Лекции по "Логистике"

Таким чином, дана система контролю передбачає захист підприємства від утворення дефіциту. На практиці система управління запасами з фіксованим розміром замовлення застосовується переважно в таких випадках:

• великі втрати внаслідок відсутності запасу;
• високі втрати на зберігання запасів;
• висока вартість товару, який замовляється;
• високий ступінь невизначеності попиту;
• наявність знижки з ціни залежно від кількості, яка замовляється;
• накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії постачання.

Істотним  недоліком цієї системи є те, що вона передбачає безперервний облік залишків матеріальних ресурсів на складах логістичної системи, з тим, щоб не пропустити момент досягнення «точки замовлення». За наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту — для торгового підприємства) необхідною умовою застосування даної системи є використання технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Система з фіксованою періодичністю  замовлення. У системі з фіксованою періодичністю замовлення, як зрозуміло із назви, замовлення роблять в строю визначені моменти часу, які віддалені один від одною на рівні інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, 1 раз у тиждень, 1 раз у 14 днів і т.п., а розмір запасу регулюється шляхом зміни обсягу парти.

Наприкінці  кожного періоду перевіряється  рівень запасів і, на основі цього, визначається розмір партії постачання. Таким чином, у системі з фіксованою періодичністю замовлення змінюється розмір замовлення (обсяг парти), який залежить від рівня витрат (споживання) матеріальних ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якою відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

Регулюючими параметрами даної системи є максимальний розмір запас) і фіксований період замовлення, тобто інтервал між двома замовленнями або черговими надходженнями парші.

Перевагою даної  системи є відсутність необхідності вести систематичний облік запасів на складах логістичної системи. Недолік же полягає в необхідності робити замовлення іноді на незначну кількість матеріальних ресурсів, а за умови прискорення інтенсивності споживання матеріалів (наприклад, через зростання попиту на готову продукцію) виникає небезпека використання запасу до настання моменту черговою замовлення, тобто виникнення дефіцит).

Таким чином, система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках:

• умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення;
• втрати на замовлення і доставку порівняно невеликі;
• втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці за даною системі можна замовляти один із багатьох товарів в одного і того ж постачальника, товари, на які рівень попиту відносно сталий, малоцінні товари і т.д.

Система із заданою періодичністю  поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їхньому дефіцит), замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за у мови досягнення запасом граничного рівня. Розглянута система містить елемент системи з фіксованим інтервалом часу між замовленнями (встановлені, періодичність замовлення) і елемент системи з фіксованим розміром замовлення (відстеження граничною рівня запасів, тобто «точки замовлення»)

Такни чином, рівень матеріального запасу регулюється  як зверху, так і знизу. У тому випадку, якщо розмір запасу знижується до мінімального рівня раніше настання терміну подачі чергового замовлення, то робиться позачергове замовлення. В інший час дана система функціонує як система з фіксованою періодичністю замовлення

Відмінністю системи є те, що замовлення поділяються  на дві категорії, планові та додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали часу. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничною рівня. Очевидно, що необхідність додаткових замовлень може з'явитися тільки за умови відхилення темпів споживання від запланованих.

Як і в  системі з фіксованими інтервалом часу між замовленнями, обчислення розміру замовлення ґрунтується на прогнозованому рівні споживання до моменту надходження замовлення на склад підприємства.

Перевагою даної  системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для потреб логістичної системи. Однак при цьому вимагаються додаткові витрати на організацію постійного спостереження за станом величини запасів.

Система «Мінімум-максимум». Як і в системі з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між замовленнями. Система «Мінімум-максимум» зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з тратами від дефіциту запасів. Тому в даній системі замовлення виникають не через задані інтервали часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями запасів — мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її назва.

Крім перерахованим  систем управління запасами в практичній діяльності вітчизняних підприємств  часто застосовується так називана система оперативного управління Під час використання цієї системи через певні проміжки часу приймається оперативне рішення: «замовляти» або «не замовляти», якщо замовляти, то яку кількість одиниць товару.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 8. ІНФОРМАЦІЙНА ЛОГІСТИКА

 

8.1. Інформаційні потоки у логістиці

Інформаційна  логістика організовує потік даних, що супроводжують матеріальний потік, і є тією істотною для підприємства ланкою, яка пов'язує постачання, виробництво і збут. Вона охоплює управління всіма процесами переміщення і складування реальних товарів на підприємстві, дозволяючи забезпечувати своєчасну доставку цих товарів у необхідних кількостях, комплектації, якості з точки їх виникнення в точку споживання з оптимальними витратами й оптимальним сервісом.

Щодо логістики інформаційний потік — це сукупність циркулюючих у логістичній системі, між логістичною системою і зовнішнім середовищем повідомлень, необхідних для у правління і контролю за логістичними операціями.

У логістиці  вділяють такі види інформаційних потоків:

1. Залежно від виду систем, ям  пов'язуються потоком:

• горизонтальний, який належить до одного рівня ієрархії логістичної системи;
• вертикальний — від верхнього рівня логістичної системи до нижнього.

2. Залежно від місця проходження:

• зовнішній, що циркулює між логістичного системою і зовнішнім середовищем;
• внутрішній, що циркулює всередині логістичної системи або її окремого елемента.

3. Залежно від напрямку no відношенню до логістичної системи;

• вхідний;
• вихідний.

4. За видом носіїв інформації:

• на паперових носіях;
• на магнітних носіях;
• електронні;
• інші.

5. Залежно від призначення:

• директивні (управляючі);
• нормативно-довідкові;
• обліково-аналітичні;
• допоміжні.

Векторна  взаємовідповідність матеріальних та інформаційних потоків також має специфічну особливість, яка полягає в тому, що вони можуть бути як односпрямовані, так і різноспрямовані:

• випереджаючий інформаційний потік у зустрічному напрямку містить, як правило, відомості про замовлення;
• випереджаючий інформаційний потік у прямому напрямку — це попередні повідомлення про майбутнє прибуття вантажу;
• одночасно з матеріальним потоком йде Інформація в прямому напрямку про кількісні та якісні параметри матеріального потоку;
• услід за матеріальним потоком в зустрічному напрямку може проходити Інформація про результати приймання вантажу за кількістю або за якістю, різноманітні претензії, підтвердження.

Інформаційний потік характеризується такими параметрами:

• джерело виникнення;
• напрямок руху потоку;
• періодичність;
• вид існування;
• швидкість передачі та прийому;
• інтенсивність потоку та ін.

Управління  інформаційним потоком можна здійснювати таким чином:

• змінюючи напрямок потоку;
• обмежуючи швидкість передачі до відповідної швидкості прийому;
• обмежуючи обсяг потоку до величини пропускної здатності окремого вузла або ділянки шляху.

 

2. Принципи організації логістичної інформації

Для того щоб  інформація ефективно підтримувала логістичні процесії побудова логістичної інформаційної системи повинна спиратися на шість основних принципів:

1. Повнота і придатність інформації для користувача. Логістична інформаційна система повинна подавати інформацію в тому місці, того виду і повноти, що потрібна для виконання відповідних логістичних функцій і операцій. Особа, яка приймає рішення, повинна володіти необхідною і достатньою інформацію для прийняття рішень у центрі своєї відповідальності, до того ж в необхідному їй вигляді.
2. Точність. Точність вихідної інформації мас принципове значення для прийняття правильник рішень.
3. Своєчасність. Логістична інформація повинна надходити в систему менеджменту вчасно, як цього вимагають багато логістичних технологій, особливо заснованих на концепції «точно у термін». Своєчасність інформації важлива практично для всіх комплексних логістичних функцій. Крім тою, багато завдань у транспортуванні, операційному менеджменті, управлінні замовленнями і запасами вирішуються в режимі реального часу. Вимога своєчасності надходження і обробки інформації реалізується сучасними логістичними технологіями сканування, штрихового кодування, електронного обміну даних.
4. Орієнтованість. Інформація в логістичній інформаційній системі повинна бути орієнтована на виявлення додаткових можливостей поліпшення якості продукції, сервісу, зниження логістичних витрат. Способи отримання, передачі, відображення і попередньої обробки інформації повинні сприяти виявленню «вузьких» місць, резервів економії ресурсів і т.д.
5. Гнучкість. Інформація, яка циркулює в логістичній інформаційній системі, повинна бути пристосованою до конкретних користувачів і мати найбільш зручний для них вигляд. Це стосується як персоналу фірми, так і логістичних посередників, і кінцевих споживачів.
6. Приватний формат даних. Формат даних і повідомлень, застосовуваний у комп'ютерних і комунікаційних мережах логістичної інформаційної системи, повинен максимально ефективно використовувати продуктивність технічних засобів (обсяг пам'яті, швидкодію, пропускна здатність). Види і форми документів, розташування реквізитів на паперових документах, розмірність даних та інших параметрів повніші полегшити машинну обробку інформації.

 

3. Логістичні інформаційні системи

Логістична  інформаційна система (ЛІС) — це певним чином організована сукупність взаємопов'язаних засобів обчислювальної техніки, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує вирішення тих або типів функціональних завдань з управління матеріальними потоками.

Функціональна підсистема складається із сукупності розв'язуваних завдань, згрупованих за ознакою спільності мети.

Забезпечувальна підсистема у свою чергу, включає такі елементи:

• технічне забезпечення, тобто сукупність технічних засобів, які 
  забезпечують обробку і передачу Інформаційних потоків,
• Інформаційне забезпечення, які містить у собі різні довідники, 
  класифікатори, кодифікатори, засоби формалізованого опису даних;
• математичне забезпечення, тобто сукупність методів вирішення функціональних завдань.

На рівні  окремого підприємства інформаційні системи, у свою чергу, поділяють на три групи:

• планові;
• диспозитивні (або диспетчерські);
• виконавчі (або оперативні).

Логістичні  Інформаційні системи, які входять у різні групи, відрізняються як своїми функціональними, так і забезпечувальними підсистемами. Функціональні підсистеми відрізняються складом розв'язуваних завдань. Забезпечувальні підсистеми можуть відрізнишся всіма своїми елементами, тобто технічним, інформаційним і математичним забезпеченням. Зупинимося докладніше на специфіці окремих інформаційних систем

Планові інформаційні системи створюються на адміністративному рівні управління і служать для прийняття довгострокових рішень стратегічного характеру. Серед розв'язуваних завдань можуть бути такі:

• створення й оптимізація ланок логістичного ланцюга;
• управління малозмінними даними;
• планування виробництва,
• загальне управління запасами;
• управління резервами та інші завдання.

У планових інформаційних  системах найвищий рівень стандартизації під час вирішення задач, що дозволяє з найменшими труднощами адаптувати тут стандартне програмне забезпечення.

Диспозитивні інформаційні системи створюються на рівні управління складом або цехом і служать для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. Тут можуть вирішуватися такі завдання: