Етапні  комплексні обстеження (ЕКО) використовуються для контролю за динамікою здоров'я та тренованості, оцінки ефективності занять, контролю за виконанням рекомендацій, даних при поглиблених обстеженнях.

      Поточні обстеження (ПО) проводяться на різних етапах тренування (перед заняттями  і на заняттях, у ранкові годинники, на зборах і т.п.). Застосовуються найбільш інформативні, нетрудомісткі для лікаря і спортсмена методи, що дозволяють одержувати інформацію про функціональний стан і динаміку багаторазово, у порядку експрес-контролю.

      Контроль  за ефективністю технічної підготовки веслярів здійснюється на основі використання методів спостереження, кінозйомки, з наступним переглядом і аналізом отриманих даних, а також шляхом використання інших інструментальних методів, таких як динамографія, тензометрія, спірографія і т.д. 

висновки

      Аналіз  літературних джерел, а також отримані нами результати дозволили зробити  такі висновки:

      1. В даний час в теорії і  методиці спортивного тренування, в практиці спорту усвідомлена  необхідність використання всього  різноманіття видів, методів, засобів контролю в сукупності, що і призвело, в  підсумку до виникнення поняття управління процесом тренування. Управління процесом спортивного тренування не можливе без комплексного контролю. Під комплексним контролем розуміють рівнобіжне застосування етапного, поточного і оперативного видів контролю в процесі тренування спортсменів за умови використання педагогічних, психологічних і медико-біологічних показників для всебічної оцінки підготовленості, змісту навчально-тренувального процесу і змагальної діяльності спортсменів.

    2. Показники, що використовуються  в процесі етапного, поточного  і оперативного контролю, повинні  забезпечувати об'єктивну оцінку  стану спортсмена, відповідати віковим,  статевим, кваліфікаційним особливостям  обстежуваного контингенту, меті і завданням конкретного виду контролю.

      3. Аналіз даних результатів тестування  фізичної підготовленості учнів  ДЮСШ показує, що у більшості  тестів між спортсменами-веслувальниками та модельними показниками немає статистично вірогідної різниці.

      4. Якісна оцінка результатів відповідно до нормативів Державних тестів населення України дозволила визначити рівень фізичної підготовленості юних веслувальників. Так 25% спортсменів склали тести на 5 балів, 22% - на 4 бали, 26% - на 3 бали, 23% - на 2 бали і 4 % на -1 бал. 
 
 
 
 
 
 

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

Зміст тренувального процесу  юних веслувальників в процесі багаторічного  тренування

  Групи початкової підготовки - етап попередньої  підготовки і початкової спеціалізації.

  Основна мета тренування: вибір спортивної спеціалізації, оволодіння її основами і сприяння фізичному розвитку. Основні завдання: підвищення рівня фізичної підготовки; формування інтересу до занять веслуванням; оволодіння взаємодією з веслом, човном і водою.

  Вікові  особливості фізичного розвитку, відсутність специфічних рухових навичок і специфічної адаптації до навантажень є факторами, що обмежують навантаження. Ці фактори і визначають процес підготовки юних спортсменів на першому етапі, на якому фактично заставляються основи для подальшого поглибленого тренування в обраному виді веслування. Це найважливіше завдання може бути вирішене за умови підпорядкування тактичних завдань даного етапу більше віддаленим цілям і при комплексному впливі засобами тренування на юного весляра.

  На  початковому етапі занять спортом найбільший ефект дає різнобічне тренування, що сприяє гармонійному формуванню зростаючого організму, зміцнює здоров'я, всебічно розвиває фізичні якості. Тому на заняттях поряд з навчанням техніці веслування необхідно розвивати фізичні якості за допомогою різноманітних засобів і методів фізичного виховання. Захоплення вузькоспеціалізованою підготовкою в човні приводить до передчасної стабілізації росту спортивних результатів на наступних етапах підготовки і завдає шкоди всебічному розвитку юного спортсмена. Навчання фізичним вправам і техніці веслувального спорту сприяє фізичному та психічному розвитку веслувальника, носить виховуючий характер. Навчання здійснюється на основі загальних методичних принципів. 
 

1-й  рік навчання

  Період  базової підготовки .

  Основна мета: формування і закріплення інтересу до занять веслуванням, сприяння фізичному розвитку.

Основні завдання: досягнення гармонійного фізичного розвитку; підвищення рівня функціональної підготовленості; оволодіння основами техніки веслування.

Зміст роботи: набір займаючихся, перегляд, прийом нормативів по плаванню, попередній відбір, медогляд. Вивчення техніки гребка в цілому в веслувальному апараті, басейні, на суші і на воді, вивчення прийомів керування човном і збереження рівноваги, ознайомлення із правилами поведінки на воді та експлуатації веслувального інвентарю. ЗФП на базі комплексу ГТО. Здача контрольних і перекладних нормативів по ЗФП.

  Період  спеціальної підготовки.

  Основна мета: завершення первісної підготовки, створення передумов для ефективної роботи в групі 2-го року навчання.

Основні завдання: стабілізація складу груп, оволодіння основами техніки веслування на воді, формування специфічних відчуттів, сприяння гармонійному фізичному розвитку та підвищення рівня загальної функціональної підготовленості, підготовка до здачі перекладних нормативів.

Зміст роботи: широке вивчення техніки веслування в цілому і її елементах у човнах. Вивчення прийомів керування човном і збереження рівноваги, фізична підготовка на базі комплексу ГТО. Спеціальна плавальна підготовка. Участь у змаганнях групи, школи, здача контрольних і перекладних нормативів по ЗФП, СФП, ГТО.

2-й  рік навчання

   Період  базової підготовки. Основна мета: створення передумов для завершення початкової підготовки на воді (взаємодія з веслом, човном і водою).

Основні завдання: закріплення техніки гребка і специфічних відчуттів, розвиток загальної витривалості, підвищення рівня функціональної і загальфізичної підготовленості, теоретична підготовка. Зміст роботи: вивчення техніки гребка і його елементів у веслувальному апарату, басейні і на відкритій воді в човні. Тривала робота в човні. Загальфізична підготовка на базі комплексу ГТО. Здача контрольних нормативів по ЗФП.

  Період  спеціальної підготовки . Основна мета: успішне завершення первісної підготовки, створення передумов для учбово-тренувальної роботи, визначення спеціалізації (виду веслування).

Основні завдання: остаточне оволодіння основами техніки веслування, ознайомлення з темпом і ритмом веслування, сприяння формуванню специфічних комплексів відчуттів (почуття: «темпу», «ритму», «весла», «човна», «води» і т.п.), підвищення рівня загальної фізичної підготовки, спеціальної витривалості.

Зміст роботи: широке використання веслування в різних човнах, вивчення і закріплення техніки виконання гребка в цілому, його елементів, оволодіння темпом і ритмом веслування, технікою старту, фінішу, командним веслуванням. Веслування в човні з використанням рівномірного та змінного методів. Спеціальні вправи для вдосконалювання техніки веслуваннягребли на березі та у човні. Загальфізична підготовка на базі комплексу ГТО. Здача контрольних і перекладних нормативів.

  Технічна  підготовка. Оволодіння основами техніки веслування: ознайомлення із пристроєм човна, весла, правилами їхньої експлуатації, правилами поведінки на воді, термінологією, застосовуваної у веслуванні. Навчання виносу човна, посадці та виходу з нього, основному і вихідному положенню.

  Навчання: виконання гребка в цілому, збереження рівноваги і керування човном, формування специфічних комплексів відчуттів. Одержання подання про темп і ритм веслування. Закріплення основ техніки веслування: основної рухової структури гребка, темпу, ритму веслування. Оволодіння зміною темпу і ритму веслування, командним веслуванням.

  Вивчення  елементів гребка: захоплення води, проводки, замету весла, виконання поворотів і т.д., у тому числі і в утруднених умовах. Вироблення стійкості техніки веслування проти факторів, що збивають (хвилі, вітер, стомлення).

  Фізична підготовка.

Основна мета: гармонійний розвиток.

Засоби  підготовки: ЗФП — біг на місцевості або на стадіоні, середній інтенсивності; пересування на лижах; плавання різними способами; спортивні та народні ігри; вправи загальрозвиваючого характеру і на координацію. СФП- веслування в човні з рівномірною і змінною швидкістю, середньої й малої інтенсивності; веслування в човні з балансирами і обтяженням.

  Тактична  підготовка. Вивчення керування човном на дистанції, рівномірне проходження дистанції, уміння розподіляти сили в заняттях і при проходженні дистанції, поняття про старт і фініш, поняття про спільний і роздільний старт. Загальне подання та організацію і проведення змагань, про дистанції змагань.

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ  

1. Баландин  В.И., Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А. Прогнозирование  в спорте. — М.: Физкультура и спорт, 1986. — 193 с.
2. Болховский Р.Н. Функциональная подготовленность юных гребцов в соревновательный период // Мат. всесоюз. научн. конф. - М.: ВНИИФК, 1990. - С. 13-15.
3. Борзов В.Ф. Украинский спорт накануне Игр XXVI Олимпиады // Наука в олимпийском спорте. — 1996. - № 1 (4). - С. 3-10.
4. Булгакова Н.Ж. Отбор и подготовка юных пловцов. — М: Физкультура и спорт, 1986.—192с.
5. Верхошанский Ю.В. Актуальные проблемы современной теории и практики спортивной тренировки // Теория и практика физической культуры. - 1993. - №8. - С. 21-27.
6. Верхошанский Ю.В. Основы специальной силовой подготовки в спорте. - 2-е изд-е, доп. - М.: Физкультура и спорт, 1977.-215 с.
7. Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 331 с.
8. Верхошанский Ю.В. Принципы организации тренировки спортсменов высокого класса в годичном цикле // Теория и практика физической культуры. - 1991. - №2. - С. 24-31.
9. Верхошанский Ю.В. Программирование и организация тренировочного процесса. - М.: Физкультура и спорт, 1985. –      176 с.
10. Воробьев А.Н., Воробьева Е.И. Интерпретация некоторых простых методов исследования // Теория и практика физической культуры. - 1981. - №5. - С. 19-25.
11. Воробьев А.Н. Некоторые вопросы теории спортивной тренировки // Теория и практика физической культуры. - 1974. - №10.  – С. 56-59.
12. Воробьев А.Н. Тренировка, работоспособность, реабилитация. М.: Физкультура и спорт, 1989. -  272 с.
13. Воробьев А.Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии и спортивной тренировке. - 2-е изд-е. - М.: Физкультура и спорт, 1977. - 255 с.
14. Запорожанов В.А., Платонов Е.Н. Прогнозирование и моделирование в спорте // Теория спорта. — К.: Вища шк., 1987. - С. 350-371.
15. Кузнецов В. В., Петровский В. В., Шустин Б.Н. Модельные характеристики легкоатлетов.—К.: Здоров'я, 1979. - 88 с.
16. Платонов В. М. Подготовка квалифицированных спортсменов. — М.: Физкультура и спорт, 1986. — 287 с.
17. Платонов В.М. Адаптация в спорте. — К.: Здоров'я, 1988.-215с.
18. Семенов Г. П. Основы теории и методики прогнозирования спортивных достижений и соотношения сил по олимпийским видам спорта // Основы теории прогнозирования спортивных достижений. — М.: ВНИИФК, 1983. -С. 6-35.
19. Семенов Г.П., Сибирова Г.Ф., Черкасов Ю.М. Прогнозирование спортивных достижений в видах спорта с измеряемым результатом // Основы теории прогнозирования спортивных достижений. — М.: ВНИИФК, 1983. - С. 36-46.
20. Шустин Б.Н. Состояние и основное направление разработки модельных характеристик соревновательной деятельности. — М.: ВНИИФК, 1985.