Фізична культура в школі

У процесі виховної роботи зі школярами з негативним та індиферентним ставленням у першу чергу створювались сприятливі умови для подолання невпевненості у виконанні тієї чи іншої вправи, застосовувалися стимулюючі впливи та мотивування, які викликали позитивні емоційні переживання і мотиви занять фізичною культурою. Основними стимулами були такі: створення ситуацій успіху, гласність досягнень учнів, заохочення занять фізичною культурою, переконання словом і прикладом, оцінювання отриманих результатів тощо. 

У процесі виховної роботи з учнями з ситуативним  ставленням до занять фізичною культурою основна увага приділялася, поряд з мотивацією, озброєнню їх системою знань з фізичної культури. Вирішальне значення у вихованні в цих школярів когнітивного компонента позитивного ставлення до занять фізичною культурою мало оптимальне поєднання роботи з формування у них всебічних знань з фізичної культури та переконань у необхідності регулярно займатися фізичними вправами. Експериментальні уроки проводилися так, щоб в учнів закріплювалося усвідомлене бажання займатися фізичною культурою у процесі навчання, позакласної роботи та самостійних занять за місцем проживання. З цією метою вчитель дотримувався на уроках таких педагогічних умов: кожного разу, розкриваючи учням завдання уроку, звертав їхню увагу на перспективу, пов'язану з необхідністю розвитку основних фізичних якостей та підвищення фізичної підготовленості; пояснював правила і методи виконання фізичних вправ безпосередньо в процесі навчання, досягаючи свідомого засвоєння школярами основних вимог правильного виконання вправ; створював такі ситуації, які спонукали учнів до набуття й застосування знань у процесі здійснення взаємоконтролю, взаємодопомоги і самостійного вивчення фізичних вправ та виконання обов'язків чергового, капітана команди, судді тощо; озброював учнів методичними знаннями щодо планування й проведення самостійних занять фізичними вправами за місцем проживання. 

У процесі виховної роботи з молодшими підлітками з  пасивно-позитивним ставленням великого значення надавалося закріпленню в  них інтересу до фізичної культури, вихованню потреби фізичного вдосконалення, засвоєнню ними практичних умінь самостійно займатися фізичною культурою. Виховання потреби фізичного вдосконалення вимагало від учителя включати учнів у активну пізнавальну діяльність, що передбачало передачу їм ряду функцій, пов'язаних із змістовною стороною навчально-виховного процесу. Це давало можливість  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Рис. 1. Технологія виховання у молодших підлітків  позитивного ставлення до  

занять фізичною культурою в процесі навчання 

школярам поступово  перетворюватися з об'єктів у  активних суб'єктів цього процесу. На основі проведеної мотиваційної роботи та озброєння учнів знаннями з  фізичної культури вчитель формував у них уміння самостійно займатися фізичною культурою, навчав ставити кінцеву, проміжну і поточну мету; планувати й проводити самостійні заняття; розвивати основні фізичні якості; здійснювати самоконтроль за рівнем фізичної підготовленості. 

У процесі формування позитивного дійового ставлення проводилася поглиблена робота з виховання в учнів усвідомленої активності й звички до занять фізичною культурою. Основна увага на цьому етапі була зосереджена на регулярних самостійних заняттях фізичною культурою та досягненні ними високого рівня фізичної підготовленості. У вихованні активності на заняттях фізичною культурою вчитель використовував схильність молодших підлітків до виявлення самостійності. Для цього на уроках створювалися такі ситуації, в яких вони реалізовували цю схильність і завдяки цьому розвивали свої уміння самостійно займатися фізичними вправами. Основним у формуванні в учнів звички до занять фізичною культурою був метод вправ, який базувався на вимогах багаторазового їх повторення. Найефективнішим засобом виховання у молодших підлітків звички до занять фізичною культурою була продумана система організації домашніх завдань. Вона привчала школярів щоденно виконувати ранкову гімнастику, вправи для формування правильної постави, розвивати фізичні якості, займатися рухливими і спортивними іграми, перебуваючи при цьому на свіжому повітрі. Попередня підготовка учнів до виконання домашніх завдань здійснювалася на уроках фізичної культури, на яких учитель формував у них уміння самостійно займатися фізичними вправами, організовувати й проводити ігри. 

У ході формуючого експерименту в експериментальних  класах було  вдосконалено планування навчального матеріалу, виділявся  на уроках час на методичну підготовку учнів, застосовувалися такі форми  фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи, як гімнастика до уроків, фізкультурні хвилини під час уроків, ігри та фізичні вправи на перервах, заняття спортивних секцій і груп загальної фізичної підготовки, спортивні змагання, масові фізкультурно-оздоровчі заходи та спортивні свята. Педагогічні спостереження, бесіди з учнями, вчителями та батьками, аналіз анкетних даних дозволили зробити висновок про те, що наприкінці експерименту переважна більшість школярів експериментальних класів систематично брала участь у цих заходах та навчилася самостійно їх проводити в домашніх умовах.  

Виховання в  учнів експериментальних класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою передбачало  проведення самостійних занять фізичними  вправами в сім'ї. Провідною формою цих занять було самотренування. Впровадження в побут школярів самостійних тренувань ефективно вплинуло на розвиток у них позитивного ставлення до занять фізичною культурою на останньому етапі формуючого експерименту. За допомогою набутих умінь самостійно займатися фізичними вправами, розробки індивідуальних завдань, складених на основі рівнів фізичної підготовленості, організації систематичних самотренувань та проведення роботи з батьками в молодших підлітків виробилася активність і сформувалася звичка до занять фізичною культурою. За організаторською допомогою вчителя батьки учнів експериментальних класів почали значно активніше впроваджувати в сім'ях спільні фізкультурно-оздоровчі і спортивні заходи, ніж батьки школярів контрольних класів.  

Порівняльний  аналіз результатів експериментальної  роботи показав, що в кінці дослідження  стала значною та статистично  достовірною різниця у вихованості  в учнів експериментальних і  контрольних класів позитивного  ставлення до занять фізичною культурою. В експериментальних класах, на відміну від контрольних, був зафіксований суттєвий розвиток кожного компонента позитивного ставлення учнів до занять фізичною культурою. Наприкінці експерименту, згідно з 5-бальною системою оцінювання, п'ять балів за середній показник сформованості когнітивного компонента позитивного ставлення отримали 76,1 % учнів, чотири – 20,3 %, три – 3,3 %, два – 0,4 %, один бал не отримав жоден учень експериментальних класів. Емоційний і мотиваційний компоненти були оцінені п'ятьма балами відповідно у 88,4 і 80,8 % учнів експериментальних класів. Завдяки покращенню активності і стабільності у заняттях фізичною культурою та фізичної підготовленості кількість учнів експериментальних класів, які отримали п'ять балів за середній показник діяльнісного компонента, збільшилася до 68,1 %. Чотири бали мали 26,5 % школярів, три – 5,1 %, два – 0,4 % і жоден учень не мав найнижчого бала. Аналіз результатів сформованості кожного компонента позитивного ставлення до занять фізичною культурою дозволив констатувати, що наприкінці експерименту серед учнів експериментальних класів не було виявлено жодного з негативним та індиферентним ставленням, 2,2 % молодших підлітків мали ситуативне, 17,4 % - пасивно-позитивне, у 80,4 % спостерігалося позитивне дійове ставлення. Показники учнів контрольних класів характеризувалися незначною негативною динамікою, тобто ставлення до занять фізичною культурою у них залишилось на початковому рівні (див. рис. 2). 

Результати дослідження  засвідчили високу ефективність експериментальної методики виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Ця ефективність забезпечувалася: впровадженням у виховну діяльність експериментальних класів особистісно зорієнтованої технології виховання, яка передбачала активну участь у виховній роботі кожного учня з урахуванням йогоособистісних якостей та індивідуальних особливостей; здійсненням у вихованні комплексного підходу з урахуванням педагогічних можливостей уроків фізичної культури, позакласної роботи та самостійних занять фізичною культурою в сім'ї; системною реалізацією технології виховання у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою з урахуванням кожного з його компонентів; формуванням у школярів певної системи знань і умінь самостійно займатися фізичною культурою; самовихованням як провідною формою виховної роботи учнів загальноосвітніх шкіл. 

На основі проведеного  дослідження зроблено такі висновки: 

1. У дисертації  зроблено теоретичне узагальнення  й нове вирішення наукової  проблеми виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Необхідність удосконалення виховної роботи визначається насамперед різким зниженням у молодших підлітків інтересу до занять фізичними вправами. Це пояснюється значним зменшенням в учнів спонукальної сили природної потреби в  

Початок експерименту              Кінець експерименту 
 
 

                       Експериментальні класи 
 
 

       Початок експерименту              Кінець експерименту 
 
 

        Контрольні класи 
 
 

Рис. 2. Результати обстежень рівнів розвитку ставлення до занять фізичною культурою в учнів експериментальних і контрольних класів, % учнів 
 
 

рухах, що веде до відповідного способу життя, погіршення стану здоров'я і фізичної підготовленості  школярів. Проблема вирішувалась шляхом підвищення виховних можливостей уроків фізичної культури, позакласної роботи та самостійних занять фізичною культурою в сім'ї з урахуванням індивідуальних особливостей молодших підлітків та рівнів розвитку в них ставлення до занять фізичною культурою. 

2. Розкриття  теоретико-методологічних засад  виховання позитивного ставлення  особистості до діяльності виявило  різні підходи до цієї проблеми  й до самого поняття "ставлення". При визначенні структури ставлення  у психолого-педагогічних дослідженнях виявлено його взаєзв'язок з такими психологічними утвореннями як емоції, мотиви, інтереси, потреби, а також знаннями та навчальною діяльністю. Що ж стосується робочого визначення ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою, то воно розглядається як цілісна система індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами фізичної культури, які характеризують внутрішню позитивну позицію в її оцінці та трансформуються в особистісні цінності.  

3. Аналіз програм  з фізичної культури, документів планування навчального матеріалу, стану позакласної роботи шкіл, виховної діяльності вчителів і батьків у системі "школа – сім'я", підготовленості вчителів до проведення виховної роботи на уроках фізичної культури та в процесі фізкультурно-оздоровчих заходів, визначення структури вільного часу молодших підлітків, ефективності уроків у формуванні знань та умінь показали, що вихованню в учнів позитивного ставлення до занять фізичною культурою в загальноосвітніх школах приділяється недостатня увага. Підтвердили це і дані обстежень сформованості в учнів 5-7 класів кожного компонента ставлення до занять фізичною культурою. Так, 42,5 % молодших підлітків мають негативне ставлення до занять фізичною культурою, 22,7% - індиферентне, 19,7 % - ситуативне, 8,3 % - пасивно-позитивне і лише 6,8 % - позитивне дійове. Спостерігається негативна динаміка розвитку ставлення школярів до занять фізичною культурою від п'ятих до сьомих класів (від 37,1 % учнів з негативним ставленням у п'ятих класах до 48,4 % у сьомих). 

4. На основі  результатів вихідних обстежень  була розроблена експериментальна  методика виховання в учнів  5-7 класів позитивного ставлення  до занять фізичною культурою.  Вона включала проведення виховної  роботи на уроках фізичної  культури, у процесі позакласної роботи та самостійних занять у сім'ї. Експериментальна робота з виховання у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою в процесі навчання була побудована з урахуванням результатів вихідних обстежень рівнів розвитку ставлення до занять фізичною культурою. Умовний розподіл учнів на п'ять груп відповідно до цих рівнів дозволив диференційовано підійти до вибору змісту, форм і методів виховної роботи, розробки системи педагогічних впливів на кожен з його компонентів, удосконалення структури уроку та планування навчального матеріалу. Внесення змін в структуру уроку фізичної культури дозволило оперативніше проводити підготовчу і заключну його частини й виділяти час на методичну підготовку учнів. Використання системи педагогічних впливів на кожен компонент ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою дозволило розробити технологію його виховання в процесі навчання. Впровадження в експериментальних класах цієї системи допомогло вчителю знайти оптимальні шляхи виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою в процесі навчання. 

       5. У вихованні в молодших підлітків  позитивного ставлення до занять  фізичною культурою важливу роль  відігравала позакласна фізкультурно-оздоровча  і спортивна робота. Експериментальна програма передбачала такі форми її організації, як проведення фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі шкільного дня; роботу спортивних секцій з вибраних учнями видів спорту; створення тренувальних груп фізичної підготовки школярів; проведення фізкультурно-оздоровчих заходів і спортивних змагань за комплексним тестом та елементами видів спорту, які входять до змісту навчальної програми з фізичної культури для 5-7 класів. Педагогічні спостереження під час їх проведення, бесіди з учнями, аналіз анкетних даних показали, що ці форми роботи позитивно впливали на формування в учнів експериментальних класів кожного з компонентів ставлення до занять фізичною культурою. Порівняльні дані динаміки охоплення учнів експериментальних і контрольних класів різними видами позакласної фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи свідчать про те, що учні експериментальних класів були активнішими у цій роботі, навчилися самостійно організовувати і проводити різні заняття та фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня. Активність же учнів контрольних класів залишилась низькою й не сприяла їхній фізичній підготовленості.