Шпаргалка по "Политологии"

Єдиним способом подолати існіючі суперечності є  співіснування за умов “системної згоди”.Щоб забезпечити системну згоду, влада в Україні має бути сильною,а що до всього іншого, то в нашій державі повинні діяти звичайні демокрнатичні структури та інститути.

Складність  проблеми полягає в тому, щоб знайти, необхідне для конкретної політ-ої ситуації оптимальне співвідношення мобілізаційних зусиль влади і демократичних форм організації сусп-ва та органічного звязку між ними, які робили б неможливим безконтрольність осіб та органів, що в їхніх руках зосереджено владу 

12;14. Легітимність влади, криза легітимності та засоби її вирішення.

Маркс Вебер (нім. соціолог) висунув ідею про  те, що влада може бути легітимна  і нелегітимна.

Легітимна- це влада, яка може бути створ. за традиціями (напр. влада папи Рим.)

Нелегітимна- коли відбув. Переворот влади , або  коли народ перестає довіряти владі, яку вони обрали.

Легітимна влада  може впадати в кризу з таких  причин:

1. історично-перехідний період
2. технологічний переворот
3. зміна соц. стр-ри сусп., коли з’явл. нові соц. класи
4. зміна статусу важливих консервативних інститутів, яка загрожує небезпеці під ча структ. змін
5. прогресивні вимоги осн. груп сусп. не приймаються політ. елітою
6. якщо вже існуючі нові владні стр-ри в сусп. не в змозі виправдати надії шир. верств населення.

Шляхи подолання  кризи:

1. зміна законодавства та держ. управління відповідно з новими вимогами часу
2. проведення корінних стр-них змін політ. інститутів, зберігаючи традиції, які існув. в сусп.
3. створ. такої політ. організації, яка базується на традиц. інститутах та на вимогах соц. груп

16. Демократія- форма пол. та ек. устрою сусп., заснована на визнанні народу основним джерелом влади; тип д-ви, яка декларує і втілює на практиці принципи народовладдя, права і свободи громадян, можливості для діяльності різних пол. сил, контроль а діями органів влади.

Для демократії хар-ними є вільна діяльність пол. та громадських організацій, обов’язково виборність органів влади, розмежування держ. сфери та сфери гром. сусп., ек. та пол. плюралізм, д-ва існує заради громадян, а не навпаки, високий рівень сусп. самоврядування. 

17. Мерітократія, тимократія, охлократія

Мерітократія (від лат. meritus-гідний і гр. kratos-влада)одна з елітарних концепцій у західній пол. науці, в основу якої покладенно принцип індивідуальної заслуги  у здійснені пол. влади і соціального  управління. Засновником є англ. Соціолог Мітчел Янг. Тимократія (від гр. timos-ціна,честь, kratos-влада) особлива форма олігархії у стародавній Греції; правління, за яким державною владою належало привелійованій більшості з високим майновим цензом. Т.  означало практику поділу громадян відповідно до майнового цензу, коли визначалось розміри грошових платежів, військова повиність, що суттево впливало на відповідні пол. права. Охлократія (від гр. ochlos-натовп, kratos-влада) тимчасова або більш-меньш тривале домінування в пол. житті суспільства натовпу,     ; один із способів здійснення пол. влади, що суттево доповнює кризові пол. режими.О.стає можливою за умови відсутності легітимного державного управління, в ситуації без владдя, деструкції механізмів регулювання сусп. життя. 

19. Влада і власність:єдність,взаємообум-ть

Влада і власність  можуть бути відокремлені на деякий час, але розділити їх назавжди ніколи не вдасться, оскільки, освідомивши  згубність такого розділення або  власність купить владу або влада  захопить власність. Це твердження знаходить прояв у світовій історії людства У докапіталістичних системах влада проявл-ся через форми економ залежності:рабство, кріпацтво. За умов капіталізму влада акумулює соц. Зв’язки, які лежать в основі екон відносин

20. Політ еліта Укр..:особл. Формув.та етапи еволюції Липинський,Донців.

В Укр.. завжди існувала проблема нац. Політ. Еліти, здатної  розв’язувати державотворчі завдання у конкретній істор. Ситуації. У 20ст. Комун режим знищив навіть соц  грунт для відтворення нац. Еліти  ЇЇ роль у тогочасному суп-ві висовувала номенклатура. Від початку державного відродження Укр.. до других парламентських виборів правляча еліта формувалася з різних прошарків колишньої номенклатури, а також ж частково з націонал-демократичної опозиції. Еліта того періоду була ідеологічною, бо її діяльність скеровувалась не на здійснення, а на розв’язання необхідності реформ. Цю еліту змінила технократична, рекрутована з промислово –підприємницьких кіл та прагматично зорієнтованих політиків. Ідеологічна та технократична укр. Еліти вважаються квазіелітою, оскільки їм не вдалося провести позитивних, соціальних перетворень. Отже, процес формування справжньої еліти тільки розпочинається. Розробки теорії еліт в Україні тільки розпочинається. Розробки теорії еліт в Україні пов’язана з іменами Донцова та Липинського. Донців виділяє “Ініціативну меншість”(еліту) та “пасивний чинник нації”(народ). Еліта не тільки формулює певну ідею, а мобілізує народ на її здійснення. Концепція національної аристократії Липинського виходить з того, що націю творить активна серед етнографічної єдності група, що об’єднує всіх навколо політ. Цінностей. 

Тема 4 .

Політична Система.

  1. ТИПИ ПОЛІТИЧНИХ  СИСТЕМ

  Політична система — це цілісна, впорядкована система відносин, дій, ідей, методів  і інститутів, зв'язаних з політикою, з її розробкою та практичним здійсненням. Політична система суспільства — це складна, багатогранна система взаємин державних і недержавних соціальних інститутів, які виконують відповідні політичні функції для захисту інтересів певних класів та соціальних груп.

  Політична система виступає як одна з частин або підсистем сукупної суспільної системи. Вона взаємодіє з іншими її підсистемами: соціальною, економічною, ідеологічною, етичною, правовою, культурною тощо. Політична система конкретного суспільства визначається його класовою природою, соціальним устроєм, формою правління (парламентське, президентське і т.п.), типом держави (монархія, республіка), характером політичного режиму (демократичний, тоталітарний, авторитарний) тощо. Сьогодні в політичній практиці можна виділити такі типи політичних систем: постіндустріальні, посткапіталістичні, перехідні, постколоніальні та ін.

  Для постіндустріальної (посткапіталістичної) політичної системи  на сучасному етапі характерні: функціонування парламентського механізму боротьби за владу; зростання рівня життя переважної більшості населення, спадання напруженості класової боротьби, ствердження соціального партнерства, посилення позицій громадянського суспільства, захист прав людини.

  Для перехідного типу політичної системи (нинішні країни СНД, кр. Сх. Європи) характерні такі риси, як: надмірна політизація народних мас, поява демократичних інститутів та ін. Дем. елементів у сус-ві разом з існуванням залишків тоталітаризму та командно-адміністративної системи. Ця обставина призводить до посилення боротьби за владу, яка в суспільстві все більше набирає форми міжпартійної боротьби. В суспільстві поширюються крайньорадикальні погляди “лівого” й “правого” спрямування, посилюється націоналізм. Перех. Тип пол. с-ми характер-ся також швидким зниженням рівня життя народу, руйнуванням його духовності, стрімким зростанням злочмнності тощо.

  Постколоніальна пол. с-ма хар-ся: великим розмоїттям пол. режимів і форм держ. правління, низьким рівнем життя народу, початком становлення в більшості країн кап. відносин, їхнім відривом від натураль. ек-ки, пасивністю широких мас через їхню злиденність і неграмотність тощо. 

2. Політ система сусп-ва:поняття і структура

Політ система  це цілісна упорядкована система  відносин, дій, ідей, цілей, методів та інститутів, повязаних із політикою, з її розробкою та практичним здійсненням.

Політ система  сусп-ва це складна, багатогранна система  відносин державних і недержавних  соц. інститутів, які виконують відповідні політ функції для захисту інтересів певних класів та соц. груп.Сутність політ системи поляга. В регламентації повелінки людей. Політ система є діалектичною єдністю чотирьох сторін: інституц-ої, регул-ої, функціон-ої та ідеологічної. Відповідно до цього, політ система склад-ся з таких компонентів: політ. відносини,політ організація, політ-правові та моральні норми, методи політ діяльності, політ культура. Політ система відбиває стан сусп-ва, включаючи економічні умови його існування соціальну і націон. Структуру, демографічні та економічні процеси, рівень освіти населення, стан сусп. свідомості, духовно-ідеологічне життя, міжнародне становище. Через політ систему виявляються та акумулюються основні групи соц інтересів, визначаються соц. пріоритети, що потім закріпл-ся в політиці. 

3. Революція , переворот , заговор , реформа .

реформа преобразовивать  измененние какой – либо существеной  сторон жизни . соц. політ.происходит мирним путем.

РЕВОЛЮЦИЯ (от лат. гетоіиііо) - глубокое й качественное изменение в развитии общества, і  способе производства, в различних областях знання. Р. возникают в результате постепеиного нарастания противоречий, накапливающихся а процессе зволюционвого развития, которие разрешаются переворотом, скачком, резкими переменамя. Р. могут иосить кратковременнмв характер или охватывать целую истор эпоху. Они - результат общ-ного развития или сознания человеком окружающего мира, закономерного процесса, не зависящего от желания или воля человека или какой-либо общественной группи, й возникают на переломном зтапе, когда сложившиеся противоречия или конфликти не могут бьіть разрешеньї никаким др. способом. Об’ьективньїе потребности общественяого развития определяют историческую неизбежность Р., хотя й не гарантируют ее победу.

ЗАГОВОР ПОЛИТИЧЕСКИЙ - тайное соглашение (уговор, сговор) нескольких лиц, виступающих индивидуально или в качестве лидеров полит сил о совместннх действиях против кого-либо или, реже, чего-либо для достижения определенных политических целей. 3. - особая разновидность интриги полит отличающаю максимально возможной конспиративнсстью й негативной, деструктивной, а не созидательнон направлеяиостью.

  Большая часть известных в истории  удавшихся 3.  носила индивидуально  направленый характер й была направлена против  конкретних личностей - прежде всего, против носителей власти. Как правило, 3., направленные не против персоны, а против  идеи, системи в целом, терпели неудачи. декабристов против самодержавця й крепостничества. 3. как специфическяй, наиболее   персонифицированнімй   вид   полит   интриги  отличается   требовавием максимального соответствия между локальньїм числом участников й локальностью достигаемой цели.

  Реальний 3. представляет собой одно из традиционно  зффект средств борьбы за власть й  влияние в политике. Со временем такие вариантм виходят на перзий план в отношений вьісших лиц государства.вдохновітелі организатори разробочики  исполнители.політ еліт

Роль 3. как  инструмента политики наиболее значительна  в тоталитарних й авторитаряих социа-полит  системах, в которих вопросы власти й управления сконцентрированы в среде узкой политической элити и решаются а рамках не столько институционального, правового, сколько межличноспіого, келейно-го взаимодействия. В таких системах особое знзчение приобретают характер личннх взаимоотношений между членами элити, их личные амбиции й усилия по достижению власти. При демократической, правовой орг соц-полит жизни значение 3. санижается, борьба за власті носит более широкий й гласний характер, требует вовлечения большого числа людей, что невозможно в сравнительно узких рамках 3. Уменьшение степени концентрации власти, разделение властей, появленяе структур представительской, регулярно сменяющейся влзстя неизбежно ведет к снижению опасности й зффективности

10. Становлення громадянського  суспільства в  Україні

  Перші елементи формування громадянського суспільства на території сучасної України криються в сивій давнині. Ще в VII—V ст. до н. е. на землях теперішньої Україні функціонували рабовласницькі міста-держави: Ольвія, Херсонес, Боспор, Феодосія та ін. з різноманітними формами правління — від монархії до аристократичної та демократичної республік. Коли в IX ст. виникла Київська Русь, її основними державними інститутами стали князь, князівська рада та народне віче.

  Згодом, уже за доби феодалізму, селяни об'єднувалися в сільські общини, обираючи зі свого середовища отаманів, старшин та інших представників громадськості. Особливе місце у формуванні рис громадянського суспільства та боротьбі за волю й незалежну, суверенну державу належить козацтву.