Технологічне планування торгових залів магазинів

В умовах сьогодення вартість основних фондів та оборотних коштів роздрібної торгівлі у 4 рази перевищує  річний обсяг роздрібного  товарообігу. В таких умовах важко говорити про ефективність їх використання, про розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази торгівлі.

Останніми роками скорочення купівельної  спроможності населення  призвело не тільки до спаду роздрібного  товарообігу, а й  до розвитку різноманітних організаційних форм продажу, за яких населенню пропонуються товари за значно нижчими цінами.

Основні причини великих  витрат торговельних підприємств —  це високі відсотки ставки за банківський  кредит, зростання  вартості комунальних  послуг, транспортних витрат, необхідність утримання персоналу торговельних підприємств, який є власником основних фондів. 

Слід зауважити, що на відміну від економічної соціальну ефективність не завжди можна виміряти кількісно.

Соціальну ефективність доцільно визначати з двох позицій: по-перше, ступенем задоволення потреб населення в товарах і послугах; по-друге, якістю торговельного обслуговування.

Торгівля, яка зараз існує (із великою торговельною націнкою, дорогою  продукцією, неможливістю купити товари у кредит, складністю з обміном неякісної продукції та повернення її, невибагливістю асортименту та ін.), не має перспектив для розвитку.

Необхідність  державного регулювання  торгівлі виникла  як наслідок появи  негативних диспропорцій у торгівлі, її низької  ефективності, з одного боку, і скорочення купівельної спроможності населення, з іншого.

Регулювання роздрібного товарообігу

Вивчаючи  це питання, студенти мають знати, що основою  для планового  регулювання роздрібного  товарообігу є  насамперед купівельні фонди населення, тобто сума грошових доходів, які можуть бути використані для придбання різних товарів. Купівельний фонд населення розраховують на основі балансу грошових доходів і витрат, які хоч і не повністю відображають всієї суми доходів, зокрема натуральних, проте є найбільш дієвим засобом установлення платоспроможного попиту.

На  основі балансу визначають загальний розмір грошових доходів  населення і суми нетоварних витрат, що служить основою  для розрахунку купівельного фонду, який дорівнює різниці між сумою  грошових доходів населення і його нетоварних витрат. За допомогою зазначеного балансу планові органи мають можливість установити співвідношення між грошовими доходами і витратами. Виявити структуру витрат і розмір доходів, які спрямовуються на купівлю товарів, тобто платоспроможного попиту населення, і ряд інших соціально-економічних показників. На основі балансу визначається рівень забезпечення населення готівкою грошової маси, задаються основні параметри для розрахунку показника емісії грошей.

Для розробки балансу грошових доходів і витрат використовують дані Міністерства фінансів, Національного банку, Державного комітету статистики України, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, інших позабюджетних державних та суспільних фондів, які є учасниками готівкового грошового обігу. 

Методика  розрахунку окремих  статей балансу здійснюється окремо за доходами і витратами. До доходів  робітників і службовців підприємств і  організацій включають  фондові доходи населення, одержані за результати праці від державних, кооперативних, спільних, орендних, акціонерних, приватних, громадських та інших установ і закладів, фондів, прибутків від підприємницької діяльності.

Таким чином, обсяг роздрібного  товарообігу державної  і кооперативної  торгівлі повинен  відповідати купівельному фонду населення, скоригованому в зв’язку з переміщенням грошей закупками на колгоспному ринку і в комісійній торгівлі, а також обсягу запланованого дрібного опту. Розрахунок обсягу роздрібного товарообігу наводиться в табл. 1.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 1. Розрахунок роздрібного  товарообігу.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури 

1. Брагин  л.А. Економіка торгового підприємства: Торгова справа. – М.: ІНФРА-М, 2004. – 314 с.
2. Вальовіч р.П., Давидова г.А. Економіка торгового підприємства. – Мінськ: Вища школа, 2002. – 199 с.
3. Гребнев а.І. Економіка торгового підприємства. – М., 2002. – 345 с.
4. Греховодова м.Н. Економіка торгового підприємства. – Ростов н/Д.: Фенікс, 2001. – 192 с.
5. Лебедева с.Н. Економіка торгового підприємства. – М.: Юріст', 2003. – 240 с.
6. Ньюмен Э., Каллен П. Рознічная торгівля: організація і управління. – Спб.: Пітер, 2005. – 416 с.
7. Снегирева в.В. Роздрібний магазин Управління асортиментом по товарних категоріях. – Спб.: Пітер, 2005. – 416 с.
8. Щур Д.Л., Трухановіч л.В. Основи торгівлі. Роздрібна торгівля. – М.: ДІС, 2002. – 800 с.
9. Витренко Н. М. Социальная инфраструктура Украины: Оценка уровня и перспектив развития. — К.: Наук. думка, 1993.
10. Гайдуцький П. І., Подолєва О.  Е. Фінансування соціальної політики. — К.: УАДУ, 1995.
11. Государственное регулирование экономики и социальный комплекс / Под. ред. проф. Т. Г. Морозовой. — М.: Финстат-информ, 1997.
12. Гриненко А., Кожан Т. Соціальний захист і боротьба з бідністю за умов переходу до ринку // Україна: Аспекти праці. — 1997. — № 5.
13. Громадське харчування на сьогодні // Баланс. — 1998. — № 34.
14. Данилишен Б. Сучасні тенденції регулювання процесів природокористування в Україні // Економіка України. — 1996. — № 11.
15. Державна програма охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів України (концептуальний варіант). — К., 1995.
16. Економіка міст / За заг. ред. В.  Макуха. — К.: Основи, 1997.
17. Економіка охорони здоров’я. — К.: Здравреформ, 1995.
18. Економіка України / За ред. доц. Б.  Ф.  Заблоцького. — Львів: ЛБК НБУ, 1997.