Лекции по "Логистике"

Однак мікрологістичні  системи, які ґрунтуються на MRP-підході, мають ряд недоліків і обмежень, основними серед яких є:

• значний обсяг обчислень, підготовки і попередньої обробки 
  великою обсягу вихідної інформації, що збільшує тривалість виробничого періоду і логістичного циклу;
• зростання логістичних витрат на обробку замовлень і транспортування за умови прагнення фірми зменшити рівень запасів або перейти на випуск готової продукції в малих обсягах з високою періодичністю;
• нечутливість до короткочасних змін попиту, тому що вони ґрунтуються на контролі і поповненні рівня запасів у фіксованих точках проходження замовлення;
• значна кількість відмов у системі через її велику розмірність і перевантаженість.

Зазначені вище недоліки і деякі обмеження застосування MRP I стимулювали розробку другого покоління цих систем, які використовуються в США і Західній Європі з початку 1980-х років. Це покоління логістичних систем отримало назву системи MRP II. Ці системи є інтегрованими мікрологістичними системами, у яких об'єднані фінансове планування і логістичні операції. В даний час системи MRP II розглядаються як ефективний інструмент планування для реалізації стратегічних цілей фірми в логістиці, маркетингу, виробництві та фінансах. Більшість західних фахівців розглядають системи MRP II як інструментарій, який використовують в плануванні та управлінні організаційними ресурсами фірми з метою досягнення мінімального рівня запасів у процесі контролю за всіма стадіями виробничого процесу. Системи MRP II є ефективним інструментом внутрішньо фірмового планування, що дозволяє перетворювати на практиці логістичну концепцію інтеграції функціональних сфер бізнесу під час управління матеріальними потоками. Перевагою систем MRP II перед системами MRP І с повніше задоволення споживчого попиту, яке досягається шляхом скорочення тривалості виробничих циклів, зменшення запасів, кращої організації постачань, швидшої реакції на зміни попиту. Системи MRP ІІ забезпечують велику гнучкість планування і сприяють зменшенню логістичних витрат з у правління запасами

Сучасна мікропроцесорна  техніка і програмне забезпечення дозволили випробувати на практиці мікрологістичні системи, які ґрунтуються на схемі MRP II у режимі реального часу з щоденним оновленням баз даних, що значно підвищило ефективність планування та управління матеріальними потоками.

В останні  роки в багатьох країнах було здійснено  спроби створити комбіновані системи MRP II - KANBAN для взаємного усунення недоліків, властивих кожній із цих систем окремо. Зазвичай у таких комбінованих системах MRP ІІ використовують для планування  проштовхування попиту, збуту і закупівель, а систему KANBAN - дія оперативного управління виробництвом. Деякі західні дослідники називають таку інтегровану мікрологістичну систему MRP III

 

4.4. Мікрологістична система KANBAN

Найбільш  розповсюдженою у світі серед  мікрологістичних є концепція «just-in-lime» JIT («точно у Термін»)

Однією із перших спроб практичного впровадження цієї концепції стала розроблена корпорацією Toуota motor мікрологістична система KANBAN, що в перекладі з японського означає «карта». Система KANBAN є першою реалізацією тягнучих мікрологістичних систем у виробництві, на впровадження якої від початку розробки у фірми Toyota пішло 10 років. Термін був таким тривалим, тому що система KANBAN не могла працювати без відповідного логістичного оточення концепції JIТ. Ключовими елементами цього оточення стали.

• раціональна організація і збалансованість виробництва;
• тотальний контроль якості на всіх стадіях виробничого процесу і якості вихідних матеріальних pecуpciв у постачальників,
• партнерство тільки з надійними  постачальниками і перевізниками;
• підвищена професійна відповідальність всього персоналу. Перші спроби американських і європейських конкурентів автоматично перенести схему KANBAN у виробництво без обліку цих та інших факторів логістичного оточення зазнали невдачі.

Мікрологістична система KANBAN вперше застосована корпорацією Тоуоtа Моtor у 1972 р. на заводі «Такахама» (м Нагоя, Японія), є системою організації неперервного виробничого потоку, який здатний до швидкої перебудови і практично не потребує страхових запасів. Сутність системи KANBAN полягає в тому, що всі виробничі підрозділи заводу, включаючи лінії кінцевою складання, забезпечуються матеріальними ресурсами тільки в цій кількості й у такі строки, які необхідні для виконання заданого підрозділом-споживачем замовлення. Таким чином, на відміну від традиційного підходу до виробництва, стриктурний підрозділ-виробник не має загальною жорсткою графіка виробництва, а оптимізує свою роботу в межах замовлення наступного у виробничо-технологічному циклі підрозділу фірми, що здійснює операції на наступній стадії і виробничо-технологічного циклу.

Особливостями такого планування є те, що вся диспетчеризація процесу побудована на горизонтальних зв'язках вздовж всього технологічного ланцюга, а не на піраміді, характерній для традиційних рішень.

Засобом передачі інформації в системі є спеціальна картка «kanban» у пластиковому конверті. Поширено два види карток: відбору і виробничого замовлення.

У картці відбору зазначається кількість деталей (компонентів, напівфабрикатів), яку потрібно взяти на попередній ділянці обробки (складання), у той час як у картці виробничого замовлення — кількість деталей, яку потрібно виготовити (скласти) на попередній виробничій ділянці.

 

 

4.5. Мікрологістична концепція «ОПТИМІЗОВАНА ВИРОБНИЧА ТЕХНОЛОГІЯ»

У США і  в інших країнах у 80-і роки почали широко використовувати систему організації виробництва ОPT, у якій на якісно новій основі отримали подальший розвиток ідеї, закладеної в системах KANBAN І MRP. Система організації виробництва і постачання, яку назвали «Оптимізованою виробничою технологією» (Optimized Production Technology, OPT), розроблена ізраїльськими та американськими фахівцями і відома також як «Ізраїльський KANBAN».

ОPT, як і система KANBAN, належить до класу тягнучих систем організації постачання і виробництва. Окремі західноєвропейські фахівці небезпідставно вважають, що ОPT - це фактично комп'ютеризований варіант системи KANBAN з не істотною різницею, що ОPT запобігає виникненню вузьких місць у ланцюзі «постачання-виробництво-збут», а система KANBAN дозволяє ефективно усувати вже існуючі вузькі місця.

Основний  принцип ОPT — виявлення у виробництві вузького місця або критичних ресурсів. У їх якості можуть виступати:

• запаси сировини і матеріалів;
• машини й устаткування;
• технічні процеси;
• персонал.

У системі  ОPT в автоматичному режимі вирішується ряд завдань оперативного і короткострокового управління виробництвом, у тому числі формування графіка виробництва на один день, тиждень. Під час формування оптимальною графіка виробництва використовується критерій забезпеченості замовлень сировиною і матеріалами, ефективності використання ресурсів, мінімуму обігових коштів ) запасах і гнучкості виробництва.

Ефект системи  ОPТ полягає у збільшенні виходу готової продукції, зниженні виробничих і транспортних витрат, зменшенні обсягів незавершеного виробництва, скороченні виробничого циклу, зниженні потреби в складських і виробничих площах, підвищенні ритмічності відвантаження виготовленої продукції замовнику.

 

4.6. Мікрологістична концепція «ХУДЕ ВИРОБНИЦТВО»

У останні  роки на багатьох західних фірмах під  час організації виробництва і в оперативному менеджменті набула поширення логістична концепція «худе виробництво» (lean production, LP). Ця концепція, власне кажучи, є розвитком концепції «точно у термін» містить Такі елементи, як система KANBAN і «планування потреб/ресурсів».

Сутність  внутрішньовиробничої логістичної  концепції «худе виробництво» виражається у творчому поєднанні таких основних компонентів:

• високої якості;
• невеликого розміру виробничих партій,
• низького рівня запасів;
• висококваліфікованого персоналу,
• гнучких виробничих технологій.

Концепція «худе  виробництво» отримала свою назву, тому що потребує значно менше ресурсів, ніж масове виробництво (менше запасів, часу на виробництво одиниці продукції), спричиняє менші втрати через брак і т д. Таким чином, ця концепція поєднує в собі переваги масового (великі обсяги виробництва — низька собівартість) і дрібносерійного виробництва (розмаїтість продукції та гнучкість). Основні цілі концепції «худе виробництво» ) плані логістики

• високі стандарти якось продукції,
• низькі виробничі витрат,
• швидке реагування на зміну споживчого попиту,
• малий час переналагодження устаткування.

Ключовими елементами реалізації логістичних цілей в оперативному менеджменті під час використанні цієї концепції є:

• зменшення підготовчо-заключного часу,
• невеликий розмір нарий виробленої продукції;
• мала тривалість виробничого період);
• контроль якості всіх процесів;
• загальне продуктивне забезпечення (підтримка),
• партнерство з надійними постачальниками,
• еластичні потокові процеси;
• «тягнуча» інформаційна система.

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 5 РОЗПОДІЛЬЧА ЛОГІСТИКА

 

5.1. Сутність розподільчої логістики

Розподільча логістика є тією частинною логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в після виробничий період

Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше це ще називають маркетинговою або збутовою логістикою. Доцільно все ж використовувати термін «розподільча логістика» як такий, що найбільш точно відображає наявність у логістичній системі керуючих впливів під час доведення готової продукції до кінцевих споживачів.

Принципова  відмінність розподільчої логістики  від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв’язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв'язку всіх функцій всередині самою розподілу.

Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та на макрорівні різний. На рівні підприємства (мікрорівні) це:

• оптимізація формування портфеля замовлень,
• укладання договорів із замовниками на постачання продукції,
• забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;
• вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі
• раціоналізація  параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;
• оптимізації параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;
• формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать.

• вибір схеми розподілу матеріальною потоку;
• визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;
• визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

 

5.2. Канали розподілу в логістиці

Канал розподілу — це сукупність підприємств і організацій, через №І проходить продукція від місця й виготовлення до місця споживання. Іншими словами канал розподілу — це шлях, яким товари переміщуються від виробника до споживача.

Використання  каналів розподілу надає виробникам певні переваги

• економія фінансових засобів на розподіл продукції;
• можливість вкладення зекономлених засобів в основне виробництво;
• продаж продукції більш ефективними способами,
• висока ефективність забезпечення широкої доступності товару Іі доведення його до цільових ринків,
• скорочення обсягу робіт із розподілу продукції.

Обрані канали безпосередньо впливають на швидкість, час, ефективність переміщення і збереження продукції під час п доставки від виробника до кінцевого споживача. При цьому підприємства або особи, які утворюють канал, викопують ряд важливих функцій:

1. проводять дослідницьку роботу із збору Інформації, необхідної для планування розподілу продукції та посли,
2. стоплюють збут шляхом створення і поширення інформації про товари;
3. встановлюють контакти з потенційними покупцями;
4. пристосовують товар до вимог покупців;
5. проводять переговори з потенційними споживачами продукту;
6. організують товарорух (транспортування і складування);
7. фінансують переміщення товарів каналом розподіл;
8. приймають па себе ризики, пов'язані з функціонуванням каналу.