Аналіз впливу боргової кризи на країни ЄС

       Досить небезпечною  зараз залишається фінансова  ситуація у Португалії та Ірландії. Аналізуючи динаміку частки дефіциту бюджету відносно ВВП,  починаючи  з 2003 р.,  встановлено, що  протягом  усього  дослідженого періоду в Португалії, на відміну від Ірландії, мав місце дефіцит бюджету. Але у 2003, 2007-2008 рр.  він  не  перевищував  допустимий  за Маастрихтською угодою рівень у 3 % .

       Значною  частка  дефіциту  бюджету відносно  ВВП, 6,1 %,  була  2005 р.,  а у 2009 р. набула максимального значення  за весь досліджуваний період, 9,3 %. Водночас економіка Ірландії характеризувалася більш позитивною ситуацією. Протягом 2003-2007 рр. бюджет країни був сформований таким чином, що у країні доходи перевищували витрати, частка профіциту в 2004-2007 рр.  змінювалася на рівні 1,5-2,9 % відносно ВВП. Така позитивна ситуація  різко  погіршилася  спочатку  в 2008 р.,  дефіцит  бюджету становив більше ніж 7 % від ВВП, а у 2009 р. ще у два рази збільшився.

       Рис. 2.1. Динаміка частки дефіциту бюджету у 2003-2009 рр. (розроблено автором на основі [8]).

       Як  і  з  дефіцитом  бюджету,  в  Ірландії  ситуація  з  державним  боргом протягом 2003-2009 рр. була кращою, порівняно з Португалією (Рис. 2.2).

       Рис. 2.2 Динаміка частки державного боргу Ірландії та Португалії у ВВП у 2003-2009 рр. (розроблено автором на основі даних [8])

       Боргова ситуація, як в Ірландії, так і  в Португалії загострилася у 2008-2009 рр. У 2009 р. найбільший дефіцит бюджету  відносно ВВП спостерігався в  Ірландії – 14,3 % проти 7,3 % у 2008 р., тобто  за рік він збільшився майже у два рази, а частка державного боргу зросла з 43,9 % до 64 %, приріст становив 46%. У Португалії  хоча  частка  дефіциту  бюджету  у 2009 р.  була  меншою, ніж у Ірландії – 9,4 %, ситуація щодо державного боргу є більш складною, його частка відносно ВВП сягнула у 2009 р. майже 77 % . Водночас у Португалії спостерігаються найвищий темп збільшення частки дефіциту бюджету, 236 %, порівняно з усіма країнами PIIGS, але ситуація у Єврозоні загалом ще більш критична, частка дефіциту бюджету у ВВП збільшилася майже у три рази [18].

       Хоча  відсоткові показники частки державного боргу у ВВП у Єврозоні  загалом  вищі,  ніж  у Португалії  та  Ірландії,  темп  збільшення  частки  державного боргу у ВВП у цих країнах перевищує середній темп по Єврозоні.

       Загальний державний борг Ірландії на сьогодні становить 130 млрд. євро, що становить 230 % ВВП [16]. Ситуація  ускладнюється й тим, що  у 2011-2012 рр.  країні потрібно погасити невелику частину зобов'язань – 4,4 млрд. євро. Однак, Ірландії, швидше за все, вдасться уникнути дефолту завдяки переважанню національних інвесторів у капіталі банків і пенсійних фондів,  заспокоює  інвесторів.

       Зростання боргової кризи загрожує й Португалії. Її загальний державний борг вищий, ніж у Ірландії – 106 млрд. євро, причому 9,6 млрд. євро повинні бути виплачені в 2011 р. [20].

       Зовнішній борг Іспанії становить 1,9 трлн. євро, а його обсяг відносно ВВП становить 284% . Головна проблема Іспанії - це Португалія, яка винна їй мільярди євро. Іспанія, у свою чергу, є боржником Німеччини та Франції. Мірою того, як Іспанія намагається взяти під контроль свої борги, зростають побоювання, що після парламентських виборів у листопаді 2011 року в країні почнуться бюджетні скорочення і економічні реформи, що викличе новий економічний спад. Після різкого завершення будівельного буму в 2008 році економіка Іспанії переживає більш глибоку, ніж в інших європейських країнах, стагнацію. Безумовно, в процесі боротьби Іспанії з власним структурним дефіцитом бюджету, який перевершує дефіцити Португалії та Греції, даний показник буде збільшуватися в найближчі кілька років. Але поки це переросте в серйозну проблему, пройде багато часу. Валовий обсяг зовнішнього боргу перетне 80-відсотковий кордон лише в 2014 р. До того моменту влада повинна буде взяти дефіцит під контроль за рахунок економічного зростання і скорочення державних витрат.

       Обсяг зовнішнього боргу Італії складає 2 трлн. євро, а його  співвідношення з ВВП країни становить 163%. Варто  наголосити, що зовнішній борг Італії є доволі високим, однак у порівнянні з Грецією і Португалією вона вважається відносно багатою країною. Однак сумніви щодо можливостей італійського керівництва і побоювання, що борг країни скоро перевищить можливості її економіки, призвели до хвилювань на ринках. Найсильніше зростання італійського боргу може вдарити по Франції.

       Важливо  зазначити, що боргові  кризи  в  ЄС  поглиблюються,  в  тому числі, через недостатні доходи від зовнішньоекономічних операцій, якими не можуть  бути  покриті  їхні  зовнішні  зобов’язання. Серйозною  проблемою  на цьому  шляху  є  неможливість  використання  потенційних  торговельних  та інвестиційних  вигод,  які  могли  б  отримувати  країни  ЄС  від  подальшого розширення  євроінтеграційного  простору  новими  країнами-учасниками.  На нашу  думку,  в  інтеграційному  форматі  ЄС  щоразу  послаблюється  дія принципу  порівняльної  переваги  у  міжнародній  торгівлі  і  відбувається загострення  міжнародної  конкуренції  за  збут  продукції  та  вигідні інвестиційно-виробничі  площадки,  які  де-не-де  поки  залишаються,  на  вже насиченому ринку.  Крім цього,  протягом останніх десяти років країни Європи отримали сприятливий  доступ  до  фінансового  капіталу  за  низькими  процентними ставками  внаслідок  значної лібералізації міжнародних фінансових ринків  та створення  зони  євро і  при  слабкому  нормативному  регулюванні  граничних меж дефіциту  бюджету  та/або  зовнішнього  боргу  такі  країни,  як  Греція, Португалія,  Іспанія,  Ісландія   досягли  критично  високої  зовнішньої заборгованості своїх економік. Внаслідок  проявів  світової  фінансової  кризи  2008  р.  міжнародні інвестори  почали  реагувати  відтягненням  своєї  дебіторської  заборгованості, яка  суттєво  нагромадилась у вигляді токсичних активів,  з усіх кутків,  де  тільки  було  можливо.  Вимоги  інвесторів  не  обминули  і позичальників Греції – уряду та приватного сектору.

2. Оцінка  темпів поширення  боргової кризи на інші країни Європейського Союзу

       17 листопада 2011 року – чорний день в єврозоні. Страх поширення боргової кризи посилився, а сценарій катастрофи для всієї єврозони набув більш чітких рис. Ставки за іспанськими облігаціями пішли вгору. Не встояли навіть французькі папери.

       Різниця між французькими та іспанськими  облігаціями щодо німецьких досягла рекордної позначки. Варто зазначити, що лише чотири країни зони євро перебувають в “зеленій” зоні. Три з них, на чолі з Німеччиною, демонструють найвищий еталонний рейтинг. У “жовтій” зоні – Австрія з Францією ще зберігають, хай послаблені, але все-таки шанси на порятунок від дефолту. Поряд з ними – Бельгія з Словаччиною. У “помаранчевій” зоні, тобто на межі порятунку, – Італія з Іспанією, відповідно третя й четверта економіки єврозони. Аналогічний статус мають Словенія і Мальта. У “червоній” зоні – Греція, Португалія та Ірландія, які вже скористалися програмами порятунку. Поряд з ними Кіпр, що теж має великі боргові проблеми. На сьогодні з 17 країн єврозони лише шість демонструють гарний еталонний рейтинг. Причому такий рівень рейтингу Франції залишається під питанням.

       Дослідження Лісабонської ради і німецького банку  Berenberg викликали сумніви інвесторів у тому, що Франція, яка є однією із найбільших економік ЄС, зможе поліпшити свою фінансову ситуацію до президентських виборів 2012 року. Аналітики схиляються до того, що Франція може стати наступною кісточкою доміно, що впаде в результаті кризи суверенного боргу.

         Даних про зростання ВВП країни  в III кварталі на 0,4% вочевидь недостатньо  для заспокоєння, тим більше  що темпи розвитку економіки  в II кварталі скоротилися на 0,1%, а не були нульовими, як повідомлялося  раніше.

         Споживчі витрати з липня по  вересень зросли на 0,3%, а обсяг  бізнес-інвестицій на таку ж  величину скоротився. "Менше інвестицій  означає менше економічне зростання  в майбутньому, меншу кількість  робочих місць. Не виключено,  що в четвертому кварталі ми  зіткнемося з ризиком рецесії.  Результати третього кварталу не усувають негативного сценарію розвитку подій - рецесію, й про відновлення французької економіки не йдеться", - зазначив економіст Матьє План. Минулого року дефіцит французького бюджету становив 7% ВВП, тоді як нормальним рівнем вважається 3%. Співвідношення держборгу до ВВП Франції перевищило 80%.

       Боргова криза в єврозоні, що набирає все більшого масштабу, разом зі зниженням прогнозу щодо економічного зростання та зростаючими умовними зобов'язаннями може поставити під удар найвищий кредитний рейтинг Франції на рівні ААА. Про це йдеться в спеціальній доповіді міжнародного рейтингового агентства Fitch, присвяченій стану державних фінансів Франції. У документі агентства вказується, що зростання французького державного боргу негативно впливає на здатність країни протистояти новим шокам. Більше того, відзначають експерти Fitch, дана можливість практично вичерпана. "При реалізації стресового сценарію, при якому інтенсифікація боргової кризи в єврозоні виллється в значний економічний спад у Франції і в регіоні в цілому, а умовні зобов'язання країни значно зростуть, найвищий суверенний кредитний рейтинг Франції опиниться під загрозою", - йдеться в прес-релізі агентства.

       Експерти  Fitch вважають, що Парижу будуть потрібні додаткові заходи для досягнення цільових показників дефіциту бюджету на рівні 3% ВВВ до 2013 р. Базовий сценарій агентства передбачає, що співвідношення держборгу до ВВП Франції досягне 91,7% до 2014 р., що приблизно відповідає прогнозованим борговим пікам для інших країн з рейтингом AAA.

       21 листопада 2011 року інше міжнародне рейтингове агентство Moody's повідомило, що зростання прибутковості за держоблігаціями Франції при більш слабкому прогнозі економічного зростання може мати негативний вплив на прогноз щодо кредитного рейтингу країни. Погіршення обстановки на європейському фінансовому ринку є загрозою для прогнозу щодо рейтингу Франції на рівні ААА, хоча на цій стадії і не для самого кредитного рейтингу, уточнили в Moody's.

         Варто наголосити також що у листопаді 2011 року спред прибутковості між держоблігаціями Франції та 10-річними облігаціями Німеччини виріс на 200 базисних пунктів - до нового рекорду за час існування єврозони. При такій різниці в ставках Париж платить за довгострокове фінансування майже вдвічі більше, ніж Берлін. Підвищення прибутковості на 1 відсотковий пункт обходиться в додаткові 3 млрд євро вартості обслуговування боргу. Враховуючи прогнози уряду Франції щодо зростання реального ВВП на рівні менше 1% на 2012 р., збільшення боргового навантаження зробить досягнення цільових показників влади щодо скорочення дефіциту бюджету більш складним.

       Ймовірний дефолт Греції (ймовірність дефолту складає до 90 %) обертається для інших країн ЄС, та світової економіки взагалі, подальшим знеціненням євро. Задля забезпечення стабільності європейської валюти Європейський центральний банк та центральні банки країн «зони Євро» втрачають частину золотовалютних резервів, зокрема, через придбання «проблемних» облігацій та створення стабілізаційного фонду. Крім того,  в цих умовах  країни, що приєдналися до Євросоюзу у 2004, 2007 році (зокрема Болгарія, Латвія, Литва, Польща та Румунія)  та ще не увійшли до «зони євро»  зазнають істотних фінансових втрат, пов’язаних з дією валютних ризиків. При цьому країни, чиї національні валюти прив’язані до євро і мають фіксований курс (Болгарія, Латвія та Литва) зазнають більших фінансових втрат у порівнянні з країнами, що дотримуються плаваючого курсу національної валюти.

       Європейська комісія офіційно попередила п’ять  держав ЄС, які 2013 року ризикують порушити бюджетну дисципліну, про неприпустимість подібного розвитку подій. Відповідні ноти було направлено владі Бельгії, Польщі, Угорщини, Кіпру і Мальти.

       Однією з причин для зниження рівня довіри до Бельгії є тривала політична невизначеність, оскільки політичні партії вже більше року не можуть домовитися про формування нового кабінету міністрів. Перехідний уряд країни здатний лише до реалізації заходів короткострокового характеру щодо поліпшення фінансово-економічної ситуації, але не готовий до проведення довгострокових структурних реформ.

       Незважаючи  на те, що до останнього часу європейська  криза суверенного боргу залишалася осторонь фінансових секторів Скандинавії, в дійсності є думки про існування високих ризиків для північних країн.  Втім, за офіційними даними, економіка Швеції більш ніж стабільна.  За прогнозом Riksbank, ВВП країни в 2011 році виросте на 4,2%, що практично в 3 рази перевищує прогнози МВФ щодо зростання економіки єврозони і США.

       Крім  того, за підсумками нинішнього року в  Швеції очікується профіцит державного бюджету, хоча в середньому по єврозоні негативний показник повинен скласти близько 4,1% від ВВП.  Нарешті, рівень державного боргу прогнозується на позначці 36,3% ВВП, хоча в єврозоні показник, як очікується, досягне 88%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       3.Основні  шляхи виходу з  боргової кризи  та її запобігання  у подальшому розвитку  країн ЄС

       Європі  знадобиться десятиліття, щоб оздоровити фінанси і вийти з боргової кризи. Оцінка ця була зроблена канцлером  Німеччини Ангелою Меркель під час відеозвернення до громадян Німеччини і розміщене на особистому сайті в Інтернеті.

       Усі антикризові  заходи, що  здійснювались  у Спільноті протягом останніх років  і  частково  продовжують  реалізовуватись  сьогодні,  можна  розділити  на групи за трьома напрямами: 1) створення  нової архітектури фінансового  ринку на рівні ЄС; 2) стабілізація і відновлення економіки і 3) глобальна  консолідація і регіональна солідарність у подоланні наслідків кризи.

       У  рамках  першого  пакету  заходів  здійснюється  рекапіталізація  банків, знижуються  облікові  ставки (ставки  рефінансування)  національних  банків  та Європейського  центрального  банку,  надаються  урядові  гарантії  виплат банківських депозитів тощо. Першою у Західній Європі рекапіталізацію банків розпочала Великобританія (кінець 2008 р.), за нею прослідували уряди Іспанії, Німеччини, Швейцарії та  ін. Облікові  ставки були  скорочені приблизно у два рази. Зокрема Банк Англії скоротив цей показник з 5 % у вересні 2008 р. до 2 % у листопаді 2008  р.  Аналогічні  заходи  здійснили Європейський  центральний банк та Центральний банк Швеції [8].