Шпаргалка по "Политологии"

1. Види держав за способом їх організації(за формою правління)

Форма державного правління - порядок утворення і організації вищих органів влади в державі.

Монархія– форма державного правління, при якій державна влада зосереджена цілком або частково в руках однієї особи — монарха, передається в спадщину, не залежить від населення (як правило, не затверджується ним).

• Абсолютна (необмежена): Монарх не обмежений конституцією; здійснює законодавчу діяльність; керує урядом, який формує сам; контролює правосуддя, місцеве самоврядування, тобто вся державна влада зосереджена в його руках (характерна для рабовласницьких і феодальних суспільств). Збереглася в первозданному вигляді (без конституції і парламенту) в одиничних країнах (султанат Оман). Сучасна абсолютна монархія, як правило, має і конституцію, і парламент. Конституція встановлює, що влада виходить від монарха, тобто затверджує його абсолютну владу Парламенту приділяється роль консультативної ради при монарху (Кувейт, Саудівська Аравія), яка у будь-який час може бути розпущена (у Бахрейні розпущена через півтора роки після створення)
• Конституційна (обмежена): Влада монарха обмежена конституцією, він не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом і підзвітний йому; парламент здійснює законодавчу діяльність (Велика Британія, Іспанія, Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія та ін.).

Республіка - форма державного правління, при якій вища державна влада здійснюється представницьким загальнонаціональним органом влади (парламентом), обраним населенням на певний строк:

• Парламентська: Глава держави (президент) не може впливати на склад і політику уряду, який формується парламентом і підзвітний йому. Повноважень у президента менше, ніж у прем'єр-міністра. Тут здійснюється принцип верховенства парламенту, що обирається населенням країни. Президент обирається парламентом або більш широкою колегією за участі парламенту (Італія, Греція, Індія, ФРН, Чехія, Угорщина)
• Президентська: Глава держави (президент) особисто або з наступним схваленням верхньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд, як правило, несе відповідальність перед президентом, а не перед парламентом. Президент обирається непарламентським шляхом — прямими чи непрямими виборами населення (США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Швейцарія, Іран, Ірак)
• Змішана (напівпрезидентська): Глава держави (президент) пропонує склад уряду (насамперед кандидатуру прем'єр-міністра), який підлягає обов'язковому затвердженню парламентом. Виконавча влада належить не лише президенту, але й прем'єр-міністру, який очолює уряд. Президент має вправо головувати на засіданнях уряду. Президент обирається позапарламентським шляхом (Україна, Фінляндія, Франція

 

2. Види держав за способом їх організації (за формою державного устрою)

 

Форма державного устрою - порядок  поділу території держави на певні складові частини і співвідношення влади між ними і державою в цілому.

Унітарна держава - проста єдина держава, частинами якої є  адміністративно-територіальні одиниці, що не мають суверенних прав

 

Основні ознаки унітарної  держави:

1) єдина конституція 

2) єдина система вищих  органів державної влади —  глава держави, уряд, парламент,  юрисдикція яких поширюється  на територію усієї країни;

3) єдине громадянство  і єдина державна символіка;

4) єдина система законодавства  і єдина судова система;

5) адміністративно-територіальні  одиниці не можуть мати будь-яку  політичну самостійність;

6) в міжнародних відносинах  виступає одноособово

Федерація - складова союзна держава, частинами якої є державні утворення, що мають суверенні права

Основні ознаки федерації:

1) наявність єдиної території,  яка у політико-адміністративному  відношенні не є одне ціле, а складається із територій  — суб'єктів федерації, що мають  власний адміністративно-територіальний поділ;

2) наявність загальної  конституції федерації і конституцій  "і суб'єктів, тобто наділення  суб'єктів федерації установчою  владою;

3) наявність системи законодавства  усієї федерації і системи  законодавства її суб'єктів, тобто  наділення суб'єктів федерації  в межах установленої для них  компетенції правом видання законодавчих актів, які діють лише на території суб'єкта федерації і мають відповідати союзному законодавству;

4) наявність федерального  двопалатного парламенту і парламентів суб'єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб'єктів федерації;

5) наявність громадянства  як усієї федерації, так і  її суб'єктів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія);

6) можливість суб'єктів  федерації мати власну правову  і судову системи (США);

7) наявність загальнофедеральної податкової і грошової системи;

8) суб'єкти федерації не  мають суверенітету і не є  суб'єктами міжнародного права,  проте в договірних міжнародних  відносинах може виступати як федерація в цілому, так і кожний із її суб'єктів.

3. Види держав за способом їх організації (за формою державного режиму)

Форма державного режиму - порядок  здійснення державної влади у певні способи певними, методами і засобами:

• Демократичний - порядок (стан) державного (політичного) життя суспільства. при якому додержується демократична конституція, реалізується принцип «поділу влади». Державна влада здійснюється на основі вільної і рівної участі громадян і їх об'єднань в управлінні державою. Допускається легальна діяльність різних партій. Гарантується здійснення прав і свобод громадян і меншостей відповідно до міжнародних стандартів прав людини: ліберольно-демократчний, консервативно-демократичний, радикально-демократичний.
• Антидемократичний - порядок (стан) державного(політичного) життя суспільства, при якому не реалізується (найчастіше юридичне не закріплений) принцип «поділу влади». Звужується або припиняється вплив громадян і їх об'єднань на управління державою. Відсутня або перетворюється на формальну виборність. Забороняється діяльність опозиційних партій і організацій. Застосовуються політичні репресії. Звужуються або порушуються політичні права громадян і меншостей. Реальна влада зосереджується в руках групи осіб або однієї особи, неконтрольованих народом:

                      авторитарний: революційний і стабілізаційний

                       тоталітарний: расистський, фашистський і військово-диктаторський.

4. Поняття і види функцій держави.

Функції держави  — це основні напрями її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються  завдання і мета держави, виявляються її сутність, зміст і соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві.

Основні функції— це найзагальніші та найважливіші комплексні напрями діяльності держави щодо здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед державою в конкретний історичний період. До них відносять функції: оборони, підтримання зовнішніх відносин, охоронну, організаційну, інформаційну, економічну, екологічну, соціальну, культурно-виховну тощо.

Неосновні функції — це напрями діяльності держави із здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя. До них належать: управління персоналом; матеріально-технічне забезпечення та управління майном; забезпечення реалізації бюджетної справи та бухгалтерського обліку; правосуддя і юридичні функції; пошук, збирання і поширення необхідної для управління інтелектуальної інформації тощо.

Внутрішні функції — це такі напрями діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика щодо економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших аспектів життя громадянського суспільства. До внутрішніх відносять функції: економічну, культурно-виховну, охорони та захисту всіх форм власності, соціального обслуговування населення, екологічну, охорони правопорядку, прав і свобод людини і громадянина тощо.

     Зовнішні функції — це основні напрями діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим товариством у цілому Зовнішніми функціями є: організація співробітництва з іншими суб'єктами міжнародних відносин, захист державного суверенітету, підтримка миру в регіоні та боротьба за мирне співіснування держав різної орієнтації.

Постійні  функції — це напрями діяльності держави, що иійснюються на всіх етапах її розвитку.

Тимчасові функції — це напрями діяльності держави, що

мовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства.

Гуманітарні функції — це напрями діяльності держави та її органів із забезпечення кожній людині належних умов життя.

Економічні  функції — це напрями діяльності держави (її органів) на перехід від планової до ринкової економіки й подальший розвиток виробничих сил і виробничих відносин на основних засадах ринку, добросовісної конкуренції, обмеження монополії.

Політичні функції — це напрями діяльності держави (органів держави) зі створення умов для формування й функціонування лишайної влади на засадах демократії.

 

5. Поняття та основні принципи правової держави.

Правова держава — це така держава, в якій функціонує режим конституційного правління, існує розвинута і несуперечлива правова система й ефективна судова влада, забезпечено реальний розподіл влад з їхньою ефективною взаємодією та взаємоконтролем, з розвинутим контролем з боку суспільства державної влади.

Принципи правової держави:

1. Принцип пріоритету права: а) розгляд всіх питань суспільного і державного життя з позиції права, закону; б) поєднання загальнолюдських морально-правових цінностей (розумність, справедливість) і формально-регулятивних цінностей права (нормативність, рівність всіх перед законом) з організаційно-територіальним поділом суспільства і легітимною публічною владною силою; в) необхідність ідеологічно-правового обґрунтування будь-яких рішень державних і суспільних органів; г) наявність в державі необхідних для виразу і дії права форм и процедур (конституції і законів, системи матеріальних і процесуальних гарантій и т.д.).
2. Принцип правової захищеності людини і громадянина. Цей принцип має первинний, комплексний, неперехідний і абсолютний характер.
3. Принцип єдності права і закону. Закон має бути правовим не тільки по формі, але й по змісту, тобто він повинен відображати природно-правові начала, відповідати міжнародно-правовим нормам з прав людини, бути прийнятим легітимним органом державної влади, при його прийнятті має бути використаний весь комплекс правових засобів і прийомів, вироблених світовою практикою.
4. Принцип правового розмежування діяльності різних гілок влади.

 

 

6. Поняття механізму держави місце апарату держави в механізмі держави

 

Механізм держави —  цілісна ієрархічна система державних  органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються задачі і функції держави.

 

Під «державним апаратом»  розуміється система органів, що безпосередньо здійснюють управлінську діяльність і наділених для цього  державно-владними повноваженнями. У  поняття «механізм держави» включаються  державні підприємства і державні установи, що під керівництвом апарата держави  практично здійснюють функції держави  в сфері виробничої діяльності, зв'язаної зі створенням матеріальних цінностей  держави (державні підприємства) і нематеріальних цінностей (державні установи). Для  державних установ типової є  невиробнича діяльність у сфері  охорони здоров'я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, утворювальної-духовно-освітньої  роботи і т.п.

Апарат держави — частина  механізму держави.

Апарат держави — юридично оформлена система всіх державних  органів, що здійснюють безпосередню практичну  роботу з керування суспільством, виконанню задач і функцій  держави.

7. Поняття і функції ю/в

 Юридична відповідальність — різновид соціальної відповідальності, це закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать 

Функції юридичної  відповідальності — головні напрямки юридичного впливу як на правопорушника, так і на інших осіб, з метою захисту правопорядку і виховання суб'єктів права, що скоїли чи можуть скоїти правопорушення.

Розрізняють такі види функцій  юридичної відповідальності:

превентивну (попереджувальну);

виховну;

репресивну (каральну);

компенсаційну (поновлювальну);

сигналізаційну (інформаційну).

Існування різних видів правопорушень  передбачає і поділ ретроспективної  юридичної відповідальності на самостійні види. Існують різні підстави поділу юридичної відповідальності на види. Залежно від суб'єктів — органів, що накладають юридичну відповідальність, її поділяють на таку, що покладається:

• а) органами влади;
• б) виконавчими і розпорядчими органами;
• в) судовими та іншими юрисдикційними органами.