Шпаргалка по "Политологии"

Основним  компонентом політичної системи  є держава .Держава надає політ. системі цілісності та стійкості , зорієнтовує  її на важливі суспільні справи. Держава- це публічна влада , яка поширюї свою дію на суспільство.Вона володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території,має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої політики,виняткове право видавати закони та правила ,які є обов’язковими для всіх громадян, право на збирання податків,мита,тощо. Держава – це організація публічної влади панівної частини населення у соціально неоднорідному , зокрема класовому ,суспільстві, за допомогою якої здійснюється керівництво суспільством в інтересах цієї його частини ,а також управління загальносуспільними справами. Суть держави виявляється  в її функціях як основних напрямах діяльності:

1. Захист суспільного ладу. 2. Запобігання й усунення соціально небезпечних конфліктів 3. Регулювання економічних та інших суспільних відносин  4. Здійснення єдиної для країни внутрішньої політики як системи її конкретних виявів – соціальної, економічної, фінансової, наукової, культурної, освітньої, та іншої політики 5. Зовнішньополітична функція захисту інтересів країни 6. Функція оборони країни7. Співробітництво з іншими народами та ін

 

13.Правова  держава

  Правова д-ва- д-ва, яка всі ф-ції пов’язує з конст. та верховенством з-ну, права.

  Держ. забезпеч.:

1. верховенство  права, з-ну

2. максим. гарантію  прав і свобод людини

3. рівність  всіх перед з-ном і судом

4. взаємовідповід. громад. та д-ви

5. на суд.  та ін. ахисту особи

      Прав. д-ва базується на:

1. на розподілі  та балансі властей

2. на встановленні  межі на міри владі

3. на пол. плюралізмі

4. на підзаконності  влади і управління

5. на конст.  намірі

6. на широкому  місцев самоврядуванні 

15. Соціальна держава  .

В наш час  в конст. деяких кр-н є таке визначення як Соц. д-ва. Вперше з’явл. в 1949 р. в конст. Фр., а потім і в інш. д-вах. Вона з’яв. на відгуг критиці лібер.-ринковій д-ві. Лібер.-рин. д-ва не могла забезпечити соц. благопол. Усім гром-м сусп., вона гарантувала свободу ек. діял-ті найбільшпідприємливим гром-м. але це привело до I та II св. війни, кризи 30-х рр. Та в деякій мірі до револ. в Рос.

      Хар-ні ознаки соц. д-ви:

    Забезпечує:

1. рух до  соц. справедл.

2. ослаблення  соц. нерівності

3. надання  кожному гром-ну роб. місце  чи інш. джерело існув.

4. забезпеч. мир та злагоду в сусп.

5. формує  для люд. благоприятне життєве  сер-ще

Базується на:

1. досить  вис. Рівні ек. розвитку

2. демократизм  пол. с-ми

3. на компромісі  осн. пол. сил відносно цілей  та шляхів розв. Сусп.

4. розвитку  с-ми соц. партнерства та захисту  гром-н 

5. підвищ. ролі  д-ви в с-мі панування і регулювання  соц.-ек. процесів

      Не  всі на зах. представн. пол. партій згодні з ідеєю соц. д-ви, вони вимагають  відмову від ф-цій перерозподілу  благ у д-ві та вимагають вдосконалення  правових, фін. та організац. мех-мів, аргументуючи це неузгодж. з правами люд.

      В конст. У написано, що у соц.-прав. д-ва. Для У необхідний:

1. перехід  до багатоукладної ек-ки

2. сполука  держ. та прив. власності

3. можливість  регулювання д-вою ек-уи

4. необхідність  розробити ефективний інструмент  соц.-ор’єнтов. пол-ки в д-ві, виробити с-му правов., організ. та фін.-ек. важелів, які б забезпечували соц. права та прожитковий мін. гром-н

4. пол-ки кажуть про підвищення рівня прав. захисту громад, боротьбу з корупцією та організ. злочинністю.

16. Громадянське суспільство — це суспільство, якому властиве самоврядування вільних індивідів та добровільно створених ними організацій. Громадянське суспільство як сферу самоврядування вільних індивідів захищають від свавілля державної влади та жорсткої регламентації з боку її органів відповідні закони. Ось чому в реальному суспільному житті громадянське суспільство та правова держава є взаємозв’язаними інститутами, функціонування яких забезпечується верховенством закону, що надійно гарантує та захищає права і свободи громадян.

Громадянське  суспільство може існувати тільки за умов демократії. Водночас високий рівень розвитку й функціонування громадянського суспільства може забезпечити тільки демократична держава. Як свідчить суспільна практика, саме нерозвиненість громадянського суспільства є однією з головних умов існування тоталітарних та авторитарних режимів. Головна ознака громадянського суспільства полягає в забезпеченні широких прав людини, у вільному виборі нею різноманітних форм економічного й політичного життя, форм ідеології та світогляду, у можливості пропагувати й обстоювати свої інтереси, погляди та переконання. 
 
 

  7-8-9 . СУТНІСТЬ ДЕРЖАВИ В ПОЛ СИС-МІ СУС-ВА

  При розгляді цього питання треба звернути увагу на те, що основним компонентом політичної системи є держава, якій належить особливе місце в політичному житті суспільства. Саме держава виступає основним носієм політичної влади та головним знаряддям реалізації класових інтересів, головним суб'єктом і одночасно головним об'єктом політичної діяльності і політичних відносин у суспільстві.

  Держава як певна політична структура має надзвичайно складну будову. Традиційно виділяють три гілки державної влади — виконавчу, законодавчу і судову, які мають у різних країнах різне оформлення й назву. Держава, виступаючи від імені суспільства, регламентує політичну діяльність всіх його організацій, встановлює основні норми цієї діяльності, її методи, умови формування й функціонування недержавних організацій.

  Держава існує через здійснення нею сукупності необхідних функцій. Такими функціями  є: захист суспільного ладу, запобігання й усунення соціальне небезпечних конфліктів, регулювання економічних та інших суспільних відносин, здійснення загальної для країни внутрішньої політики як системи її конкретних виявів — соціальної, економічної, фінансової, наукової, культурної, освітньої та ін., виконання зовнішньополітичної функції захисту інтересів країни, функції оборони країни тощо.

  Методи, за допомогою яких здійснюються функції  держави, характер встановлених у державі  соціальних та інших відносин дають  змогу класифікувати різні види держав і побудувати їх типологію. Така типологія може здійснюватися за різними ознаками.

  Досить  поширеною є класифікація держави  за формою державного правління. Під  формою державного правління слід розуміти організацію верховної державної  влади, її структуру, правовий (конституційний) статус та субординацію вищих органів, порядок їх діяльності. Як правило, основними сучасними формами правління є парламентська республіка, президентська республіка, конституційна монархія.

  Не  менш поширена класифікація держави за формою державного устрою. Адміністративно-територіальний устрій держави, що включає механізм взаємовідносин між державою та її складовими частинами, цен

тральними й  місцевими органами влади, є й  формою державного устрою:

унітарною чи федеративною.

  Сучасні держави можна типологізувати і  за тими функціями, які вони виконують. За цією ознакою можна виділити військову  або поліцейську державу, правову, а також соціальну державу. Військова, або поліцейська держава характеризується гіпертрофованим розвитком і особливо значною роллю структур державного насилля — армії, військово-промислового комплексу, органів охорони порядку та безпеки. На відміну від поліцейської основне призначення правової держави полягає в розвитку структур, що забезпечують захист прав усіх членів суспільства, а також їх підкорення праву як вищій силі, рівноправність усіх громадян (як рядових, так і можновладців) перед законом. Соціальна держава свою діяльність зосереджує на проведенні активної соціальної політики, яка допомагала б пом'якшенню й запобіганню соціальних конфліктів.

  Тема 5 . Політичні  режими!

1. Демократичний режим.

Дем. режим- це найбільш прогресивний пол. порядок, оскільки він створює умови для справжньої свободи особистості, її творчості  й самовизначення в усіх сферах діяльності. Сьогодні дем. режим панує в багатьох країнах світу. Хар-ні його ознаки: виборність в органи держ. влади, поділ держ. влади на законодавчу, виконавчу й судову, широкий спектр прав та свобд громадян, їх захист та гарантуваня, діяльність недерж. сусп.-пол. організацій як рівноправних партнерів д-ви., пол. плюралізм, гласність, широкі можливості для особистості впливати на процес прийняття й здійснення пол. рішень.

2. Тоталітарний та посттоталітарний режим

Найбільш  реакційним режимом є тоталітарний. Це насильницьке політичне панування групи «вибраних», яких очолює «вождь». Основні ознаки цього режиму: тотальний контроль за всіма сферами життя суспільства, заборона конституційних прав і свобод, демократичних організацій, репресії, мілітаризація суспільного життя, панування однієї загальновизнаної ідеології. За умов тоталітаризму особистість цілком підкорено владі.

Посттоталитарний  режим система в який відмирання комунизму досягло такої точки  коли не маркс теори  не комунист практика зовсім не впливають на сусп  

3. Авторитарний режим.

Авт. режим  базується на безумовному підпорядкувнні владі. Заміна керівних кадрів здійснюється шляхом кооптації, а не передвиборної  конкурентної боротьби між кандидатами  на відповідальні держ. посадиза подібних режимів відсутні або ігноруються встановлені з-ном процедури, внаслідок чого припинення й передавання влади часто є результатом насильства, конфронтації, а не інституціоналізації. В умовах такого режму панує виконавча влада. Парламент хоча й зберігається, але значну частину його призначають, а не обирають. Він перетворюється а дорадчу установу при голові д-ви, котрий, у більшості випадків, сам посідає всі ключові держ. посади. Основні методи держ. діяльності- накази й коанди. Особистасть втрачає здатність до самостійності суджень та дій, сліпо підкоряючись авторитету.

8. Політичні режими 

  Функціональним  елементом Пол. Системи суспільства  є пол. режим. Пол. режим- це способи  й методи здійснення пол. владарювання, порядок взаємовідносин громадянського суп.та політичної влади. Він включає спосіб і порядок формування представницьких установ, взаємо-відносини законодавчої та виконавчої влади. На пол. режим впливають рівень пол. стабільності суспільства, співвідношення соц. сил.

      У сучасній політичній теорії розрізняють такі основні типи політичних режимів: демократичний, авторитарний та тоталітарний.

      Демократичний режим – це найбільш прогресивний політичний порядок, оскільки він створює  умови для справжньої свободи  особистості, її творчості й самовизначення в усіх сферах діяльності.

      Авторитарний  реж. базується на безумов-ному підпорядкувані владі. За таких режимів немає  встановлених з-ном процедур припинення й передавання влади часто  є результатом насильства, конфронтації, а не інституціона-лізації. В умовах такого режму панує виконавча влада..

      Найбільш  реакційним режимом є тоталітарний. Це насильницьке панування групи  вибраних, яких очолює вождь. Основні  ознаки: тоталітарний контроль за всіма  сферами життя сусп., заборона конституційних прав і свобод, дем. організацій, репресії мілітаризація сусп. життя,  панування однієї загальновизнаної ідеології. За умов тоталітаризму особистість цілком підкорено владі.

11. Визначення демократії, її види та хар-ні риси.

Демократія- форма пол. та ек. устрою сусп., заснована  на визнанні народу основним джерелом влади; тип д-ви, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, можливості для діяльності різних пол. сил, контроль а діями органів влади.

Для демократії хар-ними є вільна діяльність пол. та громадських організацій, обов’язково виборність органів влади, розмежування держ. сфери та сфери гром. сусп., ек. та пол. плюралізм, д-ва існує заради громадян, а не навпаки, високий рівень сусп. самоврядування. 

13. Тоталітаризм як соціальний і політичний феномен.

У сучасній політичній теорії розрізняють такі основні  типи політичних режимів: демократичні, авторитарні та тоталітарні. Найбільш реакційним режимом є тоталітарний [9]. Це насильницьке політичне панування групи «вибраних», яких очолює «вождь» (фюрер, дуче). Основні ознаки цього режиму: тотальний контроль за всіма сферами життя суспільства, заборона конституційних прав і свобод, демократичних організацій, репресії, мілітаризація суспільного життя, панування однієї загальновизнаної ідеології. За умов тоталітаризму особистість цілком підкорено владі. 

Тема 6 . Політичні партії.

1. Партія як політичний інститут, виникнення та еволюція політичних партій.