Судовий прецедент як одна із форм права: загальнотеоретична характеристика

                                          Висновки

                   Право слід розглядати не лише як сукупність норм поведінки, а й як процес, пов'язаний із прийняттям рішення у конкретних справах. Правовий порядок має бути одночасно стабільним та гнучким.

                    Світовий досвід передбачає різноманітну базу джерел права. Базуючись на принципах романо - германської системи права, українське законодавство визнає як основне джерело право нормативно-правовий акт. Його переваги не підлягають сумніву, законодавство є централізованим, єдиним, зручним у використанні. При цьому є зрозумілим, що через узагальненість, абстрактність, суперечливість на підставі нормативних актів не завжди можливо розв’язати кожну конкретну ситуацію. Тому актуальним постає питання щодо розширення кола джерел права, офіційно визнаних в Україні.

     В сучасному світі  спостерігаються тенденції до зближення основних правових сімей, що проявляється у зростанні ролі судів у правотворенні в країнах романо - германської правової системи  на тлі збільшення питомої ваги законодавства в державах англо-американської правової системи. 

     Серед вчених-правознавців та юристів практиків дедалі поширюється думка про можливість визнання в нашій державі  як джерела права судового прецеденту. Саме прецеденти змогли б допомогти у вирішенні складних, нестандартних ситуацій, що виникають під час судової практики.

Чітка структура щодо запровадження та застосування прецедентів сформувалась в Англії. Зрозуміло, що британській досвід неможливо копіювати в Україні, але доцільним є вивчення можливостей застосування прецедентів в українському судочинстві. При цьому є найскладнішим механізм надавання судам правотворчої компетенції. Тому це питання потребує ретельної підготовки.

                В результаті дослідження теми ми дійшли до наступних висновків:

1. Нормативно-правовий акт і надалі має лишитися основним, базовим  джерелом права в Україні. Але слід ретельно вивчити можливості і готувати механізм визнання прецеденту як джерела права в Україні. Підготовчу роботу мали б здійснити депутати Верховної Ради України, Пленум Верховного Суду, юристи-науковці.

2. Право встановлювати прецеденти доцільно надати тільки Верховному Суду та Конституційному Суду. Такі повноваження мають бути закріплені законодавчо.

3. Рішення про закріплення конкретного прецеденту мають бути прийняті колегіально, шляхом голосування певного суду.

4. Підставою для використання рішення в якості прецеденту має бути те, що факти, які є у справі, аналогічні фактам, на підставі яких був прийнятий сам прецедент.

                Ефективність та досконалість джерел права залежність від рівня теоретичних уявлень про них і від якості усіх видів юридичної практики. Юридична наука покликана своєчасно розробляти рекомендації для поліпшення джерел права, а практика повинна вміло реалізовувати пропозиції вчених в цілях забезпечення гнучкої, динамічної, ефективно функціонуючої правової системи.

                Розширення кола джерел права має стати не самоціллю. Цей процес  може привести до певних процесуальних  та технічних проблем в процесі судочинства. Але запровадження судового прецеденту виправдано щодо виконання основного змісту і спрямованості діяльності держави, зазначеного в Конституції України - захисті прав і свобод людини.

                           Список використаних джерел

1. Конституція України.- К.: Атіка, 2002

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001р. №2341-III // Відомості Верховної Ради України.- 2001.- №25.- cт. 131

3. Кримінально- процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. №1001-05// Відомості Верховної Ради УРСР.- 1961.- №2.- ст. 15

4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. №435-IV //Відомості Верховної Ради України.-2003.- №40.- cт. 356

5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. №1618-IV // Відомості Верховної Ради України.- 2004.- №40.- ст. 492

6. Закон України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  від 23 лютого 2006 р. №3477-IV // Відомості Верховної Ради України.-2006.- №30.- ст. 260

7. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. №422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.-1996.- №49.- ст. 272

8. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991р. №796-XII // Відомості Верховної Ради України.- 1991.- №16.- ст. 200

9. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010р.  №2453-VI // Відомості Верховної Ради України.- 2010.- №41-42.- ст. 529

10. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р., ратифікована Верховною Радою України Законом від 17 липня 1997р. // Голос України від 10 січня 2001 р.- №3

11. Рішення Європейського суду по справі Сергій Волосюк проти України від 12 березня 2009 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http: // www. helsinki.org.ua.

12. Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. «У справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання)». 15-рп/ 2004. // Вісник Конституційного Суду України.-2004.- №6

13. Алексеев С.С. Общая теория права.- Москва, Юридическая литература, 1981. –  532 с.

14. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобритании.- Москва, 1996.- 157 с.

15. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов.- Москва, Юриспруденция, 2000.- 528 с.

16.Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник /За редакцією Копєйчикова В.В.- К.: Юрінком, 1997. –  547 с.

17. Кросс Р. Прецедент в английском праве.- Москва, Юридичекая литература, 1985.- 238 с.

18. Луць Л. Формування правового механізму взаємодії України з Радою Європи та Євросоюзом \\Віче.-Вип. 7-8.- 2006.- 55 с.

19. Основи конституційного права України: підручник / За редакцією В.В. Копейчикова.- К.: Юрінком, 1997.- 214 с.

20. Проблемы гармонизации законодательстава Украины и стран Европы/ Под общ. Ред. Е.В.Кубко, В.В. Цветкова.-К.: Юринком Интер, 2003. – 37 с.

21. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держаи.- К.: Атіка, 1999.- 173 с.

22.Сипулин С.В. К вопросу о понятии и характеристике судебного прецедента как источника права.// Юритстъ- Правоведъ.2008.- №6. – 40 с.

23. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003.-  213 с.

24. Скакун О.Ф. Теорія держави і права. –Харків, Консум, 2000. - 703 с.

25. Спроба вивезення дітей. В салоні мікроавтобуса мукачівські прикордонники виявили двох немовлят [Електронний ресурс] – Режим доступу: http : // www.panorama-mukacevo.com.ua

26. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб/

В.С. Ковальський, В.Т. Білоус, С.Є.Демський та ін.- К.: Юрінком Інтер, 2002.- 180 с.