Шпаргалка по "Политологии"

  Політична влада, як один з найважливіших виявів влади, характеризується реальною здатністю даного класу, групи, індивіда проводити свою волю, що виражена в політиці. Поняття політичної влади ширше за поняття влади державної. Відомо, що політична діяльність здійснюється не тільки в межах держави, а й у інших складових частинах соціально-політичної системи: у межах партій, професійних спілок, громадських, міжнародних організацій і т. п.

  Політична влада відіграє надзвичайно велику роль у житті суспільства і виконує такі головні соціальні функції.

  Інтегративна  функція. Одним з основних призначень влади € інтегрування зусиль різноманітних соціально-політичних сил, політичних партій та суспільних об'єднань на платформі загальнонародних інтересів. Саме в такий спосіб владні структури намагаються уникати конфронтаційних проявів, запобігати конфліктам і долати їх, спрямовуючи хід політичних подій у конструктивне русло.

  Регулятивна функція. Важливим призначенням влади є регулювання життєдіяльності суспільства. Володіючи такими інструментами, як право та система політичних норм, владні структури здійснюють політико-нормативне регулювання всіх процесів суспільного життя.

  Мотиваційна функція. Однією з функцій влади є формування мотивів політичної діяльності, підпорядкування суспільне значущим мотивам усіх інших мотивів політичної діяльності різноманітних політичних сил та політико-організаційних структур.

  Консолідуюча  функція. Важливим призначенням влади є консолідація всіх елементів політичної системи. Ураховуючи характер і тенденції розвитку в суспільстві політичних відносин, політичних інститутів, норм політичного життя, а також виходячи з особливостей функціонування політичного режиму та рівня політичної культури, органи влади намагаються не допустити виявів конфронтації та консолідувати суспільство. Якщо влада є нездатною консолідувати різноманітні елементи політичної системи, це може призвести суспільно-політичне життя до серйозних деформацій та криз.

  Стабілізаційна  функція. Влада є важливою стабілізуючою силою організації суспільного й політичного життя. Стабільність влади виявляється у постійному зміцненні політичної системи, безперервному оновленні та розвитку демократичних політичних інститутів, у гарантованості та захисті політичних прав та свобод громадян. 

3. Політична та державна  влади

  Політична влада, як один з найважливіших виявів влади, характеризується реальною здатністю даного класу, групи, індивіда проводити свою волю, що виражена в політиці. Поняття політичної влади ширше за поняття влади державної. Відомо, що політична діяльність здійснюється не тільки в межах держави, а й у інших складових частинах соціально-політичної системи: у межах партій, професійних спілок, громадських, міжнародних організацій і т. п.

  На  відміну від політичної влади  державна влада не обов'язково використовує примус для досягнення своїх цілей. Можуть бути використані ідеологічні, економічні та інші засоби впливу. Однак лише державна влада володіє монополією на те, щоб примусити членів суспільства виконувати її задуми.

Державна  влада — це вид політичної влади, що має монопольне право видавати закони, обов'язкові для всього населення, що спирається на спеціальний апарат примусу як на один із засобів для виконання її законів та розпоряджень. Державна влада означає як певну організацію, так і практичну діяльність для здійснення цілей ї завдань цієї організації. 

4. Умови ефективного  функціонування політичної  влади

Влада створюється  й функціонує в суспільстві на кількох взаємозв'язаних та взаємодіючих рівнях: макрорівні вищих центральних політичних інститутів, вищих державних установ та організацій, керівних органів політичних партій та провідних суспільних організацій; середньому, або проміжному, рівні («мезорівні» в західній політичній термінології"), тобто в регіональних, обласних та районних масштабах, і на мікрорівні відносин між людьми, малими, групами та всередині них, котрі створюють загальну картину політичних відносин, настроїв, рухів у суспільстві і сферах його політичного та суспільного самоврядування. Середній рівень влади зв'язує два інші системою органів управління, через нього проходять конкретні рішення вищих інстанцій влади і він же сприймає відповідні реакції суспільства на них. На цьому рівні концентрується основна кількість політичних посадових осіб та основні кадри політичного управління. 
 

11. Основні концепції  влади

    Існують різні концепції влади: марксистська, біхевіористська, реляціоністська, системна, телеологічна, структурно-функціональна, психологічна та ін.

Марксистська  концепція влади виходить з того, що природа владних відносин пов'язується з виявленням соціально-політичної ролі власності, поділом суспільства на антагоністичні класи з протилежними інтересами. Марксистська теорія вирішального значення в реалізації політичної влади надає народним масам, класам та соціальним групам. Характерною ознакою цієї доктрини є те, що держава розглядається як головний чинник політичної влади, а форми правління — як специфічний спосіб забезпечення класового панування.

  Біхевіористська концепція влади. Англійське слово behavor перекладі означає «поведінку». Цей термін у політології вперше було застосовано американськими вченими для наукового аналізу емпірично достовірних фактів політичної поведінки індивідів. При цьому поведінці людей надавали суто політичного характеру.

  У реляціоністських концепціях влади (реляція — донесення) остання постає як можливість і здатність одних індивідів управляти процесом прийняття рішень на локальному чи національному рівні, без огляду на активний чи пасивний опір інших індивідів чи соціальних груп.

  Системна  концепція влади. Основним поняттям системної концепції влади є розгляд політичної системи на макро- (як атрибут макросоціальних систем), мезо- (на рівні конкретних систем — сім'ї, організації), мікрорівні (влада як взаємодія індивідів у рамках специфічної соціальної системи).

  Телеологічна  концепція влади розглядає останню як результат здійснення певних цілей та одержання раніше запланованих результатів.

  Структурно-функціональна  концепція. Згідно з цією доктриною влада є виявом ієрархічної побудови суспільства та особливим видом відносин між підлеглими й керівниками.

Психологічна  концепція влади виходить з того, що ставлення індивіда до політики зумовлюється психологічним механізмом його особистості. Для прихильників цього напрямку (3. Фрейд та ін.) проблема влади — це проблема панування підсвідомості над людською свідомістю та поведінкою.

  6. Політична  еліта - це певна група, прошарок  суспільства, яка концентрує у своїх руках держ владу і займає владні посади, керуючи суспільством. 

   Теорії  еліт.

  Макевіалістськая  школа (Г.Моска, В  .Парето).  будь-якому  суспільству властива елітарність.  В основі цього лежить факт природних  відмінностей людей: фізичних, психологічних, розумових, моральних.  Ця еліта характеризується особливими політ і організаторськими якостями.  Маси визнають право еліти на владу.  Еліти змінюють один одного в ході боротьби за владу, оскільки добровільно владою ніхто не поступається.

  Теорія  елітної демократії (Р.Даль, С.Липсет).  розуміння демократії як конкурентної боротьби претендентів на керівництво  суспільством під час виборч кампаній.  Еліта не панує, а здійснює керівництво  масами з їхньої добровільної згоди, за допомогою вільних виборів.

  Ціннісні  теорії (В.Ропке, Ортега-і-Гассет).  Еліта - це прошарок суспільства, наділений  високими здібностями до управління.  Еліта є результат природ. відбору  осіб із видатними якостями і здібностями  управляти суспільством.  Формування еліти не суперечить принципам демократії.  Соціальна рівність людей повинна розумітися як рівність можливостей.

  Концепції плюралізму еліт(С.Келлер, О.Штаммер, Д.Рісмен).  еліта множинна.  Жодна група, що входить до неї не спроможна  зробити вирішального впливу на всі сфери життя одночасно.  В умовах демократії влада розподілена між різноманітними групами еліт, які впливають на прийняття рішень, відстоюючи свої інтереси.  Конкуренція запобігає формуванню цілісної елітарной групи й уможливлює контроль із боку мас.

Ліволіберальні  концепції (Р.Міллс).  суспільство  управляється винятково однією пануючою елітою.  Можливості демокр інститутів (вибори, референдуми) незначні

Поняття “еліта” та “політична еліта”

Політична еліта  це меншість сусп-ва, що утворює достатньо-самостійну, відносно-привілейовану групу, наділену особливими психологічними, соціальними та політ якостями, яка бере безпосер. Участь у затвердженні та здійсненні рішень, повязаних із використанням лдерж влади або впливом на неї.  Теорія елітаризму Моски:

В будь-якому  політ організмі наявні 2 класи:панівна  меншість-правлячий клас, політично-залежна  більшість.-клас яким правлять.

Право влади  меншості над більшістю виходять з якостей, притаманних правлячій  меншості. До цих якостей належать передовсім організованість.Теорія Парето:

У політ житті  є 2 типи еліт, які змін-ть при владі  одна одну. Перший тип-леви, хар-ся стабільністю розвитку політ системи, силовими методами правління, консерватизмом,Другий тип-

Лиси, для  них хар-ни хитрість, обман та демагогія.

Щоб підтримувати рівновагу політ системи, необх. Періодична зміна одного типу еліти  на інший. Міхельс:

Обгрунтував ідею залізного закону олігархічних тенденцій, його суть:

Створення будь-яких великих організацій, обовязково призводить до їхньої олігархізації та формування еліти.

  7. ПОЛ ОПОЗИЦІЇ

  Пол. опозиція- це форма протистояння певн. соц. або  пол. групи чи партій офіційному курсу.

  Опозиція  бореться якщо не за владу, то за вплив  на неї. До опозиції віднос. Партійні угрупування  та парлам. фракції. Вона стимулює діял-ть, тобто вона необхідна для того, щоб був контроль за владою.

  Наявність опозиції в парламенті, а також  в усіх сферах сусп. життя забезпечує реальний плюралізм думок і ідей, що є необх. умовою вироблення оптимальних  рішень. без опозиції як свідчить іст. досвід, виникає реальна загроза переходження дем-ї в диктатуру. Ефект. засобом боротьби опозиц-х сил за реалізацію своїх інтересів є багатопартійність.

  У плюралістичному  сусп-ві, з метою надання можливості управляти на осн. врахування множинного хар-ру гром. думки і позицій різних суб’єктів пол-ки, меншості надається юридично гарантоване право на опозицію.

  Голов. ф-ція опозиції за дем-го режиму –  визначення альтернативних напрямків  розвитку сусп-ва та складання постійної  конкуренції правлячої еліти.

8.  групи   тиску. 

а)по принадлежности:кадровые,масовые,частные,общественные б)по установленым целям:группы интересов(материальные),группы предпринимателей, общество защиты прав потребителей, группы идей: конфессиональные, идеологические, группы по положению (молодежные, женские и т.д.), филосовские и пол.клубы

Групи тиску  – організації, які створені для  захисту інтересів та що тиснуть  на органи держ. влади з метою  домогтися від них рішень, що відповідають цим інтересам. Влада для них  не самоціль, як для політ. партій. Типи груп тиску: 1) групи інтересів – свідоме об’єднання людей на грунті спільності потреб та інтересів, що прагне здійснювати вплив на владу заради відображення своїх інтересів; 2) групи ідей ( конфесійні – захищають суспільно-церковне та політ. інтереси; ідеологічні; групи по статусу – молодіжні організації, жіночі рухи; філософські та політ. клуби і т.д. 

9.

10.Політична  влада в Україні.

18Проблема  формування і функц.  Влади в Україні.

Протягом  значного періоду істор. Розвитку в  Укр. Склалася конфронтаційна політ. культура, яка і нині значною мірою притаманна укр. Сусп-ву. Конфронтація та нетерпимість постійно відтвор-ся в різних гілках та рівнях влади. В посттоталітарному сусп-ві нові політичні сили, що прийшли до влади мають справу з поділений сусп-ом .За різних умов, співвідношення між частиною насел, що підтримує нову систему і тією частиною, що тяжіє до минулого може бути різним.