Лекции по "Логистике"

1. Створення достатнього логістичного сервісу, який полягає у забезпеченні поставки необхідних для споживача товарів, а також у скороченні періоду між замовленням та поставкою. У Економічній енциклопедії логістичний сервіс визначається як складова концепції обслуговування клієнта, як забезпечення необхідного рівня задоволення його вимог за якнайнижчих його сукупних витрат, що передбачає гарантоване отримання клієнтом продукту відповідної якості, кількості та асортименту у визначеному місці, у визначений час та за визначеною ціною. Обслуговування клієнта, рішення якого ґрунтуються на оцінці комбінації з трьох критеріїв – якості продукту, його ціни і рівня обслуговування, виходить за межі логістики, оскільки охоплює дії, пов’язані зі сферою маркетингу, фінансів та ін.
2. Оптимізація розміру запасів. Визначення оптимального розміру запасів є одним із ключових питань логістичної діяльності та корелюється з усіма напрямами управління логістичними ланцюгами. В ідеалі підприємство повинно володіти достатніми запасами сировини та виготовленої продукції, які б давали можливість негайного виконання замовлень споживачів. Проте витрати на підтримання запасів можуть бути надзвичайно високими та суттєво зменшувати прибуток. Саме з цих причин спостерігається тенденція впровадження „тягнучих” мікрологістичних систем, що не передбачають створення запасів. До таких систем відносять системи JIT, KANBAN, MRP I, MRP II та інші. Проте за беззаперечних переваг ці системи створюють додаткове навантаження щодо створення запасів на інших учасників логістичних ланцюгів.
3. Формування ефективної мережі логістичних ланцюгів. Логістичний ланцюг призначений для плавного та безперервного просування продукту. Підприємства, які беруть участь у логістичному ланцюгу, спеціалізуються на виконанні окремих функцій, що притаманні їх видам діяльності. Всі партнери мають модифікувати свій продукт чи послугу, якщо це допоможе зробити рух по всьому ланцюгу більш плавним та рівномірним. Слід зазначити, що логістичні ланцюги не тільки задовольняють запити споживачів, але й стимулюють попит, використовуючи різноманітні методи просування, що застосовуються всіма їх учасниками. Отже, ці ланцюги слід розглядати як керовану мережу, що підвищує цінність товарів чи послуг.
4. Раціоналізація складського обслуговування. Як і запаси, склади збільшують витрати на зберігання. Окрім додаткового джерела витрат, складське господарство є регулятором ритмічної роботи логістичної системи та сприяє підвищенню логістичного сервісу. Складське господарство можна розглядати як окрему мікрологістичну систему, що має свої завдання та функції. Склади мають бути вдало розташовані з врахуванням розміщення виробничих підрозділів, транспортних комунікацій та споживачів. Важливим моментом є прийняття рішення щодо приналежності складів.
5. Раціоналізація транспортного обслуговування. Створення належного логістичного сервісу можливе лише при координації роботи транспорту, складського господарства та ланок логістичного ланцюга. Міжгалузевий характер логістики проявляється у функціонуванні єдиного технологічного процесу, що ґрунтується на досягненні позатранспортного ефекту у поєднанні з транспортним. Технологія транспортування на практиці потребує розроблення та реалізації ефективних управлінських рішень і вивчення закономірностей здійснення виробничо-транспортного процесу з урахуванням специфіки об’єктів, що обслуговуються.
6. Адаптація виробничої програми до ємності ринків збуту. Планування виробничої програми повинно відбуватися на основі планування збуту, тобто визначення ємності ринків збуту через маркетингові дослідження та формування пакету замовлень. Тільки за таких умов досягається максимальний ефект щодо логістичного сервісу, якості та прибутку.
7. Гармонізація цілей діяльності підрозділів підприємства. Координування управлінських функцій дає можливість гармонізувати цілі окремих підрозділів відповідно до загальної мети підприємства. „Примирення” конфліктних цілей здійснюється на основі використання теорії компромісів: зміни витрат в кожному підрозділі, пов’язані з можливою трансформацією системи, порівнюються між собою та співставляються із зміною загальних витрат системи.
8. Гармонізація цілей учасників ланцюга створення цінності з урахуванням існування внутрішньоланцюгової конкуренції за частку сукупної винагороди. Мотивуючим чинником узгодження цілей є досягнення конкурентних переваг ланцюгом в цілому та прагнення до максимального задоволення запитів споживача. Збалансованості інтересів підприємств-учасників можна досягнути з допомогою побудови цілісної системи управління ланцюгом. Враховуючи різні ступені впливу учасників на розмір створюваної цінності побудова такої системи та контроль за її діяльністю має бути компетенцією власників домінуючих бізнес-процесів.
9. Формування інформаційного забезпечення логістичного процесу. Отримання, управління та обмін інформацією надзвичайно важливі для ефективності та результативності логістичного ланцюга. В умовах сучасного ринку нові інформаційні технології докорінно змінюють способи організації логістики та дозволяють суттєво зменшити логістичні витрати при створенні цінності для споживача. Вплив інформаційних систем  може визначати межі ринку, змінювати фундаментальні принципи конкуренції і масштаб комерційної діяльності фірми, а також забезпечувати цілий ряд нових засобів ведення конкурентної боротьби.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 2. ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ, КАНАЛИ ТА ЛАНЦЮГИ

 

2.1. Поняття  системи. Загальна характеристика  системи

Одним із основних інструментів дослідження економічних об’єктів, який використовують аналізу їх структурних особливостей є системно-структурний підхід – загальний принцип пізнання економічних систем, що передбачає виділення основних підсистем та їх елементів, комплексу внутрішніх і сталих зв’язків між ними (а отже, структури, що визначає закони розвитку певної системи) відповідно до певних вимог, головною з яких є цілісність.

Під системою розуміють комплекс елементів та їхніх властивостей, взаємодія між, якими зумовлює появу якісно-нової цілісності. Означена взаємодія дозволяє елементам системи досягати синергічного ефекту (синергії).

Синергія – поява нової продуктивної сили або якісно нових джерел розвитку, підвищення ефективності діяльності в результаті поєднання окремих частин, елементів, факторів в єдину систему.

Відповідно до принципів  системного підходу визначення логістичної  системи можна подати у такому формулюванні:

Логістична  система - сукупність взаємопов’язаних логістичних підсистем (елементів) які виконують логістичні функції щодо обслуговування (обробки) матеріальних потоків, які взаємодіючи між собою, досягають синергетичного ефекту у досягненні логістичних цілей.

Як і іншим економічними системам логістичній системі притаманні певні властивості, до яких, як правило, відносять:

Складність, тобто наявність великої кількості елементів, які виконують одну чи декілька споріднених логістичних операцій. Означені елементи групують у системи нижчого порядку, які є елементами (підсистемами) логістичної системи.

Ієрархічність – наявність у логістичній системі рівнів ієрархії та визначеного підпорядкування елементів системи підсистемі вищого рівня.

Структурованість означає, що елементи (підсистеми) впорядковані певним чином у організаційну структуру. Принцип впорядкування елементів враховує оптимальних розподіл логістичних функцій та операцій між ними, а також регламентує їх взаємозв’язки.

Гнучкість – здатність системи швидко реагувати на виникнення нових запитів зовнішнього та внутрішнього оточення та змінюватися для оптимального задоволення цих запитів.

Емерджентність – означає наявність у системи властивостей які не притаманні жодному елементу у відокремленому становищі. Емерджентність є передумовою виникнення ефекту синергії.

 

2. Класифікація та структуризація логістичних систем

За ознакою територіально-просторового охоплення логістичні системи поділяють  на:

Мікрологістичні системи належать до економічних систем господарюючих суб’єктів (організацій, підприємств чи групи підприємств, об’єднаних на корпоративних засадах), і є їхніми підсистемами.

Металогістичні  системи утворені для вирішення логістичних завдань партнерських об’єднань (кластерів, альянсів, тощо) або обслуговування логістичних потреб регіону (муніципального утворення) країни.

Макрологістичні системи створюють для організації та підтримування взаємодії логістичних систем мікро- та мета рівня та обслуговування матеріальних потоків на рівні країни чи групи країн. Серед макрологістичних систем вирізняють національні та міжнародні системи.

За видами господарської  діяльності серед мікрологістичних систем виділяють: виробничі логістичні системи, торговельні логістичні системи, сервісні логістичні системи, транспортні логістичні системи, комунальні логістичні системи, військові логістичні системи.

Характер організації  руху матеріального та інформаційного потоків через логістичну систему дозволяє виділити штовхаючі та тягнучі логістичні системи.

Організація руху матеріального  потоку у штовхаючих системах передбачає виштовхування партії деталей у наступну стадію виробничого процесу після обробки її на попередній. Така система діє на підприємствах які формують річну виробничу програму на основі маркетингових прогнозів та річних обсягів збуту попередніх років.

У тягнучих логістичних системах формування планування виробничих операцій здійснюється на останній стадії виробничого процесу на основі отриманих від споживачів замовлень. У подальшому кожна стадія витягує у попередньої необхідну партію деталей, зробивши їй попередні замовлення

Структуризація логістичних  систем.

Ефективність роботи логістичної системи, можливість її оперативної оптимізації та трансформації залежить від вибору її структури, тобто виділення елементів та підсистем. У існуючій літературі є досить багато варіантів структуризації логістичних систем, найбільш поширені з них подано у таблиці 1.

2. Логістичні канали та ланцюги.

Логістична система  є інтегрованою складовою підприємства і має складні та динамічні  зв’язки із його зовнішнім оточенням. Формування таких зв’язків відбувається, як правило з метою налагодження інтегрованої роботи із потенційними та існуючими постачальниками, посередниками та споживачами.

Частково впорядкована сукупність різноманітних підприємств  які можуть виконувати логістичні операції щодо обробки матеріального потоку з метою трансформації та переміщення сировини, напівфабрикатів чи готової продукції від первинного джерела до кінцевого споживача утворює логістичний канал.

Структуризація  логістичних систем

Таблиця 2.1

Ознаки структуризації	Логістичні  підсистеми
1	2
Функціональний поділ	Опрацювання та реалізація замовлень Постачання Обслуговування виробничого  процесу Транспортування Складування Пакування Управління запасами Обслуговування споживачів Інформаційне забезпечення матеріального потоку
Поділ за функціями управління	Логістичне планування Логістичне адміністрування Організація логістики Логістичний контроль Логістичне нормування Операційна логістика Стратегічна логістика Інтегрована логістика
Предметно-структурний  поділ	Підсистема інтегрованого  переміщення матеріальних ресурсів Підсистема інтегрованих інформації і управлінських рішень щодо переміщень Підсистема регулювання  та страхування логістичних рішень і процесів
Фазовий поділ	Логістика постачання Виробнича логістика Логістика дистрибуції Зворотна (реверсна) логістика Фінансова логістика Інформаційна логістика Транспортна логістика Складська логістика

 

Лінійне впорядкування  таких підприємств для організації  трансформування одиниці продукції  чи її партії на шляху від первинного джерела до кінцевого споживача  дозволяє виокремити у логістичному каналі логістичний ланцюг.

Використання процесного підходу у логістиці дозволяє розглядати логістичний ланцюг як ланцюг бізнес-процесів, згрупованих у кожного  учасника ланцюга. Розгляд бізнес-процесу, як первинної ланки логістичного ланцюг виявляє ефект від його виконання та зайві чи дублюючі бізнес-процеси. Окрім цього поділ логістичного ланцюга на бізнес-процеси дозволяє здійснювати аналіз цінності яку вони створюють під час трансформації продукту.

Вперше комплексне поняття  «ланцюг створення цінності»  ввів М.Портер. Він розглянув цей ланцюг в межах підприємства, зазначаючи, що ланцюг створення цінності, котрий охоплює всю галузь чи певний її сектор, є надто широким поняттям: розгляд такого ланцюга не проявляє, а навпаки, затемнює джерела конкурентних переваг. Проте із запровадженням фундаментальної логістичної концепції та розвитком теорії конкуренції актуальною стає теза про те, що підприємства є певною мірою потенційними партнерами у створенні кінцевого продукту, використовуючи партнерство як засіб побудови конкурентних переваг. Сучасна управлінська парадигма передбачає перенесення досліджень передумов ефективної діяльності підприємства у зовнішнє середовище. Тому запропонована М. Портером концепція ланцюгів створення цінності логічно переорієнтовується із взаємодії видів діяльності, спрямованих на створення цінності всередині підприємства, у інтеграційний процес групи підприємств як однієї галузі, так і інших підприємств, що функціонують на одному ринку (сегменті ринку).

Галузевий ланцюг цінності, запропонований А. Томпсоном, який складається з ланцюгів цінності підприємств. Такий ланцюг є перехідним варіантом від концепції ланцюгів створення цінності в межах підприємства до концепції інтегрованого ланцюга створення цінності. Варто зауважити, що А. Томпсон розглядає елементи ланцюга (внутрішнього і галузевого) здебільшого з позицій формування витрат, тобто вивчає вартісну сторону продукту. Однак ланцюг А. Томпсона має ціннісний характер і відображає структуру витрат, понесених на створення доданої цінності. Таке твердження базується на виділенні А. Томпсоном елементів ланцюга за критерієм задоволення клієнтів (корисного змісту продукту).

У ланцюгу необхідно  знаходити оптимальне співвідношення між створюваними видами цінності, враховуючи, що з точки зору власників зростання цінності компанії є основною метою, а цінність продукту та цінність для персоналу такими, що її забезпечують. З огляду на це, при проведенні аналізу варто деталізувати структуру цінності та розглядати співвідношення елементів сукупної цінності на кожному етапі її створення. У цьому випадку ланцюг створення цінності матиме вигляд, поданий на рис 2.1.

Рис.2.1. Ланцюг створення  цінності

Ланцюг створення цінності є інституційним інструментом структурування та управління логістичним ланцюгом, що дає можливість усвідомити мотиви його учасників, розглядаючи останніх як суб’єктів мотивації, створення, просування та споживання цінності. Очевидно, рушійним елементом системи мотивації створення цінності, визначення її структури (корисного змісту) є споживач, оскільки він один сплачує за кінцеву цінність. Попередні учасники ланцюга отримають певну частку сукупної винагороди, сплаченої споживачем у результаті придбання означеної цінності.