Формування орфографічної грамотності в учнів початкових класів на уроках рідної мови

Високий рівень – учні, які відповідають цьому рівню, самостійно, правильно виконують завдання, проявляють глибокі знання при вивченні орфографічного матеріалу, вміють застосовувати свої знання при виконанні  практичних завдань.

Середній  рівень – учні, які відповідають цьому рівню, самостійно виконують завдання, але відчувають певні труднощі при застосуванні здобутих теоретичних знань, які піддаються корекції з боку вчителя.

Низький рівень – учні, які відповідають цьому рівню, в основному, засвоюють програмовий матеріал, але несамостійні, важко запам’ятовують орфографічні правила, що призводить до значної кількості помилок при виконанні письмових вправ.

Отже, аналіз стану проблеми в практиці роботи вчителів початкової школи показав, що питання досягнення орфографічної грамотності в учнів початкових класів на уроках рідної мови потребують подальшого розвитку та вдосконалення.

Аналіз недоліків у  роботі з молодшими школярами  дозволив зробити висновок, що найбільше труднощів вчителі відчувають:

• під час вивчення теми “Правопис не з дієсловами”, “Правопис глухих  і дзвінких приголосних у коренях слів”, “Спрощення  в групах приголосних”, “Переніс слів з рядка в рядок”;
• у роботі з молодшими школярами на основі диференційованого підходу до учнів;
• у використанні  аудіо-візуальних засобів на уроках рідної мови під час опрацювання орфографічного матеріалу;
• у застосуванні методів репродуктивно-творчого  та дослідницького характеру. . 
  

Розділ 2. Шляхи формування навичок орфографічного письма в учнів початкових класів на уроках рідної мови

2.1 Експериментальна  методика роботи з формування  орфографічної грамотності в  молодших школярів.

Орфографічна грамотність  учнів залишаться актуальною проблемою  у системі шкільного навчання.

Воскресенська Н.О., зазначає ,  що «треба показати дітям стрункість, красу, гармонійність, «розумність» мови, узгодженість усіх її частин, суворі закономірності її функціонування. Треба внести в шкільне навчання мови більше теоретичного осмислення, зробити це вивчення цікавим для дітей – і використати цей інтерес для вироблення практичних ( у тому числі – орфографічних ) навичок”.[16,c.13]. Основним способом якісного засвоєння молодшими школярами правопису рідної мови має стати їхня активна розумова діяльність. Уже в добукварний період, коли ще не вивчаються окремі звуки, а тільки формуються загальні уявлення про них, дітям треба давати завдання не вгадувати їх, які вони ( голосні чи приголосні ), а пропонувати визначити, як вони творяться – голосом чи шумом, на якому місці в мовному апараті, а також – як проходить повітря через ротову порожнину. Дослідження психологів ( П.Я. Гальперіна і Н.Ф.Тализіної ) показали, що поетапне формування розумових дій допомагає дітям оволодівати ними на потрібному рівні. Навчальна діяльність спрямовується на розв’язання якоїсь задачі.

Порушення орфографічних  норм під час письма молодшими  школярами пояснюється нерозумінням орфографічних правил, невмінням  розпорядитися правилом, що навіть завчилося. Знання правила саме собою не веде до грамотного письма, воно лише організовує процес мислення, допомагає визначити той обсяг знань і вмінь, оволодіння, яким за допомогою вправ забезпечить успішне формування орфографічної навички. Не заучування правила має стати змістом навчання, а природна потреба дотримання вимог, закладених у ньому. Вправляючись у застосуванні правописних норм, учні мають не тільки запам’ятати послідовність орфографічних кроків, а й осмислювати саме такий порядок їх слідування. Такому осмисленню сприятиме опрацювання правила, як і будь-якого тексту.

Тільки пересвідчившись, що учні не тільки запам’ятали, а й  зрозуміли орфографічний правопис, педагог може приступати до виконання  вправ за підручником і самостійно дібраних, при цьому неодноразово повертаючись до правила. Таким чином,  орфографічна навичка стане “ автоматизованим компонентом свідомої діяльності” ( Д.Н.Богоявленський ).

Орфографічні дії –  це дії згідно з правилом, є навмисними і не становлять безумовного рефлексу. Вони потребують розуміння орфографічної ситуації, викладеної в першій частині правила, і виконання операції , вказаної у другій його частині.

Орфографічні дії мають  проходити два етапи в своєму становленні: спочатку вони спираються на свідоме застосування засвоєних  правил, потім, після виконання чисельних вправ, стають автоматизованими.

Шлях від ознайомлення і запам’ятання правила  до автоматизованої  навички  письма можливий за таких  умов:

• сформованості каліграфічної навички;
• оволодіння звуковим аналізом вимовленого слова;
• засвоєння певних граматичних знань для розпізнавання орфограми;
• безпомилкового написання орфограми;
• виконання різноманітних повторюваних вправ;
• точного виконання алгоритму застосування вивченого правила в кожній конкретній орфографічній ситуації.

Орфографічний алгоритм розглядається як загальний метод розв’язання орфографічної задачі у вигляді словесного приписання, яке однозначно вказує порядок дій, тобто, який перший крок, і який крок іде за кожним, не даючи виконавцю орфографічної дії свободи вибору наступного кроку за власним розсудом.

     Наприклад: перед тим, як перенести частину слова з рядка на рядок, подивись (перший крок):

• чи це не односкладове слово;
• чи є в слові склад з однієї букви;
• чи є вслові букви Й, Ь;
• чи є в слові односкладовий префікс перед першою буквою приголосного звука в корені слова;
• чи є збіг двох однакових букв на позначення подовженого звука;
• чи є сполучення  ЬО, ЙО, ДЖ, ДЗ;
• чи слово із складів з приголосного й голосного.

         Визнач, яка орфографічна ситуація  присутня в аналізованому слові  (другий крок).

 Добери правило,  яким будеш керуватися при  переносі слова (третій крок).Перенеси  слово з рядка в рядок  за відповідним правилом (останній крок).

Створюючи систему алгоритмів відповідно до кожного орфографічного правила, слід прагнути, щоб вони відзначались масовістю та переривчастістю, визначеністю і результативністю.

    Наступна робота  над  засвоєними орфограмами має бути повторювально – закріплювальною, що передбачає виявлення слів на певне правило, з певною орфограмою в різних значущих частинах, добір перевірних слів, а також постановку питань: чому подану орфограму слід перевіряти названим словом, чому написання певного слова має здійснюватись саме за цим правилом і подібне.

  Даний метод алгоритму,  запропонований Смовською О., є  одним із способів формування  навички грамотного письма. (Зразки  алгоритмів, які можна застосовувати при вивченні деяких тем з рідної мови в початкових класах, подано в додатках (див. Дод.3).

 У програмі розвивального навчання, запропонованій    Воскресенською Н.О., виділено спеціальний розділ “Формування орфографічних  дій, змістом якого є:

«Узагальнене поняття про орфограму. Перевірка орфограми  за допомогою орфографічного словника. Перевірка орфограми зміною слова «один – багато», «багато – один». Поняття про основу і закінчення слова. Спосіб визначення закінчення. Нульове закінчення. Слова без закінчень. «Робота» основи. Лексичне значення основи. Поняття про корінь і суфікс. Поняття про споріднені слова. Розрізнення споріднених слів і слів – омонімів. Добір споріднених слів як засіб перевірки орфограми. Чергування голосних звуків у коренях слів. Конкретизація способу перевірки позначення Ие у суфіксах і префіксах. Орфограми, пов’язані з позначенням деяких приголосних звуків. Узагальнення способів перевірки орфограм». [16,с.14].

 В основу вивчення орфографії за програмою розвивального навчання покладено фонематичний принцип української графіки, згідно з яким кожен звук мовлення позначається на письмі певним значком – літерою чи літерами (як у випадках  позначення звуків [дз], кінцевих м’яких приголосних та у позиціях перед наступним приголосним чи [o]: льон, сіль, ґедзь тощо).

 Таким чином, формування орфографічної дії передбачає послідовне вирішення таких основних завдань:

• аналіз буквеного запису слова як особливої моделі, яка відображає зв’язок між значенням слова і його звуковою структурою;
• виділення, аналіз і узагальнення відношень між звуковою оболонкою слова і його буквеним записом;
• формування орфографічного завдання і способів його виконання;
• конкретизація способів орфографічної дії з урахуванням моно семантичної структури слова.

        При переході від звукової  моделі слова до його буквеного запису учень стикається з проблемою обрання букви і підходить до усвідомлення важливих положень, які визначають зміст орфографічної дії. По-перше, літера здебільшого постає як знак окремого звука. По-друге, з’ясовується, що деякі звуки позначаються буквою, яка відповідає голосному звукові у наголошеній позиції ( якщо йдеться про ненаголошені [ е, и ] ) чи деяким приголосним у позиції перед наступним голосним.

Усвідомлення відхилення від основного закону українського письма визначає спосіб виділення орфографічної задачі і дає можливість перейти до формування відповідних умінь. Діти вчаться виділяти безпосередньо в процесі письма будь-які орфограми,  пов’язані з відхиленням від «головного закону», незалежно від того, що способи перевірки цих орфограм їм невідомі.  

     Особливе  значення у зв’язку з цим  має запис слів із пропуском  букв на місці орфограми ( с-ло, моло-ьба ). Вирішення орфографічної  задачі способом проведення фонеми  до сильної позиції передбачає  формування уміння визначати, до складу якої морфеми входять проблематична фонема, і проаналізувати склад виділеної морфеми в інших словах та словоформах. При цьому важливо не припускати підміну аналізованої морфеми іншою, для чого необхідно добре орієнтуватися у її значенні.

Подальше відпрацювання узагальненого способу розв’язання орфографічної задачі пов’язане з тими випадками позначення [ е, и ] в ненаголошеній позиції, до яких не можна застосувати спосіб постановки звука у сильну позицію, а потрібно знати історичні чергування, зокрема чергування [е ] з [і ] та [о ].

Внаслідок такої роботи учні можуть успішно визначити і проаналізувати орфографічну задачу, знайти і здійснити  спосіб її розв’язування, оцінити й  обґрунтувати написане.

 

 

Вивченню і закріпленню  знань про орфограми сприяє проведення орфографічних вправ. Як один із видів письмових вправ доцільно використовувати списування. Як і на уроках грамоти, при вивченні фонетики й орфографії потрібно звертати увагу на осмислене, а не бездумне копіювання тексту. Тому перед тим, як учні починають списувати, вони мають поетапно познайомитися із словами, які доведеться списувати, розглянути й пояснити «секрети» орфограм. Дотримання вимог алгоритму під час списування сприяє закріпленню орфографічної пильності в учнів тепер уже на принципово новій основі: на основі вимови. Це означає, що текст читається за правилами орфоепії, а потім ведеться розмова про його відтворення за правилами орфографії. Звичайно, аналізові піддаються не всі слова тексту, а лише ті, над орфограмами яких вестиметься робота чи які становлять предмет повторення або закріплення. [ 67,c.19]

  В освоєнні орфографії корисними виявляються такі завдання на списування як:

1) з пропонованого  списку слів виписати ( можна за  алфавітом) слова з виучуваними  орфограмами;

2) з поданого тексту виписати слова з орфограмами, що вивчаються;

3) списати, замість  крапок поставити пропущені букви  ( відповідні орфограми );

4) із списку  слів  виписати  окремо слова з наголосом   на першому , другому, третьому  складах;

5)  списуючи речення, доповнити їх пропущеними словами , поданими в довідці ( з виучуваними орфограмами );

6) з пропонованого  переліку слів вибрати пари  слів з першим ( дзвінким чи  глухим ) приголосним звуком.

Паралельно із списуванням, яке  обов’язково має супроводжуватися орфографічним промовлянням текстом виправдано застосувати й інші письмові завдання, мета яких – фіксувати в пам’яті учнів орфографічний образ слова, усвідомити правильне написання слова. Серед завдань, прийнятих для роботи з першокласниками, найбільш поширеними слід визнати такі:

1. назвіть зображених на малюнках домашніх тварин ( звірів, птахів); запишіть їхні назви, поясніть написання;
2. за малюнком складіть речення; одне з них запишіть і поясніть орфограми;
3. з поданих слів ( з відповідними орфограмами ) складіть речення і запишіть їх;
4. складіть і запишіть речення ( малюнок зайця ):… швидко бігає;
5. складіть і запишіть речення із словами казка – каска;
6. поділіть слова на склади; виділіть наголошений склад;
7. який поділ на склади: О – л – я, О – ля, Ол – я – правильний, доведіть своє твердження ;
8. записуючи пропоновані слова, поділіть їх для переносу;
9. прочитайте загадки, відгадайте, напишіть відгадки; поясніть орфограми;
10. прослухайте вірш, запам’ятайте його, запишіть з пам’яті.

Вивчаючи орфографію, ми пропонуємо поступово вводити різні види диктантів. Це й закономірно: освоєння вимовних норм має супроводжуватися усвідомленням правил відтворенням їх на письмі.

Отже, у роботі з молодшими школярами правомірно застосовувати такі види орфографічних вправ, як:

• списування;
• диктанти;
• орфографічний аналіз;
• нестандартні прийоми роботи.