Аналіз регіональної туристичної політики на прикладі тернопільської області

      Релігійно-паломницький. В усьому християнському світі відомі духовно-релігійні центри – Свято-Успенська Почаївська лавра та Марійський духовний центр у Зарваниці. Свято-Успенська Почаївська лавра поряд з Києво-Печерською належить до ряду найбільших православних святинь світу. Марійський духовний комплекс у Зарваниці для греко-католиків усього світу взагалі є головною святинею. У 2004 році  комплекс визнаний кращим архітектурним об’єктом в Україні.

           Магічною вважають Божу гору  поблизу Кременця. Осередком паломництва  та релігійного туризму римо-католиків  став Язлівець Бучацького району,  мабуть, єдиним у світі музеєм монашок. Саме в цьому містечку свого часу було засновано Орден Сестер Непорочного Зачаття.

     З дохристиянських часів зберігся унікальний і живописний печерний храм у селі Монастирок Борщівського району. До ІХ ст. він був язичницьким, а пізніше – християнським. У ньому зберігся наскальний образ Ісуса Христа, якому вже більше тисячі років. Між іншим, це не єдиний такого роду храм у печері в області. Найбільш відомі з них знаходяться у Рукомиші Бучацького району і в Державному заповіднику „Медобори”.

     Західних  туристів в останні роки надзвичайно  приваблює давня дерев’яна архітектура. Зокрема, на Тернопільщині збереглося більше сотні дерев’яних церков, вік деяких з них сягає в глибину 14-16 ст.

     До  релігійно-паломницького туризму можна віднести й так званий ностальгічний туризм. Мова йде про повернення до праху предків, до витоків історії свого народу, свого родоводу. У цьому аспекті Тернопілля може бути цікавим не тільки для українців, а й насамперед для євреїв і поляків, а також для росіян, чехів, інших народів. Цей фактор не останній для розвитку в’їзного туризму в нашому регіоні. Зрештою, таким чином можна було б заодно вирішити проблему занедбаності багатьох історично цінних кладовищ, в першу чергу єврейських та польських.

           За роки незалежності в області відбудовано чи споруджено понад 700 храмів і більше ста будується, серед них Собор Єднання Заходу і Сходу в Підволочиську, Свято-Троїцький Духовний центр на честь Д. Галицького в Тернополі; функціонують 29 монастирів релігійних громад різних конфесій.

      Релігійно-паломницький туризм є найстабільнішим, більше того, таким, що постійно розвиватиметься, незалежно  від кліматично-погодних умов і від  політико-економічної кон’юнктури. Область давно стала маленьким Єрусалимом для паломників різних конфесій. Щороку мільйони віруючих з усієї України та багатьох країн світу прибувають до Тернопільської області.

     Спелеологічний  туризм. Рельєф Тернопільської області сприятливий для рекреаційного освоєння і виступає цілком самостійним об’єктом туризму, особливо спелеологічного. Область займає західну частину Подільської височини, має нахил з півночі на південь, в межах Подільсько-Буковинської карстової області. Абсолютні висоти поверхні тут коливаються від 443 м (біля с. Мечищів Бережанського району) до 116 м (в гирлі річки Збруч).

     Зокрема, на території Тернопільської області, поблизу с. Коралівка, знаходиться  вхід у найдовшу гіпсову печеру-лабіринт світу - Оптимістичну – завдовжки 210 км. На Тернопільщині знаходяться  понад сто печер, серед них печери Озерна (107,0 км; с. Коралівка, с. Сапогів), Кришталева (22,0; с. Кривче), Млинки (21,0; с. Залісся), Вертеба (7,820; смт. Більче-Золоте), Угринь (2,12), Тимкова Скеля (1,78), Ювілейна (1,50). Майже всі вони є пам’ятками природи, можуть використовуватись в програмах спортивного, спортивно-оздоровчого, оздоровчого, екологічного та екстремального туризму тощо. Наприклад, через згадані печери проходить близько 10 спортивних спелеологічних маршрутів І категорії складності. Серед негативних природних процесів, пов’язаних з особливостями рельєфу, найбільше зустрічаються зсуви, які не мають масового поширення і не є на заваді розвитку туризму в області.

     У світі поки що не відкрито інших  таких великих горизонтальних гіпсових печер із специфічною будовою. Розташовані вони на глибині від 10 до 50-60 метрів під землею. В області, яка територіально є однією з найменших в Україні, сьогодні їх налічується більше сотні. Але спелеологи та туристи й тепер відкривають нові печери. У центрі Європи у XXI столітті ще можливі географічні відкриття. Більше того, існує думка, що в області відкрито лише 20% печер, а ще 80% з них чекають на свого першовідкривача.

     Але, на жаль, екскурсійний освітлений маршрут  поки що діє тільки у печері Кришталевій, що в селі Кривче Борщівського району.

     Печера  Оптимістична (довжина розвіданих ходів  становить 214 км) занесена в книгу  рекордів Гіннеса як найбільша у  світі гіпсова печера і як друга  в світі серед вапнякових. Утім, якщо буде знайдено сполучення з печерою  Голубі Озера (120 км), що вважають учені, цілком імовірно, то Тернопілля матиме найбільшу в світі печеру. Печера Голубі Озера, як видно з назви, надзвичайно цінна своїми підводними плесами.

     Немає сумнівів, що через рік-другий печера Вертеба поблизу села Більче-Золоте того ж району стане відомою всьому світу. Тут створений чи не перший на планеті музей у печері – музей археології і трипільської культури, музей епохи неоліту. Справа в тому, що за кількістю і багатством знахідок предметів матеріальної культури різних епох Вертеба не має рівних серед інших печер світу. Саме тому археологи називають її Наддністрянською Помпеєю.

     Серед інших печер, які можна обладнати  під екскурсійні, можна виділити Млинки у Чортківському та Нагірянську  у Заліщицькому районах.

     Перевага  спелеотуризму теж полягає в тому, що він непідвладний кліматичним умовам: чи зима чи літо, а під землею постійно 11-14 градусів тепла.

     Пам’ятки  архітектури. На сьогодні  відомо, що більше третини всіх українських замків та їх руїн зосереджені на Тернопіллі. Найкраще зберігся палацово-замковий комплекс у Збаражі. Вражає своєю неприступністю замкова гора Бонна у Кременці. Чекають своїх господарів та інвесторів, які перетворили б їх у туристські комплекси, замки та вежі у Кривчому та Скалі-Подільській Борщівського району, Бережанах, Золотому Потоці і Язлівці Бучацького району, Скалаті Підволочиського району, Теребовлі, Микулинцях Теребовлянського району, Чорткові та інші.

     Культурна спадщина Тернопільщини значно впливає  на стан розвитку пізнавального, історичного  та сакрального туризму. Фортеці, релігійні споруди, музеї, створені на їх основі в області як об’єкти культурної спадщини становлять потужний туристичний потенціал.

     Замки, фортеці та інші оборонні споруди, що дійшли до нашого часу, були свідками визначних історичних подій на теренах України. Розкриваючи процеси формування та розвитку фортифікаційного зодчества, виявляються високі архітектурно-мистецькі традиції наших предків. Ці споруди є перспективними туристичними ресурсами  в Тернопільській області на сьогодні. Варто зазначити. що такі ресурси залучаються до туризму неефективно. Це пов’язано із погано розвинутою інфраструктурою на Тернопільщині, тому варто звернути особливу увагу на будівництво доріг, відпочинкових та готельних комплексів якщо не на території історичної споруди, то поряд із нею. Це сприятиме популяризації маловідомих будівель серед туристів.

     На  території Тернопільщини поєднані історично території трьох давніх земель: Галичини, Волині, Поділля. Саме тому наш край славиться різноманітністю  традицій, промислів та, зрозуміло, архітектурним здобутком.

     Тернопільська область посідає друге місце  після Львівської за кількістю історико-архітектурних  будівель в Україні. Кількість пам’яток історії та культури за даними 2008 року сягає 3680, з них історії – 1786, архітектури – понад 1300.

     На  території Тернопільської області  зосереджена велика кількість старовинних  фортець та замкових руїн. В зв’язку  з недостатнім розвитком туристичної  інфраструктури багато замкових руїн залишається на сьогодні в недоглянутому  та закинутому стані.

     В області відсутні пам'ятки монументального  мистецтва національного значення, але частка всіх інших досить значна. Наприклад, по кількості пам'яток архітектури  національного значення Тернопільщина  займає п'яте місце серед усіх областей України, за кількістю історичних місць - друге.

     Найбільшу щільність історико-культурних об'єктів  має Борщівський та Кременецький райони, найменшу - Козівський, Лановецький, Монастирський райони (Табл. 2.1).

                                                                                                         Таблиця 2.1

     Насиченість районів Тернопільської області історико-культурними  ресурсами національного  значення

     Варто згадати також про найбільш відомі пам’ятки архітектури та культури: Збаразьку фортецю (XVII ст.), палацовий комплекс у смт. Вишнівець, Бучацький замок (XІV ст.), Залозецький замок (XVI ст.), Кременецький замок (XIV-XV ст.) Теребовлянський замок тощо [41, с.152].

     Із  поданого переліку фортифікаційних  об’єктів зрозуміло, що Тернопільська область має багату історико-архітектурну спадщину. Більшість замкових комплексів Тернопільщини можна вважати одними з кращих пам’яток архітектури України, та, на жаль, лише одиниці знаходяться в задовільному технічному стані. Чимало пам’яток архітектури зруйновано, а значна частина перебуває під загрозою повного знищення [33, с.87].

     Тому  сьогодні актуальним залишається питання  про способи охорони та збереження історико-архітектурних об’єктів як цінних туристичних ресурсів у Тернопільській області.

     На  Тернопільщині знаходиться велика кількість сакральних споруд: всесвітньо відомі забудови в Зарваниці та Почаєві, давні костьоли в с. Личківці Гусятинського  району, с. Козина (дерев’яна церква Св. Параскевії із XVII ст. ), с. Сидорів, смт. Микулинці, с. Трибухівці, старі церкви в смт. Гусятин, м. Копичинці (церква Воздвиження Христа 1630р.), с. Гермаківка, с. Товсте. Найбільш давньою культовою спорудою є церква Святого Миколая в селі Збручанське Борщівського району [32, с.87].

     Збереглися  в Тернопільській області давні пам’ятки дерев’яної архітектури. Українські дерев’яні храми - прекрасні і автентичні пам’ятки, в яких найбільше виражені національні риси архітектури, часто не мають аналогів у світі - відомі лише обмеженому колу фахівців та аматорів, залишаючись поза увагою внутрішнього туризму. Використання об’єктів дерев’яного зодчества необхідне для формування власне національного туристичного продукту.

     Внесена до пам’яток ЮНЕСКО дерев’яна церква Іоанна Богослова, зведена у 1744 році в селі Скорики Підволочиського району. За плануванням це тридільна церква з прямокутними приміщеннями. Тут знаходиться один з найбільш оригінальних іконостасів на Поділлі.

     Гордість  тернопільських християн – с. Заздрість  Теребовлянського району, де народився  митрополит галицький, кардинал Йосиф Сліпий .

     В Тернопільській області діють два  Державних історико-архітектурних  заповідники з 10, що є в Україні (це – Кременецько-Почаївський та Бережанський), один Національний історико-архітектурний заповідник з чотирьох (це –„Замки Тернопільщини” з центром у Збаражі). Подібного нема в жодній іншій області нашої держави.