Управління  підготовкою юних веслувальників в  процесі багаторічної підготовки

 
 

Курсова робота  
 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП............................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Огляд  літератури........................................................................5

1. Загальні основи теорії управління в спортивному тренуванні.......5
2. Управління процесом тренування в веслувальному спорті............8

РОЗДІЛ 2. Завдання, методи та організація дослідження........................14

РОЗДІЛ 3. Результати дослідження............................................................16

3.1 Система  підготовки спортивного резерву  в веслувальному спорті..16

3.2 Планування  тренувального процесу веслярів......................................20

ВИСНОВКИ...................................................................................................24

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ...................................................................25

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ...............................................................................29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Актуальність  теми. В нашій країні і за кордоном інтенсивно досліджуються нові засоби й методи підвищення ефективності процесу тренування. Це зумовлено насамперед об'єктивними тенденціями в розвитку спортивної науки - збільшенням числа тих, хто займається спортом, швидким зростанням обсягу науково-технічної інформації, а також невпинним зростанням спортивних результатів. Все це тісно пов’язано з удосконаленням системи підготовки спортивного резерву.

    Сучасний  рівень розвитку фізичної культури вимагає  тривалої і завзятої роботи, спрямованої  на розвиток фізичних якостей, опанування технікою різноманітних і складних вправ і виховання психологічної  тривалості. Високих результатів, як правило, домагаються ті спортсмени, що систематично займаються з дитячих років до зрілого віку.

    Веслувальники можуть оволодіти спортивною майстерністю на основі всебічної фізичної, спеціально-рухової  і технічної підготовки, яка здійснюється на всіх етапах тренування. Важливо забезпечити такий поступовий розвиток фізичних, спеціально-рухових і функціональних можливостей юних спортсменів, при якому найвищій рівень спортивних досягнень прийшовся б на період зрілого віку. Необхідний високий рівень розвитку рухових функцій веслувальників, фізичних особливостей дітей і підлітків, а також впливу різноманітних режимів рухової діяльності на підвищення їх працездатності.

    Розвиток  масового спорту, зростання рівня  спортивної майстерності вимагають  пошуку засобів і методів удосконалення процесу тренування. Одним з широко розповсюджених напрямів оптимізації процесу загального та професійного навчання є метод програмованого навчання.

     Об’єкт  дослідження – система управління тренувальним процесом веслувальників на різних етапах багаторічного тренування.

     Предмет дослідження – вплив різних форм управління тренувальним процесом на підвищення спортивної майстерності веслярів

     Метою даної роботи було виявлення шляхів вдосконалення існуючої системи управління тренувальним процесом в веслувальному спорті в процесі багаторічного тренування.

     Робочою гіпотезою передбачалось, що раціональне застосування різних форм управління в спортивному тренуванні буде сприяти підвищенню спортивної майстерності юних веслярів.

     Практична значимість результатів педагогічного дослідження полягає в тому, що методичні рекомендації можуть бути використані тренерами – викладачами як в спеціальних секціях ДЮСШ, так і в школах, інститутах та інших навчальних закладах.

     Курсова робота написана на 30 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, який включає 20 джерел. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 

1. Загальні  основи теорії управління в спортивному  тренуванні

    Управління в спортивному тренуванні - одна з найважливіших функцій, що забезпечує підтримку оптимальної структури, реалізацію програм і  мети системи управління.

    Управління  процесом тренування здійснюється тренером при активній участі спортсмена і  передбачає три групи операцій:

      1). Збір інформації про стан спортсменів  (показники фізичної, техніко-тактичної,  психічної підготовленості, реакції  різних функціональних систем  на тренувальні і змагальні  навантаження, параметри змагальної  діяльності).

      2). Аналіз цієї інформації на основі співставлення фактичних і заданих параметрів, розробка шляхів планування і корекції характеристик тренувальної і змагальної діяльності для досягнення заданого ефекту.

      3). Прийняття і реалізація рішень  шляхом розробки та впровадження  цілей і завдань, планів і програм, засобів і методів, що забезпечують досягнення заданого ефекту тренувальної і змагальної діяльності.

      Об’єктом  управління в спортивному тренуванні є поведінка спортсмена і його стан – оперативний, поточний, етапний, що є наслідком впливу тренувальних і змагальних навантажень в системі спортивної підготовки.

      Метою управління тренувальним процесом є  оптимізація поведінки спортсмена, доцільний розвиток тренованості і  підготовленості, що забезпечує досягнення високих спортивних результатів.

      У відповідності з необхідністю управління різними станами спортсмена в  процесі тренування виділяють наступні види управління:

1. Етапне  – спрямоване на оптимізацію підготовки в великих структурних утвореннях тренувального процесу (етапах багаторічної підготовки, макроциклах, періодах);
2. Поточне – забезпечує оптимізацію поведінки спортсмена в мікро- і мезоциклах тренування, окремих змаганнях;
3. Оперативне, що ставить за мету оптимізацію реакцій організму на навантаження, режиму роботи і відпочинку,   характеристик рухових дій при виконанні окремих вправ, програм тренувальних занять і т.д.

    Важливим  фактором процесу управління є принцип  зворотного зв’язку, згідно якому успішне  управління відбувається тільки в тому випадку, коли керуючий об’єкт буде отримувати інформацію про ефект, досягнутий за рахунок тієї чи іншої дії на керований об’єкт.

    В управлінні тренуванням в веслувальному  спорті існують наступні (специфічні) рівні управління:

1. Соціальний рівень - управління соціальним розвитком колективу, команди, спортсмена.
2. Біологічний рівень – управління  формуванням рухових навичок,   розвитком   фізичних якостей,   функціональним станом організму весляра.
3. Технологічний рівень - управління веслом і човном.

  Ключовим  поняттям в управлінні є поняття  про систему як сукупність взаємодіючих компонентів, об'єднаних єдиною функцією, зв'язками й відносинами, що відображають  нову інтегральну якість. Як системи в управлінні тренуванням веслярів виступають взаємодії: «тренер - весляр», «весляр - весло - човен», «організм весляра». Всі ці системи називаються динамічними, тобто такими, яким притаманна  здатність до зміни, розвитку. Процеси управління існують тільки в таких динамічних системах, які функціонують на основі обміну інформацією й використання принципу зворотних зв'язків.

  Ефективність  функціонування динамічної системи  залежить, з одного боку, від функціонального  рівня кожної із частин системи, а  з іншого боку - від ступеня й  щільності взаємодії між її частинами.

     Наприклад, ефективність функціонування системи  «тренер- весляр» залежить від якості роботи тренера і  старанності в тренуванні весляра, а також від взаємодії між ними, а ефективність функціонування системи «весляр - весло - човен» - від рівня підготовки весляра, якості весла й човна й щільності взаємодії між ними.

     Кожна динамічна система може бути представлена у вигляді сукупності керуючої (суб'єкта керування) і керованої (об'єкта керування) підсистем , об'єднаних між собою  зв'язками, серед яких, зокрема, розрізняють  такі:

     1. Прямі зв'язки, що йдуть від  керуючої до керованої підсистеми. Це командні зв'язки або зв'язки впливу. Вони відбивають ступінь впливу підсистеми керування й керовану підсистему.

     2. Зворотні зв'язки, що йдуть від  керованої до керуючої підсистеми  або від середовища до системи. Це інформаційні зв'язки. Вони показують різницю між очікуваним і дійсним результатом, тобто, інформують про ефективність впливу.

     Принцип зворотнього зв'язку є фундаментальним  в управлінні. У системі «весляр - весло - човен» прямі зв'язки реалізуються у вигляді впливу весляра на човен і весло, а зворотні - у вигляді сигналів, відчуттів, що виникають від роботи весла, руху і положення човна і т.д.

     Серед зворотніх зв'язків розрізняють  позитивні й негативні. Позитивні зворотні зв'язки виникають при ефективних діях і досягненні поставленої мети, тобто, при відповідності між ступенем впливу і його результатом. Ці зв'язки стимулюють розвиток системи. Негативні зворотні зв'язки виникають тоді, коли дії системи неефективні й не досягають поставленої мети. Зворотні зв'язки стабілізують процес розвитку.

  У тренуванні веслярів позитивні зворотні зв'язки виникають при ефективній роботі весляра в човні, успішному  вирішенні завдань на тренуваннях  і досягненні поставленої мети на змаганнях.

  На  основі прямого й зворотнього  зв'язку формується так зване коло управління,що забезпечує стійкість взаємодії між керуючою й керованою системами, а також між системою й середовищем. Якщо з якої-небудь причини таке коло руйнується, то ефективність управління падає. Наприклад, якщо при веслуванні в човні у зв'язку зі стомленням весляра змінюється вплив на весло, то зникають відчуття весла і човна.

    Процес  управління заснований на отриманніі, зберіганні й передачі інформації. У вузькому розумінні терміна інформація - це відомості, які використовуються в управлінні. Від керуючої до керованої системи надходить інформація у вигляді команд, а по канал зворотного зв'язку - у вигляді повідомлень про результати дій.

    У тренуванні веслярів як інформація можуть виступати відомості про ритм і темп веслування, швидкості човна, про частоту пульсу, дихання, обсяг виконаного навантаження і т.д.

    Крім  того, матеріал, який використовується безпосередньо в управлінні тренуванням  веслярів, містить відомості, які  розширюють пізнання, світогляд і  ерудицію. Така категорія відомостей називається знаннями.

    Відомості, які не циркулюють у каналах управління, а накопичуються в різних сховищах, називаються даними (можуть бути відомості про результати, показані на змаганнях). Ця категорія відомостей стане інформацією, якщо буде використовуватись тренером і веслярем для прийняття рішень і управління тренуванням.

1.2. Управління процесом  тренування в веслувальному  спорті

       Для управління тренуванням веслярів використовуються спеціальні методи, частина з яких запропонована кібернетикою - наукою про загальні закономірності управління. Такими методами є метод «чорного ящика» і моделювання.