Фізична культура в школі

       Публікації. Результати дослідження  опубліковані у 29 наукових працях (з них 14 публікацій одноосібних, 9 одноосібних у фахових виданнях, затверджених ВАК України). 

       Структура і обсяг роботи. Дисертація  складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу  та загальних висновків, списку  використаних джерел (242 джерела,  з них 17 іноземних) і додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 191 сторінку друкованого тексту, серед них 161 сторінка основного тексту, 23 сторінки списку використаних джерел. Робота містить 18 таблиць (з них 1 займає повну сторінку), 10 рисунків (з них 5 займають повні сторінки), 7 додатків. 
 
 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ  РОБОТИ 
 
 

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено  об'єкт, предмет, мету, завдання і етапи  дослідження, сформульовано гіпотезу, теоретико-методологічну основу, наукову  новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, визначено достовірність, особистий внесок здобувача та положення, які виносяться на захист. 

       У першому розділі "Виховання  в учнів загальноосвітніх шкіл  позитивного ставлення до занять  фізичною культурою як наукова  проблема" виявлено теоретико-методологічні засади, сутність і зміст позитивного ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою, проаналізовано стан роботи загальноосвітніх шкіл з виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою, розкрито організацію і методику дослідження. 

       Аналіз літератури з проблеми  виховання у молодших підлітків  позитивного ставлення до занять  фізичною культурою показав, що  спеціальних досліджень у такому  її формулюванні не було. Ставлення  школярів до занять фізичною культурою вивчалося в основному в комплексі з іншими проблемами. Це призвело до того, що й до цього часу залишається не визначеним місце позитивного ставлення до занять фізичною культурою в мотиваційній сфері молодших підлітків. Не були вивчені в проаналізованих роботах і психолого-педагогічні умови підвищення ефективності роботи шкіл з формування в учнів компонентів позитивного ставлення до занять фізичною культурою. В цих працях також не обгрунтовані зміст, форми і методи виховання у молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою. Залишається не до кінця вивченою й вікова динаміка позитивного ставлення учнів до занять фізичною культурою та його вплив на фізичну підготовленість підлітків. 

Дослідження проблеми виховання позитивного ставлення до занять фізичною культурою базувалося на теоретичних засадах психолого-педагогічної науки про значення фізичного виховання у формуванні особистості, Концепції фізичного виховання в системі освіти України, теорії ставлень (В.М.Мясищев) і особистісно зорієнтованому підході до виховання (І.Д.Бех). Ураховувалися й положення та висновки досліджень потребово-мотиваційної основи навчальної діяльності (М.І.Алексєєва, Л.І.Божович, Н.П.Зубалій, О.М.Леонтьєв, А.К.Маркова, В.С.Мерлін, Г.І.Щукіна), закономірностей її формування (П.Я.Гальперін, М.В.Левківський, М.В.Матюхіна, Н.Г.Морозова, Л.С.Славіна, Б.М.Шиян). Вивчення теоретико-методологічних засад виховання позитивного ставлення дозволило визначити поняття "ставлення" як внутрішню позицію особистості в оцінці навколишньої дійсності, іншої людини, самого себе, як специфічну форму психічного відображення дійсності. У його структурі простежуються когнітивний, емоційний, мотиваційний та діяльнісний компоненти. Визначення цих структурних компонентів допомогло також уточнити сутність і зміст позитивного ставлення молодших підлітків до фізичної культури.  

У проаналізованих  працях позитивне ставлення розглядається  вченими у взаємозв'язку з системою знань з фізичної культури (М.П.Козленко, М.С.Солопчук), емоційними переживаннями (О.В.Ільїн, Л.В.Лихачов), мотивами занять фізичною культурою (О.М.Козленко, Р.А.Пилоян, В.А.Соколов), інтересом до занять фізичною культурою (Б.Ф.Ведмеденко, З.Джумаєв, П.К.Дуркін, А.І.Міхеєв), потребою у фізичному вдосконаленні (М.І.Жаворонкова, І.І.Петренко, С.О.Сичов, Н.М.Хоменко, П.І.Щербак), активністю в заняттях фізичною культурою (М.Г.Андрух, В.О.Петров), звичкою до занять фізичною культурою (Б.Ф.Ведмеденко, М.П.Козленко). Аналіз досліджень цих авторів дозволив дати робоче визначення позитивного ставлення молодших підлітків до занять фізичною культурою як цілісної системи індивідуальних, вибіркових, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами фізичної культури, які характеризують внутрішню позитивну позицію в її оцінці та трансформуються в особистісні цінності. Основними особистісними утвореннями, які входять до структури позитивного ставлення молодших підлітків до фізичної культури, є: система знань з фізичної культури (когнітивний компонент); емоційні переживання (емоційний компонент); мотиви занять фізичною культурою, інтерес до фізичної культури, потреба у фізичному вдосконаленні (мотиваційний компонент); активність у заняттях фізичною культурою та звичка до занять фізичною культурою (діяльнісний компонент). 

У процесі проведення констатуючого експерименту проведено  аналіз програм з фізичної культури, документів планування навчального  матеріалу, підготовленості вчителів до проведення виховної роботи на уроках фізичної культури та в процесі фізкультурно-оздоровчих заходів, визначено ефективність уроків у формуванні знань та умінь, необхідних для виховання в школярів позитивного ставлення до занять фізичною культурою, проаналізовано стан позакласної роботи шкіл та виховної діяльності вчителів і батьків у системі "школа – сім'я", визначено структуру вільного часу молодших підлітків та сформованість в учнів 5-7 класів кожного компонента ставлення до занять фізичною культурою.  

Вихованість у  молодших підлітків позитивного  ставлення до занять фізичною культурою  визначалася за рівнями сформованості когнітивного, емоційного, мотиваційного та діяльнісного компонентів, які входять до його структури. Вони визначалися за когнітивним, емоційним, мотиваційним та діяльнісним критеріями, які характеризуються певними показниками сформованості ставлення: повнотою, системністю і міцністю знань; модальністю, стійкістю і вибірковістю емоцій; широтою, силою та стійкістю мотивації; активністю і стабільністю в заняттях фізичною культурою та фізичною підготовленістю. Оцінювання цих показників проводилося за 5-бальною системою в процесі педагогічних спостережень, бесід, анкетування вчителів, школярів, батьків та тестування фізичної підготовленості учнів.  

Результати констатуючого  експерименту показали, що вихованню  в молодших підлітків позитивного ставлення до занять фізичною культурою в загальноосвітніх школах приділяється недостатня увага. Так, 42,5 % обстежених учнів 5-7 класів мають негативне ставлення до занять фізичною культурою, 22,7 % - індиферентне, 19,7% - ситуативне, 8,3 % - пасивно-позитивне і лише 6,8 % - позитивне дійове. Такий стан спричинений насамперед тим, що в навчально-виховній роботі не враховуються особистісні якості та індивідуальні особливості учнів, у результаті чого педагогічний процес відбувається без їхньої активної участі. Вчителі також недостатньо враховують виховні можливості позакласної роботи та самостійних занять фізичною культурою підлітків у сім'ї. Неефективність виховання позитивного ставлення школярів до занять фізичною культурою пояснюється й безсистемністю в роботі вчителів, недостатньою наполегливістю вирішувати на уроках завдання формування компонентів позитивного ставлення та недооцінкою озброєння учнів системою знань, умінь і навичок самостійно займатися фізичною культурою за місцем проживання. Це призводить до того, що у школярів не сформована психологічна готовність до самовиховання, без якого неможливо досягти позитивного дійового ставлення до занять фізичною культурою. 

За результатами дослідження був проведений умовний  розподіл учнів на 5 груп залежно від рівнів розвитку в них ставлення до занять фізичною культурою. До першої групи ввійшли школярі з негативним ставленням до занять фізичною культурою; до другої - з індиферентним; до третьої - з ситуативним; до четвертої - з пасивно-позитивним; до п'ятої - з позитивним дійовим. Кожна з цих груп відрізнялася характерними проявами показників сформованості ставлення учнів до занять фізичною культурою. У школярів з негативним ставленням спостерігався, в основному, стійкий негативний емоційний настрій на заняттях фізичною культурою. В них переважав мотив уникнення неприємностей з боку вчителя та батьків за погане навчання або взагалі були відсутні мотиви занять фізичною культурою. Вони відрізнялися вкрай низьким рівнем знань з фізичної культури, їх безсистемністю та неміцністю. Ці школярі були пасивні на заняттях фізичною культурою, не відвідували фізкультурні гуртки або спортивні секції і майже всі тестові нормативи з фізичної підготовленості склали на незадовільно. 

       В учнів з індиферентним ставленням до занять фізичною культурою спостерігалися емоції нудьги, досади, невпевненості. Ці школярі відрізнялися вузькістю, слабкістю та нестійкістю мотивації до занять фізичною культурою. Вони характеризувалися низьким рівнем знань з фізичної культури, мали безсистемні знання, в основному, загального характеру, запам'ятовували та відтворювали лише готові знання. Вони пасивно поводилися на уроках і рухалися тільки під контролем учителя. 

У школярів з  ситуативним ставленням до занять фізичною культурою спостерігалися нестійкі мотиви занять фізичною культурою: була певна зацікавленість процесом виконання фізичних вправ і навчальних завдань; бажання бути серед кращих учнів, одержувати позитивні оцінки. У той же час вони займалися фізичною культурою найчастіше зі слабким або помірним інтересом. Ці учні мали неповні та безсистемні знання, але добре запам'ятовували й відтворювали їх. Вони проявляли активність у заняттях фізичною культурою лише епізодично.  

         Школярі з пасивно-позитивним  ставленням до занять фізичною культурою відрізнялися від інших середнім рівнем знань з фізичної культури, їх системністю і міцністю. Вони іноді проявляли активність на уроках фізичної культури, але за відсутності контролю і спонукальної діяльності з боку вчителя легко виключали свою увагу до занять. Їхнє відвідування фізкультурних гуртків або спортивних секцій та проведення самостійних занять не відрізнялися стабільністю. Тестові нормативи з фізичної підготовленості вони склали на оцінки "3" і "4". 

Учні з позитивним дійовим ставленням до занять фізичною культурою характеризувалися стійкими емоціями радості, задоволення, впевненості, гордості, гідності й співпереживання вчителю та учням. У них спостерігалися стійкі мотиви занять фізичною культурою. Вони мали достатньо повні, системні та міцні знання з фізичної культури. Ці учні проявляли активність на уроках, відрізнялися стабільністю у виконанні домашніх завдань з фізичної культури, відвідуванні фізкультурних гуртків, спортивних секцій і самостійних занять, мали високий рівень фізичної підготовленості. 

На основі результатів  вихідних обстежень була розроблена експериментальна методика виховання  в учнів 5-7 класів позитивного ставлення  до занять фізичною культурою. Згідно методики вводилося вдосконалене планування навчального матеріалу, на уроках фізичної культури вирішувалися завдання формування в молодших підлітків кожного компонента ставлення до занять фізичною культурою, виділявся час на методичну підготовку учнів, що дозволяло вчителю значно ефективніше використовувати виховні можливості процесу навчання. Для покращення результатів виховної роботи в експериментальних класах впроваджувалися фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня, проводилися заняття спортивних секцій з вибраних видів спорту, створювалися групи загальної фізичної підготовки школярів, з якими регулярно організовувалися фізкультурно-масові заходи та спортивні змагання. Великого значення надавалося формуванню в учнів на уроках фізичної культури умінь самостійно займатися фізичними вправами, організації систематичних самостійних занять в сім'ї, проведенню роз'яснювальної роботи з батьками, виконанню учнями індивідуальних завдань, складених з урахуванням рівнів їхньої фізичної підготовленості. 

У другому розділі "Педагогічна система виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою" розкриваються зміст, форми і методи виховання в учнів 5-7 класів позитивного ставлення до занять фізичною культурою в процесі навчання, позакласної роботи та самостійних занять у сім'ї, проведено порівняльний аналіз результатів виховної роботи в експериментальних і контрольних класах. 

Застосування  системного підходу до виховання  в молодших підлітків кожного  компонента позитивного ставлення  до занять фізичною культурою дозволило  розробити технологію його виховання у процесі навчання (див. рис. 1). Розподіл учнів на п'ять груп відповідно рівнів розвитку ставлення до занять фізичною культурою дав можливість диференційовано підходити до виховання в них певних компонентів позитивного ставлення. Зміст, форми і методи їх формування підбиралися з урахуванням особистісних та індивідуальних якостей школярів, результатів обстежень і рівнів розвитку ставлення до занять фізичною культурою.