Лекции по "Логистике"

Визначаючи  розмір замовлення, необхідно співставити  витрати на утримання запасів і витрати на подання замовлень. Оскільки середній обсяг запасів дорівнює половині розміру замовлення, укрупнення партій замовлення спричинить збільшення середнього обсягу запасів. З іншого боку, чим більшими партіями здійснюється закупівля, чим рідше доводиться робити замовлення, а отже, зменшуються витрати на їх подання. Оптимальний розмір замовлення повинен бути таким, щоб сумарні річні витрати па подання замовлень і на утримання запасів були найменшими за даною обсягу споживання.

Економічний розмір замовлення (economic order quantity — EOQ) визначається за формулою, отриманою Ф.У. Харрісом. Однак у теорії управління запасами вона більш відома як формула Уілсона:

 

 

де EOQ — економічний розмір замовлення, од.;

З — витрати виконання замовлення, грн.;

Сі — закупівельна ціна одиниці товару, грн.;

S — річний обсяг продажів, од.;

U — частка витрат зберігання в ціні одиниці товару.

На практиці під час визначення економічною  розміру замовлення доводиться враховувати більшу кількість факторів, ніж у базовій формулі. Найчастіше це пов'язано з особливими умовами постачань і характеристиками продукції, з яких можна отримати певний зиск, якщо взяти до уваги такі фактори: знижки на транспортні тарифи залежно від обсягу вантажоперевезень, знижки з ціпи продукції залежно від обсягу закупівель, інші уточнення.

Транспортні тарифи та обсяг вантажоперевезень. Якщо транспортні витрати несе покупець, під час визначення розміру замовлення потрібно враховувати і транспортні витрати. Як правило, чим більша партія постачання, тим нижчі витрати на транспортування одиниці вантажу. Тому за інших рівних умов підприємствам вигідні такі розміри постачань, що забезпечують економію транспортних витрат. Однак ці розміри можуть перевищувати економічний розмір замовлення, розрахований за формулою Уілсона. При цьому якщо збільшується розмір замовлення, збільшується обсяг запасів, а, отже, і витрати на їх утримання.

Для прийняття  обґрунтованого рішення потрібно зробити  розрахунок сумарних витрат з урахуванням економії транспортних витрат і без врахування такої економії — та порівняти результати.

Знижки  з ціни залежно від обсягу закупівель. Знижки з ціни залежно від обсягу закупівель розширюють формулу економічного розміру замовлення так само, як знижки на транспортні тарифи, які визначаються обсягом вантажоперевезень. Включення знижок у базову модель EOQ зводиться до розрахунку сукупних витрат і відповідного економічного розміру замовлення для кожного обсягу (і ціни) закупівлі. Якщо за певного обсягу закупівлі знижка буде достатньою, щоб компенсувати зростання витрат на утримання запасів за винятком скорочення витрат на розміщення замовлень, такий варіант, можливо, виявиться вигідним.

Інші  коректування моделі EOQ. Можливі й інші ситуації, що вимагають коректування моделі економічного розміру замовлення:

1. Обсяг виробництва. Уточнення обсягу виробництва необхідні тоді, коли найбільш економічний розмір замовлень диктується виробничими потребами й умовами.
2. Закупівлі змішаних партій. Закупівля змішаних партій означає, що одноразово надходить декілька видів продукції; у зв'язку з цим знижки, встановлені відповідно до обсягу закупівель і вантажоперевезень, слід оцінювати щодо комбінації товарів.
3. Обмеженість капіталу. Обмеженість капіталу доводиться враховувати тоді, коли кошти для інвестування у запаси обмежені. Через це під час визначення розміру замовлень слід розподіляти обмежені фінансові ресурси між різними видами продукції
4. Використання власних транспортних засобів Використання власних транспортних засобів впливає на розмір замовлення, тому що в цьому випадку транспортні витрати, пов'язані з поповненням запасів, є фіксованими витратами. Тому власний транспорт повинен бути заповнений цілком незалежно від економічною розміру замовлення.

 

3.5. Система постачання «ТОЧНО  У ТЕРМІН» в закупівельній логістиці

Найбільш  розповсюдженою у світі логістичною  концепцією є концепція «точно у термін» (just-in-time, JіT), яку ще називають концепцією «О запасу».

З логістичних  позицій концепція « точно  у термін» ґрунтується на організації постачання без будь-яких обмежень щодо вимоги мінімуму запасів, де потоки матеріальних ресурсів ретельно синхронізуються з потребою у них, яка задається виробничим розкладом випуску готової продукції. Подібна синхронізація досягається координацією двох логістичних сфер постачання і виробництва

Система постачання «точно у термін» — це система  організації постачання, яка ґрунтується на синхронізації процесів доставки матеріальних ресурсів у необхідній кількості й на той момент, коли ланки логістичної системи їх потребують, з метою мінімізації витрат, пов'язаних із створенням запасів.

Впровадження  концепції «точно у термін» має  свої позитивні та негативні сторони її перевагами є:

• скорочення запасів на всіх стадіях логістичного циклу;
• скорочення складських площ;
• висока пропускна здатність;
• активна участь і підвищена мотивація працівників;
• високий прибуток і продуктивність логістичної системи;
• висока якість обслуговування;
• висока гнучкість логістичної системи;
• своєчасна доставка.

До недоліків системи «точно у термін» слід віднести:

• низькі запаси роблять будь-які збої в роботі логістичної системи критичними;
• введення системи може вимагати великих змін, яких важко досягнути на практиці.

Досвід показує, що стратегія J іТ не є універсальною і застосовується не завжди. Її реалізацію стримують такі важливі фактори, як незадовільна якість продукції, порушення термінів постачання й оплат за товар, помилки і збої в передачі інформації між замовником і постачальниками. Успіх у реалізації стратегії залежить також від кількості та територіальної дислокації постачальників, рівня їх відповідальності під час виконання договірних; зобов'язань. Тому величезні витрат, пов'язані з реалізацією методу закупівель «точно в термін», ефективні тільки в стабільно працюючих економічних системах за умови  довгострокових господарських зв'язків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА 4. ВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА

 

4.1. Поняття виробничої логістики

Матеріальний  потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому етапі чає свою специфіку і має назву виробнича логістика.

Метою виробничої логістики є оптимізація матеріальних потоків всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають матеріальні послуги.

Логістичні  системи, які досліджує виробнича  логістика, називаються внутрішньовиробничими логістичними системами. Клас внутрішньовиробничих систем досить великий - це промислові підприємства з високим рівнем автоматизації виробництва, автоматизовані складські системи і підприємства матеріально-технічною постачання, транспортні вузли, вантажні тощо.

До завдань внутрішньовиробничих логістичних систем у рамках заданої виробничої програми належать:

• оперативно-календарне планування з детальним розкладом випуску готової продукції;
• оперативне управління технологічними процесами виробництва;
• загальний контроль якості, підтримка стандартів якості продукції та відповідного сервісу;
• стратегічне і оперативне планування постачань матеріальних ресурсів;
• організація внутрішньовиробничого складського господарства;
• прогнозування, планування і нормування витрат матеріальних ресурсів у виробництві;
• організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту;
• контроль і управління запасами матеріальних ресурсів, незавершеного  виробництва і  готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництва;
• внутрішньовиробничий фізичний розподіл матеріальних ресурсів і готової продукції;
• інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками;
• автоматизація і комп'ютеризація управління матеріальними та Інформаційними потоками у виробництві.

Таким чином, завдання виробничої логістики відображають організацію управління матеріальними та інформаційними потоками не просто всередині логістичної системи, а в рамках процесу виробництва.

 

4.2. Традиційна і логістична концепція  організації виробництва

Логістика дещо змінила уявлення про організацію виробничо-технологічного процесу на підприємстві.

Зміст концептуальних положень свідчить проте, що традиційна концепція організації виробництва найбільш прийнятна для умов «ринку продавця», в той час як логістична концепція — для «ринку покупця».

Якщо попит  перевищує пропозицію, то впевненість  у тому, що будь-яка партія виготовленої продукції буде реалізована, обумовлює функціонування витратною виробництва.

Більше уваги  приділяється максимальному завантаженню виробничих, потужностей і зниженню собівартості одиниці продукції шляхом збільшення продуктивності обладнання за одиницю часу. Завдання підвищення ефективності інфраструктурних операцій і процесу реалізації мають другорядне значення.

Маємо іншу ситуацію, коли потенційна пропозиція перевішує попит. В умовах конкурентної боротьби за споживача проблеми ефективної реалізації виготовленої продукції стають пріоритетними.

 Динамічність  і невизначеність попиту на  ринку робить недоцільним створення і підтримку великих запасів. Одночасно виробники дуже зацікавлені в отриманні кожного нового, навіть невеликого замовлення. Все це обумовлює потребу в гнучких виробничих потужностях, які здатні швидко відреагувати на кон’юнктуру попиту. Запас виробничої потужності виникає при наявності якісної та кількісної гнучкості виробничих систем. Якісна гнучкість забезпечується за рахунок наявності універсального обслуговуючого персоналу» і гнучкого виробництва Кількісна гнучкість може забезпечуватися різними способами, Наприклад, на деяких підприємствах Японії основний персонал складає не більш 20% від максимальної кількості працюючих Решта 80% - тимчасові працівники.

При цьому  зниження собівартості в умовах конкуренції  досягається не збільшенням розмірів партій, які випускаються, або іншими екстенсивними заходами, а логістичного організацією як окремого виробництва, так і всієї товаропровідної системи в цілому. Основою такої організації зазвичай є створення центру управління логістики, у якому зосереджується інформація та управління всіма зв'язками, що дозволяє забезпечити координацію, управління і контроль за процесом у цілому.

 

4.3. Логістична концепція «MRP»

Однією з  найбільш популярних у світі логістичних  концепцій, на основі якої розроблено і функціонує велика кількість мікрологістичних систем, є концепція «планування потреб/ресурсів» (requirements/resource planning, RP). Концепцію RP часто протиставляють логістичній концепції «точно у термін», маючи на увазі, що на ній (на відміну від JIТ - підходу) базуються логістичні системи «штовхаючого» типу.

Базовими  мікрологістичними системами, які  ґрунтуються на концепції «планування  потреб/ресурсів», у виробництві  і постачанні є системи «планування потреби в матеріалах/виробничого планування потреби в ресурсах» (materials/manufacturing requirements/resource planning. MRP I/MRP II), а в дистрибуції (розподілі) — системи «планування розподілу продукції/ресурсів»  Основними цілями системи MRP є:

• задоволення потреби у матеріалах, компонентах і продукції 
  для планування виробництва і доставки споживачам,
• підтримка низькою рівня запасів матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції,
• планування виробничих операцій, графіків доставки, закупівельних операцій.

У процесі  реалізації цих цілей система MRP забезпечує потік планових кількостей матеріальних ресурсів і запасів продукції на горизонті планування. Система MRP спочатку визначає, скільки  в які строки необхідно виготовиш кінцевої продукції. Потім система визначає час і необхідні кількості матеріальних ресурсів для виконання виробничого розкладу.

Програмний  комплекс MRP І заснований на систематизованих виробничих розкладах (графіках випуску кінцевої продукції) залежно від споживчого попиту і комплексної інформації, отримуваної з баз даних про матеріальні ресурси та їх запаси. Алгоритми, закладені в програмні модулі систем», спочатку переводять попит на готову продукцію в необхідний загальний обсяг вихідних матеріальних ресурсів. Потім програми обчислюють ланцюг вимог вихідних матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, обсягу незавершеного виробництва, які ґрунтуються на інформації про відповідний рівень запасів, і розмішають замовлення на обсяги вхідних матеріальних ресурсів для ділянок виробництва (складання) готової продукції. Замовлення залежать від специфікованих за номенклатурою, обсягів вимог матеріальних ресурсів і часу їх доставки на відповідні робочі місця і склади.

Після завершення всіх необхідних обчислень в інформаційно-комп'ютерному центрі фірми формується вихідний комплекс машинограм системи MRP І, який у документальному вигляді передається виробничим та логістичним менеджерам для прийняття рішень з організації забезпечення виробничих ділянок і складського господарства фірми необхідними матеріальними ресурсами. Типовий набір вихідних документів системи MRP І містить:

• специфіковані за номенклатурою, обсягом і часом вимоги матеріальних ресурсів, які замовляються в постачальників;
• зміни, які необхідно внести у виробничий розклад;
• схеми доставки матеріальних ресурсів, обсяг постачань і т.п.,; анульовані вимоги готової продукції, матеріальних ресурсів;
• стан системи MRP.