Аналіз власного капіталку підприємства

      Оптимізація структури капіталу являється одною з найбільш важливих і складних задач, які вирішуються в процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу представляє собою таке співвідношення використання власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

        Практика показує, що не існує єдиних рецептів ефективного  співвідношення власного і позичкового  капіталу не тільки для однотипних  підприємств, але  навіть  і  для  одного підприємства  на різних стадіях його розвитку і при різній кон`юнктурі товарного і фінансового ринків.

        Управління власним  капіталом ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” пов`язано не тільки з забезпеченням ефективного використання вже накопиченої його частини, але й з формуванням власних фінансових ресурсів, що забезпечують наступний розвиток підприємства. В процесі управління формуванням власних фінансових ресурсів вони класифікуються за джерелами цього формування.

        В складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, - він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно і рост ринкової вартості підприємства. Певну роль в складі внутрішніх джерел грають також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах з високою вартістю основних засобів і нематеріальних активів, що використовуються; однак суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише являються засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають значної ролі в формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

        В складі зовнішніх  джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових вкладів засобів до статутного капіталу) або акціонерного (шляхом додаткової емісії і реалізації акцій) капітала. Для окремих підприємств одним з важливих зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може являться безповоротня фінансова допомога, яка їм надається (як правило така допомога надається лише окремим державним підприємствам різного рівня). В число інших зовнішніх джерел входять безоплатно передані  підприємству  матеріальні і нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу. 

        Основу управління власним капіталом підприємства складає управління формуванням  його власних фінансових ресурсів. В цілях забезпечення ефективного  управління цим процесом на підприємстві розробляється, як правило, спеціальна фінансова політика, яка направлена на залучення власних фінансових ресурсів із різних джерел у відповідності з потребами його розвитку в наступному періоді.

        Політика формування власних фінансових ресурсів представляє  собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, яка заключається у забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

        Розробка політики формування власних фінансових ресурсів ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” здійснюється за наступними основними етапами:

  1)  аналіз формування власних фінансових  ресурсів підприємства в попередньому  періоді;

  2)  визначення загальної потреби  у власних фінансових ресурсах;

  3)  оцінка вартості залучення власного  капіталу із різних джерел;

  4)  забезпечення максимального об`єма залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

  5)  забезпечення необхідного рівня  залучення власних фінансових  ресурсів з зовнішніх джерел;

  6)  оптимізація співвідношення внутрішніх  і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

        Ціллю аналізу формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді являється  виявлення потенціалу формування власних  фінансових ресурсів і його відповідності  темпам розвитку підприємства.

        На першому етапі аналізу вивчається загальний об`єм формування власних фінансових ресурсів, відповідність темпів  приросту власного капіталу темпам приросту активів і об`єму продукції підприємства, що реалізується, динаміка питомої ваги власних ресурсів в загальному об`ємі формування фінансових ресурсів в передплановому періоді.

        На другому етапі  аналізу розглядаються джерела  формування власних фінансових ресурсів. В першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.

        На третьому етапі  аналізу оцінюється достатність  власних фінансових ресурсів, сформованих  на підприємстві в передплановому періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник “коефіцієнт самофінансування розвитку підприємства”. Його динаміка відображає тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними фінансовими ресурсами.

        На основі проведеного  аналізу керівник (менеджер) приймає  рішення куди направляти нерозподілений прибуток звітного року (або як покрити збитки), чи достатньо власних ресурсів, чи залучати позикові кошти.

        Визначення загальної  потреби у власних фінансових ресурсах визначається за наступною  формулою:

                                 П сфр = Пк • Уск / 100 - Скн + Пр  ,  де

  Псфр - загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в плановому  періоді;

  Пк - загальна потреба в капіталі на кінець планового періоду;

  Уск - планова питома вага власного капіталу в загальній його сумі;

  Скн - сума власного капіталу на початок планового періоду;

  Пр - сума прибутку, що направляється на потреби в плановому періоді.

        Розрахована загальна потреба охоплює необхідну суму власних фінансових ресурсів, що формуються як за рахунок внутрішніх, так і  за рахунок зовнішніх джерел.

        Оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел проводиться в розрізі  основних елементів власного капіталу, який формується за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. Результати такої  оцінки служать основою розробки управлінських рішень відносно вибору альтернативних джерел формування власних фінансових ресурсів, що забезпечують приріст власного капіталу підприємства.

        Успішна реалізація розробленої політики формування власних  фінансових ресурсів пов`язана з  вирішення керівником наступних  основних задач:

- забезпеченням  максимізації формування прибутку  підприємства з урахуванням допустимого  рівня фінансового ризику;

- формуванням  ефективної політики розподілення  прибутку (дивідендної політики) підприємства;

- формуванням  і ефективним здійсненням політики додаткової емісії акцій (емісійної політики) або залучення додаткового пайового капіталу. 

     

2. Поліпшення  формування і використання капіталу

                          у підприємницькій діяльності 

     Фінансові ресурси господарюючого суб'єкта — це кошти, що є у його розпорядженні. Фінансові ресурси використовуються на розвиток виробництва, невиробничої сфери, споживання, а також можуть залишатися у резерві. Фінансові ресурси, шо використовуються на розвиток виробничо-торгового процесу, — це капітал у грошовій формі.

     ВП  “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” розпочинає свою діяльність у сфері виробництвапри перв існому нагромадженні фінансових ресурсів, які використовуються у формі капіталу.

     Капітал - це сукупність матеріалізованих ресурсів і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав, необхідних для суб'єкта господарювання.

     У фінансовому менеджменті капітал  умовно поділяють на капітал в обігу, який функціонує у вигляді майна і зобов'язань, та капітал за джерелами формування.

     Суб'єкт  господарювання в процесі своєї діяльності постійно змінює грошову форму капіталу на матеріалізовану, яка, в свою чергу, змінюється, набуває різних форм (сировина, продукція, товар, послуги та ін.). Таким чином відбувається обіг капіталу, тобто капітал, первісне включений у сферу підприємницької діяльності у вигляді коштів, в процесі виробництва чи бізнесу матеріалізувався у продукт, який минув стадію реалізації, повернувся власнику у формі коштів.

     Отже, за допомогою капіталу створюється  додаткова вартість у процесі  господарської діяльності, тобто інвестування капіталу дає прибуток. Загальна формула капіталу така:  Г - Т – Г₁,

     де  Г — кошти, авансовані інвестором;

     Т — товар (придбані засоби виробництва, робоча сила, виготовлена продукція, яка стала товаром);

     Г₁ — кошти, одержані інвестором від продажу продукції, яка включає реалізовану додаткову вартість.

     Джерела утворення капіталу суб'єкта господарювання складаються із власних і позичкових.

     Власний капітал ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” як юридичної особи визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. Вони обчислюються як різниця між вартістю майна і позичковим капіталом. Власний капітал має складну структуру, що залежить від організаційно-правового статусу суб'єкта господарювання.

     Власний капітал ВП “Шахта Відродження” ДП “Львіввугілля” складається із статутного капіталу, іншого додаткового капіталу, непокритого збитку.

     Позичковий  капітал — це частка вартості майна суб'єкта господарювання, придбаного за рахунок зобов'язання повернути постачальнику або банку, іншому позикодавцю гроші або цінності, еквівалентні вартості цього майна. До складу позичкового капіталу включають коротко- і довгострокові позичкові кошти.

     Довгострокові позичкові кошти — це кредити і позички, отримані суб'єктом господарювання на період понад один рік, строк погашення яких настане не раніше ніж через рік.

     Короткострокові позичкові кошти — це зобов'язання, строк-погашення яких не перевищує одного року. Серед цих коштів — поточна кредиторська заборгованість, яка виникає її результаті бізнесу та поточних розрахункових операцій. До них відносять: заборгованість персоналу з оплати праці; заборгованість бюджету і позабюджетним фондам за обов'язковими платежами; аванси отримані; попередня оплата замовлень і продукції; заборгованість постачальникам та ін.

     Капітал в обороті аудитом перевіряється за розміщенням основного і оборотного капіталу господарюючого суб'єкта.

     Капітал в обороті складається із майна і зобов'язань власника, тобто це всі об'єкти, в які вкладений капітал.

     Щодо  тривалості обігу розрізняють майно тривалою користування, яке більше від одного року знаходиться в обороті, та майно, що використовується протягом одного циклу обороту і переносить свою вартість на знову створений продукт повністю (перебуває в обігу не більше від одного року). Таким чином, власник поділяє капітал на основний (довгостроковий) і оборотний (поточний) капітал.

     Основний  капітал складається з основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій.

     Основні засоби — вартість сукупного рухомого і нерухомого майна, яке перебуває в експлуатації тривалий період (більше від одного року) і переносить свою вартість у знову створений продукт протягом кількох циклів обігу у формі зносу (амортизації). До основного капіталу включають також витрати у незавершених капітальних вкладеннях в основні засоби та на придбання устаткування, не встановленого у звітному періоді.

     Нематеріальні активи — витрати довгострокові на придбання права користування земельними ділянками, природними ресурсами, інтелектуальною власністю, авторськими правами тощо.