Аналіз регіональної туристичної політики на прикладі тернопільської області

     Основні заходи програми розвитку туризму згруповано у 8 основних розділів: удосконалення системи регулювання туризму, аналітично-дослідницька діяльність у сфері туризму, інвестиційна діяльність, розвиток пріоритетних напрямків туризму, розвиток туристичної інфраструктури, маркетингова та рекламно-інформаційна діяльність, організація зворотного зв’язку з учасниками програми, захист та безпека туристів.

     Реалізація  передбачених програмними документами  заходів дозволить створити сучасну туристичну інфраструктуру, дасть змогу створити якісний туристичний продукт, здатний максимально задовольнити потреби населення; забезпечити комплексний розвиток туристичної сфери; створить передумови для залучення іноземних інвестицій; сприятиме ефективному туристичному обміну та збільшенню потоку туристів, виготовленню високоякісної рекламної продукції про туристичні можливості краю та поліпшенню якості екскурсій, збільшенню кількості екскурсантів, поліпшенню умов відпочинку та оздоровлення населення, а також збільшить частку в’їзного туризму, що в свою чергу дасть можливість отримати додаткові фінансові ресурси у місцевий бюджет. Результатом виконання заходів програми буде покращення іміджу області як туристичного краю в Україні і світі.

     Зважаючи  на територіальну диференціацію  туризму, розташування туристичних  центрів, особливості  їх транспортного  зв’язку із обласним центром та сучасних туристичних попиту і пропозиції, на території Тернопільської області виділяють 4 туристичні райони: Північний, Центральний, Південний та Західний, які є складовими більших за масштабами туристичних регіонів у територіальній організації національного ринку туристичних послуг.

     Провідна  роль серед завдань розвитку туристичної галузі у Тернопільській області належить модернізації туристично-рекреаційної інфраструктури та супутніх до туризму сфер діяльності. З урахуванням попиту на внутрішньому туристичному ринку пріоритетною є участь у створенні туристично-рекреаційного потенціалу у Бережанському, Борщівському і Кременецькому районах. З урахуванням наявного прородно-рекреаційного потенціалу пріоритет віддаватиметься розвитку туристично-рекреаційної інфраструктури у Бучацькому, Гусятинському, Шумському районах, розбудові туристичної інфраструктури у Збаразькому, Монастириському, Підволочиському і Підгаєцькому районах.

     Розглядаючи територію Тернопільської області  як один з найсприятливіших регіонів для розвитку туризму в Україні, на основі наукових досліджень, створено картосхему перспективної територіальної організації ринку туристичних послуг у Тернопільській області, враховуючи сучасний стан розвитку туризму.

     В області, у зв’язку з багатою ресурсною базою, можуть розвиватися більшість поширених на сьогодні видів туризму. Туристичні центри можуть формуватися одно- та багатопрофільні, різного ступеня значення в туристичному районі (районні або локальні). Спеціалізація туристичних центрів області розроблена виходячи із 18 видів. Кожен із туристичних центрів може включатись до різних за характером програм обслуговування туристів.

      Забезпечення  динамічного соціально-економічного розвитку області відповідно до визначених пріоритетів потребує проведення ефективної інвестиційної політики на регіональному та територіальному рівнях. В умовах Тернопільської області, яка за цілою низкою показників соціально-економічного розвитку відстає від середнього по державі рівня, лише впровадження інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки на базі використання конкурентних переваг може забезпечити подолання структурних і територіальних диспропорцій у розвитку, а також вирішити питання створення високопродуктивних робочих місць та підняття життєвого рівня населення області.

     Програма стимулювання розвитку інвестиційної діяльності в Тернопільській області на період до 2011 року [22] є інструментом координації діяльності учасників інвестиційних процесів на території області. Вона спрямована на впровадження ефективної інвестиційної політики обласною та районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування у різних галузях. В сучасних умовах розвитку економіки регіонів інвестиції виступають важливим джерелом розвитку туризму.

     Одним із завдань програми є забезпечення через інвестиційні важелі розвитку туристично-рекреаційної сфери. Основними заходами щодо виконання програми стимулювання розвитку інвестиційної діяльності в Тернопільській області на період до 2011 року в сфері туризму та організації відпочинкової діяльності визначено [22]:

• сприяння впровадженню гнучкого стимулюючого механізму, зокрема пільг для інвесторів, які гарантують розбудову та довгострокові капіталовкладення в санаторно-курортну й туристично-готельну індустрію;
• сприяння організації проведення реконструкції та модернізації санаторно-курортних, відпочинкових і туристичних закладів за міжнародними стандартами;
• здійснення науково обґрунтованого зонування території області за показниками рекреаційної місткості відповідно до норм антропогенного навантаження на ландшафт;
• участь у розробленні генеральних планів та схем забудови курортів і туристичних центрів;
• удосконалення механізмів контролю за дотриманням стандартів надання туристсько-екскурсійних, санаторно-курортних і готельних послуг, подальша сертифікація підприємств рекреаційної сфери;
• посилення загальнодержавної і міжнародної реклами місцевих рекреаційних ресурсів регіону та відповідних послуг;
• формування розгалуженої мережі екскурсійно-інформаційних пунктів, впровадження нових туристичних маршрутів і тематичних екскурсійних програм; розбудова туристичної інфраструктури;
• створення єдиної інформаційної системи з повним банком даних переліку туристичних і курортних послуг (маршрутів, об'єктів, закладів, природно-рекреаційних ресурсів, історико-культурних пам'яток, транспортного забезпечення та інших послуг), включаючи портали в інформаційному просторі Інтернет;
• підтримку розвитку основних напрямків туризму: пригодницького (створення комплексів, атракціонів, парків розваг; організація екстремальних розваг (у печерах, сплавами тощо); екотуризму (унікальними природними місцями області, створення територій розвитку сільського туризму); культурно-пізнавального (проведення фестивалів, рольових та історичних ігор з використанням руїн замків); паломницькі програми; тематичного (конгрес-туризму; монопольних програм (спорудження центрів місцевої культури тощо); спортивного туризму (водного, гірськолижного туризму, тощо);
• розробку механізму мікрокредитування господарів сільських садиб зеленого туризму, з метою доведення до сучасних стандартів та надання методичної і правової допомоги господарям сільських садиб.

     Слід  зазначити, що при складанні планів економічного і соціального розвитку області постійно відбувається уточнення конкретних заходів та перелік пріоритетів структурної перебудови економіки регіону, виходячи з невідкладних потреб та наявних ресурсних можливостей.

      Таким чином, узгодження інтересів органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, неурядових організацій та бізнесових структур для активізації процесів розвитку регіону при виконанні основних стратегічних програмних документів на Тернопільщині є основою для взаємовигідної співпраці та досягнення позитивних результатів. Лише враховуючи природнокліматичний, рекреаційний, соціально-економічний, та історико-культурний потенціал регіону, національні особливості, можна створити високоприбуткову туристичну галузь на Тернопільщині. Але головним має бути формування нового державного підходу до туризму, як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може стимулювати ряд важливих галузей економіки. 
 

     3.2. Шляхи удосконалення  державного управління туристичною галуззю

      На сьогодні актуалізується проблематика, пов’язана з підвищенням ефективності організації та діяльності системи державного управління туризмом. З наукових позицій пояснення природи та сутності державного управління туристичною сферою передбачає його дослідження як системи та процесу у взаємодії з навколишнім соціально-економічним та політичним середовищем.

      На сучасному етапі розвитку туристичної сфери досить складно визначити організаційно-економічні засади побудови раціональної системи державного управління туризмом, оскільки необхідно більш чітко розмежувати компетенції та відповідальність органів державного управління у сфері туризму, оптимізувати існуючі механізми державного регулювання, а також визначити межі впливу держави на розвиток вітчизняного туризму, адже сучасні умови характеризуються поєднанням ринкових механізмів регулювання з державними.

      Результати вивчення структурних елементів системи державного управління туризмом свідчать, що основними вимогами до неї є забезпечення взаємодії всіх елементів управлінської структури та прозорості прийняття управлінських рішень; здійснення функцій прогнозування і стратегічного планування як однієї з основних вимог ефективної туристичної політики; покращання якості управління на всіх стадіях розвитку туризму.

      Важливою умовою розвитку туризму як визначального фактора модернізації економіки й стабілізації соціальної обстановки є участь держави у формуванні сприятливої атмосфери для розвитку туризму, патронуванні розвитку базових галузей, участі в інвестиційній діяльності і розвитку матеріально-технічної бази.

     Для досягнення поставлених цілей та завдань у розвитку туристично-рекреаційної галузі області необхідні наступні кроки:

• Формування нормативно-правової бази щодо розвитку туризму на регіональному та місцевому рівнях.
• Проведення моніторингу місцевих туристичних ресурсів і об’єктів туристичної інфраструктури, визначення  рівня та можливих перспектив їх використання.
• Визначення найбільш значущих з точки зору туристичної та рекреаційної привабливості об’єктів та створення конкурентноспроможних туристичних продуктів.
• Вдосконалення діючих та розробка нових туристичних та екскурсійних маршрутів, в першу чергу малими містами та їх околицями, таким чином повністю розкриваючи історико-культурний, архітектурний та природно-рекреаційний потенціал краю.
• Створення умов для розвитку ділового туризму (облаштування конференц-залів, ділових центрів, оснащення їх необхідною технікою).
• Розвиток індустрії розваг (аквапарків, кегельбанів, культурно-розважальних комплексів тощо), підтримка фестивального руху.
• Стимулювання залучення інвестицій у розвиток туристичної інфраструктури, шляхом впровадження проектного методу роботи, розробка місцевою владою та підприємницькими структурами проектів та програм для участі у грантових конкурсах, зокрема у Всеукраїнському конкурсі проектів і програм розвитку місцевого самоврядування.
• Розробка і впровадження маркетингової стратегії розвитку (покращення інформаційного забезпечення туристичної галузі), промоція туристично-рекреаційних можливостей області в Україні та за кордоном.
• Визначення найбільш прийнятних форм партнерства та кооперації між об’єктами туристичної інфраструктури, владою, комунальними підприємствами та місцевою громадою.

      Становлення національного туризму паралельно з існуючими суспільними змінами зумовлює складність та неоднозначність формування туристичної політики держави. Суперечливість цього процесу пояснюється недосконалістю законодавчої та нормативно-правової бази, відсутністю ефективних механізмів державного управління цією сферою, протистоянням державному регулюванню окремих суб’єктів туристичної діяльності.

      Способи та методи впливу, які використовуються сьогодні для регулювання туристичної галузі, далеко не завжди виявляються адекватними сучасним умовам та тенденціям. Тому для зміни ситуації на краще необхідним є вдосконалення механізмів регулювання господарської діяльності з урахуванням досвіду країн з розвиненою туристичною галуззю, формування нових соціально-економічних підходів до стратегії розвитку національного туристичного комплексу і системи управління туристичними процесами як на державному, так і на регіональному рівнях.

      Умовою  регіонального розвитку туризму є чіткий розподіл повноважень між центральними та регіональними галузевими органами влади, а також між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування. Доцільним є делегування органам місцевого самоврядування повноважень щодо розвитку місцевого туризму: створення регіональних туристичних корпорацій, туристичних інформаційних центрів, розбудови інфраструктури, залучення інвестицій тощо.

      Урахування  вітчизняного й світового досвіду, обгрунтування потреб сучасного розвитку галузі туризму дає підстави запропонувати органам державної управління для подальшого впровадження в їх практичну діяльність з метою реформування туристичної галузі рекомендації такого змісту:

   - створення соціально-економічних,  організаційно-управлінських умов  для перетворення туризму на економічно ефективну сферу діяльності та забезпечення сталого розвитку туризму;

   - сприяння покращенню інвестиційного  клімату у сфері туризму області; 

   - створення об’єктів туристичної  інфраструктури в межах територій  з високою концентрацією цінних  природних та історико-культурних туристичних ресурсів за напрямами національної мережі туристичних маршрутів;

   - раціоналізація використання фінансових  і матеріальних ресурсів у  сфері туризму, наповнення місцевих  бюджетів від туристичної діяльності, збільшення надходження від туризму;

   - створення робочих місць, розвиток малого та середнього підприємництва у сфері туризму, розширення зайнятості населення у сільській місцевості через розвиток сільського зеленого туризму;

   - покращення туристичного іміджу  області, ефективне використання можливостей, пов’язаних з проведенням фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу “Євро – 2012” в Україні.

     Для досягнення цих цілей необхідним є вирішення наступних завдань:

   - реконструкція та модернізація  існуючих та будівництво нових санаторно-курортних, відпочинкових і туристичних закладів;

   - створення сучасної дорожньої  інфраструктури на основних туристичних  маршрутах; 

   - реалізація інвестиційних проектів,

   - визначення земельних ділянок  для створення відповідної туристичної  інфраструктури, в тому числі для будівництва готелів, мотелів, парків розваг;