Теоретичні засади аналізу оподаткування підприємств в Україні

Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Марта 2013 в 02:17, курсовая работа

Описание работы

Актуальність теми. Фінансова система охоплює відносини щодо накопичення і використання фінансових ресурсів держави – бюджету і позабюджетних фондів. Головним джерелом формування державних доходів є податки.
Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які склалися між державою та юридичними і фізичними особами. Ці грошові відносини об’єктивно обумовлені та мають специфічне суспільне призначення – мобілізацію грошових коштів у розпорядження держави.
Податки та їх функції відображають базисні відносини, які використовує держава у податковій політиці через такі інструменти як податкові ставки, спосіб оподаткування, пільги тощо.

Работа содержит 1 файл

Курсова.doc

— 629.50 Кб (Скачать)

3. Невідворотність     настання     визначеної    законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. Презумпція правомірності  рішень  платника  податку  в  
разі,  якщо  норма  закону  чи  іншого  нормативно-правового акта,  виданого на підставі закону,  або якщо  норми  різних  законів  чи різних    нормативно-правових   актів   припускають   неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або  контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. Єдиний підхід до встановлення податків  та  зборів – визначення  на  законодавчому  рівні  усіх  обов'язкових елементів  податку.

6. Соціальна справедливість  – установлення  податків  та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. Економічність оподаткування – установлення податків та зборів,  обсяг  надходжень  від  сплати  яких  до  бюджету  значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. Нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб,  який не  впливає  на  збільшення  або  зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. Рівномірність  та  зручність  сплати   – установлення строків  сплати  податків  та  зборів,  виходячи  із  необхідності забезпечення   своєчасного  надходження  коштів  до  бюджетів  для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

10. Стабільність  –  зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть  вноситися  пізніше  як  за  шість місяців до початку нового  бюджетного  періоду,  в  якому  будуть діяти нові правила та ставки.  Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

11. Фіскальна  достатність  –  встановлення  податків   та  зборів   з  урахуванням  необхідності  досягнення  збалансованості витрат бюджету з його надходженнями [38].

 

 

 

 

 

1.2. Види  та елементи податків в Україні

 

В сучасних умовах ефективність податкової системи,  передусім,  визначається здатністю рівнозначно  виконувати фіскальну та регулюючу функції. Досягнення економічного зростання можливе тільки за умов ефективного державного регулювання через застосування податкових важелів. Податкова система може бути ефективною тільки тоді,  коли при її формуванні враховуються специфічні умови національної економіки, трудові традиції населення, а також інші чинники [26, c.123].

Види податків, зборів (обов'язкових платежів) і порядок зарахування їх до бюджетів в  Україні стягуються такі:

     -   загальнодержавні податки і збори;

     -  місцеві податки і збори.

            З 1 січня 2011 року до загальнодержавних  податків та зборів належать  такі податки та збори

                           -   податок на прибуток підприємств;

    • податок на доходи фізичних осіб;
    • податок на додану вартість;
    • акцизний податок;
    • збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
    • екологічний податок;
    • рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
    • рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
    • плата за користування надрами;
    • плата за землю;
    • збір за користування радіочастотним ресурсом України;
    • збір за спеціальне використання води;
    • збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
    • фіксований сільськогосподарський податок;
    • збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
    • мито;
    • збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
    • збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний   газ для споживачів усіх форм власності.

З 1 січня 2011 року до місцевих податків та зборів належать:

                 -    податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

                 -    єдиний податок;

    • збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
    • збір за місця для паркування транспортних засобів;
    • туристичний збір.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому[38]

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку. 
            Органи місцевого самоврядування мають право:

    • запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені    аконодавчими актами;
    • установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;
    • установлювати додаткові пільги для окремих платників податків [36, c. 95].

Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків. Класифікація податків зображено на рисунку 1.3.

 

 


 

 


 



 

 








 


 



 




 


 

 

Рис. 1.3. Класифікація податків

 

 

  1. Залежно від форми оподаткування:

 – прямі (прибутково-майнові)  — податки, що стягуються в  процесі придбання та акумуляції  матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки, у свою чергу, розділяються на:

а) особисті — податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності;

б) реальні (англ. rеаl —  майно) — податки, що сплачуються  з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній доход1.

–  непрямі (на споживання) — податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем.

2. За способом стягнення:

– розкладні встановлюються спочатку в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за територіальними одиницями, а на низовому рівні-між платниками.

– окладні передбачають встановлення спочатку ставок, а потім розміру податку для кожного платника; загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

3. Залежно від характеру  використання:

– загального призначення – податки, що використовуються на загальні цілі (без конкретизації).

– цільові податки – податки, що зараховуються до позабюджетних цільових фондів і призначені для цільового використання.

4. Залежно від періодичності  стягнення:

– разові – податки, що сплачуються один раз протягом певного часу (найчастіше – податкового періоду) при здійсненні певних дій (податок з власників транспортних засобів; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Цей різновид податків має переважно характер зборів.

 

– систематичні (регулярні) – податки, що стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, поквартально).

5. Залежно від платника:

– податки з юридичних  осіб (податок на прибуток і т. ін.);

    • податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел і                  т. ін.);

–змішані – податки, що допускають як платника і юридичних, і фізичних    осіб (податок з власників транспортних засобів, земельні податки і ін.).

Правове регулювання  обов'язкових податкових платежів визначаються як особливостями компетенції органів  державної влади щодо  управління за встановленням, зміні та відміні податків, зборів так і чітким закріпленням усіх елементів, що характеризують податок як цілісний механізм. [42, c. 37-40]

Система елементів правового  механізму  податку складається з групи основних та додаткових елементів. Більш детально можна зобразити на рисунку 1.4.

 






 

 


 

 

 

Рис. 1.4. Система елементів податків

 

Платник податку або збору  (обов'язкових  платежів) - юридичні і фізичні  особи,  на  яких  згідно  з  законами  України покладено   обов'язок  сплачувати  податки  і  збори  (обов'язкові платежі).

Суб'єкт правових відносин. Цей термін складається з двох частин. Насамперед це безпосередньо  платники податків - юридичні та фізичні  особи. Але вони стають суб'єктами тільки у разі наявності об'єкта оподаткування. Фізична особа може бути суб'єктом оподаткування і як підприємець, і як громадянин держави. До суб'єктів оподаткування належать вітчизняні та іноземні громадяни. Вони мають рівні права та несуть однакову відповідальність за сплату податків.

Якщо платник - юридична особа, то стягнення податку залежить від різних чинників, основним з яких є статус підприємства - резидент чи нерезидент. Підприємство-резидент сплачує податкові платежі з усіх доходів, які одержує. Нерезидент сплачує податки з доходів, які одержує тільки на території цієї держави.

При встановленні розміру  податку має значення також організаційно  правовий статус підприємства. У деяких країнах надаються особливі пільги акціонерним товариствам (відкритим  і закритим) та товариствам з обмеженою відповідальністю. Значна увага приділяться приватним підприємствам та підприємствам малого бізнесу. Щоб стимулювати ці сфери діяльності та бізнесу, їм надаються пільги або ж вони взагалі звільняються від сплати податків. До категорії малого бізнесу зараховують підприємства за певними критеріями. Крім основних (обсягу діяльності, кількості працюючих), до них можуть додаватися і розмір одержаного прибутку та ін. [57, c. 230-231]

Між юридичними та фізичними особами як суб'єктами оподаткування існує суттєва різниця, що полягає в механізмі стягнення податку або його частини. Так, при порушенні чинного законодавства щодо сплати податку з юридичних осіб несплачена сума стягується у безапеляційному порядку, а з громадян - тільки за рішенням суду або виконавчим листом нотаріуса. 
У законах про систему оподаткування різних країн світу чітко визначаються права та обов'язки, а також відповідальність за порушення законодавства. Якщо суб'єкт оподаткування не сплачує податкові платежі, до нього застосовують штрафні санкції або адміністративні норми. Розмір цих санкцій також встановлюється законом.

Суб'єктами оподаткування  виступають різні податкові органи, що діють від імені держави  і мають відповідні повноваження. Державні податкові органи мають  свої завдання, права та обов'язки, які визначаються чинним законодавством.  

Об'єкт оподаткування -  доходи (прибуток),  додана вартість продукції (робіт,  послуг),  вартість продукції (робіт, послуг), у тому  числі  митна, або  її   натуральні   показники,   спеціальне використання  природних ресурсів,  майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування [39, c. 19-32].

Информация о работе Теоретичні засади аналізу оподаткування підприємств в Україні