Музичне мистецтво 19 ст

Наприкінці 80 –х рр. мікстові, синтезуючі скерування митців та індивідуалізація трактування жанрів симфонічної  музики формують досить своєрідну ситуацію – при наявності великої кількості  творів для симфонічного оркестру визначення симфонії або відсутнє, або сполучено з програмною назвою. Показовим також є прагнення розширити межі музичного мислення за рахунок уведення нетрадиційних – з класичної точки зору – засобів. Йдеться про наближення та злиття різних модусів культури – "світської" та "релігійної" (нагадаємо, що у цей час активно відроджуються релігійні засади світобачення, чому сприяє офіційний         дозвіл на святкування 1000-ліття прийняття християнства Київською Руссю). Результатом стає активне уведення органу – у творчості Л. Дичко, В. Бібіка, В. Губи та інших.

Своєрідним підсумком  розвитку став фестиваль прем’єр  симфонічної музики у Дніпропетровську у 1990 р., на якому було презентовано твори 1987 – 1989 рр. Власне симфоній було представлено порівняльно мало. Але саме вони стали кульмінаціями  фестивалю. Серед них – Дев’ята "Пасторальна" симфонія В. Бібіка, присвячена одній з головних загальнолюдських проблем сьогодення – єднання людини і природи. Прозвучали також "Симфонія тривоги" В. Загорцева та 2 симфонія І. Ковача. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 

Активне мистецьке життя  України у 60 – 80 -і рр. спиралося  на діяльність раніш створених нових  колективів. Серед них – Державний  духовий  оркестр УРСР (1979 р., кер. В. Охріменко), Державний естрадно-симфонічний орекстр УРСР (1979 р., кер. А. Ануфрієнко), Київський оркестр народних інструментів (худ. кер. Я. Орлов). У 1976 р. було створено Камерний хор Херсонської філармонії (під кер. засл. арт. Г. Вазгіна), у 1971 р. починає свою діяльність струнний квартет Київської філармонії ім. М. Леонтовича, у репертуарі якого чільне місце посідає світова класика – від Гайдна до Шнітке. З 1981 р. активно діє Дитячий міський симфонічний оркестр у Харкові.

Царина хорової творчості, генетично значуща для вітчизняної музики, формується діяльністю Державної заслуженої академічної хорової капели "Думка", Українського Державного народного хору ім. Г. Верьовки. У 1969 р. розпочинається творчий шлях Київської чоловічої хорової капели             ім. Л. Ревуцького, виконання якою "Реквієму''  Л. Керубіні стало справжньою мистецькою подією. Вже на перших виступах створений у 1964 р. Київський камерний хор ім. Б. Лятошинського (кер. В. Іконник) ствердив визначальні риси свого творчого образу – пильна увага до світової спадщини, віртуозність виконавців, велика увага до сучасної української музики. Цьому колективу належить честь не тільки плідної праці над творчою спадщиною Б. Лятошинського, а й перше виконання циклу композитора на сл. А. Фета, кантати "Чотири пори року " Л. Дичко, "П’яти хорів" В. Бібіка за романом Ю. Бондарєва "Гарячий сніг". Різноманітний репертуар та виключна виконавська майстерність відзначає створений у Харкові у 1980 р. камерний хор під керівництвом В. Палкіна.

Нові засади для поширення  хорового руху створило у 1984 р. відкриття Київським відділенням музичного товариства УРСР народної хорової філармонії з метою підвищення майстерності керівників аматорських хорів. Таку ж філармонію згодом відкрито у Хмельницьку.

Значним поштовхом до пожвавлення інструментального виконавства стало утворення  у 1985 р. нетрадиційного сакс-квартету та заснування у 1990 р. Асоціації баяністів та акордеоністів України.

Нові напрямки музичного  життя формуються у даний період завдяки встановленню органів у  Великому та Малому залах Київської консерваторії (1970 р.), відкриттю Республіканського будинку органної та камерної музики (1981 р.),  органних залів у Харкові, Вінниці, Донецьку.

Своєрідним "знаком" музичного життя стало відкриття  у Черкасах обласної дитячої філармонії, що було, до речі, ще одним кроком у формуванні розвинутої системи початкової та середньої музичної освіти.

Особлива увага суспільства  до сучасного стану розвитку української  музики відбилася у створенні  в Київській державній філармонії у 1981 р. абонементу першого виконання - з метою презентації та пропаганди творів сучасних українських композиторів.

Бурхливий розвиток музичного  театру в України у той час  обумовлюється не тільки активною діяльністю митців у цій площині. Цьому сприяють й нові театральні установи – у 1974 р. створено оперний театр у Дніпропетровську.

Прикметою часу стає масштабний, розвинутий фестивальний рух, у якому  в дані роки можна виділити декілька напрямків.

Один з них спрямований  на активне уведення в мистецьке  життя класичної спадщини та сучасного доробку вітчизняних композиторів. У рамках Всесоюзного музичного фестивалю "Золота осінь" у 1984 р. (президію очолив засл. діяч мистецтв УРСР Л. Колодуб) відбувся республіканський конкурс камерних колективів і виконавців. Знаменною подією став Перший Всесоюзний фестиваль музичних театрів (1987 р.), де були показані "Альпійська балада" та "Вій" В. Губаренка. У 1989 р. починає регулярну діяльність фестиваль оперного мистецтва ім. С. Крушельницької у Львові. Перший такий фестиваль представив зарубіжну та російську оперну класику, з вітчизняної спадщини було поставлено "Украдене щастя" Ю. Мейтуса. Кульмінацією третього фестивалю у 1990 р. стало виконання "Отелло" Дж. Верді.

У 1989 р. організовано щорічний фестиваль "Музичні прем’єри сезону". У 1990 р. він мав гасло "Композиторська молодь України", відбулося 4 камерних, 5 симфонічних вечорів (при відсутності хорового концерту), було виконано твори О. Гугеля, І. Щербакова, В. Рунчака, Г. Гаврилець, А. Загайкевич.

1990 р. ознаменувався  проведенням Першого республіканського конкурсу хорових колективів ім. М. Леонтовича, Першого українського міжнародного музичного фестивалю, Першого  Всесоюзного фестивалю оперети, мюзіклу та музичної комедії (Одеса).

Великій резонанс у суспільстві  мало вшанування пам’яті Чорнобиля у 1990 р. спеціально написаним передзвоном "Чорнобильський скорботний" (автори С. Хмельов та Г. Черненко).

Сенс іншого напрямку музичного життя України у  цей час полягає в активному  творчому  виконавському опануванні фольклорної спадщини. У цьому ракурсі слід відзначити свято фольклору "Золоте джерело" (у 1982 р.  на другому фестивалі брали участь 17 колективів), огляд-конкурс народної творчості у Запорізькій області у 1983 р. (брали участь 35 фольклорних і самодіяльних колективів).

Як вже раніш відзначалося, наприкінці 80-х рр. в Україні починається справжнє відродження історичних національних пам’яток сакральної музичної культури. Певним поштовхом до цього стало знайомство у 60–70-х рр. з відомими західноєвропейськими культовими зразками мовою оригіналу (реквієми Моцарта, Верді, Керубіні), відродження активного виконання музики Бортнянського, Березовського, Веделя, Кошиця, Вербицького. Пропагандистами цієї музики є Камерний хор ім. Б. Лятошинського (кер. В. Іконник, згодом В. Скоромний), капела "Думка" (худ. кер. Є. Савчук). Створюються й нові колективи, які орієнтовані на виконання церковної музики – "Фрески Києва" (кер. О. Бондаренко), "Почайна" (кер. О. Жигун), "Відродження" (кер. М. Юрченко). Саме колективу "Почайна" належить ідея проведення у 1990 р. Міжнародного свята української духовної музики на честь 375-річчя заснування Києво-Могилянської академії. Вперше прозвучали літургії св. І. Золотоуста на музику С. Панченка, О. Кошиця, А. Веделя, літургія на музику     М. Вербицького у виконанні даного колективу, хорів Українського телебачення і радіо, студентів Київської Державної консерваторії. На святі виступали також 27 хорів з краін Європи, США, Канади, Англії. Було проведено теоретичну конференцію з проблем вивчення й розвитку духовної музики.

Нова площина музичного життя України складається сферою масової поп- і рок-музики, що активно формує свої засади та засоби виразності на вітчизняному ґрунті.

У 1968 р. відбувся один з  перших конкурсів поп-музики "Біг-біт-68", де перемогу одержав ансамбль "Друге дихання". Розвитку джазу сприяли джаз-фестивалі у Донецьку. Дев’ятий такий фестиваль у 1985 р. широко представив вітчизняний традиційний джаз та продемонстрував тенденцію до змістовного поглиблення джазової композиції.

У 1988 р. саме на Україні  було проведено Перший Всесоюзний фестиваль джазової музики.

Фестивальна організація поп-музики вилилася у фестиваль "Червона  рута" 1989 р. У ньому було представлено 50 рок-ансамблів, 30 рок-груп, 36 солістів-вокалістів, 45 виконавців авторської пісні. Автори творчої концепції фестивалю – Г. Мельник та А. Калениченко – проголосили завдання "історичної ваги": витворити справді сучасний, глибоко національний стиль у поп-музиці. Цю задачу виконував і фестиваль сучасної пісні "Оберіг" у Львові.

Література

1. Історія української літератури XX ст. - У двох книгах. /за ред. В.Г.Дончика.- К.Либщь, 1994.

2. Історія української культури /За загал. ред. Г.Крип'якевича. - К.:Либідь, 1994.- 656 с.