Виробнича політика підприємства

План

Вступ………………………………………………………………………………………………….2

Розділ 1 Виробнича політика підприємства

1.1 Політика організації  виробництва, як форма забезпечення  ефективної діяльності підприємства …………………………………………………………………………………….…3

1.2 Характеристика організаційних типів виробництва ……………………………….…….6

1.3 Характеристика і  структура методів організації  виробництва………………………….8

1.4 Виробничий процес……………………………………………………………………………11

Розділ 2 Збутова політика підприємства

2.1.Сутність та значення  збутової діяльності виробничого підприємства………………...15

2.2. Напрями удосконалення  збутової діяльності підприємства ………………………...….21

Висновоки…………………………………………………………………………………….…….24

Список використаних джерел……………………………………………………...……………26

 

 

Вступ

Економічна  ситуація в Україні в сучасний період не сприяє формуванню конкурентоспроможних суб’єктів господарювання і створенню розвиненого конкурентного середовища у вітчизняній економіці. Розрив господарських зв’язків між країнами СНД, слабкий фінансовий стан підприємств-суміжників, низький платоспроможний попит споживачів, нестача власних обігових коштів, низька конкурентоспроможність продукції, гальмування процесу її оновлення та втрата здобутих раніше ринкових позицій є основними причинами низьких обсягів виробництва і реалізації продукції промислових підприємств.

Разом з тим процес трансформації  економічної системи характеризується високим рівнем нестабільності та невизначеності зовнішнього середовища господарювання, збільшенням впливу його чинників на економіку та управління підприємством. Розробка принципово нових товарів на основі застосування прогресивних технологій, опанування нових ринків збуту, різкі  коливання ринкового попиту і кон’юнктури, послаблення державного регулювання економіки визначають складність розвитку сучасного промислового виробництва. В умовах становлення ринкових відносин процес регулювання є засобом зниження ринкової невизначеності, забезпечення стабільності економічних процесів на підприємстві. У зв’язку з цим розширення галузей та об’єктів регулювання – об’єктивна необхідність і важлива умова стабільного соціально-економічного розвитку підприємства в сучасних умовах.

Актуальність теми. Проблеми формування основних положень і механізмів регулювання виробництва та реалізації продукції на підприємстві не мають достатньої теоретичної і практичної розробки в науковій літературі. Разом з тим проблема регулювання економічних процесів на підприємстві і питання підвищення ефективності організації виробництва та реалізації продукції розглядалися в літературі здебільшого відокремлено одне від другого, а у взаємозв’язку не були предметом наукового дослідження.

У зв’язку з цим проблема ефективного  регулювання виробничо-збутового  процесу вимагає глибокого вивчення. Комплексний інтегрований підхід до цього питання досі не набув достатнього теоретичного та методологічного обґрунтування. Існує необхідність конкретизації суті регулювання виробничо-збутової діяльності, розробки методичних підходів до формування ефективного механізму регулювання виробництва і реалізації продукції, вивчення й узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду з цих питань. Така необхідність обумовлена тим, що дана проблема відноситься до стратегічних, від яких залежить успіх діяльності підприємства на ринку.

Актуальність зазначених проблем  у перехідній економіці, їх недостатня розробка, теоретичне і практичне значення зумовили необхідність проведення дослідження і визначили тему дисертаційної роботи.

Мета. Метою даної роботи є теоретичне обґрунтування і розробка методичних рекомендацій щодо створення механізму регулювання виробництва та реалізації продукції підприємства.

Об’єктом дослідження виступає процес виробництва та реалізації продукції машинобудівних підприємств.

Предметом дослідження є регулювання виробничо-збутової діяльності підприємства.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дисертаційного дослідження стали положення економічної теорії, наукові роботи провідних вітчизняних і зарубіжних науковців.

 

1.1  Політика організації виробництва, як форма забезпечення ефективної діяльності підприємства.

 

  Для будь-якого підприємства  основною його функцією є виробнича  діяльність.

 Під виробничою діяльністю  розуміють сукупність цілеспрямованих  процесів, що здійснюється людьми  за допомогою засобів праці  чи природних процесів, у результаті    яких предмети праці змінюють свій склад, стан, форму отримують певні нові властивості та перетворюється в готову продукцію.

До виробничої діяльності в ходять;

1. Жива праця людей яка активна частина виробництва, що ставить основу трудового процесу;
2. Предмети праці, над якими працює людина для перетворення їх у проміжний чи харчових продукт із метою задоволення певних потреб споживачів;
3. Засоби праці-частина засобів виробництва, за допомогою яких людина впливає на предмет праці.

  Організація виробництва - це  процес упорядкування, координації й оптимізації у просторі й часі  науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, освоєння та виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів та виготовлення продукції для задоволення потреб споживачів і отримання прибутку. Вона розглядає загальні закономірності організація виробничих систем, формування  й методи здійснення виробничих процесів виготовлення конкурентно спроможної продукції при раціональному використанні трудових, матеріально-технічної та фінансових ресурсів.

    Іншими словами, організація  виробництва, це координація й  оптимізація в часі та просторі  всіх матеріальних і трудових  елементів виробництва з метою  досягнення визначені терміни   найефективнішого виробництва   результату.

  Організація виробництва базується на технології виробничих процесів-сукупності методів і засобів, при яких здійснюються перетворення матеріальних ресурсів, інформації та їхніх комплектів в кінцевий продукт.

  Технологія виробничих процесів  реалізується за допомогою організації виробництва, і фактично формує основу виробничої системи, зумовлюючи динаміку виробничого процесу.

    Організація виробництва  розглядає і вирішує наступні  завдання:

1. Формування теоретичних основ організації виробничої діяльності підприємства.
2. Організацію процесів створення й освоєння випуску нової чи вдосконалення продукції, яку випускає підприємство.
3. Організацію виробничих процесів.

  Виробничий процес - це сукупність взаємозв’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для цілеспрямованого, постійного перетворення вихідної сировини та матеріалів у готову продукцію, яка призначена як для споживання, так і для подальшої переробки.

  Основными элементами виробничого процессу є;

• Праця як свідома діяльність людини;
• Предмет праці (служать для їх перетворення у готову продукцію); 
• Засоби праці (використовується людиною для перетворення переметів праці у готову продукцію).

 На сучасних підприємствах  процес виробництва  досить  складний. Він поєднує велику  кількість окремих процесів, які  уторують структуру виробничого процесу.

 Виробничі процеси на підприємстві  залежмо від їх ролі у виготовлені  продукції по діляться на три  види.

1. Основні-процеси, що безпосередньо пов’язані з перетворенням предметів праці у готову продукцію. Результаті основних виробничих процесів випускається продукція яка передбачена планом підприємства.
2. Допоміжні-процеси, які лише сприяють безперебійній роботі підприємства, але безпосередньої у часті у виготовленні продукції не беруть.
3. Обслуговуючі-процеси, що створюють умови для здійснення основних та допоміжних процесів (транспорті та складські процеси.).

   Головна відмінність між  основними та допоміжними процесами  полягає в тому, що продукт,  вироблений у результаті основного  виробничого процесу, надходить  на ринок, а продукт отриманий під час допоміжного процесу, споживається в межах підприємства.

   Залежно від стадії виробничого  циклу виробничі процеси поділяються:

1. Підготовчі-процеси, що призначені для виконання операції підготовки живої праці, предметів і засобів праці до перетворення предметів праці в корисний (кількісний) продукт.
2. Перетворювальні-процеси, під час яких відбувається переробка предметів прачі (в кінцевий продукт) за рахунок реалізації перетворювальної функції .  Перетворення предметів праці здійснюються шляхом ціле спрямованої зміни форми, розмірів, зовнішнього вигляду, фізичних чи хімічних властивостей тощо.
3. Кінцеві-процеси (завершальної стадії), які полягають у підготовці результатів попереднього перетворення  в кінцеву продукцію для подальшого споживання.

За ступенем авторизації виробничі процеси поділяються на:

1. Ручні-процеси, які виконуються робітником без застосування машин і механізмів.
2. Механізовані-процеси, що виконують робітниками за допомогою машині механізмів.
3. Машинні-процеси, що виконуються машинами, якими управляє робітник.
4. Автоматизовані-процеси, які виконуються машинами під наглядом робітника.
5. Автоматичні-процеси, що виконуються без участі робітника спеціальними машинами за попередньо розробленою програмою, тобто з використанням сучасної комп’ютерної  та мікропроцесорної техніки.
6. Апаратні-процеси, що здійснюється в спеціальних апаратах в автоматичному чи автоматизованому режимах.

   Залежно від характеру  впливу на предмети праці виробничий  процес поділяється на такі  специфічні процеси;

1. Підготовчий-процес, що включає операції з доставки заготовок, інструменту, оснащення, та підготовки до робочого місця.
2. Технічний-процес, що безпосередньо пов'язаний із перетворенням ресурсів у готову продукцію.
3. Процес контролю який передбачає контрольно-вимірних операцій для досягнення відповідності продукції технічним та іншим умовам та вимогам.
4. Процеси транспортування і складування пов’язані з переміщенням і зберіганням продукції усього виробничого циклу, а також інтегрують виробничий процес в одне ціле та забезпечують узгодженість окремих операцій у часі.

За перебігом у часі виробничі  процеси а виділяються на:

1. Дискретні (перервні), для яких характерні циклічність і наявність технологічних перерв.
2. Неперервні – у яких відсутні перерви між різними видами операціями.

Основною структурною одиницею виробничого процесу є операція – завершена частина виробничого процесу, яка виконується на одному робочому місці, над тим самим предметом праці без переналагодження устаткування.

Розрізняють основні та допоміжні  операції.

При основній операції предмет обробки зміню свою форму, розмір, певні властивості, якісні характеристики,

Допоміжні операції забезпечують нормальне  виконання основних операцій.

Уміння раціонально організувати виготовлення виробу полягає в тому, щоб розділити складний процес на прості операції, а потім звести їх у єдиний комплекс таки чином, щоб забезпечити випуск готової продукції (виробів) у необхідній номенклатурі та кількості у потрібний термін.

Раціонально організація виробничого  процесу залежить від певного  принципу.

До них належать: спеціалізація  пропорційність, паралельність, прямо  точність, безперервність ритмічність  автоматичність та гнучкість.

Принцип спеціалізації означає  розподіл праці між окремими підрозділами підприємства та робочими місцями в  процесі виробництва та їх кооперування. Цей принцип характеризує обмеження та стабільну номенклатурою продукції, яка виготовляється в кожному виробничому підрозділі.

Розрізняють наступні види спеціалізації  на підприємстві:

• функціональна – допоміжні та обслуговуючі виробництва обєднюється в окремі самостійні підрозділи та виконують певні функції;
• предметна – передбачає закріплення певної номенклатури виробів за окремими цехами;
• по детальна – полягає в закріпленні за певними підрозділами підприємства виготовленні технічного однорідних деталей;
• технологічна – означає закріплення за кожним цехом та виробничою дільницею певної частини виробничого процесу.

Принципи пропорційності передбачають відносну одинакову продуктивність за одиницю часу взаємопов’язаних підрозділів підприємства, а в їх межах – дільниці, бригад та робочих місць.

Принципи паралельності передбачають одночасне виконання окремих  операцій та процесів.

Принцип паралельності найчастіше виконується в умовах сирійного  та масового виробництва і включає  в себе: