Роль наукового семінару, конференції та інших форм комунікації у науці

Реферат пишеться чітким, розбірливим почерком, або  друкується на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210x297 мм) через  півтора міжстрокових інтервали  для комп'ютера, з обов'язковим додержанням при цьому такої ширини полів: зверху і знизу - 20 мм, зліва - 25-30 мм, справа - 10 мм. На одній сторінці повинно бути не більше 32-40 рядків.

Загальний обсяг  реферату не повинен перебільшувати 24 друкованих сторінок тексту через 2 інтервали  чи 16 - через 1,5 інтервали.

Робота повинна  бути зброшурована і підшита. На останній сторінці ставиться число, місяць та рік виконання роботи, а також  підпис виконавця.

Оформлення списку використаної літератури є важливою складовою написання реферату. В  список включаються тільки ті джерела, які використовувались при написанні  реферату або на які зроблено посилання в самій роботі. Список літератури в загальний обсяг реферату не включається, але нумерація сторінок продовжується.

При оформленні списку використаної літератури його слід умовно розділити на дві частини: нормативно-правові акти і спеціальна література (нумерація, при цьому  залишається наскрізною).

Нормативно-правові  акти розмішуються за їх юридичною  силою (Конституція, закони, підзаконні нормативні акти - укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України  і т. ін.). Нормативно-правові акти однакової юридичної сили розміщуються в хронологічному порядку.

Наприклад:

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної  Ради України 28 червня 1996 р. // Голос  України. - 1996. - 13 липня.

Декларація про  державний суверенітет України: (16 липня 1990 р.). - К., 1991. - 8с.

Постанова Верховної  Ради УРСР "Про оголошення незалежності України" від 24 серпня 1991 р. // Відомості  Верховної Ради Української РСР. - 1991. - №38 - Ст. 502.

Закон України  «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. // ВВР України. - 1991. - №53. - Ст.793.

До спеціальної  літератури відносяться монографії, підручники, навчальні посібники, наукові  статті та ін. Дані джерела розміщуються в алфавітному порядку назв або  прізвищ перших авторів. Спочатку вказують прізвище автора, його ініціали. Потім - назву праці, місто видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Якщо праця автора розміщена у  збірнику робіт, журналі чи газеті, то після назви ставиться дві  косі лінії, а далі назва збірника чи журналу, місце, рік видання та його номер (або випуск), і на яких сторінках даний матеріал надрукований. Для газетної статті, крім назви  і року видання, вказують так само дату. При цьому джерела треба  писати мовою оригіналу.

Наприклад:

1.             Опришко В. Державно-правова реформа в Україні: основні напрямки. // Право України. - 1998. - №1. - с. 27-32.

2.             Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Вид. третє. - X., Консум, 2002. - 528 с.

Важливе значення має правильне оформлення посилань на джерела та матеріали, які студент  використовує при написанні реферату. Рекомендується наступний варіант  оформлення посилань. Нумерація усіх посилань з визначенням номера джерела  даного посилання у списку використаної літератури. У такому разі посилання  оформлюється у квадратних дужках з  указанням сторінки.

Наприклад:

Цитата в тексті: „В адміністративній науці загальноприйнято, що..." [11,с.145].

6. Усний виклад  реферату

Після написання  реферату студент повинен докласти його зміст на семінарському занятті. Автор роботи протягом десяти хвилин має викласти основні положення  розділів та підрозділів свого дослідження, обґрунтувати наукову і практичну  значимість обраної теми, сформулювати пропозиції чи рекомендації. Після  виступу, при необхідності, відповісти на запитання викладача та інших  учасників семінару.

За результатами обговорення написаного і докладеного  реферату студенту виставляється відповідна кількість балів, які враховуються при виставленні підсумкової  оцінки з навчальної дисципліни. 
 
 

Аналіз  проведення конференції

    Ця  широко використовувана в усьому світі форма роботи зі ЗМІ придбала останнім часом на  Україні особливе значення в зв'язку з розвитком  ринкових відносин в економіці і  демократизацією суспільства. На таких  зустрічах повною мірою виявляється  уміння менеджерів і фахівців зі зв'язків  із громадськістю піднести досягнення свого товару, продемонструвати продукцію, що випускається, представити нові, оригінальні проекти і налагодити зв'язки з пресою, спонсорами, банківськими структурами, торговими посередниками.

    Найпридатнішою  з найбільш важливих форм практичного  використання методів і технологій паблік рілейшнз у бізнесі є проведення прес-конференцій і брифінгів.

    Відповідно  до класичної точки зору, «прес-конференція - це зустріч журналістів із представниками державних установ, суспільно-політичних організацій, комерційних структур, що має метою надати ЗМІ фактографічну, проблемну й інформацію, що коментує презентований  проект (товар)».

    Прес-конференція  припускає авторитетність джерела  новин (н’юсмейкера), одержання «інформації  з перших рук», можливість перевірки  даних і уточнення версій за допомогою  питань. Деякі фахівці виділяють  у процесі підготовки і проведення прес-конференції кілька етапів, кожний з який має характерні риси.

    У світі бізнесу на прес-конференцію  запрошуються журналісти відповідних  специфіці товару ведучих видань, щоб викласти їм історію/версію розвитку подій. Прес-конференції варто проводити  тільки тоді, коли є значимий інформаційний  привід. Якщо скликати прес-конференцію  і не повідомити на ній нічого нового, то наступного разу журналісти стануть  насторожено ставитися до подібним до запрошень.

    Для проведення прес-конференції необхідний ведучий, який буде координувати питання  і стежити, щоб були порушені всі  ключові теми. Ідеальними кандидатурами  можуть бути розробники товару, керівництво  фірми і т.п.. Також можна запросити  людину, що працює в тій же області, чиє ім'я має значення саме по собі. Якщо головування на прес-конференції зв'яже його ім'я з товаром, яким він займається, то може зробити для виробника дуже гарну роботу.

    Існують кілька підходів до визначення ключових моментів при проведенні спеціальних  заходів:

• час,
• місце,
• учасники,
• запрошені,
• програма
• і т.д.

    Наприклад, А. Н. Чуміков у своїй книзі  «Зв'язку з громадськістю» думає, що в сучасних умовах кращий час для проведення такого роду заходів можна визначити в такий спосіб. В ідеалі кращі дні – вівторок, середу і четвер. П'ятниця погана лише тим, що якщо матеріал про ваш товар не потрапив у суботні газети, то в наступний випуск (вівторковий, оскільки в неділю і понеділок газети не виходять) він, швидше за все, теж не потрапить, тому що «зістариться». Іноді у понеділок поряд з відомими мінусами є і свої плюси: в умовах відносного інформаційного голоду, що утворився за вихідні дні, ЗМІ йдуть на інформаційні контакти на початку тижня досить охоче.

    Час проведення:

• якщо ви хочете побачити матюкався про прес-конференцію в ранкових газетах, починайте прес-конференцію в 11.00, 12.00 чи максимум у 13.00;
• якщо ви орієнтуєтеся на телебачення, радіо, щотижневики і щомісячники, годинник проведення прес-конференції не мають значення;
• якщо ж у вас у руках дійсно «гаряча новина», проводьте прес-конференцію в будь-який час (ранком, увечері, уночі, у суботу, неділю і т.д. – ЗМІ все рівно зберуться), при зволіканні новина «захолоне».

    Оповіщувати ЗМІ слід попередньо за кілька днів. Поширення анонсу менш, ніж за добу до прес-конференції призведе до складностей  з явкою журналістів. Розсилання анонсів-запрошень краще здійснювати  ввечері і вночі (коли канали зв'язку найбільш вільні) у режимі автоматичного  факсу з дублюванням по електронній  пошті. Не пізніше, ніж за стукоти  до прес-конференції доцільно зробити  контрольний обдзвін ЗМІ по телефону для з'ясування питань:

• Чи отримане запрошення?
• Чи планується явка?
• Чи не потрібна якась додаткова інформація?

    Припустимо  запрошувати на прес-конференцію  людей, що не є журналістами, але  які мають відношення до обговорюваної  проблематики (товару), це лише підніме  статус прес-конференції і збільшить  вихід матеріалів у ЗМІ.

    При проведенні самої  прес-конференції  варто дотримуватись  наступної схеми:

• збір журналістів і учасників;
• вступне слово ведучого;
• виступ учасників з викладом своєї позиції стосовно теми прес-конференції;
• питання журналістів.

    Проводити прес-конференцію повинний досвідчений  фахівець, здатний вчасно відбити  небажане питання і направити  бесіду в потрібне русло. Як правило, цим займається прес-секретар компанії чи професіонал з PR-агентства.

    Ще  однією розповсюдженою формою взаємодії  фахівця з PR і журналіста є брифінг. Від прес-конференції він відрізняється  меншим масштабом, темою (тут увага  приділяється більш спеціалізованим  сюжетам), відповідно, тривалістю проведення і кількістю учасників. Проте, це не означає, що  до організації брифінгу варто підходити з меншою відповідальністю.

    По  закінченні прес-конференції і брифінгу в обов'язковому порядку проводиться  моніторинг ЗМІ.

    У традиційному розумінні прес-конференції  являють собою своєрідне змагання, у якому сторона, що виступає намагається  довести до широкої аудиторії  своє бачення якогось питання, а  журналісти намагаються відітнути "локшину" і одержати потрібну їм (як чомусь думають і читачам) інформацію. Класичний варіант таких  зустрічей вимагає від одної  до півтора годин і регламенту, при якому менша частина спілкування  припадає на виступ організаторів і  велика — на сесію питань і відповідей.

    Сучасна ж ідеологія "преса = PR-агентство" має на увазі, що зустрічні питання  журналістів повинні включати лише уточнення запропонованих їм формулювань. І найоптимальніше — взагалі  не витрачати на ці деталі дорогоцінного  часу, підсиливши інформаційний потік  із президії зборів. Щоб учасники заходу краще розуміли, що мають справу з новою формою спілкування, термін "прес-конференція" замінюється  на "презентація" ("презент"="подарунок", а дарованому коню...). Відповідно, доповнюючи цитату О.Генрі: "Мистецтво PR — так і не сказати цікавого слухачам”.

    Однак серед журналістської братії дотепер  не перевелися ще ретрогради, що виявляють  невдоволення прогресивними нововведеннями і намагаються повернутися до неефективної схеми одержання зовсім непотрібної (з погляду постачальників) інформації. Для припинення подібного  підступу фахівці з роботи з пресою розробили кілька методичних рішень.

    На  жаль, PR-менеджери рідко діляться своїм досвідом, тому багато хто  з них користується лише обмеженою  кількістю прийомів. Приведені нижче  рекомендації є спробою узагальнити  і систематизувати технологію проведення прес-заходів з урахуванням наробітків маркетингових служб різних компаній.

1. Не використовуйте термін "прес-конференція", щоб не будити в тих, що зібралися непотрібні ілюзії і з самого початку припинити можливі претензії. "Презентація" дозволяє говорити, скільки і що завгодно. Алі варто мати на увазі: відмовивши від обов'язкової для прес-конференції дискусії, потрібно організувати обов'язковий для презентації пристойний фуршет.

 

2. Слухачам  найкраще роздати у вигляді друкованих матеріалів тексти з інформацією, що ви хочете побачити опублікованою. Деякі  керівники компаній (особливо іноземні візитери) часом захоплюються і приводять  у доповідях набагато більше даних. Зрозуміло, роздавати роздруківки  таких презентацій не слід ні в  якому разі. Особливо наполегливим журналістам пообіцяйте відіслати  матеріали сьогодні ж увечері. Самим  настирним, котрі будуть діставати  вас по телефону протягом тижня, відправте 10-20 Мб на його домашню електронну адресу. Швидше за все, клієнт не зможе прокачати такий файл через модем і тому не буде засмучуватися, що йому відправили не те, що він просив.

 

3. Якщо потрібно провести презентацію (а тім більше прес-конференцію), але при цьому  бажано, щоб туди прийшло якнайменше журналістів, то додайте у файл із запрошенням побільше логотипів (не менш 500 Кб).