову практику сучасних  інформаційних технологій;

* відсутність якісної  статистичної інформації та недостатність ґрунтовних інформаційно-аналітичних матеріалів про стан та проблеми формування страхового ринку;

* недосконалість фінансової  звітності та методів обробки  даних;

* відсутні банки даних  про несумлінних страхувальників;

* відсутні вчинені  рейтинги страхових компаній;

* неналежним чином  організована рекламна діяльність  на вітчизняному страховому ринку;

* непрозорість відомостей  про структуру власності вітчизняного  страхового ринку;

Соціально-психологічні проблеми:

* відсутність довіри  населення і господарюючих суб'єктів до страховим компаніям.

 До перерахованих організаційно-правових проблем слід додати сумнівне за своєю продуманості вплив Держкомфінпослуг на діяльність страхового ринку України. Навіть не натякнувши на наявність критеріїв і механізмом оцінки споживчих якостей ринку, Держкомфінпослуг пішов на різке збільшення вимог до розміру статутного фонду страхових компаній і на безпрецедентне втручання в їх закордонну перестрахувальну політику. Чим порушив стабільність ринку і сприяв його переділу на користь великих, але не завжди якісних страхових компаній (з таким же успіхом для оцінки страхових компаній можна використовувати колір і запах).

Відсутня достатня прозорість; єдина база даних, яка допомогла  б вирішувати проблеми з шахрайством  у цій галузі; заходи боротьби з демпінгом, який завдає самий колосальних збитків страхового ринку. "Не існує надійного зв'язку для рішення цих проблем і ще багатьох питань, які необхідно піднімати в рамках повноважень МТСБУ.

Також можна відзначити таку проблему, як неплатоспроможність страховиків.

У той же час експерт  вважає, що страховий ринок має  всі підстави бути в основній частині  інтересів держави і може будувати партнерські відносини, що базуються  на високої міри прозорості і платоспроможності.

 

 

 

              3. Основні напрямки розвитку страхування ЗЕД в Україні

                    3.1. Рішення проблем страхового ринку України

 

Аналіз перерахованих  проблем показує, що вони є або  загальними для всієї української  економіки (наприклад, проблеми економічного характеру і організаційно-правові проблеми), або внутрішніми і типовими тільки для українського страхового ринку (до них належать практично всі інші з перерахованих вище проблем).

Перша група проблем  вимагає для свого рішення  наведення порядку в економіці в цілому, а друга - елементарної зацікавленості суб'єктів страхового ринку (у тому числі і органу нагляду за його діяльністю).

Важливим є те, що серед  усіх перерахованих вище проблем  відсутні проблеми інституційного рівня, тобто проблеми, що відносяться до категорії системних для сфери страхування (ознакою таких проблем є неможливість їх усунення суб'єктами страхового ринку).

Навпаки, багато хто з  існуючих проблем пояснюються не впливом об'єктивних чинників (наприклад, відсутністю необхідних законів  або знань), а банальним прагненням страхових компаній максимізувати прибуток будь-яку ціну і можливістю безкарно робити це, не звертаючи уваги ні на довгострокові інтереси галузі, ні на професійну етику. Наприклад, такими способами:

* лобіюючи введення  сміховинно великої кількості обов’язкових видів страхування (зараз їх аж 34 види, замість декількох одиниць, як у цивілізованих країнах);

* забезпечуючи галузевої  монополізм (приклади - транспорт, пожежні,  медицина, міліція тощо.);

* порушуючи чинне законодавство (наприклад, при формуванні статутного фонду або резервів);

* не гребуючи страховим  шахрайством (приклади - аграрний  сектор, закордонний туризм, автострахування  та інші сфери);

* приховуючи інформацію  про реальний стан страхового  ринку і споживчих якостях страхових компаній;

* маніпулюючи поняттям  рейтингування страхових компаній;

* та інше, інше, інше.

Для вирішення проблем  шахрайства і неплатоспроможності  слід створення професійної кадрової служби в рамках Госкомиисии для  побудови пруденційного нагляду, а не нагляду з точки зору ревізійної діяльності.  Також, за словами президента «Ліги страхових організацій України», для вирішення проблем страхового ринку України необхідно прийняття нової редакції закону "ПРО страхування".

Також, вимагають невідкладного рішення питання, пов'язані з оптимізацією фіскального навантаження на реальний сектор економіки, забезпечення стабільного функціонування солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, реформуванням вітчизняної системи охорони здоров'я і удосконалення перестрахування.

 Перспективи розвитку  страхової галузі вимагають корінних  змін у системі підготовки  та забезпечення кадрами учасників  страхового ринку. Збільшення  обсягу страхових платежів до 3,5-4 відсотків валового внутрішнього продукту в 2007 році вимагає додаткового збільшення кількості працюючих на ринку страхування до 50 тис. фахівців, залучення до роботи висококваліфікованих фахівців, добре обізнаних з теорією і передовими технологіями страхування. У зв'язку з цим необхідно:

* визначити кваліфікаційні  вимоги для працівників страховиків  та страхових посередників:

* проводити науково-дослідницьку  роботу з підвищенням кваліфікації  персоналу страховиків та страхових  посередників.

У випадку позитивної тенденції розвитку економіки обсяги надходжень страхових платежів збільшиться протягом 2010-2012 років. Буде забезпечено зростанням частина добровільного страхування з одночасним збільшенням масштабів обов'язкового страхування. Найбільш швидкі темпи прогнозують для розвитку майнового страхування і страхування відповідальності. Зростання попиту на страхові послуги, активна підтримка державою страхування, розвиток інфраструктури ринку страхування буде сприяти підвищенню інвестиційного потенціалу страхового ринку за рахунок збільшення розмірів страхових резервів.

 

У основу розвитку страхового ринку України лягають  такі принципи:

* верховенство правового  регулювання страхової діяльності;

* системність згоди  заходів з реформування страхового  ринку з заходами і планами  інших галузей економіки, обґрунтованість можливості введення обов'язкових видів страхування, що повинно відповідати майнового стану громадян і проводиться паралельно з заходами, спрямованими на підвищення доходів громадян;

* конкурентність, коли  держава гарантує всім страхувальникам і страховикам вільний вибір видів страхування та рівні можливості проведення діяльності, створювати сприятливі умови для розвитку страхування з метою забезпечення реалізації права на ефективний страховий захист і вільний вибір страховика;

* стабільність забезпечення постійного і привабливого ринку страхових послуг шляхом створення державою зрозумілих і ефективних механізмів і правил його функціонування;

* обмеження присутності  держави на страховому ринку,  коли держава поступово відмовляється  від проявів монополізму на страховому ринку, не втручається в діяльність страховиків, крім питань оподаткування,

формування статутних  фондів, встановлення правил формування, розміщення страхових резервів, контролю платоспроможності страховиків;

* вільний рух капіталу і страхових послуг по території України;

* вільний вибір страховика;

* прозорість діяльності  учасників страхового ринку;

* уніфікація процедур  страхування;

* невтручання органів  державної влади в поточну  діяльність учасників страхового  ринку; Вихід може бути знайдений у більш широкому залучення іноземного капіталу для обслуговування потреб української економіки у страхових послугах. Присутність іноземних страховиків на українському ринку може виражатися в декількох формах: Участь у статутному капіталі українських страхових компаній. Співстрахування та перестрахування ризиків у іноземних страховиків. Пряме здійснення страхування іноземними компаніями на території України.