Реалізація тендерів в Україні

1.3. Види і обґрунтованість проведення тендерів в державній економічній політиці України 

    Законодавством  України визначені такі види проведення тендерів в державній економічній  політиці:

• відкриті тендери - пропонують однакові можливості для всіх постачальників. Ця процедура може використовуватися для закупівель, що характеризуються чітко визначеними однозначними специфікаціями і простою оцінкою. Стандартні товари і загальновідомі послуги є прикладом звичайного застосування процедури відкритих торгів. Процедура відкритих торгів передбачає таке висування вимог, коли додаткова інформація щодо підготовки пропозиції учасником торгів не потрібна;
• закриті тендери - проводять тільки для спеціально запрошених компаній, відібраних організаторами торгів. Найчастіше такі тендери проводяться серед найбільш великих фірм або їх консорціумів. Вибір подібної форми торгів може диктуватися різного роду обставинами: бажанням розмістити замовлення тільки у перевірених партнерів, з хорошою репутацією; наміром одержати комплекс якісних послуг з "одних рук" і т. п.;
• двоступеневі тендери - застосовуються коли важко сформулювати однозначні тендерні специфікації. Замовник вважає необхідним можливість обговорення з постачальником, наприклад, технічних рішень. Після таких обговорень й оцінки можливостей різних виконавців, замовник оформлює остаточні тендерні документи і запрошує відібраних постачальників;
• запити котирувань - прощений спосіб закупівлі товарів, робіт, послуг, за якого держзамовник або організатор конкурсу надсилає кільком потенційним постачальникам запит щодо цін на необхідні товари, роботи, послуги і присуджує контракт на постачання товарів, виконання робіт, надання послуг тому постачальникові, що дав пропозицію (котирування) з найменшою ціною;
• закупівлі у єдиного джерела - замовник направляє пропозицію про укладення контракту і веде переговори тільки з одним постачальником. Варто відзначити, що закупівля у конкретного постачальника не означає, що замовник автоматично приймає всі його умови - в ході переговорів, що передують укладенню договору, цілком можна виторгувати собі знижки і додаткові послуги[11].

    Основним  способом державних закупівель є  тендери - спосіб видачі замовлень на постачання товарів, надання послуг або проведення підрядних робіт  за заздалегідь оголошеним у конкурсній документації умовами, в обумовлені терміни на принципах змагальності, справедливості та ефективності. Державний  контракт укладається з переможцем такого тендеру - учасником, що подав  пропозицію, відповідну вимогам конкурсної документації і що містить найкращі умови [8].

    Для операторів цивілізованого ринку питання  проводити або не проводити тендери  не стоїть в принципі. Тендери потрібні обом сторонам: і замовникам, і учасникам. Першим - щоб отримати можливість вибору кращого - і за ціною, і за якістю. Другим - щоб показати свій професійний  рівень, отримати замовлення і, згодом, використовувати факт перемоги в  тендері як елемент самореклами.  
 
 
 

Табл. 1.1. Класифікація тендерів з урахуванням  національної специфіки 

* джерело [4]

Висновки  до розділу. Поняття "тендер" - було вперше застосовано Держпланом СРСР при розробці проекту народногосподарського плану на 1988 рік. Тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця тендера згідно з процедурами (крім процедури закупівлі в одного постачальника), встановленими Законом. 22 лютого 2000 року на засіданні Верховної Ради України депутати прийняли Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Закон є важливим кроком у розбудові сучасної ринкової економіки, де держава виступає необмеженим у своєму розвитку абсолютним регулятором, а найбільш солідним і впливовим ринковим агентом. Законодавством України визначені такі види проведення тендерів в державній економічній політиці: відкриті тендери, закриті тендери, спеціалізовані закриті торги, двоступеневі тендери запити котирувань, закупівлі у єдиного джерела. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. СТАН ТА СУПЕРЕЧНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕНДЕРІВ

В УКРАЇНІ 

2.1. Аналіз застосування  тендерів в Україні  на сучасному етапі. 

    Головним  управлінням економік облдержадміністрації наказом Міністерства економіки  та з питань європейської інтеграції України від 17.07.2004 N189 “Про делегування  окремих функцій щодо координації  закупівель товарів, робіт і послуг ” делеговані функції щодо підготовки та подання до Міністерства економіки  та з питань європейської інтеграції України.

    Лакмусовим  папірцем для огляду та аналізу функціонування системи державних закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти  та моніторингу їх здійснення є державна статистична звітність по формі  №-1 торги (тендери) “Звіт про проведення торгів (тендерів)на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, за якою головні розпорядники коштів подають до головних управлінь економік облдержадміністрацій для узагальнення інформацію, затверджена наказом  Держкомстату України від 29.11.2000 №386 зі змінами від 27.06.2001 №309.

    На  основі державного статистичного спостереження  №1-торги (тендери) “Звіт про проведення торгів (тендерів) на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” головним управлінням економіки  щорічно проводиться моніторинг здійснення закупівель розпорядниками державних коштів.

    На 17. 05. 2010 було проведено тендери в  різних галузях країни, таких головних як – будівництво, енергетика, товари, роботи і послуги, медицина,   загальна кількість яких становила 232 472 тис. штук, відповідно до цього можна зробити розподіл на ці галузі, цей розподіл наведений на мал.. 2.1.

Рис. 2.1.Кількість тендерів, які мають бути розглянуті в червні 2010

    *джерело   [12].  

    Табл. 2.2. Тендери, які проводились і проводяться в травні 2010

*джерело  [12].

    З цієї таблиці ми можемо зробити висновок, що на даний момент найактуальнішими є тендери у галузі промислового обладнання, будівельні матеріали, товари, робота, послуги. тобто попит є в тих галузях де надання послуг не тривале.

    Згідно  із державною статистичною звітністю  наведеною в табл. 2.1. , починаючи  з 2002 року в Україні загальна сума державних коштів,за укладеними договорами починає стрімко рости і це можна спостерігати в табл.2.2. .

Табл. 2.3. Загальна сума державних коштів,за укладеними договорами