9. Економічна політика

  Економічна  політика — це свідома, цілеспрямована діяльність державних органів, політичних партій та суспільних організацій в економічній сфері, що здійснюється в інтересах суспільства.

Економічна  політика держави має кілька завдань: здійснювати регулювання економіки в інтересах соціальних груп, які мають політичну владу;

зв'язувати, зрівноважувати економічні інтереси як тих соціальних груп, які мають політичну владу, так і тих, які не мають її; забезпечувати функціонування всієї соціально-економічної системи в цілому (грошовий обіг, енергетика, будівництво, екологічні проблеми, інфраструктура); налагоджувати й розвивати взаємовигідні економічні зв'язки з іншими країнами, захищаючи економічні інтереси власної країни.

  Особливості історичного розвитку в СРСР призвели до створення командної економіки або, як прийнято говорити, командно-адміністративної системи управління. Ця система, що проіснувала протягом десятиліть, стала головною причиною застою, а потім і кризи, в яку потрапила радянська економіка у 80-ті роки.

  Альтернативою командно-адміністративної системи  управління економікою, яка себе повністю дискредитувала, є ринкова економіка. Життєздатність та результативність ринкової економіки доведена світовим досвідом. Узагальнення цього досвіду дозволяє зробити висновок, що ринкова система — це могутній засіб підвищення ефективності виробництва. Товарно-грошові відносини — провідний регулятор економічного життя в умовах будь-якого розвинутого виробництва.

  Перехід до ринкової економіки в Україні  в інтересах кожної людини — така економіка дозволить створити умови  для заохочення творчості, ініціативи кожної людини, а також економічні стимули для високопродуктивної праці. 

10. Соціально-класова обумовленість політика

  В політології  соціальна політика розглядається  як особливий напрямок діяльності суб'єктів  соціально-політичного життя, спрямований на забезпечення сприятливих умов і засобів існування індивідів, на реалізацію життєво важливих соціальних потреб та інтересів людей і соціальних спільнот. Соціальна політика — це діяльність владних структур, інших суб'єктів соціально-політичного життя, що знаходить свій вияв в управлінні соціальним розвитком суспільства, у здійсненні заходів для задоволення матеріальних і духовних потреб його членів та в регулюванні процесів соціальної диференціації суспільства. Основною метою соціальної політики є досягнення в суспільстві рівноваги, стабільності, цілісності й динамізму.

     Говорячи про соціально-класову  обумовленість політики слід  зазначити, що ідея пріоритетів інтересів народу, суспільства повинна приволювати над інтересами держави. 

  11. ПОЛ. ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЇЇ КОНКРЕТНІ ФОРМИ

  Пол. діяль.- це інд. Чи колект, спонтанна чи організ. діяльність соц. суб’єктів, яка прямо чи опосередковано випливає з інт-сів вел. спільних груп, їх цінностей, які оприділюють.

  У шир. розумінні: вона постає як реалізація пол. сусп. відн-н. для здійснення певних соц. інт-сів. У вузьк. розумінні: пол. діяль.- це методи і засоби виконання владних ф-цій певними пол. суб’єктами.

  Конкретні форми пол. діяль. чи участі в ній: 1. Пол. вибори; 2. Участь у пол. партіях, 3.референдуми, 4. Збір різних підписів, 5. Різні мітинги. 

12.

13. Конституція України про свободу та умови об’єднання громадян у політичні партії.

Важливим  елементом розвитку політичних процесів в Україні має стати завершення правового оформлення багатопартійності. Прийнятий Верховною Радою Закон України «Про об’єднання громадян» є лише першим кроком на цьому шляху. Треба ще прийняти відповідні нормативні акти, які б чітко визначили характер державного фінансування політичних партій за результатами парламентських виборів, і вжити необхідних заходів для державної підтримки виборчих кампаній. Визначною подією у розвитку демократичних процесів в Україні стало прийняття нової Конституції, — Основного Закону нашої держави, що сприятиме розвиткові громадянського суспільства, формуванню професійного парламенту та ефективній реалізації принципу поділу влад. А щоб політичні процеси рухалися саме в такому напрямку, державні інститути повинні цілеспрямовано, активно впливати на розвиток багатопартійності, допомагати становленню партій та суспільно-політичних організацій в Україні. 

14.

15. Права людини як критерій гуманізму в політиці.

До невід'ємних  пол-них прав і свобод особи на-лежать: право обирати і бути обраним  в органи державної влади, об'єднуватися в сус-ні організа-ції, у тому числі й пол-ні партії; свобода слова, зборів, мітингів, вуличних процесій. Кожна лю-дина має, таким чином, право брати участь в уп-равлінні своєю державою безпосередньо або чер-ез своїх представників. Разом з тим «кожний має обов'язки перед сус-вом, в якому тільки й мож-ливий вільний й повний розвиток його особисто-сті». При цьому мета законодавчих обмежень прав і свобод людини може бути тільки 1 – пова-га до прав і свобод інших та задоволення справе-дливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному сус-ві. Ці положення закріплюються, конкретизуються в законодавчих актах багатьох держав, що забез-печує високий правовий статус їх громадян. Отже, право переконувати людей, організовував-ти пол-ні акції, як і інші пол-ні права, поклада-ють велику відповідальність на громадянина (правову, моральну, пол-ну) за наслідки своїх дій. Негативні наслідки неминучі, якщо організа-тори та учасники не дотримуються демократич-них правил поведінки. Які це правила? Правди-ва, перевірена інформація, стриманий тон орато-рів, надання слова не тільки своїм прихильник-ам, а й своїм опонентам, терпимість до інших по-глядів, повага до людської гідності.

16. Формування громадянина в умовах становлення Української держави: проблеми та перспективи.

Для того, щоб відповісти на це питання потрібно відповісти ще на одне, а саме - хто такий громадянин? Громадянин певної держави - це людина, яка любить свою державу. В нашій склавшійся позиції формування громадянської позиції віддано самим громадянам. Політики зайняті своїми справами, народ - своїми проблемами - добуванням хліба насущного. Під впливом вищеназваних факторів і сформувалася громадянська позиція в нашій державі. Коли в Україні народ буде бачити, що про нього піклується, тоді і буде формування громадянина 
 

17. ОСОБА ЯК ПЕРВИННИЙ СУБ’ЄКТ І ОБ’ЄКТ ПОЛІТИКИ

  Усвідомлення  політичних інтересів соціальними  групами робить їх суб'єктами політики, а нерозуміння цих інтересів — об'єктами політики. Суб'єкти політики — це особи і соціуми, а також створені ними установи й організації, які беруть активну, свідому участь у політичному процесі.

  Об'єктами політики є всі явища політ. та суспільного життя, на які спрямована діяльність суб'єктів політики. Ними можуть бути елементи політичної, економічної, правової і культурно-духовної підсистем суспільства, а також соціуми й окремі особи.

Соціальні групи та особи, які  не усвідомлюють своїх  соціальних інтересів, не здатні виразити їх безпосередньо або через організовані форми тиску, стають об'єктами політичного маніпулювання, жертвами обману і самообману, тому що не розуміють, чиї інтереси виражає та чи інша ідеологічна течія.

Людина як суб'єкт політики та основні параметри її діяльності.У демократ  сус-ві пол-ка здійснюється для людей і через людей. Тому активна участь особи в політичному житті, роль людини як суб'єкта політики має велике значення-Політична діяльність індивідів може здійснюватись як політична участь (участь громадян у політичному житті суспільства) і як політичне функціонування.

Політична участь — це здійснення або підтримка певних акцій з метою висловлення Інтересів, позицій, вимог, настроїв, що панують у масах, формування їх у конкретні вимоги; здійснення тиску на органи влади, аби домогтися їх виконання, заявити свій протест чи підтримати певні рішення та дії.

Політичне функціонування —  забезпечення участі політичних інституцій (державних установ, політичних партій, громадських організацій) в управлінні спільними справами. 

18. Політична участь — це здійснення або підтримка певних акцій з метою висловлення Інтересів, позицій, вимог, настроїв, що панують у масах, формування їх у конкретні вимоги; здійснення тиску на органи влади, аби домогтися їх виконання, заявити свій протест чи підтримати певні рішення та дії.

21.

22. . Пол-ний менеджмент.

Пол-ний  менедж-мент - це с-ма управління пол-ими процесами; наука і мистецтво аналізу тендер-цій пол-ого розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для пол-ого керівництва та забезпечення їх реалізації в пол-ній практиці. Пол-ний менеджмент як с-ма управління пол-ими процесами включає: маркетинговий аналіз кон'юн-ктури пол-ого ринку й форм-ня відповідного імід-жу «пол-ого товару» - організації, лідера, кандида-та, пол-ної платформи; пол-не забезпечення бiзнe-cy; вивчення пол-них і соціокультурних факторів, що впливають на ділову активність; зв'язок із гро-мадськістю та професійне пол-не лобіювання; ово-лодіння мистецтвом роботи з людьми та організа-ціями, спираючись на моральні, етичні, естетичні цінності даного сус-ва. Пол-ний менеджмент тісно пов'язаний із процедурою прийняття пол-ого ріше-ння. Необхідними умовами прийняття правильного пол-ого рішення є компетентність, інформованість, знання громадської думки. Однією з найважливіш-их складових мистецтва пол-ого керівництва сус-вом є вміння правильно вибирати відповідне конк-ретному історичному моменту співвідношення, оп-тимальне поєднання різних методів. Ефективність пол-ого рішення багато в чому залежить від його теоретичних засадних принципів. Актуальною про-блемою для сучасної України є становлення вітчи-зняного парламентаризму, запровадження умов па-рламентської демократії, боротьба з порушеннями пол-ної етики, корупції, з нехтуванням з-нами і но-рмами моралі, а також чітке розмежування повно-важень різних гілок влади як необхідної першоос-нови своєчасного й ефективного прийняття наяв-ною пол-ною владою назрілих пол-них рішень.  

23. Політичний маркетинг.

Принципи  висування політичних лідерів в  демократичному суспільстві визначає так звана антрепренерська система  рекрутуваня лідерів.

Антрепренейська система характеризується відкритістю, широкими можливостями для представників  будь-яких суспільних груп претендувати на заняття лідерських позицій; невеликою  кількістю інституціональних фільтрів - формальних вимог до потенційних  лідерів; широким колам селекторату до якого фактично належать усі виборці країни, високою конкурентістю добору, гостротою суперництва на заняття керівних позицій, першочерговою значимістю особистих якостей, індивідуальної активності, умінням знайти підтримку широкої аудиторії.

Антрепренерська система у західних демократіях  панує. Політичну активність більшість  лідерів проявляє тут уже в  молоді роки. Висунення на виборні  партійні, а пізніше на державні посади відбувається звичайно після  отримання диплому про вищу політичну  або юридичну освіту. Партійна кар’єра стає обов’язковою ланкою у політичній кар’єрі державного діяча.

Отже, за умов цивілізованого змагання за право управління політичною сферою суспільства під  політичним маркетингом розуміють  сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання та впровадження в суспільно-політичну практику тих чи інших настанов суспільної свідомості з метою завоювання ринку влади та утримання контролю над ним.

Сутністю  політичного маркетингу є вивчення існуючої та формування бажаної громадської думки щодо образу (іміджу) політика, політичної організації чи ідеї.

Найважливішими  функціями політичного маркетингу вважають: вивчення реального уявлення людей про політика, організацію  чи ідею; визначення характеристик  ідеального образу, що існує в масовій свідомості, та якомога тісніше зближення цих двох образів; планування та втілення в життя конкурентоспроможної програми дій, розрахованої на розуміння та активну підтримку громадськістю політичного лідера, організації чи ідеї.

Тема 3. Влада

1.  Влада як явище сусп-політ. життя

Влада- це основний елемент, що звязує політ систему  сусп-ва в одне ціле. Саме влада визначає природу і стійкість політ  системи, виражає волю соц. субєктів.Ця воля здійс-ся як обовязкова  публічна.,що підкорює собі всіх членів сусп-ва. Влада забезпечує порядок, виражає та захищає докорінні інтереси та сукупну волю соц. обєднань, є засобом реалізації цих інтересів та волі. Влада має глибокий внутр звязок  їз таким сусп. явищем як організація. Це і соціальний інститут і порядок відносин і цілеспрямована діяльність зі створення організації, підтримки стабільності та порядку. Влада є осмисленим, цілеспрямованим процесом, що визначає цілі, шляхи та засоби роз-ку сусп, організує відповідну діяльність його членів. Влада необхідна для організації сусп вир-ва, яке не мислиме без підкорення всіх його учасників єдиній волі.В загальному розумінні влада це здатність та мож-ть справлятипевний вплив на діяльність та поведінку людей за допомогою певних засобів-волі, авторитету, права, насильства. 
 

2. Поняття і функції  політичної влади