Контрольна робота з «Нормативно-правове супроводження проектної діяльності»

Жінці, яка  працює і має двох і більше дітей  віком до 15 років або дитину-інваліда, жінці, яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (в  тому числі й у разі тривалого  перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла  під опіку дитину, за їх бажанням щорічно надається додаткова  оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без врахування вихідних. Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до її початку (ст. 21 Закону "Про відпустки"). У разі звільнення працівникові виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також за додаткові відпустки працівникам, які мають дітей. 
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. 
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією, при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також за додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям (ст. 24 Закону "Про відпустки").

Відпустка без збереження заробітної плати, за бажанням працівника, надається в певних випадках в обов'язковому порядку. Це, зокрема, відпустка, яка надається матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів; матері або іншим особам, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку; ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", - тривалістю до 14 календарних днів щорічно; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно; інвалідам І та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно; особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів; працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу - тривалістю до 7 або до 3 календарних днів (в залежності від міри родинності, вказаної в ст. 25 Закону "Про відпустки") без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку; працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, - тривалістю 15 календарних днів (без урахування часу проїзду до навчального закладу та назад) і в деяких інших випадках, вказаних в ст. 25 Закону "Про відпустки".

За сімейними  обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка  без збереження заробітної плати  на термін, обумовлений угодою між  власником або уповноваженим  ним органом, але не більше 15 календарних  днів на рік. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України у порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з незалежних від працівників причин може надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. 
Тривалість такої відпустки залежить від тривалості простою. У колективному договорі закріплюються умови надання такої відпустки, тривалість відпустки, порядок часткового збереження заробітної плати або без її збереження, вимоги про обов'язкове попередження працівника про надання такої відпустки, письмова згода працівника про таку відпустку тощо, при цьому враховуються виробничі й фінансові можливості підприємства. Час перебування працівників у відпустках у вище зазначеному порядку зараховується до загального трудового стажу роботи. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відпустки" час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася заробітна плата в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 26 Закону, зараховується до стажу роботи, який дає право на щорічну відпустку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

 

1. Конституція України: Офіційний текст. Коментар законодавства України про пра-ва та свободи людини і громадянина: Навч. посіб. / Авт.-упоряд.: М.І. Хавронюк. — К., 1999.\
2. Нечитайленко А.А. Основы теории права. — Харьков, 1998.
3. Основи держави і права: Навч. посіб. / За ред. А.М. Колодія, А.Ю. Олійника. —К., 1997.
4. Шульженко Ф.П., Наум М.Ю. Історія вчень про державу і право: Курс лекцій / Зазаг. ред. В.В. Копейчикова. — К., 1997.
5. Большой юридический словарь. — М., 1998.
6. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. — Днепропетровск, 1994.
7. Карпенко Д.О. Трудове право України. — К., 1999.
8. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. — Л.,1996.
9. Общая теория прав человека / Под ред. Е.А. Лукашева. — М., 1996.
10. Охрана прав и интересов человека: гражданско-правовой аспект. — Киев, 1992.
11. Підопригора О.А., Боброва Д.В. Цивільне право. Т. 1, 2. — К., 1996.
12. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира: Справочник. — М., 1993.
13. Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права. —М., 1969.
14. Господарський кодекс України. — К., 2001.
15. Кодекс законів про працю України, зі змінами і допов. — К., 2000.
16. Цивільний кодекс України. — К., 2003