Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Апреля 2012 в 12:25, шпаргалка
Работа содержит ответы на 40 вопросов по дисциплине "Политология".
2. Місце політекономії в системі економічних наук
Політекономія-складова частина економічної теорії. Економічна теорія складається з політекономії, макроек-ки, мікроек-ки, історії економічних вчень. В цілому економічна теорія є методологічною основою всіх економічних дисциплін., Об”єктом економічної теорії є ек-ка в цілому.
А політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Ек-чні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами вир-ва; 2) з приводу організації виробничого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів вир-ва.
Отже, політекономія та економічна теорія є тісно взаємопов”язаними науками та явищами, які переплітаються у своєму існуванні. Позитивна – описує факти, наявні процеси, має об’єктивний хар-р
Позитивна – описує факти, наявні процеси, має об’єктивний хар-р
Нормативна – містить оцінні судження якихось людей, позатеоретичні судження.
3. Методи ек досліджень
Як і будь яка наука, ПЕ використовує як загально наукові. Так і спецефічні методи дослідження. Розглянимо детально кожний з них: 1) Діалектичний метод, основа якого заклали давньогрецьки мислителі і розвинув Гегель. Він грунтується на принципах, що усі явища та процеси постійно розвиваються і змінюються, розвиток будь якого явища іде від простого до складного, рушійною силою розвитку, що зумовлює перехід від простого до складного, є єдність та боротьба протилежностей. Діалектичний метод передбачає застосування методу наукової абстракції. 2)метод наукової абстракції полягає у звільнені уявлень про предмет дослідження від всього випадкового, одиничного, тимчасового та у виявлені в ньому сутєвого, постійного, типового. Результат методу – теор абстракції, наукові поняття, категорії ек закони. 3) аналіз і синтез. Аналіз являє собою процес розкладання цілого на окремі частини, а синтез – поєднання різних елементів в єдине ціле. Аналіз дає можливість вивчити окремі боки субєкта, зоробити ряд наукових абстракцій, виявити певні поняття. Наступне поєднання їх пад час синтезу призводить до більш глибокої сутності цілого. Агаліз і синтез взаємоповязані, взаємодоповнюючі і складають разом один з найпошириніших методв дослідження. 4)Стаститичний метож – застосовується практичною діяльністю що до управління економікою. Використовує обтимальні дані статистики у кількісному аспекті, досліджує масові явища, виявляє тенденції розвитку. 5) економічне моделювання – зпрощена картира реальності, абстракція, узагальнення ек дійсності. Дозволяє не лише краще зрозуміти механізм фінансування сучасної ек, а й передбачити стан її в майбутньому 6) експерементальний метод передбачає активне втручання у перебіг дослідження, що характерезує розвиток НГ вцілому або в окремих ланках, в реальних або в спецц створених умовах. Суть методу в тому, щоб дослідити поведінку конкретного обєкта або процесу під впливом деяких чинників. Використовується для перевірки гіпотез і побудованих теорій.7) метод індукції і дедукції. Метод індукції означає виведення узагальнеь теоретичних висновків на основі вивчення окремих фактів. Він доповнюється методом дедукції – побудова узагальнюючих теоретичних висновків, і стеність яких перевіряється аналізом явищ, що до яких цей висновок зроблений. Зайтосовується після того, як накопиченно та теоретично обгрунтовано емпірічний матеріал з метою його систематизації, виведення усіх наслідків і узагальнень. Ці два методи взаємоповязані. Також ПЕ використовує і багато інших методів(математ, порівняльний, графічний, поєднання іст і логіч підходів)
4.Економічні потреби і
Птреба – нужда в чому небуть обєктивно необхідному для підтримки життєдіяльності розвитку людини, колективу, нації, суспільства. Це – внутрішній імпульс до активності ек субєкта.
Класифікація за обєктами: біологічні( Їжа одяг житло), соціальні (спілкування визнання), Духовні( творчість) Класифікація за субєктами: 1)індивідуальні, колективні, суспільні. 2)домогосподарств підприємств держви. 3) Соц ек класів та соц ек груп.
За характером винектення : первинні
і вторинні За
нагальністю задоволення: перчошергові
ідругорядні.
Потреби – постійні, вони – продукт розвитку суспільства, тому їх характер структура може змінюватися. Потреби мають діалектичний звязок з в-вом. В-во не тільтки задовольняє, а й створює умови для нових потреб. Взаємодія в-ва і потреб підкоряється закону зростання потреб і закону розвитку факторів в-ва.
5. Суспільне виробництво та його основні фактори.
Сусп в-во – сукупна організована дільнісять людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і не натеріальних благ, якіб задолольнялиб різноманітні потреби сусп.
У будь якому сусп системі перед в-вом стоять 4 питання: що і в якій кількості виробляти, Як виробляти, для кого виробляти, в яких соц ек умовах. Будь якому в-ву властиві риси: 1)має безперервний характер розвитку, постійно відтворюється. 2) Завжди є суспільним. 3) є важливою складовою соц ек системи. 4) виникнення ек відносин між людьми – виробничих.
Основні фактори в-ва: 1)робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людин, її здатність до праці. Праця – фіз та інтеректуальна діяльність людини, спрямована на виготовлення благ і надання послуг.2) Засоби в-ва, що поділяються: А) Засоби праці – річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці ( споруди станки машини ) Б) предмети праці – матеріали, які обробляються у процесі виробництва: І ) речовина впереше відокремлена людиною від природи( вугілля глина пісок), ІІ ) Предмети праці що пройшли певну обробку ( борошно пряжа ) 3) Земля – як фактор в-ва включає землю (СГ, ЛР, ВР, Корисні копалини) 4) В ринковій ек виникає новий фактор в-ва – підприємницькі здібності.
НТП сприяє постійному зародженню нових складових процесу в-ва, які набувають такого великого значення, що перетворюються на самостійні фактори, на сучасному етапу до факторів в-ва можна віднести науку інформацію екологію. Потреби мають діалектичний звязок з в-вом. В-во не тільтки задовольняє, а й створює умови для нових потреб. Взаємодія в-ва і потреб підкоряється закону зростання потреб і закону розвитку факторів в-ва. Суспільне в-во поділяється на 2 сфери : Матеріальне( сукупність галузей та сфер, що виробляють матеріальні блага і надають матеріальні послуги:промисловіть, СГ, будівництво, комунальне госп., транспорт звявок торгівлі.), Не матеріальні (задовольняють соціальні і духовні потребиохорона здоровя, освіта, спорт). Сьогодні більшого значення набуває не матеріальне в-во
6. Ек система: її сутність та структурні елементи
Система – сукупність взаємоповязаних і розміщених у певному порядку елементів певного цілісного утворення. Кожна система має такі риси: цілісність, загальна мета, саморух, упорядкованість, стійкість, самоорганізація.
Економіка – багатовимірна система що має багато елементів, що взаємодіють і взаємоповязані. Кожна система має закони розвитку. Різні вчені по різному визначають ек системи:
1)Марксиський підхід( формаційний) складається з базису і надбудови, що утворюють соц ек формацію. Соц ек формація – ек система на певному етапі розвитку. Базис – спосіб в-ва ( діалектичний взаємозвязок продуктивних сил і взаємовідносин). Надбудова- підпорядкована базису, включає політику, ідеологію мораль, традиції. Визначають первісно общиний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний та комуністичний способи в-ва. Головним ядром кожного способу в-ва є панівна форма власності, саме тому розвиток є послідовною зміною одного способу в-ва іншим
2)Цивілізаційни підхід – базується на таких методологічних принципах: а) пізнання системи в єдності ек та соц культур елементів. Б) посилення ролі людського фактору у суспільному розвитку. В) природно еволюційна поступальність істор процесу.
В центрі цивілізації стоїть людина( її потреби- повна ціність цього підходу), потім сусп ціності людства ( право на життя. Свобода творчості, право на само вираження), і національні елементи цивілізації ( економічні, соц, куль, політ, релігійні) . Представники цього підходу виділяють такі етапи : аграрне суспільство( ек розвиток відбувається завдяки зовнішнім силам), індустріальне (внутрішній мотор розвитку у формі підприємницької діяльності), постіндустріальне (основні моменти розвитку : наука, інформація).
7. Типи і еволюція економічних систем. Теоретичні підходи до класифікації ек с-м.
В ек-чній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма влвсності, технологічний спосіб вир-ва, спосіб управління і коорднинації економічної діяльності тощо. Поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом вир-ва, рівнем розвитку продуктивних сил. Розрізняють доіндустріальне суспільство – економічну с-му, в якій домінує ручна праця; індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця; постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп’ютерною інформацією.
Ринкова ек-ка – різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм гсподарювання, матуріальне стимулювання, вільне ціноутворення, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.
Адміністративно-командна с-ма заснована на пануванні державної власності, одержавленні народного господарства, відсутності конкуренції, директивному плануванні, неринкових господарських зв’язках, зрівняльному характері розподілу, ігноруванні законів товарно-грошового обігу тощо.
Змішана економічна с-ма – різноманітність форм власності та господорювання, якісні зрушення у відносинах приватної власності, конкурентний механізм, значна економічна роль держави, прогнозування соц-економічних процесів. Огбов’язковими особливостями змішаної ек-ки є її високий ек розвиток та соціальна направленість.
Перехідна економічна с-ма характерна для країн, які звільнились від недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні проецси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соц- ек-чними потрясіннями, кризовими явищами.
8.Відносини власності на фактори вир-ва і хар-р їх поєднання.
Відносини власності беруть свій початок у вир-ві. Вир-во – не лише процес створення життєвих благ, це також процес їх присвоєння людьми, у відповідності з їх участю у вир-ві.
Власність не лише результат та одна з істотних рис вир-ва, а і у зв’язку з безперервністю виробничих процесів, вона є непремінною предпосилкою вир-ва.
Виробниче присвоєння – це первинне та початок власності, подальший рух відносин власності здійснюється у формах відчудження та вторинного присвоєння на стадіях розподілу та обміну.
Відносини власності є системостворюючим фактором у всій системі економічних відносин, а тому і основою існуючого строю. У зв’язку з цим вони законодавчо закріплюються та захищаються державою. В результаті ек-чні відносини власності отримують юридичну форму, а їх суб’єкти наділяються правом власності.
У характері поєднання
Ек-чні відносини власності первинні, фундаментальні, бо вони виникають у вир-ві та розподілі об’єктів власності в кінцевому випадку визначається участю людей у виробничо-господарській діяльності
9.Форми організації
Форма сусп в-ва – певний спосіб організації госп діяльності. Існує 2 форми: натуральна і товарна. Натуральне господарство – тип організації в-ва коли люди виробляють продукти для задоволення власних потреб, коли продукти не набувають товарної форми. Основними рисами натур госп є : 1) замкнутість ек дяльності, коли кожна госп одиниця відокремлена, спирається на власні ресурси, забеспечує себе всім необхідним для життя, основано на ручній праці, примітивних засобах в-ва. притаманне просте відтворення. 2) відсутність обміну, тобто продукти розподіляються між учасниками господарства. 3) натуральне господарство виступає основною формою сусп в-ва в аграгному доіндустріальному сусп. 4) домашня промисловість і СГ є економічними основами натур госп.( ковальське гончарне столярське в-во).
Товарне в-во – форма організ сусп госп, коли продукти воробляються не доя власного споживання виробниками, а для обмінута продажу на ринку. Воно виникло на базі натоурального, існує біля 7 тис років.
Субєктами товарного виробництва є товаровиробник і покупец, а Обєктами виступає все те що виробляється на ринок.
Розглянимо умови виникнення цієї форми :
1)сусп поділ праці – спеціалізація виробників на виготовлені певних продуктів або на певних видах діяльності. Протягом історії відбулоя 2 таких поділи: а) відокремлення землеробства від твариництва б)відокремлення ремесла від СГ. Ремесло – дрібне в-во, яке засноване на особистій праці виробника і ручному інструменті. Саме ремесло сприяло виготовленю продуктів для обміну
2)ек відокремленіть виробників, основою якої є приватна власність (товаро виробник сам вирішує що, як, скільки, з ким, на я ких умовах виробляти і обмінюватись).
Основними рисами товарного в-ва є 1) основою виступають різні відокремлені госп одиниці, що мають певну спеціалізацію 2) приватна власніть на засоби в-ва 3) обмін товарами 4) наявність ринку, що підпорядковує все. Поява законів ринку: вартість, попит і пропозиція, грошовий обмін, конкуренція. Існують такі різновиди тов вир-ва, як просте та розширене (капіталістичне). Друге є більш автоматизоване, виробник відокремлений від засобів вирва, купівля і продаж робочої сили і метою такого виробництва є одержання собливо високих прибутків власниками виробництва.
10. Товарна форма виробництва.
Товарне в-во – форма організ сусп госп, коли продукти воробляються не доя власного споживання виробниками, а для обмінута продажу на ринку. Воно виникло на базі натоурального, існує біля 7 тис років.
Субєктами товарного виробництва є товаровиробник і покупец, а Обєктами виступає все те що виробляється на ринок.
Розглянимо умови виникнення цієї форми :
1)сусп поділ праці – спеціалізація виробників на виготовлені певних продуктів або на певних видах діяльності. Протягом історії відбулоя 2 таких поділи: а) відокремлення землеробства від твариництва б)відокремлення ремесла від СГ. Ремесло – дрібне в-во, яке засноване на особистій праці виробника і ручному інструменті. Саме ремесло сприяло виготовленю продуктів для обміну
2)ек відокремленіть виробників, основою якої є приватна власність (товаро виробник сам вирішує що, як, скільки, з ким, на я ких умовах виробляти і обмінюватись).
Основними рисами товарного в-ва є 1) основою виступають різні відокремлені госп одиниці, що мають певну спеціалізацію 2) приватна власніть на засоби в-ва 3) обмін товарами 4) наявність ринку, що підпорядковує все. Поява законів ринку: вартість, попит і пропозиція, грошовий обмін, конкуренція. Існують такі різновиди тов вир-ва, як просте та розширене (капіталістичне). Друге є більш автоматизоване, виробник відокремлений від засобів вирва, купівля і продаж робочої сили і метою такого виробництва є одержання собливо високих прибутків власниками виробництва.