Лекции по "Логистике"

ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ, ВИЗНАЧЕННЯ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ  ПІДХОДИ У ЛОГІСТИЦІ.

1.1.Суть, визначення  і основні завдання логістики.

Внаслідок фундаментальних  змін у 1980-х роках в філософії  управління матеріальними потоками у науковому економічному середовищі відбулося різке збільшення досліджень у сфері логістики. Окрім того, у провідних економічно-розвинутих країнах створені асоціації, ради, союзи та інші професійні об’єднання з логістики, які покликані координувати результати наукових досліджень, допомагати підприємствам використовувати їх у своїй діяльності та підвищувати рівень логістичного сервісу. Зокрема, у США функціонує Рада логістичного сервісу (CLM), Міжнародне логістичне товариство (ISL), у Канаді – Канадська асоціація логістичного менеджменту (CALM). Українську асоціацію логістики створено у 2002р.

Вчені-економісти, що займаються проблемою ідентифікації логістики, її місця в економіці підприємства, підкреслюють, що в сьогодні ще залишилися деякі протиріччя у системі наукових тверджень, що загострює питання  про певне узгодження визначень сутності логістики.

За основу логістичної  парадигми доцільно взяти погляди  Є. В. Крикавського, який у Економічній енциклопедії визначає логістику як галузь економічної науки, що вивчає теорію оптимального управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними зв’язками, а також зазначає, що сучасна логістична концепція ґрунтується на взаємозалежних тісних зв’язках у сфері функціональних, структурних та інституційних аспектів процесу фізичного обігу товарів.

М. Окландер до сфери логістичного впливу відносить, окрім традиційних об’єктів, і персонал: „…управління персоналом підприємства доцільно здійснювати, користуючись концепцією та методологією логістики”.

В. Сєргєєв, визначаючи роль логістики у сучасному бізнесі, підкреслює її інтегральний та оптимізаційний характер, зазначаючи, що використання логістичних концепцій та систем дозволяє оптимізувати ресурси компанії (матеріальні, фінансові, трудові), пов’язані з управлінням матеріальними та супроводжуючими потоками.

Ю. Неруш вважає, що логістика – це частково мистецтво, частково теоретичні знання і практичні навички, а також інтуїтивний підхід до вирішення стратегічних завдань і проблем в сфері просування продукції від постачальника до споживача.

Рада логістичного менеджменту  США визначає логістику як процес планування, впровадження і контролю раціонального і ефективного  руху товарів, послуг та пов’язаної з  цим інформації від вихідного  пункту до кінцевого споживача з  метою задоволення вимог клієнта.

Аналіз і узагальнення відомих трактувань логістики дозволяє сформулювати таке визначення:

Логістика –  наука про планування, організацію  та контроль процесу обслуговування (обробки) матеріальних потоків у  мікро- та макроекономічних системах з метою ефективного використання ресурсів, координації управлінської діяльності та задоволення потреб споживачів.

Запропоноване визначення має універсальний характер, однак, варто додатково виділити рівні  використання логістики для ідентифікації її місця в системі категорій:

1. Логістика  як бізнес-філософія. Ця дефініція передбачає визначення місії, цілей та засад побудови стратегії діяльності підприємства на основі логістичних макро- та мікро чинників, зокрема – узгодження цілей зацікавлених сторін (підприємства, споживачів, партнерів, постачальників, кредиторів, суспільства, держави, конкурентів) щодо обсягів виготовленої продукції, її кількості, якості, місця та часу обміну. Окрім цього, логістична філософія визначає пріоритетними сферами пошук засобів успішного довготривалого функціонування та підтримування узгодженої взаємодії підрозділів всередині підприємства, а також одночасної їх імплементації у інтегровані функціональні утворення в межах логістичних ланцюгів чи мереж, які нерідко виходять за традиційні межі галузей, економічних регіонів, країн чи навіть континентів.

2. Логістика  як концепція побудови системи  управління (у цьому випадку доцільним є використання термінів „логістичне управління” чи „логістичний менеджмент”. В межах внутрішнього середовища підприємства використання цієї дефініції передбачає реінжиніринг систем управління суб’єктів господарювання з використанням інтеграційних та оптимізаційних логістичних інструментів, у першу чергу:

• планування, формування та підтримування єдиної різнорівневої та різнохарактерної системи усіх можливих видів запасів, планування та узгодження потреб у ресурсах (матеріальних, фінансових, людських, енергетичних, інформаційних);
• проектування та здійснення переміщення цих ресурсів у просторі та часі;
• узгодження та підпорядкування цілей підсистем різних рівнів загальній меті системи через впровадження «тягнучих» логістичних технологій  та досягнення синергічного ефекту через своєрідне «обрізання» дерева цілей.

У зовнішньому середовищі діяльності підприємств особливої ваги використання логістичних принципів набуває у організаційному дизайні при здійсненні корпоративних перетворень декількох господарюючих суб’єктів (злиття, поглинання, утворення материнських чи дочірніх компаній), створенні партнерських об’єднань (альянсів, кластерів, асоціацій) чи побудові ланцюгів створення цінності на галузевому і міжгалузевому рівнях. У цьому контексті логістика дозволяє створити єдині центри відповідальності за переміщення потоків у нових утвореннях та уникнути дублюючих трансакційних витрат, непов’язаних зі створенням сукупної цінності продукту.

3. Логістика  як функція управління. Цей рівень передбачає виділення у системі управління економічним чи суспільним суб’єктом логістичної управлінської підсистеми як середовища прийняття управлінських рішень у сфері переміщення матеріальних, інформаційних (а у окремих випадках – фінансових, трудових) потоків і їх статичної форми – запасів. Цій підсистемі, як і іншим управлінським підсистемам, властиві впливи зовнішніх та внутрішніх чинників, наявність управлінських ризиків, елементи планування, організації, мотивації та контролю. Отже така дефініція логістики передбачає делегування управлінських повноважень та відповідальності за прийняті управлінські рішення у визначеній управлінській сфері окремій гілці управлінських кадрів (логістам) за усією управлінською вертикаллю, та їх участь у прийнятті стратегічних, тактичних та оперативних рішень.

4. Логістика  як набір інструментів оптимізації  виробничих та бізнес-процесів (у цьому випадку доцільно вживати термін „управління логістикою”). Цей рівень передбачає виконання логістичних дій, не пов’язаних із прийняттям управлінських рішень, тому його можна назвати операційним. Сюди відносять операції з фізичного переміщення матеріальних та інших потоків, обробки інформації, транспортного та складського обслуговування. У випадку спеціалізації структурних підрозділів підприємств чи підприємства в цілому на виконанні таких логістичних операцій (здебільшого це аутсорсингові логістичні оператори) відбувається інтерфейс управлінського та операційного рівнів: виконуючи частину чи увесь комплекс логістичних операцій, вони отримують повноваження та несуть відповідальність за прийняття рішень у логістичній сфері.

Розвиток ринку логістичних  аутсорсингових послуг сприяє підвищенню ефективності логістичних операцій та визначає право логістичних аутсорсингових компаній бути повноправними учасниками ланцюгів створення цінності продукту, оскільки вони володіють частиною логістичних бізнес-процесів зі створення цінності.

Необхідно зазначити неприпустимість використання зазначених у пунктах 2 та 4 термінів до логістики як функції управління задля уникнення тавтології.

Більшість вчених, що проводять  дослідження у сфері логістики, виділяють на мікрорівні за сферами  впливу такі її види:

• логістика постачання,
• виробнича логістика,
• логістика збуту,
• інформаційна логістику,
• транспортна логістика,
• складська логістика.

1.2. Концептуальні  підходи у логістиці.

У своїй основі логістика  не є новим та невідомим феноменом. Проблеми раціоналізації руху матеріалів, сировини та готової продукції завжди були предметом особливої уваги.

Новизна логістичного підходу до управління полягає в  наступному:

• відбувається зміна пріоритетів в господарській практиці компаній: управління процесами у сфері логістики займає одну із ключових позицій у діяльності підприємств, сприяє уникненню дублювання трансакційних операцій, здійснює інтеграцію елементів загальної системи управління та з допомогою логістичного сервісу створює додаткові конкурентні переваги;
• використовується комплексний підхід до питань руху матеріальних цінностей у процесі виробництва, що передбачає узгодження процесів, пов'язаних із матеріальними потоками, виробництвом, маркетингом, дистрибуцією, корпоративними перетвореннями та партнерськими стосунками;
• бізнес-процеси, які створюють продукт, утворюють логістичний ланцюг, а інтегруючою метою цих процесів, в тому числі і логістичних за функціональним змістом, є створення цінності цього продукту;
• в господарській практиці логістики широко використовується теорія компромісів. Економічні компроміси базуються у розрахунках, що відображають інтереси зацікавлених підрозділів, а також всіх підприємств-учасників ланцюга створення цінності продукту як інституційної основи логістичного ланцюга.

Сучасні дослідження  з цього питання дозволяють виділити такі концептуальні підходи у логістиці.

1. Логістика як нова філософія управління, побудована на оптимізації бізнес-процесів та процедур, яка має свої принципи та методи. Для утвердження цієї філософії сформовано ряд функціональних складових, що дозволяють використовувати логістичний підхід у всіх сферах управління. Логістична філософія виходить за межі підприємства та декларує вплив на елементи зовнішнього оточення, вважаючи його ключовим фактором успішної діяльності.

2. Логістика як інтегруюча сила, покликана об’єднати діяльність внутрішніх і зовнішніх елементів підприємства з метою одержання синергічного ефекту. Ця концепція спрямована на подолання та запобігання конфліктів економічних цілей та інтересів. Узгодження конфліктних цілей здійснюється на основі використання теорії компромісів: зміни витрат у кожному підрозділі, пов’язані з можливою трансформацією системи, порівнюються між собою та співставляються із зміною загальних витрат системи.

3. Логістика як джерело формування конкурентних переваг. На сьогодні конкурентні позиції компаній визначаються результатами пошуку та створення нової цінності продукту за рахунок логістичних технологій, присутності цього товару на усіх можливих ринках, шляхом розповсюдження новітніми логістичними мережами, створення логістичного сервісу, здатного стати ключовою перевагою у жорсткій конкурентній боротьбі. Ключові логістичні компетенції  спрямовані на гранично максимальний рівень обслуговування споживачів з оптимальними витратами на це обслуговування. Вплив цих компетенцій відображено на рисунку 1.1.

Рис.1.1. Влив логістики  на конкурентоспроможність підприємства

4. Логістика як функціонально-наскрізний інструмент управлінського впливу на всі види ресурсів та відповідні матеріальні потоки, включаючи фінансові та трудові. Цей підхід дозволяє використовувати методи логістики у всіх сферах діяльності підприємства та формувати дієву логістичну систему. Зважаючи на багатовекторність логістичної парадигми, зазначену систему доцільно розглядати як складну структуру з різними категоріями елементів, що дає змогу повною мірою реалізувати логістичні принципи управління підприємством.

Як інструмент управління логістика спонукає до змін на підприємствах. В умовах динамічних ринкових умов, при яких інновації швидко впроваджуються у виробничі процеси, потрібна гнучка логістика, зі здатністю до адаптації технічних, інформаційних та комунікаційних технологій.

5. Логістика як принцип побудови стратегій різних рівнів. Є. Крикавський виділяє наступні типи логістичних стратегій: інтеграція функцій і процесів, консолідації (транспорту, складів, запасів), скорочення циклу, диференціації обслуговування клієнтів, кооперації постачальника і споживача, логістичного аутсорсингу, логістичних інновацій. Потенціал логістики дає змогу охопити всі рівні стратегій підприємства, інтегрувати їх цільові установки та досягати максимального синергічного ефекту. З іншого боку, з огляду на ієрархічність стратегій підприємств, рівень функціональних стратегій передбачає необхідність розробки, в числі інших, і логістичної стратегії. При цьому варто орієнтуватися на стратегією макрологістичної інтеграції, особливо з позицій логістичних ланцюгів. Внутрішньоланцюгова інтеграція має для компаній критично важливе значення, оскільки всі учасники цієї сфери повинні працювати разом над проектуванням продуктів, прогнозуванням, виробництвом та розподілом. Прагнення логістичної інтеграції обумовлене зростанням інвестицій в інфраструктуру сфери розподілу та призводить до зміни структури і модернізації локальних об'єктів логістики.

Доцільність використання принципів та методів логістики  визначається кінцевою метою ринкової стратегії підприємства – максимального  задоволення споживачів за рахунок  забезпечення доступності необхідної їм продукції, тобто постачання необхідного продукту заданої якості у визначеній кількості в потрібне місце та потрібний час. Поняття доступності продукції відіграє ключову роль в концепції логістики, оскільки є і метою, і однією із основних характеристик логістичної системи.

Для досягнення цієї мети важливо сформувати блоки логістичної  діяльності: